ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 915/1181/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючий, Білоуса В.В., Огородніка К.М.,
за участі секретаря судового засідання Сотник А.С.
учасники справи:
позивач - Науково-виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер",
представник позивача - Васюк М.М., адвокат, ордер АІ № 1142476 від 16.08.2021,
відповідач - Приватне підприємство "Воронівка Агро",
представник відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер",
на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2021
у складі судді: Ржепецького В.О.
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021
у складі колегії суддів: Ярош А.І. (головуючий), Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,
у справі за позовом
Науково-виробничого Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер"
до Приватного підприємства "Воронівка Агро"
про стягнення збитків у розмірі 438 800,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Науково - виробниче Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Інтер" (далі - НВ ТОВ "Агро-Інтер", позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Воронівка Агро" (далі - ПП "Воронівка Агро", відповідач) збитків у розмірі 438 800,00 грн., понесених внаслідок незабезпечення схоронності майна, переданого відповідачу на відповідальне зберігання.
2. Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на норми статті 129-1 Конституції України, статей 16, 22, 936, 937, 938, 942, 949, 950, 951, частини 1,2 статті 1166 Цивільного кодексу України, статей 224, 225 Господарського кодексу України, статті 1, частини 2 статті 2, частини 1 статті 6, статей 56, 58 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 10, 13 Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 та мотивовано тим, що у зв`язку з пошкодженням та частковим зруйнуванням майна, яке було передано на відповідальне зберігання представнику відповідача, позивачеві заподіяно збитки на суму 438 800,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача, адже саме на цю особу покладено обов`язок схоронності майна та повернення його власнику в належному стані.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2021 у справі №915/1181/20 в задоволенні позову відмовлено.
4. Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження виконання п. 14 розділу VІІІ "Порядок звернення стягнення на майно боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції, чинній на 03.11.2016), зокрема складання відповідного акту опису та арешту майна та звернення державного виконавця з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України.
Надані позивачем звіти про оцінку майна ТОВ "Консалтингова компанія "ПАРЕТО" не визнані належними та допустимими доказами на підтвердження розміру завданих збитків, оскільки використані суб`єктом оціночної діяльності матеріали не містять інформації щодо технічного стану об`єкту нерухомості, суб`єктом оціночної діяльності огляд нерухомості на дату оцінки не проводився, її стан визначався на основі інформації замовника. Заява свідка (том 2 аркуш справи 186) містить лише узагальнене твердження про "належний технічний стан" нерухомого майна та не містить посилання на докази наявності в особи, яка її склала необхідної технічної компетенції та спеціальних знань.
5. Під час розгляду справи, господарським судом першої інстанції було встановлено:
5.1. Постановою відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 22.04.2013 відкрито виконавче провадження № 37674119 про стягнення грошових коштів з НВ ТОВ "Агро-Інтер" на користь ПП "Воронівка Агро".
5.2. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 22.04.2013 накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, грошові кошти НВ ТОВ "Агро-Інтер".
5.3. Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області від 12.12.2013 накладено арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності НВ ТОВ "Агро-Інтер".
5.4. 22.08.2014 постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області виконавче провадження № 37674119 передано до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.
5.5. 26.08.2014 постановою заступника начальника відділу державної виконавчої служби Вознесенського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області виконавче провадження № 37674119 прийнято до виконання.
5.6. 03.11.2016 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області накладено арешт на нерухоме майно: 57/100 частки нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Гагаріна, буд. 102, яке належить на праві власності позивачу.
Пунктом 3 вищезазначеної постанови відповідальним зберігачем призначено представника ПП "Воронівка Агро" Саркісяна Карена Самсоновича, якого попереджено про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.
5.7. 17.10.2017 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження № 12017150190002107 за заявою представника НВ ТОВ "Агро-Інтер" Васюка Миколи Миколайовича про пошкодження майна, розташованого за адресою: с. Трикрати, вул. Гагаріна, 102.
5.8. 26.11.2019 постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області виконавчий документ у рамках виконавчого провадження № 37674119 повернуто стягувачу на підставі пункту 3 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", знято арешт з 57/100 частини комплексу будівель, що знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Гагаріна, буд. 102.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
6. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 апеляційну скаргу Науково-виробничого ТОВ "Агро-Інтер" залишено без задоволення.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 23 березня 2021 року у справі №915/1181/20 залишено без змін.
7. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження понесених позивачем збитків, а отже підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
8. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2021 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 915/1181/20, НВ ТОВ "Агро-Інтер" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою про скасування оскаржених судових рішень, з вимогою прийняти у цій справі нове рішення, яким позовну заяву НВ ТОВ "Агро-Інтер" задовольнити у повному обсязі.
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
9. У зв`язку з відпусткою судді Васьковського О.В. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №915/1181/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Огороднік К.М., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2021.
