ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/254/15
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М. і Львова Б.Ю.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 (головуючий Зубченко І.В., судді: Медуниця О.Є. і Стойка О.В.), ухвалену за наслідками перегляду ухвали господарського суду Харківської області від 11.08.2021 (головуючий суддя Хотенець П.В.)
за скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" на рішення приватного виконавця Турчина А.А.
у справі № 922/254/15
за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - Банк)
до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Завод енергетичного машинобудування" (далі - Завод);
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерний центр "Енергомаш" (далі - Товариство);
3) корпорації "Укренергоінжиніринг" (далі - Корпорація);
4) товариства з обмеженою відповідальністю "Електромашинобудівельне виробництво" (далі - Виробництво);
5) товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне управління "Енергомаш" (далі - Управління),
про стягнення 4 185 927,38 грн та 7 433 746,77 долара США.
За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.01.2016 позовні вимоги Банку задоволено повністю. Стягнуто солідарно із Заводу, Товариств, Корпорації, Виробництва, Управління на користь Банку заборгованість у розмірі 4 185 927,38 грн та 7 433 746,77 долара США, витрати по сплаті судового збору в сумі 73 080,00 грн.
На виконання рішення 27.01.2016 у справі № 922/254/15 видано відповідний наказ.
Товариство звернулось до господарського суду Харківської області із скаргою на рішення приватного виконавця, в якій просило скасувати Звіт про оцінку майна, проведений 09.07.2021 суб`єктом оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - товариством з додатковою відповідальністю "Некос" (нерухомого майна) у виконавчому провадженні № 65680401 стосовно нежитлової будівлі літ. Е-4, загальною площею 2 982,4 кв.м; групи нежитлових приміщень, розташованих у будівлі літ. Ч-3, загальною площею 16 358,1 кв.м, нежитлової будівлі літ. 3А-1, загальною площею 3 456,9 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, що належить Товариству, та Звіт про оцінку майна, проведений 09.07.2021 суб`єктом оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - товариством з додатковою відповідальністю "Некос" (нерухомого майна) у виконавчому провадженні № 65680401 стосовно нежитлових приміщень № 1 (групи приміщень № 46), №№ 1, 2 (групи приміщень № 47), №№ 1, 2 (групи приміщень № 48) загальною площею 125,50 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (Андрія Шептицького), буд. 4 (літера А), що належить Товариству.
Вказана заява обґрунтована тим, що дії приватного виконавця по встановленню оцінки майна відбулося з порушенням чинного законодавства.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2021 скаргу Товариства на рішення приватного виконавця задоволено частково. Визнано неправомірними дії приватного виконавця в частині проведення оцінки майна 09.07.2021 суб`єктом оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - товариством з додатковою відповідальністю "Некос" (нерухомого майна) у виконавчому провадженні № 65680401 стосовно нежитлової будівлі літ. Е-4, загальною площею 2 982,4 кв.м; групи нежитлових приміщень, розташованих у будівлі літ. Ч-3, загальною площею 16 358,1 кв.м, нежитлової будівлі літ. 3А-1, загальною площею 3 456,9 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Киргизька, 19, що належить Товариству, та скасувати Звіт про оцінку майна, проведений 09.07.2021 суб`єктом оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - товариством з додатковою відповідальністю "Некос" (нерухомого майна) у виконавчому провадженні № 65680401 стосовно нежитлових приміщень № 1 (групи приміщень № 46), №№ 1, 2 (групи приміщень № 47), №№ 1, 2 (групи приміщень № 48) загальною площею 125,50 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (Андрія Шептицького), буд. 4 (літера А), що належить Товариству.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що процес проведення оцінки майна, що включає в себе фізичний огляд стану приміщення, встановлення об`єктивних обставин поточного стану приміщення, а також встановлення результатів оцінки було проведено з порушенням норм чинного законодавства, а саме: національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 ухвалу господарського суду Харківської області від 11.08.2021 скасовано. У задоволенні скарги Товариства на рішення приватного виконавця у справі № 922/254/15 відмовлено.
Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що приватний виконавець Турчин А.А. спростував висновки господарського суду Харківської області про наявність підстав для часткового задоволення скарги на рішення приватного виконавця та довів порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах та те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 04.10.2021, а ухвалу господарського суду Харківської області від 11.08.2021 залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- апеляційним судом неправильно застосовано Закон України "Про виконавче провадження" та національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та порушено статті 74, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України);
- відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах;
- суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони") та від 07.04.2021 у справі № 753/3055/18, від 22.09.2021 у справі № 161/11771/20 щодо необхідності обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду об`єкта оцінки.
Приватний виконавець Турчин А.А. та Банк подали відзиви на касаційну скаргу, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просять відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Турчина А.А. перебуває наказ суду по справі № 922/254/15.
09.07.2021 приватним виконавцем прийнято дві постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - товариства з додатковою відповідальністю "Некос".
Товариство звернулося до господарського суду Харківської області зі скаргою на рішення приватного виконавця, в якій просить скасувати Звіти про оцінку майна, проведені 09.07.2021 суб`єктом оціночної діяльності - товариством з додатковою відповідальністю "Некос" (нерухомого майна) у виконавчому провадженні № 65680401.
Відповідно до частини першої статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 339 ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Зі змісту скарги Товариства на рішення приватного виконавця, поданої у порядку статті 339 ГПК України, вбачається, що її предметом є скасування звітів про оцінку майна.
У контексті приписів частини першої статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання відповідно до договору.
Тобто звіт про оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності-суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.
Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.
Таким чином, результати оцінки майна у виконавчому провадженні не є актом який може бути скасований судом, адже самі по собі такі результати не створюють, не змінюють, не припиняють процесуальних прав учасників виконавчого провадження.
Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції вірно зазначено про те, що вимоги скаржника (Товариства) не стосуються визнання дій приватного виконавця протиправними та визнання оцінки такою, яка не підлягає застосуванню. За таких обставин безпідставним є здійснення судом першої інстанції оцінки дій приватного виконавця в частині проведення оцінки майна.
Разом з тим, місцевий господарський суд визнав "неприйнятним залишити без реагування" порушення, допущені приватним виконавцем у частині проведення оцінки майна та задовольнив частково скаргу Товариства, визнавши неправомірними дії приватного виконавця в частині проведення оцінки майна 09.07.2021 суб`єктом оціночної діяльності - товариством з додатковою відповідальністю "Некос" (нерухомого майна) у виконавчому провадженні № 65680401.
Також апеляційним судом встановлено, що предмет скарги (скасування звітів про оцінку майна) та предмет, визначений в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції (визнання неправомірними дій приватного виконавця в частині проведення оцінки майна), не є тотожними.
Відповідно до приписів частин першої, другої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Оскільки суд першої інстанції самостійно змінив предмет скарги, за наявності обов`язку розгляду скарги виключно у межах заявленого предмета оскарження, враховуючи, що скаржник не ставив питання про визнання неправомірними дій приватного виконавця, апеляційний суд дійшов висновку про порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності господарського судочинства.
Крім того, апеляційним судом встановлено безпідставність посилань суду першої інстанції на позицію Великої Палати Верховного Суду, висловлену у постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, згідно з якою саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, оскільки судом першої інстанції не зазначено, яка саме правова норма застосована та, яка норма надає суду право самостійно змінити спосіб захисту прав та законних інтересів скаржника.
При цьому місцевим господарським судом залишено поза увагою, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
У свою чергу, як було зазначено, предмет скарги Товариства та предмет, визначений у резолютивній частині ухвали суду першої інстанції, не є тотожними, що суперечить зазначеній правовій позиції Верховного Суду.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та відмови у задоволенні скарги Товариства на рішення приватного виконавця Турчина А.А.
Товариство у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційним судом неправильно застосовано Закон України "Про виконавче провадження" та національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та порушено статті 74, 77 ГПК України; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони") та від 07.04.2021 у справі № 753/3055/18, від 22.09.2021 у справі № 161/11771/20 щодо необхідності обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду об`єкта оцінки.
Колегія суддів Верховного Суду вважає такі доводи безпідставними та необґрунтованими, оскільки, посилаючись на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах скаржником на вказано норм права щодо яких відсутній висновок Верховного Суду.
Посилання на те, що апеляційним судом неправильно застосовано Закон України "Про виконавче провадження" та національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та порушено статті 74, 77 ГПК України; суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 щодо застосування принципу jura novit curia ("суд знає закони") та від 07.04.2021 у справі № 753/3055/18, від 22.09.2021 у справі № 161/11771/20 щодо необхідності обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду об`єкта оцінки спростовуються обставинами встановленими апеляційним судом та викладеними у даній постанові, зокрема, що судом першої інстанції не зазначено, яка саме правова норма застосована та, яка норма надає суду право самостійно змінити спосіб захисту прав та законних інтересів скаржника. При цьому місцевим господарським судом залишено поза увагою, що згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту. Предмет скарги (скасування звітів про оцінку майна) та предмет, визначений в резолютивній частині ухвали суду першої інстанції (визнання неправомірними дій приватного виконавця в частині проведення оцінки майна), не є тотожними, що суперечить зазначеній правовій позиції Верховного Суду. Суд першої інстанції самостійно змінив предмет скарги, при наявності обов`язку розгляду скарги виключно у межах заявленого предмета оскарження. Результати оцінки майна у виконавчому провадженні не є актом який може бути скасований судом, адже самі по собі такі результати не створюють, не змінюють, не припиняють процесуальних прав учасників виконавчого провадження.
Таким чином, Товариством не доведено порушення апеляційним судом попередніх норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судом апеляційної інстанції було ухвалено постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалену постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд