ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 29/520-05
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Берднік І. С., Чумака Ю. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 (колегія суддів: Істоміна О. А. - головуючий, Барбашова С. В., Попков Д. О.) у справі
за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Будсервіс"
до 1) Харківської міської ради, 2) Комунального підприємства "Харківське бюро технічної інвентаризації"
про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст судових рішень за результатами розгляду цих вимог
1.1. У грудні 2005 року Приватна виробничо-комерційна фірма "Будсервіс" (далі - Фірма "Будсервіс") звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом до Харківської міської ради (з урахуванням поданих змін) про визнання права власності за позивачем на самовільно реконструйований об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю з надбудовою та прибудовами за адресою: проспект Московський, 181 літ. А-4, загальною площею 5432,5 м2 (далі - спірний об`єкт нерухомості); зобов`язання Комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності за Фірмою "Будсервіс" на самовільно реконструйований спірний об`єкт нерухомості.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на положення статей 375, 376 Цивільного кодексу України.
1.3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05 позовні вимоги Фірми "Будсервіс" до Харківської міської ради, Комунального підприємства "Харківське бюро технічної інвентаризації" про визнання права власності та зобов`язання вчинити дії задоволено у повному обсязі. Визнано право власності за Приватною виробничо-комерційною фірмою "Будсервіс" на самовільно реконструйований об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю літ. А-4 за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 5432,5 м2. Зобов`язано Харківську міську раду та Комунальне підприємство "Харківське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності за Приватною виробничо-комерційною фірмою "Будсервіс" на самовільно реконструйований об`єкт нерухомості - нежитлову будівлю літ. А-4 за адресою: проспект Московський, 181, загальною площею 5432,5 м2.
1.4. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. З огляду на викладене господарський суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позовних вимог.
1.5. Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.06.2006 змінено рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у цій справі шляхом додаткової вказівки про визнання права власності за Приватною виробничо-комерційною фірмою "Будсервіс" також на самовільно реконструйовані (побудовані) приміщення готельного комплексу (до складу яких входять житлові приміщення загальною площею 477,6 м2, санвузли, кабінети, адміністративні приміщення, допоміжні приміщення та інші приміщення готельного комплексу), та інші приміщення розважально-оздоровчого та допоміжного призначення, таким чином, всього додатково визнано право власності на приміщення (житлового і нежитлового призначення) загальною площею 5 395,3 м2, які знаходяться в самовільно реконструйованому об`єкті нерухомості - нежитловій будівлі як розважально-оздоровчому центрі, літ. А-4 на АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності за Приватною виробничо-комерційною фірмою "Будсервіс" також на самовільно реконструйовані (побудовані) приміщення готельного комплексу (до складу яких входять житлові приміщення загальною площею 477,6 м2, санвузли, кабінети, адміністративні приміщення, допоміжні приміщення та інші приміщення готельного комплексу), та інші приміщення розважально-оздоровчого та допоміжного призначення, таким чином, всього додатково зареєструвати право власності на приміщення (житлового і нежитлового призначення) загальною площею 5 395,3 м2, які знаходяться в самовільно реконструйованому об`єкті нерухомості - нежитловій будівлі як розважально-оздоровчому центрі, літ.А-4 на пр. Московському, 181 в м. Харкові.
2. Короткий зміст апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 та короткий зміст постановленої ухвали
2.1. У липні 2021 року, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05, до Східного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою як особа, яка не брала участі у справі, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
2.2. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05.
2.3. Ухвала апеляційного господарського суду мотивована тим, що з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення і до моменту звернення ОСОБА_1 із апеляційною скаргою минув досить тривалий період у часі, протягом якого зазначена особа, вважаючи себе власником нежитлової будівлі літ. М1-1 на просп. Московському у м. Харкові, мала достатньо механізмів та засобів для того, щоб з`ясувати як факт належності спірного майна, так і проведення реєстрації права власності на майно за позивачем на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05. При цьому, апеляційний господарський суд констатував, що ні в апеляційній скарзі, ні в заяві про усунення недоліків, заявником не наведено належного мотивування клопотання про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, а наведені доводи визнані судом неповажними.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 29/520-05, до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду та передати цю справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, ОСОБА_1 зазначає, що оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду постановлена з порушенням норм процесуального права. Скаржник наголошує, що обґрунтовуючи пропуск строку на подання апеляційної скарги, заявником було подано клопотання про поновлення такого строку, в якому зазначено, що ОСОБА_1 не брав участі у справі № 29/520-05 під час її розгляду судом першої інстанції, а оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та інтереси ОСОБА_1 як власника нежитлової будівлі літ. М1-1 на АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_1 звертає увагу на те, що рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05 відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Також скаржник зазначає, що особами, які на поточний момент зареєстровані як власники приміщень будівлі літ. А-4 на АДРЕСА_1, з посиланням на те, що будівля літ. М1-1 на АДРЕСА_1 є частиною будівлі літ. А-4, вживаються заходи позбавлення ОСОБА_1 його права власності на нежитлову будівлю літ. М1-1, та ініційовані відповідні позови та кримінальне провадження, однак у зазначених документах відсутнє посилання на оскаржуване рішення господарського суду. Крім того, ОСОБА_1 наголошує, що про ту обставину, що право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 на АДРЕСА_1 в основі своїй в якості первинного факту має саме оскаржуване судове рішення від 28.12.2005, ОСОБА_1 довідався лише 13.07.2021, за наслідками пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в результаті чого було знайдено рішення суду у справі № 29/281-06, з тексту якого випливає те, коли, яким рішенням суду і за ким було первинно визнано право власності на нежитлову будівлю літ. А-4 на АДРЕСА_1 . Таким чином, як зазначає скаржник, до 13.07.2021 він не знав і не міг знати про існування рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у цій справі, яким, на думку скаржника, вирішено питання про інтереси ОСОБА_1, та яке безпосередньо впливає на його майнові та особисті інтереси.