10. Ухвалою Верховного Суду від 12.10.2021 касаційну скаргу НВ ТОВ "Агро-Інтер" залишено без руху, у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
11. 03.11.2021 на адресу Касаційного господарського суду від НВ ТОВ "Агро-Інтер" надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 13 164,00 грн., що підтверджується копією квитанції № 0.0.2323238828.1 від 11.01.2021.
12. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2021 клопотання НВ ТОВ "Агро-Інтер" про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задоволено.
Поновлено НВ ТОВ "Агро-Інтер" строк на касаційне оскарження.
Відкрито касаційне провадження у справі № 915/1181/20 за касаційною скаргою НВ ТОВ "Агро-Інтер" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021.
Судове засідання призначено на 11.01.2022.
13. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Верховний Суд дійшов висновку за можливе розглянути справу № 915/1181/20 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
14. Суд констатує, що до визначеної дати проведення судового засідання (11.01.2022) від учасників справи не надійшло обґрунтованих заяв чи клопотань пов`язаних з рухом касаційної скарги, в т.ч. про перерву чи відкладення розгляду справи, що унеможливило б розгляд справи у судовому засіданні 11.01.2022.
15. Представник НВ ТОВ "Агро-Інтер" в судовому засіданні 11.01.2022 повністю підтримав вимоги касаційної скарги за доводами, викладеними в ній.
Просив рішення Господарського суду Миколаївської області від 23.03.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 у справі № 915/1181/20 скасувати, прийняти у цій справі нове рішення, яким позовну заяву НВ ТОВ "Агро-Інтер" задовольнити у повному обсязі.
16. Інші учасники провадження у справі, зокрема ПП "Воронівка Агро", у судове засідання повноважених представників не направили. Про дату, час та місце розгляду касаційної скарги учасники справи були повідомлені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників учасників судового процесу, які не з`явились.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(НВ ТОВ "Агро-Інтер")
17. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням статей 165, 170 ГПК України, без урахування висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, у постанові від 26.04.2021 у справі № 916/335/18, в ухвалі від 13.10.2020 у справі № 910/5211/18;
за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема пункту 14 Розділу VIII Інструкції з примусового виконання рішень та пункту 52 Національного стандарту, статті 11 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";
розгляд цієї справи має виняткове значення для НВ ТОВ "Агро-Інтер", адже стосується його майна, яке було пошкоджене в раках виконавчого провадження, яке на дату його повернення не може бути використане Товариством з метою ведення господарської діяльності.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
18. Відповідно до вимог частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. Стаття 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
20. За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
21. Згідно із частиною 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до частини другої цієї ж статті збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
22. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
23. Відповідно, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
24. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
25. Дії (бездіяльність) Відповідача, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди, є основним предметом доказування та, відповідно встановлення у цій справі, оскільки відсутність такого елемента делікту свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (статті 11 ЦК України).
26. Як встановлено судами попередніх інстанцій (пункт 5 цієї Постанови), арешт на нерухоме майно - 57/100 частки нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Гагаріна, буд. 102, яке належить на праві власності позивачу був накладений в рамках виконавчого провадження постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.
27. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:
верховенства права;
обов`язковості виконання рішень;
законності;
диспозитивності;
справедливості, неупередженості та об`єктивності;
гласності та відкритості виконавчого провадження;
розумності строків виконавчого провадження;
співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;
забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону № 1404-VIII ).
27.1. Стаття 5 Закону № 1404-VIII визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
27.2. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
27.3. Відповідно до пункту 6 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
27.4. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (стаття 48 Закону № 1404-VIII).
27.5. За статтею 56 Закону№ 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
27.6. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються: 1) якщо опису підлягає земельна ділянка - її розмір, цільове призначення, наявність комунікацій тощо; 2) якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира - загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди; 3) якщо опису підлягає транспортний засіб - марка, модель, рік випуску, об`єм двигуна, вид пального, пробіг, комплектація, потреба у ремонті, колір тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 904/968/18.
27.7. За приписами статті 57 Закону№ 1404-VIII визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження.
У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника.
Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна.
У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.
Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання.
У разі якщо визначити вартість майна (окремих предметів) складно, виконавець має право залучити суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для проведення оцінки майна.
27.7. Відповідно до приписів частини 1 статті 58 Закону№ 1404-VIII, майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).
28. Порядок опису майна та передачі його на зберігання також визначено у п. 10 розділу VIIІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5, згідно з яким після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову. У постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника повинні бути вказані: назва кожного внесеного в постанову предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів органічного та неорганічного утворення, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються виконавцем та іншими учасниками, які були присутніми під час опису; якщо проводилось опечатування предмета, зазначається, які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; прізвище, ім`я та по батькові особи, якій передано майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі, - паспортні дані, її місце проживання (далі - зберігач); відмітка про роз`яснення зберігачеві майна обов`язків із збереження майна, попередження про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт; якщо виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, зазначаються вид, обсяги і строки обмеження; відмітка про роз`яснення сторонам виконавчого провадження або заставодержателю про можливість у 10-денний строк з дня винесення постанови досягти згоди щодо вартості майна та необхідність письмово повідомити про це виконавця; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при описі.
Постанова про опис та арешт майна (коштів) підписується виконавцем, понятими, зберігачем майна, боржником та стягувачем, їх представниками, а також іншими особами, які були присутні при проведенні опису майна (коштів). У разі відмови від підпису осіб, що були присутні при виконанні, про це робиться відмітка в постанові.
29. Враховуючи викладене вище, а також аналіз судової практики щодо правовідносин з зберігання майна, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що у разі проведення державним виконавцем опису і арешту майна в порядку встановленому нормами законодавства, що оформлено відповідним актом, з передачею описаного та арештованого майна на зберігання зберігачу, відповідальність за збереження цього майна покладається на зберігача, у тому числі за розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення цього майна тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.11.2018 у справі № 910/21422/16, від 19.05.2020 у справі № 908/1333/19.
30. Судами встановлено, що пунктом 3 постанови заступника начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області від 03.11.2016 відповідальним зберігачем арештованого майна призначено представника ПП "Воронівка Агро" Саркісяна Карена Самсоновича, якого попереджено про кримінальну або матеріальну відповідальність за розтрату, відчуження, приховування чи підміну описаного майна.
31. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.
32. Зі змісту частини другої статті 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідний висновок міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц. Тому спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача.
33. Згідно зі статтею 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
34. Відповідно до зазначених норм шкода відшкодовується потерпілому, тобто тій особі, якій вона завдана. Такий висновок узгоджується з загальною ознакою цивільно-правової відповідальності, якою є її компенсаторний характер; тому заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані виключно на компенсацію майнових втрат саме потерпілого, тобто відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18, пункти 82, 83), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19, пункт 8.22), від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20, пункт 69)).
35. За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 ГПК України).
36. При зверненні з позовом про відшкодування заподіяної майнової шкоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.
37. Під час розгляду цієї справи, судами попередніх інстанцій встановлено:
37.1. матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження виконання п. 14 розділу VІІІ "Порядок звернення стягнення на майно боржника" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (в редакції, чинній на 03.11.2016), зокрема складання відповідного акту опису та арешту майна та звернення державного виконавця з повідомленням до органів досудового розслідування для вирішення питання про притягнення зберігача описаного майна до відповідальності, передбаченої статтею 388 Кримінального кодексу України;
37.2. при накладенні арешту 03.11.2016 державним виконавцем не залучено суб`єктів оціночної діяльності для оцінки майна, на яке накладався арешт. У постанові про опис та арешт майна від 03.11.2016 не зазначено детального опису майна, яке надало б можливість ідентифікувати стан майна (загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріали стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди);
37.3. відсутні відомості у постанові державного виконавця про вартість майна станом на 03.11.2016, звіт про оцінку майна виконавцем не замовлявся;
37.4. матеріали справи не містять доказів оскарження НВ ТОВ "Агро-Інтер" дій або бездіяльності державного виконавця в межах виконавчого провадження, оскільки арешт і опис майна, а також зняття арешту з майна здійснювались саме в межах виконавчого провадження.
38. Судами попередніх інстанцій також не прийняті в якості належних та допустимих доказів надані позивачем звіти про оцінку майна виконані ТОВ "Консалтингова компанія "ПАРЕТО". В цій частині судових рішень, судами, зокрема, вказано:
38.1. огляд нерухомості на дату оцінки не проводився, стан визначався на основі інформації замовника. Ознайомлення з об`єктом оцінки, його ідентифікація здійснювалася у відповідності з пп. 51, 56 Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" у документарній формі на підставі інформації, наданої замовником оцінки;
38.2. Акти технічного огляду №1 від 03.11.2016 та №1 від 26.11.2019 технічного стану нерухомого майна, розташованого за адресою: Миколаївська область, Вознесенський район, с. Трикрати, вул. Гагаріна, 102, які використовувалися суб`єктом оціночної діяльності, складені директором НВ ТОВ "Агро-Інтер" одноособово.
38.3. За висновками судів, крім зазначених актів, інші використані суб`єктом оціночної діяльності матеріали не містять інформації щодо технічного стану об`єкту нерухомості, суб`єктом оціночної діяльності огляд нерухомості на дату оцінки не проводився, її стан визначався на основі інформації замовника.
39. Враховуючи викладене вище, а також встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що за наявними матеріалами справи не підтверджується ні факт, ні розмір збитків, зумовлених, за твердженням, погіршенням стану майна на момент передачі відповідачу на відповідальне зберігання, порівняно із станом майна на 26.11.2019 року, не вбачається можливим встановити точний розмір збитків, в сумі пошкодження майна, позивачем не доведено наявності та розміру завданих збитків, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
40. За своїм змістом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин в тому контексті, який на думку заявника свідчить про неправомірність дій державного виконавця.
41. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, судами надано відповідь на істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій по суті вирішення скарги.