ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
Cправа № 910/2918/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В. Г.,
суддів: Банаська О. О., Картере В. І.,
за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,
учасники справи:
позивач - Приватне акціонерне товариство "Київспецтранс",
представник позивача - Стафійчук В.В.,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Еко Світ",
представник відповідача - Толмачова О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021
у складі колегії суддів: Коротуна О.М. (головуючий), Суліми В.В., Ткаченка Б.О.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021
у складі судді Щербакова С.О.
у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю " ТПК Еко Світ "
про врегулювання розбіжностей при укладенні правочину
На розгляд Суду постало питання визнання за позивачем права на укладення договору з відповідачем без урахування умов протоколу розбіжностей, наданого відповідачем.
ВСТАНОВИВ
Обставини справи
1. 25.05.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПК Еко Світ" (далі - ТОВ "ТПК Еко Світ") звернулося до Приватного акціонерного товариства "Київспецтранс" (далі - ПАТ "Київспецтранс") з пропозицією укладання договорів на приймання і захоронення твердих побутових відходів та будівельних відходів. Згоди щодо укладення договору досягнуто не було.
2. У червні 2020 року відповідач разом із Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАМАР ЕКО", Товариством з обмеженою відповідальністю "АЛЬФАТЕР КИЇВ", Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОВТОР-ТРАС" звернувся до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із колективною заявою щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПАТ "Київспецтранс".
3. 07.10.2020 ТОВ "ТПК Еко Світ" звернулось до Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України із одноособовою заявою щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПАТ "Київспецтранс".
4. Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України було здійснено розгляд колективної заяви ТОВ "КРАМАР ЕКО", ТОВ "АЛЬФАТЕР КИЇВ", ТОВ "ЕКОВТОР-ТРАС" та ТОВ "ТПК Еко Світ".
5. Так, відділенням Антимонопольного комітету України були надані ПАТ "Київспецтранс" обов`язкові для розгляду рекомендації від 29.09.2020 за вих. № 60/19-рк/к, а саме: припинити дії, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції на ринку надання послуг із приймання та захоронення побутових відходів з м. Києва, шляхом: 1. Забезпечення встановлення рівних умов договорів щодо строку дії останніх на приймання та захоронення побутових, великогабаритних та будівельних відходів, що укладені або укладаються ПАТ "Київспецтранс" із суб`єктами господарювання, які здійснюють діяльність із збирання та вивезення побутових, великогабаритних та будівельних відходів у територіальних межах м. Києва; 2. Забезпечення належного доступу суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність із збирання та вивезення побутових, великогабаритних та будівельних відходів у територіальних межах м. Києва до отримання ними послуг від ПАТ "Київспецтрас" із приймання та захоронення побутових, великогабаритних та будівельних відходів.
6. 21.01.2021 ПАТ "Київспецтранс" надало ТОВ "ТПК Еко Світ" проект договору № 60131/16 на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021 для розгляду та підписання.
7. 02.02.2021 листом № 210202 відповідач повідомив позивача про розгляд наданого ПАТ "Київспецтранс" проекту договору та зазначив про наявність заперечень щодо окремих умов договору, у зв`язку з чим повернув позивачу проект договору № 60131/16 (далі - проект договору) на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021, з протоколом розбіжностей до договору.
8. Відповідно до протоколу розбіжностей від 02.02.2021 до проекту договору відповідачем наведено редакцію таких умов договору № 60131/16 від 21.01.2021 у запропонованій ним редакції, а саме: пункти 4.1., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 5.16., 6.1., 6.5., 6.6., 7.1.3., 7.1.4., 7.1.7., 7.3.1., 7.3.3., 7.3.5., 7.3.9., 8.2.1., 12.1., 12.2., а також виключено пункти 7.3.7., 7.3.13., 7.3.14, 8.2.3., 8.2.4., 8.2.5., 8.2.6., 8.4., 9.1., 9.2., 9.3., 9.4., 9.5., 9.5.1., 9.5.2., 9.6., 9.6.1., 9.6.2., 12.3. договору.
Подання позову
9. У лютому 2021 року ПАТ "Київспецтранс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "ТПК Еко Світ" про визнання права ПАТ "Київспецтранс" укласти з ТОВ "ТПК Еко Світ" договір на умовах проекту договору № 601301/16 від 21.01.2021, без врахування умов протоколу розбіжностей № 601301/16 від 02.02.2021.
10. Позивач стверджує, що протокол розбіжностей від 02.02.2021 до проекту договору № 60131/16 є необґрунтованим, не обов`язковим для ПАТ "Київспецтранс" та порушує права позивача на свободу договору, передбачену статтею 627 Цивільного кодексу України.
11. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що проект договору № 601301/16 від 21.01.2021 не пов`язаний з державним замовленням, укладення якого є обов`язковим для позивача та відповідача на підставі закону, а позивач, в свою чергу, не є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), у зв`язку з чим просить суд визнати право ПАТ "Київспецтранс" укласти з ТОВ "ТПК Еко Світ" договір на умовах проекту договору № 601301/16 від 21.01.2021, без врахування умов протоколу розбіжностей № 601301/16 від 02.02.2021.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
12. 29.07.2021 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/2918/21 у задоволенні позову ПАТ "Київспецтранс" відмовлено.
13. Суд першої інстанції вказав, що з матеріалів справи не вбачається жодного порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з направленням протоколу розбіжностей від 02.02.2021 щодо окремих умов проекту договору № 60131/16 на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021.
14. Місцевий господарський суд дійшов висновку, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту його прав не буде ефективним у контексті статті 13 Конвенції через відсутність механізму відновлення, поновлення порушеного, на думку позивача, права, оскільки заявлена ним вимога не призводить до поновлення порушеного права позивача та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.
15. Враховуючи викладене вище дійшов висновку стосовно неналежності обраного позивачем способу захисту та відсутності у нього порушеного відповідачем права, а тому відмовляє у позові з цих підстав.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
16. 18.10.2021 постановою Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Київспецтранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 910/2918/21 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 910/2918/21 залишено без змін.
17. Суд апеляційної інстанції зауважив, що спірні правовідносини між сторонами склалися в січні - лютому 2021 року коли діяла редакція статті 181 Господарського кодексу України, на яку посилається суд першої інстанції та відхилив у зв`язку з цим посилання позивача на невірне застосування судом першої інстанції редакції статті 181 Господарського кодексу України (яка діла до 30.06.2021) та не дотримання принципу "Jura novit curia" (суд знає закони).
18. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять жодних доказів порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з направленням протоколу розбіжностей від 02.02.2021 щодо окремих умов проекту договору № 60131/16 на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021. Яким саме чином порушується право чи законний інтерес скаржника, останнім не наведено. Право на укладення договору (свобода договору) є гарантованим правом кожної особи, яке досягається шляхом переговорів та узгодженням конкретних умов правочину.
19. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що переважна частина доводів скаржника зводяться до відсутності встановлення у рішенні суду першої інстанції тих чи інших фактів, що не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення, а тому доводи скаржника у вказаній частині відхилені судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
20. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту про визнання права заявника укласти договір на умовах проекту договору без врахування умов протоколу розбіжностей не передбачено законом та не доведено заявником що такий спосіб захисту права відповідає змісту правовідносин. При цьому порушення принципу свободи договору (ст. 627 Цивільного кодексу України) матеріали справи не містять (сторону ніхто не зобов`язує до укладення договору в редакції протоколу розбіжностей. Наявність інших правовідносин щодо дотримання конкурентного законодавства між сторонами та порядок їх урегулювання не є предметом даного спору, а тому такі обставини не досліджуються в межах даної справи.
21. Посилання позивача на допущену судом першої інстанції описку, а саме невірне зазначення в рішенні суду дати отримання проекту договору - 21.01.2020 замість 21.01.2021, не є підставою для скасування судового рішення у порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України, а тому такий довід суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим.
22. Апеляційний господарський суд при цьому звернув увагу, що сторона не обмежена в праві звернутися до суду першої інстанції із заявою про виправлення описки в порядку статті 243 Господарського процесуального кодексу України.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
23. 16.11.2021 ПАТ "Київспецтранс" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 910/2918/21 та ухвалити нове рішення, яким визнати право ПАТ "Київспецтранс" укласти з ТОВ "ТПК Еко Світ" договір на умовах Проекту Договору № 601301/16 від 21.01.2021 без врахування умов Протоколу розбіжностей № 601301/16 від 02.02.2021.
24. Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що застосовані Північним апеляційним господарським судом у оскаржуваній постанові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 922/1286/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.05.2018 у справі № 927/522/17, від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 не є висновками у подібних правовідносинах та не можуть бути застосовані до даної справи оскільки, предмети спорів, підстави позовів, зміст позовних вимог, встановлені фактичні обставини, а також матеріально-правове регулювання спірних відносин є відмінним від справи № 910/2918/21.
25. Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 1 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах (переддоговірний спір, визнання права на укладення договору).