4. Встановлені судами обставини та позиція Верховного Суду
4.1. Переглянувши оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду у цій справі, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування апеляційним господарським судом норм права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
4.2. Верховний Суд установив, що, не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05, до Східного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 як особа, яка не брала участі у справі, із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
4.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05 залишено без руху. ОСОБА_1 надано можливість усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали, а саме: надати Східному апеляційному господарському суду письмову заяву про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05 з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та необхідності поновлення такого строку, з доказами на підтвердження зазначених скаржником обставин; сплатити судовий збір у сумі 2522,00 грн та надати Східному апеляційному господарському суду докази доплати судового збору за звернення із апеляційною скаргою. Роз`яснено ОСОБА_1, що при невиконанні вимог цієї ухвали, апеляційна скарга буде вважатиметься неподаною та повертається заявнику.
4.4. Постановляючи зазначену ухвалу, апеляційний господарський суд виходив із того, що з моменту ухвалення оскаржуваного судового рішення (28.12.2005) і до моменту звернення ОСОБА_1 із апеляційною скаргою (липень 2021 року) минув досить тривалий період у часі, протягом якого зазначена особа, вважаючи себе власником нежитлової будівлі літ. М1-1 на просп. Московському у м. Харкові, мала достатньо механізмів та засобів для того, щоб з`ясувати як факт належності спірного майна, так і проведення реєстрації права власності на майно за позивачем на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05. Таким чином, суд визнав неповажними доводи, які викладені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, та надав заявнику можливість відповідно до положень частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України навести інші підстави для поновлення такого строку. Крім того, суд звернув увагу заявника на необхідність доплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2522,00 грн.
4.5. На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 до апеляційного господарського суду 07.09.2021 надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 29/520-05.
4.6. За результатами розгляду заяви про усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05.
4.7. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05, апеляційний господарський суд констатував, що доводи про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які наведено у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, фактично є ідентичними за змістом доводам, що викладені у попередньо поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний господарський суд установив, що письмових доказів на підтвердження фактів, наведених у зазначеному клопотанні, заявником надано не було. З огляду на викладене апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05.
4.8. Ураховуючи наведені обставини, Верховний Суд в цьому випадку погоджується із правильним висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05, з огляду на таке.
4.9. Верховний Суд зазначає, що предметом касаційного оскарження є ухвала Східного апеляційного господарського суду від 07.09.2021, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05 на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України.
4.10. Верховний Суд установив, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05 подана до Східного апеляційного господарського суду Новрузовим Асіфом Рашидом огли як особою, яка не брала участі у справі, через більше ніж 15 років після набрання законної сили зазначеного судового рішення.
4.11. Верховний Суд звертає увагу, що 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Крім того, 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
4.12. Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
4.13. Згідно з пунктом 13 частини 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
4.14. При цьому, частиною 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) установлено, що судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
4.15. Отже, судові рішення, які ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній з 15.12.2017.
4.16. Відповідно до частини 1 статті 93 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення господарським судом першої інстанції) апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься, протягом десяти днів з дня прийняття рішення місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
4.17. Відповідно до положень статті 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: 1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; 2) є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; 3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; 4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
4.18. Отже, у зазначеній статті Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017) врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, положеннями статті 261 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній з 15.12.2017). Подібні правові висновки викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 та постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 8/122.
4.19. Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
4.20. Матеріали цієї справи свідчать, що, залишаючи без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05, апеляційний господарський суд відповідно до положень частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України надав можливість заявнику усунути недоліки апеляційної скарги шляхом наведення інших підстав для поновлення строку. Проте, як правильно констатовано апеляційним господарським судом, доводи про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, які наведено у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, фактично є ідентичними за змістом із доводами, що викладені у попередньо поданій апеляційній скарзі. При цьому апеляційний господарський суд установив, що письмових доказів на підтвердження фактів, наведених у зазначеному клопотанні, заявником надано не було.
4.21. Верховний Суд констатує, що клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин його пропуску. При цьому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Подібні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 910/3154/20, від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі № 912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г, від 19.06.2020 у справі № 926/1037-б/15.
4.22. Крім того, Верховний Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним із елементів якого є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.
4.23. При цьому Верховний Суд враховує, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
4.24. Ураховуючи такі установлені обставини, Верховний Суд погоджується із правильним висновком апеляційного господарського суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2005 у справі № 29/520-05, оскільки цей висновок відповідає наведеним положенням Господарського процесуального кодексу України, а апеляційний господарський суд правильно вчинив процесуальні дії, які передбачені та покладені на суд процесуальним законодавством в такому випадку.
4.25. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків апеляційного господарського суду та не доводять порушення чи неправильного застосування апеляційним судом норм процесуального права.
4.26. Поряд із цим, посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.08.2019 у справі № 62/112, Верховний Суд не може взяти до уваги з огляду на таке. У наведеній постанові зазначено: "системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст. 259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов`язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України".
4.27. Проте, в цьому випадку, апеляційний господарський суд на стадії вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою установив наявність підстав для залишення апеляційної скарги без руху, а після надання заявнику можливості навести інші обставини для поновлення строку на апеляційне оскарження, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
4.28. Також, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду.