ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/20484/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,
представників учасників справи:
позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (далі - ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор", позивач) - Степанюк О.А. (адвокат),
відповідача Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Укрзалізниця", відповідач, скаржник) - Будова Н.М. (адвокат),
розглянув касаційну скаргу АТ "Укрзалізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 (суддя Стасюк С. В.),
постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (головуючий - суддя Буравльов С.І., судді: Шапран В.В., Андрієнко В.В.),
у справі № 910/20484/20
за позовом ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор"
до АТ "Укрзалізниця"
про стягнення 1 158 764,50 грн,
Історія справи
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" звернулося до господарського суду з позовом до АТ "Укрзалізниця" про стягнення 1 158 764,50 грн, з яких 1 061 544,00 грн сума основного боргу, 38 782,00 грн 3% річних, 58 438,50 грн інфляційних втрат.
1.2. Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного договору не виконав свої зобов`язання у частині повної та своєчасної оплати за виконані роботи капітального ремонту мостового крану в колісному цеху, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 позов задоволено частково; стягнуто з АТ "Укрзалізниця" на користь ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" 505 345 грн основного боргу, 1 156,10 грн 3 % річних, 5 114, 88 грн інфляційних втрат, 7 674, 24 грн судового збору; у іншій частині позову відмовлено.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду. Позивачем частково виконані послуги з ремонту мостового крану;
- відповідно до Кошторису (Додаток № 1 до Договору), який містить розшифровку статей витрат капітального ремонту мостового крану, вартість частково виконаних робіт склала 1 061 544,00 грн;
- із висновку експертного товарознавчого дослідження від 03.05.2019 №ЕD-1725-6-1276/19 вбачається, що ринкова вартість фактично виконаних позивачем робіт з капітального ремонту мостового крану зав. № 4811, що розташований в колісному цеху РПЧ Фастів, який побудовано в 1967 році може становити 505 345,00 грн;
- акт спільного приймання фактично виконаних робіт від 11.01.2019 не містить вартості виконаних робіт;
- позивачем не було надано суду власного висновку експертизи стосовно вартості фактично виконаних робіт, як і не було заявлено клопотання щодо можливості призначення у справі судової експертизи з метою визначення вартості фактично виконаних робіт.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість стягнення основного боргу у сумі 505 345,00 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат, які нараховані на суму не виплаченої відповідачем попередньої оплати, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період з 10.12.2018 по 31.12.2018 (на переконання суду обов`язок замовника здійснити передоплату існував лише під час дії договору), суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 1 156,10 грн 3 % річних, 5 114,88 грн інфляційних втрат.
2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021: рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у справі № 910/20484/20 скасовано у частині нарахованих 3% річних, інфляційних втрат, в іншій частині рішення залишено без змін; викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: " 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" задовольнити частково. 2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченка, 148, кв. 51, код 36723685) 505345 (п`ятсот п`ять тисяч триста сорок п`ять),00 грн основного боргу, 30613 (тридцять тисяч шістсот тринадцять),15 грн 3% річних та 55587 (п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят сім),95 грн інфляційних втрат. 3. В іншій частині позову відмовити. 4. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Шевченка, 148, кв. 51, код 36723685) 8873 (вісім тисяч вісімсот сімдесят три),19 грн судового збору за подання позовної заяви та 15314 (п`ятнадцять тисяч триста чотирнадцять),91 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката"; стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" 7433,86 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про те, що вимога про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 505 345,00 грн за фактично виконані роботи.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що нормами чинного законодавства не передбачено такої підстави для припинення зобов`язання, що лишилось невиконаним, як закінчення строку дії договору, виконання якого здійснено тільки однією стороною угоди, відтак закінчення строку дії цього договору не позбавляє права позивача нарахувати інфляційні втрати та 3% річних. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 10.12.2018 (виникло прострочення по сплаті передоплати) по 16.12.2020 (підготовка позовної заяви), колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню у розмірі 30613,15 грн 3% річних та 55587,95 грн інфляційних втрат.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг
3.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Укрзалізниця" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 у справі № 910/20484/20, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційні скарги
4.1. У касаційній скарзі до Верховного Суду АТ "Укрзалізниця" зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, а саме статті 76, 80, 86, 202, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та матеріального права, а саме статей 6, 204, 604, 627, 612, 615, 624, 631, 849, 854 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 193, 220, 235, 237 Господарського кодексу України (далі ГК України), призвело до неповного з`ясування обставин справи та ухвалення незаконних рішень.
4.2. При цьому, підставами касаційного оскарження судових рішень у даній справі скаржник визначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України.
4.3. Із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України АТ "Укрзалізниця" у касаційній скарзі вказує, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не вірно застосували норми матеріального права - статі 653, 612, 615, 849 ЦК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 916/2368/18 щодо застосування статті 849 ЦК України.
4.4. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України АТ "Укрзалізниця" зазначає, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статті 604 ЦК України стосовно припинення зобов`язання за домовленістю сторін та щодо застосування статей 235, 237 ГК України щодо оперативно-господарської санкції у вигляді відмови від оплати за зобов`язанням у випадку неналежного виконання зобов`язання стороною.
5. Позиція позивача, викладена у відзиві на касаційну скаргу
5.1. ТОВ "ВКК "Альянсремтрактор" 23.12.2021 направило на адресу Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просило залишити без задоволення касаційну скаргу, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін. Позивач вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, а справу № 916/2368/18 такою, що не є подібною до справи, що розглядається.
6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6.1. Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" та в особі виробничого підрозділу моторвагонного депо Фастів-1 регіональної філії "Українська залізниця" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна компанія "Альянсремтрактор" (далі - виконавець) 16.11.2018 укладено договір № ПЗ/НРП-181688/НЮ (далі - договір).
6.2. Відповідно до пункту 1.1 договору замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати капітальний ремонт мостового крану в колісному цеху.
6.3. Згідно з пунктом 2.1 договору вартість капітального ремонту мостового крану в колісному цеху складає 2 131 200,00 грн, крім того ПДВ 20% - 355 200,00 грн відповідно кошторису (додаток № 1), який є невід`ємною частиною договору.
6.4. Як передбачено пунктом 3.1 договору, виконавець зобов`язаний не пізніше 17.12.2018 (включно), виконати послугу з капітального ремонту мостових кранів в колісному цеху.
6.5. За пунктом 3.2 договору приймання наданих послуг за пунктом 1.1 даного договору здійснюється у замовника шляхом огляду уповноваженими представниками замовника та контрольного випробування мостового крану в колісному цеху та оформлюється актом прийому-передачі наданих послуг з відміткою в паспорті мостового крану.
6.6. У відповідності до пункту 4.2 договору замовник зобов`язується здійснити передоплату за капітальний ремонт мостового крану в колісному цеху в розмірі 30% від вартості ремонту протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дня укладання договору.
6.7. Згідно з пунктом 4.3 договору перерахування коштів в розмірі 70% від суми договору замовником здійснюється на підставі виставленого виконавцем рахунку, який складається після підписання сторонами акту-приймання-здачі наданих послуг, протягом 10 (десяти) банківських днів з дня отримання замовником рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної.
6.8. Пунктом 4.5 договору передбачено, що зобов`язання виконавця, щодо надання послуг з капітального ремонту мостового крану в колісному цеху, згідно з пунктом 1.1 та додатком № 1 припиняються 31.12.2018. Після 31.12.2018 виконавець зобов`язаний припинити надання послуг замовнику без виконання ремонту.
6.9. Відповідно до підпунктів 6.2.5, 6.2.6 договору замовник має право відмовитись в односторонньому порядку від оплати за зобов`язанням, яке виконано виконавцем неналежним чином (прострочення виконання ремонту або виконання неякісного ремонту). Відмовитись від наданих виконавцем послуг та від підписання акта приймання-здачі наданих послуг у разі порушення виконавцем строків виконання зобов`язань або виконання неякісного капітального ремонту виконавцем.
6.10. Цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018 (включно), а у частині розрахунків до повного виконання (пункт 12.1 договору).
6.11. Сторонами 07.12.2018 підписано акт про початок ремонту мостового крану, проліт 10,5 в колісному цеху РПЧ Фастів, № 4811, рік побудови 1967.
6.12. Відповідач 08.01.2019 направив на адресу позивача лист № РПЧ-8/59 про те, що станом на 31.12.2018 умови договору позивачем не виконані, тому всі зобов`язання між сторонами припиняються з 01.01.2019.
6.13. Сторонами 11.01.2019 складено та скріплено печатками акт спільного приймання фактично виконаних робіт, відповідно до якого: встановлена гачкова підвіска; проведено ремонт головної балки; проведено ремонт площадки виходу на кран; проведено ремонт механізмів переміщення крану; проведено ремонт механізмів переміщення тельферу; були встановлені колеса переміщення моста крану; проведено ремонт механізму підйому крану. Вартості виконаних робіт даний акт не містить.
6.14. Спір у справі виник у зв`язку з тим, що відповідач, на думку позивача, не виконав належним чином умов укладеного договору щодо вчасної оплати за надані послуги. Також позивач посилається на те, що згідно з кошторисом (додаток № 1 до договору), який містить розшифровку статей витрат капітального ремонту мостового крану, вартість частково виконаних робіт склала 1 061 544,00 грн, яка не оплачена відповідачем.
7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2021 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/20484/20 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Бенедисюка І.М., Колос І.Б.
7.2. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/20484/20 на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
8.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат.
8.2. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Положеннями статті 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.
Відповідно до частин першої та третьої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом наведених норм розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається. Однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Суди попередніх інстанцій встановили, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт на підставі укладеного договору від 16.11.2018 № ПЗ/НРП-181688/НЮ.
Згідно з частинами першою та другою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Юридичний аналіз правових положень Глави 61 ЦК України дозволяє зробити висновок про те, що договір підряду є одним з цивільно-правових договорів, який має власне правове регулювання умов його укладення та визначає особливості захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Підстави для реалізації замовником права на односторонню відмову від договору підряду визначено положеннями частин другої - четвертої статті 849, частини другої статті 852, частини третьої статті 858 ЦК України.
Так, права замовника під час виконання роботи підрядником передбачені статтею 849 ЦК України, відповідно до якої:
- замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника (частина перша статті);
- якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина друга статті);
- якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника (частина третя статті);
- замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта статті).
Правовий аналіз частин другої - четвертої статті 849 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що вони встановлюють три окремі (самостійні) підстави для відмови замовника від договору підряду та, відповідно, різні правові наслідки такої відмови.
Отже, в залежності від підстави розірвання договору підряду настають різні правові наслідки захисту сторонами такого договору своїх прав та інтересів у процесі його виконання.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що у разі коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
8.3. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач 08.01.2019 направив на адресу позивача лист № РПЧ-8/59 про те, що станом на 31.12.2018 умови договору позивачем не виконані, тому всі зобов`язання між сторонами припиняються з 01.01.2019.
Судами попередніх інстанцій за матеріалами справи не встановлено та матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про те, що відповідач (замовник) скористався своїм правом на розірвання Договору у передбачений договором або законодавством спосіб.
Відтак, посилання скаржника на невірне застосування статті 849 ЦК України та необхідність застосування частини другої статті 849 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим та таким, що не підтверджується встановленими судами попередніх інстанцій матеріалами справи.
Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції не було застосовано під час кваліфікації спірних правовідносин статтю 849 ЦК України у цій справі.
8.4. За таких обставин, не знайшли свого підтвердження і доводи касаційної скарги щодо невірного застосування норм матеріального права - статі 653, 612, 615, 849 ЦК України, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.11.2019 у справі № 916/2368/18 щодо застосування статті 849 ЦК України.
8.5. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (яка оприлюднена 14.12.2021 у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
8.6. Відповідно до положень норм ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
8.7. У справі № 916/2368/18, на яку посилається скаржник, спір виник у зв`язку з вимогою позивача (замовник) до відповідача (підрядника) про стягнення грошових коштів (попередньої оплати за договором підряду), пені та штрафу, зважаючи на невиконанням відповідачем умов договору підряду, щодо строків виконання робіт. Судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами виникли правовідносини у сфері виконання підрядних робіт. На підставі укладеного сторонами договору підряду, відповідач зобов`язався виконати відповідно до умов цього договору роботи з капітального ремонту будівлі, а позивач зобов`язався прийняти і оплатити ці роботи на умовах договору. Позивачем перераховано відповідачу попередню оплату у розмірі 50% загальної ціни робіт. Підрядником частково виконані будівельні роботи за договором на загальну суму 684 262,14 грн, що підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт від 25.05.2018, підписаними сторонами. При цьому, зважаючи на те, що спір у справі №916/2368/18 стосується саме повернення грошових коштів (попередньої оплати за договором підряду), у зв`язку з відмовою замовника від договору підряду, колегія суддів Верховного Суду наголосила на тому, що для правильного вирішення спору у справі пов`язаного з односторонньою відмовою замовника від договору підряду, судам необхідно достовірно з`ясовувати обставини, щодо підстав такої відмови, та з урахуванням положень статті 849 ЦК України, застосувати певні правові наслідки. У зв`язку з наведеним постановою Верховного Суду від 19.11.20219 справу № 916/2368/18 було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, проаналізувавши зміст наведеної постанови, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 19.11.2019 у справі № 916/2368/18, оскільки зміст правовідносин, їх предмет, підстави, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин у зазначених справах і у справі, яка переглядається, є різними; хоча й за схожого правового регулювання спірних правовідносин, що має місце в цій справі, але за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у них доказів), ніж у справі, що розглядається, тобто зазначена справа і справа, судові рішення в якій переглядаються, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність правовідносин у них за змістовним критерієм.