26. Щодо наявності підстав для скасування прийнятих у справі рішення та постанови скаржник посилається на таке:
- відсутність в оскаржуваних рішенні та постанові висновку щодо статусу ТОВ "ТПК Еко Світ" та ПАТ "Київспетранс" у сфері поводження з відходами та вказує, що ні позивач, ні відповідач у 2021 році не було виконавцем послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві;
- в оскаржуваних судових актах зазначено, що 21.01.2020 ТОВ "ТПК Еко Світ" отримано від ПАТ "Київспецтранс" проект договору № 60131/16 на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021, для розгляду та підписання, що не є вірним та не підтверджується доказами в справі, що на думку скаржника свідчить про невідповідність висновків судів обставинам справи;
- проект Договору № 601301/16 від 21.01.2021 не пов`язаний з державним замовленням, не пов`язаний з договором, укладення якого є обов`язковим для позивача та відповідача на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, позивач не визнаний і не є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг);
- при прийнятті рішення та постанови суди не врахували принципу свободи договору;
- відсутність в судових рішеннях висновку щодо статусу Проекту Договору № 601301/16 від 21.01.2021, проект договору не містить незаконних та невигідних умов для відповідача, його умови не суперечать вимогам добросовісності та законодавства, а позивач не зобов`язаний погоджуватись на умови Протоколу Розбіжностей;
- за висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту права, судами не вказано ефективного способу захисту порушеного права;
- в судових рішеннях відсутнє рішення з кожної спірної умови Проекту Договору № 601301/16 від 21.01.2021;
- в оскаржуваних рішенні та постанові суди послалися на редакцію статті 181 Господарського кодексу України, яка втратила чинність 30.06.2021.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
27. 31.12.2021 до Верховного Суду від ТОВ "ТПК Еко Світ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.
28. Відповідач посилається на безпідставність касаційної скарги та правомірність висновків судів попередніх інстанцій.
В. Касаційне провадження
29. 09.12.2021 ухвалою Верховного Суду, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ "Київспецтранс" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 та на рішення Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 у справі № 910/2918/21; повідомлено учасників справи, що розгляд касаційної скарги відбудеться 13.01.2022; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу ПАТ "Київспецтранс" до 29.12.2021.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
30. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
31. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів Верховного Суду дійшла таких висновків.
32. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання позовних вимог про визнання за позивачем права на укладення договору з відповідачем без урахування умов протоколу розбіжностей, наданого відповідачем.
33. У цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2021 відповідачем отримано від позивача проект договору на приймання і захоронення відходів для розгляду і підписання. В свою чергу, відповідач повернув позивачу проект цього договору із протоколом розбіжностей до договору, відповідно до якого наведено редакцію ТОВ "ТПК Еко Світ" наступних умов договору № 60131/16 від 21.01.2021, а саме: п.п. 4.1., 5.4., 5.5., 5.6., 5.7., 5.16., 6.1., 6.5., 6.6., 7.1.3., 7.1.4., 7.1.7., 7.3.1., 7.3.3., 7.3.5., 7.3.9., 8.2.1., 12.1., 12.2., а також виключено пункти 7.3.7., 7.3.13., 7.3.14, 8.2.3., 8.2.4., 8.2.5., 8.2.6., 8.4., 9.1., 9.2., 9.3., 9.4., 9.5., 9.5.1., 9.5.2., 9.6., 9.6.1., 9.6.2., 12.3. договору.
34. Водночас щодо доводу касаційної скарги про невідповідність висновків судів обставинам справи, оскільки в оскаржуваних судових актах зазначено, що ТОВ "ТПК Еко Світ" отримано проект договору 21.01.2020, а не 21.01.2021, колегія суддів зауважує, що технічна описка в описовій частині судового рішення, у даному випадку, не вплинула на прийняте по суті справи рішення судів та не свідчить про порушення судами норм процесуального права щодо встановлення обставин справи та здійснення на їх підставі висновків.
35. При цьому, звертаючись до господарського суду із позовом про визнання за позивачем права на укладення договору з відповідачем без урахування умов протоколу розбіжностей, наданого відповідачем, ПАТ "Київспецтранс" вказувало, що зазначений проект договору не пов`язаний з державним замовленням, укладення якого є обов`язковим для позивача та відповідача на підставі закону, а позивач, в свою чергу, не є монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг).
36. Суд зазначає, зо договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частини перша статті 626 Цивільного кодексу України).
37. Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
38. Отже, принцип свободи договору відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу є визначальним та полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати, по-перше: можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору); по-друге, можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.
39. У цій справі судами попередніх інстанцій не встановлено визначеного законом обов`язку для позивача та відповідача на укладення спірного договору саме в редакції, запропонованій позивачем, як і не встановлено жодного порушення відповідачем прав позивача, у зв`язку з направленням протоколу розбіжностей від 02.02.2021 щодо окремих умов проекту договору № 60131/16 на приймання і захоронення відходів (куби) від 21.01.2021.
40. При цьому, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника в касаційній скарзі про неврахування судами попередніх інстанцій принципу свободи договору базуються на невірному трактуванні позивачем зазначеного принципу цивільного законодавства щодо поширення такої "свободи" на обох контрагентів.
41. Верховний Суд також погоджується із апеляційним господарським судом про відсутність порушення принципу свободи договору, адже сторону, у даному випадку, ніхто не зобов`язує до укладення договору в редакції протоколу розбіжностей.
42. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суди послалися на редакцію статті 181 Господарського кодексу України (загальний порядок укладання господарських договорів), яка втратила чинність 30.06.2021 Верховний Суд зауважує, що судочинство у господарських судах, здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, але визначаючи, відповідно до пункту 3 частини першої статті 237 Господарського процесуального кодексу України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами матеріального права, якими такі правовідносини регулювалися на час їх виникнення. Отже, Суд відхиляє такі доводи скаржника та не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права у зазначеній частині, оскільки спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у січні 2021 року.
43. Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, колегія суддів Верховного Суду зазначає таке.
44. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
45. Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
46. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
47. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
48. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
49. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
50. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
51. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).
52. Колегія суддів касаційної інстанції також звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 29.09.2020 у справі № 378/596/16-ц, відповідно до якої неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
53. Враховуючи викладене, з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин та з огляду на заявлену позивачем вимогу, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що обраний скаржником спосіб захисту про визнання права позивача укласти договір на умовах проекту договору без врахування умов протоколу розбіжностей не передбачено законом та не доведено позивачем, що такий спосіб захисту права відповідає змісту правовідносин.
54. У зв`язку з наведеним, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову ПАТ "Київспецтранс" до ТОВ "ТПК Еко Світ" про визнання права позивача укласти договір на умовах проекту договору без врахування умов протоколу розбіжностей.
55. Верховний Суд зауважує, що висновки у постановах Верховного Суду, якими керувалися суди першої та апеляційної інстанцій (від 11.03.2020 у справі № 922/1286/19, від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 07.05.2018 у справі № 927/522/17, від 21.08.2018 у справі № 910/14144/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19), хоча і зроблені за відмінних від цієї справи встановлених судами обставин справи, однак стосуються застосування загальних норм цивільного законодавства стосовно належності та ефективності способів захисту порушеного цивільного права (статті 3, 15, 16 ЦК України, стаття 20 ГПК України), а тому Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про застосування судами попередніх висновків у неподібних справах.
56. При цьому, скаржником також не наводиться обґрунтування в чому саме полягає необхідність відступлення від застосованих судами першої та апеляційної інстанції висновків.
57. Крім того, Верховний Суд звертає увагу, що стаття 187 Господарського кодексу України встановлює, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
58. Зі змісту зазначеної статті вбачається, що переддоговірним є спір, який виникає у разі, якщо сторона ухиляється або відмовляється від укладення договору в цілому або не погоджує окремі його умови. При цьому передати переддоговірний спір на вирішення суду можливо лише тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов`язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов`язкового для виконання акта планування. В інших випадках спір про укладення договору чи з умов договору може бути розглянутий господарським судом тільки за взаємною згодою сторін або якщо сторони зв`язані зобов`язанням укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору. У разі вирішення судом переддоговірного спору з дотриманням вказаних вимог днем укладення договору вважається день набрання чинності відповідним рішенням суду, враховуючи, що в такому випадку договірне зобов`язання між сторонами виникає саме на підставі судового рішення.
59. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.05.2018 у справі № 61/341, постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 905/887/19, від 16.01.2020 у справі № 905/514/19, від 24.10.2019 у справі № 46/406, від 08.10.2019 у справі № 908/203/19.
60. Доводи касаційної скарги про відсутність в оскаржуваних судових рішеннях висновків щодо статусу проекту Договору № 601301/16 від 21.01.2021, рішення з кожної спірної умови проекту договору та відсутність висновку щодо статусу ТОВ "ТПК Еко Світ" та ПАТ "Київспетранс" у сфері поводження з відходами Верховний Суд відхиляє та погоджується із висновками апеляційного господарського суду про те, що такі доводи фактично є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення.
61. Водночас, вимога щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.
62. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права не знайшли свого підтвердження, а висновки судів про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованими та правомірними.
63. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.