ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 10/Б-921/1442/2013
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Банасько О.О., Пєсков В.Г.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
скаржник (Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області) - Свистун Є.М.,
арбітражний керуючий (ліквідатор) - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 (колегія суддів у складі: Матущак О.І. - головуючий, Бонк Т.Б., Бойко С.М.)
та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021 (суддя Сидорук А.М.)
у справі № 10/Б-921/1442/2013
за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області
до Селянської спілки "Мирнівська"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад вимог заяви кредитора
1. У травні 2021 року від Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області (далі - ГУ ДПС у Тернопільській області) надійшла заява про визнання кредиторських вимог в сумі 9713,69 грн, з яких: 2967,00 грн - основна сума боргу, 6746,69 грн - пеня.
2. Вказана заява обґрунтована тим, що ГУ ДПС у Тернопільській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 "Питання обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою. наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" скеровано на адресу ГУ ДПС у Тернопільській області подання від 22.02.2021 № 519/2, № 520/2, № 521/2, № 522/2, № 523/2 та № 524/2 для здійснення заходів щодо стягнення простроченої заборгованості з Селянської спілки "Мирнівська" (далі - СС "Мирнівська"). Станом на 01.02.2021 заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії, становить 9173,69 грн.
Стислий виклад ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021 в задоволенні вказаної заяви про визнання кредиторських вимог відмовлено.
4. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки до поданої заяви не долучено первинних документів (договору позики), то неможливо перевірити правомірність нарахування заборгованості та пені, а також визначити категорію кредиторських вимог (конкурсні чи поточні).
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2021 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021 залишено без змін.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання кредиторських вимог, оскільки кредитор до заяви не долучив первинних документів, які б підтверджували надання кредитів (позик) саме СС "Мирнівська", а також коли та на яку суму була надана позика.
7. При цьому суд апеляційної інстанції відхилив доводи кредитора про те, що суд першої інстанції при розгляді заяви про визнання грошових вимог не витребував необхідних для її розгляду документів, оскільки ч. 3 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) покладає обов`язок надання документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника на кредитора, тому саме ГУ ДПС у Тернопільській області зобов`язане було надати усі необхідні документи, що підтверджують заявлені грошові вимоги до боржника.
8. При цьому, суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 1, ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не прийняв подані до суду додаткові докази на підтвердження заявлених кредиторських вимог, оскільки ГУ ДПС у Тернопільській області не навело причини неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, а також не заявляло клопотання про поновлення строку на їх подання.
Стислий виклад вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
9. ГУ ДПС у Тернопільській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного Господарського суду від 21.10.2021, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.07.2021 та ухвалити нове рішення, яким заяву ГУ ДПС у Тернопільській області про визнання грошових вимог щодо СС "Мирнівська" в розмірі 9713,69 грн задовольнити повністю.
10. Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки судами не враховано правовий висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 45 КУзПБ, викладений у постановах від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19.
11. Ну думку скаржника господарським судом апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 807/257/14 (адміністративне провадження № 9901/4647/18), а саме, що контролюючий орган, отримавши подання органу державного казначейства щодо наявності непогашеної податкової заборгованості суб`єкта господарювання перед державою за надану останньому фінансову допомогу, а також пені, нарахованої на таку заборгованість, вправі звертатися до суду з відповідними заявами щодо заборгованості без обмеження строками позовної давності.
12. Також ГУ ДПС у Тернопільській області зазначає, що суд першої інстанції не витребовував у ГУ ДПС у Тернопільській області/Головного управління Державної казначейської служби Тернопільської області матеріали необхідні для вирішення спору, а дійшов висновку, що у суду відсутня можливість за наявними матеріалами справи перевірити правомірність нарахування суми заборгованості та пені. Тому скаржник вважає, що за наведених мотивів не можна визнати правильним з цього приводу судове рішення законним та обґрунтованим.
13. На думку контролюючого органу надано належні документи до заяви про визнання кредиторських вимог, в свою чергу до суду апеляційної інстанції надані документи, які підтверджують суми заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках. Крім того, до суду апеляційної інстанції скаржником подані відповідні копії договорів та платіжних доручень про перерахування коштів, однак суд апеляційної інстанції не взяв їх до уваги.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
14. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
15. Ухвалою Господарського суду від 04.01.2013 порушено провадження у справі № 10/Б-921/1442/2013 за заявою Бережанського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про банкрутство СС "Мирнівська".
16. Постановою Господарського суду Тернопільської області від 21.01.2013 СС "Мирнівська" визнано банкрутом.
17. Звертаючись у травні 2021 року з заявою про визнання поточних кредиторських вимог, ГУ ДПС у Тернопільській області зазначило, що станом на 01.02.2021 за СС "Мирнівська" обліковується заборгованість перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії та становить 9173,69 грн, з яких : 2967,00 грн - основна сума боргу, 6746,69 грн - пеня.
18. На підтвердження заявлених грошових вимог до боржника, кредитором під час звернення до суду першої інстанції з вказаною заявою долучено такі копії документів: довідку про наявність простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії по СС "Мирнівська" станом на 01.02.2021; розрахунок суми позовних вимог з простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії СС "Мирнівська" станом на 01.02.2021; довідку про реквізити рахунку для зарахування коштів на погашення простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученими державою або під державі (місцеві) гарантії по СС "Мирнівська"; дані про банківські рахунки СС "Мирнівська"; лист № 5-25-06/1153 від 03.03.2021 ГУ ДКС України у Тернопільській області про прострочену заборгованість за бюджетними позичками; подання № 519/2 від 22.02.021 на суму 927,00 грн; подання № 520/2 від 22.02.2021 на суму 1000,00 грн; подання № 521/2 від 22.02.2021 на суму 1040,00 грн; подання № 522/2 від 22.02.2021 на суму 1934,92 грн; подання № 523/2 від 22.02.2021 на суму 2267,67 грн; подання № 524/2 від 22.02.2021 на суму 2544,10 грн.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
19. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду кредиторських вимог ГУ ДПС у Тернопільській області.
20. Відповідно до ч. 9 ст. 17 Бюджетного кодексу України, прострочена заборгованість суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету (включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб`єкта господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості у порядку, передбаченому Податковим кодексом України або іншим законом, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна цього суб`єкта господарювання. Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб`єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) не поширюється.
21. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2011 № 174 затверджено "Порядок обліку заборгованості, в тому числі простроченої, перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками/фінансовою допомогою наданими Міністерством фінансів у 1993-1998 роках, нарахування пені та списання безнадійної заборгованості" (далі - Порядок № 174), п. 1 якого встановлено, що цей Порядок регламентує дії органів виконавчої влади та банків-агентів, які від імені або за дорученням центральних органів виконавчої влади надали суб`єктам господарювання кредити, залучені державою або під державні гарантії, а також дії Мінфіну, який надав бюджетні позички/фінансову допомогу у 1993-1998 роках, та які здійснюють їх обслуговування і ведуть облік заборгованості за ними з метою забезпечення реалізації права вимоги погашення простроченої заборгованості перед державою за такими кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою; встановлює механізм нарахування пені Мінфіном на суми простроченої заборгованості перед державою за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та територіальними органами Державної казначейської служби на суми простроченої заборгованості за бюджетними позичками/фінансовою допомогою, наданими Мінфіном у 1993-1998 роках.
22. Пунктом 15 Порядку № 174 визначено, що прострочена заборгованість за кредитами, бюджетними позичками/фінансовою допомогою, яка не погашена боржником протягом 30 календарних днів після настання строку платежу, а також нарахована на суму простроченої заборгованості за кредитом, бюджетною позичкою/фінансовою допомогою пеня стягуються в установленому законодавством порядку органами державної податкової служби за місцем реєстрації боржника відповідно до подання територіальних органів Державної казначейської служби, яке подається у строки, визначені пунктом 10 цього Порядку за встановленою згідно з додатком 1 формою.
23. Відповідно до п. 19-1.1.38 п. 19-1.1 ст. 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій ст. 19-3 цього Кодексу: забезпечують стягнення сум простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
24. Положеннями ст. 1 КУзПБ визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
25. Грошове зобов`язання - зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов`язань належать також зобов`язання щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загально-обов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов`язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов`язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов`язань боржника, у тому числі зобов`язань щодо сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов`язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров`ю громадян, зобов`язання з виплати авторської винагороди, зобов`язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі.
26. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 4 ст. 45 КУПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов`язковими так само, як вони є обов`язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом. Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Якщо кредитор заявив вимоги після здійснення розрахунків з іншими кредиторами, то сплачені таким кредиторам кошти поверненню не підлягають.
27. Відповідно до ч. 4 ст. 60 КУзПБ у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає заяви з вимогами поточних кредиторів, які надійшли до господарського суду після офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом. Заяви з вимогами поточних кредиторів розглядаються господарським судом у порядку черговості їх надходження. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд своєю ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги поточних кредиторів погашаються в порядку черговості, визначеної статтею 64 цього Кодексу.
28. Суди встановили, що з поданих кредитором документів, зокрема, розрахунку суми позовних вимог з простроченої заборгованості перед державою за кредитами (позиками), залученим державою або під державні (місцеві) гарантії по СС "Мирнівська" - підставою для виникнення зобов`язання стали подання ГУ ДКСУ у Тернопільській області, а підставами отримання кредитів (позик), залученими державою або під державні (місцеві) гарантії: постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1998 № 220 "Про фінансове забезпечення підготовки сільськогосподарської техніки до проведення весняно-польових робіт в 1998 році"; постанова Кабінету Міністрів України від 10.12.1998 № 1953 "Про забезпечення сільськогосподарських товаровиробників матеріально-технічними та фінансовими ресурсами в 1999 році"; постанова Кабінету Міністрів України від 11.09.1997 № 1003 "Про фінансову допомогу на проведення комплексу робіт в осінньо-зимовий період 1997/98 року". Граничний термін проведення кредитів: 21.12.1998; 01.10.1999; 01.10.1998.
29. Верховний Суд зазначає, що заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися або первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору.
30. Відповідно до приписів ч. 3 ст. 45 КУПБ заява кредитора має містити серед іншого розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені) та виклад обставин, що підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування.
31. З наведених положень ч. 3 ст. 45 КУПБ можна зробити висновок про те, що заявник кредиторських вимог сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.
32. Частиною 2 ст. 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.
33. За змістом ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
34. Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
35. Водночас, суди встановили, що кредитор до заяви про визнання грошових вимог до боржника не долучив первинних документів, які б підтверджували надання кредитів (позик) саме СС "Мирнівська", а також коли та на яку суму була надана позика.
36. Крім того, суд першої інстанцій правильно зауважив на тому, що провадження у справі про банкрутство СС "Мирнівська" порушено 04.01.2013. Водночас відповідно до пояснень кредитора та поданих ним документів, заборгованість боржника виникла до порушення провадження у справі про банкрутство СС "Мирнівська", тоді як звертаючись з заявою про визнання кредиторських вимог, ГУ ДПС у Тернопільській області просило визнати його поточним кредитором.
37. Щодо твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що суд першої інстанції під час розгляду заяви про визнання грошових вимог не витребував необхідних для її розгляду документів, то цим обставинам надана оцінка судом апеляційної інстанції.
38. У цьому зв`язку суд апеляційної інстанції правильно зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності.
39. Крім цього, ч. 3 ст. 45 КУзПБ покладає обов`язок надання документів, що підтверджують грошові вимоги до боржника на кредитора. Отже, саме ГУ ДПС у Тернопільській області зобов`язане було надати усі необхідні документи, що підтверджують заявлені грошові вимоги до боржника.
40. Однак ГУ ДПС у Тернопільській області не було надано до суду першої інстанції первинних документів на підтвердження його кредиторських вимог, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про неможливість за наявними матеріалами перевірити правомірність нарахування суми заборгованості та пені, а також визначити категорію заборгованості - конкурсна чи поточна.
41. Щодо доводів скаржника про те, що ним до суду апеляційної інстанції подані додаткові докази, а саме відповідні копії договорів та платіжних доручень про перерахування коштів, які суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, Верховний Суд зазначає таке.
42. Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
43. Згідно з висновком щодо застосування приписів ст.ст. 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17 та від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17 єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному разі - скаржника).
44. При цьому за приписом ч. 4 ст. 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
45. Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
46. Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів ст. 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
47. Встановивши, що ГУ ДПС у Тернопільській області не навело причин неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції, а також не заявило клопотання про поновлення строку на їх подання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у прийнятті додаткових доказів до розгляду.
48. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що судами не враховано правовий висновок Верховного Суду щодо застосування ст. 45 КУзПБ, викладений у постановах від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19, з огляду на таке.
49. У наведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 45 КУзПБ пропущення встановленого цим Кодексом строку на подання до господарського суду письмових заяв з грошовими вимогами до боржника є підставою вважати кредитора конкурсним, однак без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів. Водночас додання до заяви, поданої у встановлений ч. 1 ст. 45 КУзПБ строк, уточнень і доповнень, які не змінюють суми кредиторських вимог, поза межами зазначеного строку не є підставою для застосування до вимог кредитора приписів абзаців другого, третього ч. 4 ст. 45 КУзПБ.
50. Однак, у справі, що переглядається, суди відмовили у визнанні кредиторських вимог, не у зв`язку з тим, що кредитором пропущено встановлений КУзПБ строк на подання до господарського суду письмових заяв з грошовими вимогами до боржника, а у зв`язку з тим, що кредитор не подав до господарського суду первинних документів на підтвердження його кредиторських вимог.
51. Отже, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами постанов Верховного Суду від 25.08.2021 у справі № 910/8992/19 та від 31.03.2021 у справі № 903/1001/19, оскільки обставини у наведених справах і у справі, що переглядається, не є подібними.
52. Також Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на те, що господарським судом апеляційної інстанції прийнято оскаржувану постанову без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 807/257/14, а саме, що контролюючий орган вправі звертатися до суду з відповідними заявами щодо заборгованості без обмеження позовної давності, оскільки у справі № 10/Б-921/1442/2013 не вирішувалося питання щодо застосування до вимог кредитора позовної давності, а в цьому випадку йшлося про застосування строків звернення конкурсних/поточних кредиторів в порядку вимог КУзПБ.
53. Враховуючи наведене, Верховний Суд оцінивши застосування норм матеріального та процесуального права у оскаржуваних судових рішеннях, керуючись позицією Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно того, що обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника, дійшов висновку про необґрунтованість аргументів скаржника.