При цьому, суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що відповідно до позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові у справі № 910/10987/18, за результатами нового розгляду справ фактично-доказова база в основі рішення суду в них може змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження в ній судом обставин і доказів у справі, а така зміна, у свою чергу, може вплинути на правові висновки в ній. Як зазначила сама Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові - "ухвалення Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови про скасування судових рішень судів нижчих інстанцій з передачею справи на новий розгляд не означає остаточного вирішення спору у справі".
8.8. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
8.9. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 910/20484/20, у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.
8.10. Судами також встановлено, що відповідно до пункту 4.2 договору замовник зобов`язується здійснити передоплату за капітальний ремонт мостового крану в колісному цеху в розмірі 30% від вартості ремонту протягом 15 (п`ятнадцяти) банківських днів з дня укладання договору. Судами встановлено, що замовником не виконаного зобов`язання за договором щодо сплати передоплати.
Сплата попередньої оплати за договором є зобов`язанням яке зводиться до сплати грошей, отже, є грошовим зобов`язанням. Невиконання належним чином грошового зобов`язання дає підстави для стягнення на користь позивача інфляційних витрат за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми, які входять до складу грошового зобов`язання, оскільки боржник зобов`язаний відшкодувати інфляційні витрати від знецінення неповернутих коштів за час виконання рішення суду про стягнення суми.
Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 10.12.2018 по 16.12.2020.
8.11. Договір підряду складається із двох пов`язаних між собою зобов`язань: 1) правовідношення, в якому виконавець має виконати певну роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку; 2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити виконану роботу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Судами встановлено, що сторонами 11.01.2019 складено та скріплено печатками акт спільного приймання фактично виконаних робіт, відповідно до якого: встановлена гачкова підвіска; проведено ремонт головної балки; проведено ремонт площадки виходу на кран; проведено ремонт механізмів переміщення крану; проведено ремонт механізмів переміщення тельферу; були встановлені колеса переміщення моста крану; проведено ремонт механізму підйому крану. Вартості виконаних робіт даний акт не містить.
Відповідно до пункту 12.1 договору - договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2018 (включно), а у частині розрахунків до повного виконання.
Застосовуючи принцип добросовісності, розумності та справедливості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прострочення виконання зобов`язання позивачем у даному випадку не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов`язку щодо оплати вартості наданих йому та прийнятих ним робіт. Несвоєчасне виконання позивачем зобов`язань за договором у даному випадку може бути підставою для покладення на нього збитків чи застосування санкцій за порушення господарських зобов`язань, однак, не надає відповідачу права відмовитись від виконання зобов`язання щодо оплати робіт, що були ним прийняті.
8.12. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Доводи касаційної інстанції не спростували висновків судів попередніх інстанцій викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
8.13. Щодо відсутності правового висновоку Верховного Суду щодо застосування статті 604 ЦК України стосовно припинення зобов`язання за домовленістю сторін та щодо застосування статей 235, 237 Господарського кодексу України щодо оперативно-господарської санкції у вигляді відмови від оплати за зобов`язанням у випадку неналежного виконання зобов`язання стороною, то Верховний Суд зазначає таке.
Верховний Суд вважає, що відповідач хибно послався на статті 235, 237 Господарського кодексу України, оскільки вказані статті передбачають можливість установлення між сторонами зобов`язань оперативно-господарських санкцій та право заінтересованої сторони у зверненні до суду для скасування такої санкції.
Судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б свідчили про застосування оперативно-господарської санкції відповідачем до позивача.
Верховний Суд зазначає, що підставою касаційного оскарження у даній справі є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин, з огляду на викладене, суд не вбачає підстав для надання висновку щодо застосування вказаних скаржником норм матеріального права у подібних правовідносинах.
8.14. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з урахуванням наведеного у цій постанові, беруться до уваги Касаційним господарським судом як такі, що узгоджуються із застосуванням норм права судом апеляційної інстанції.
8.15. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання.