Постанова
Іменем України
18 січня 2022 року
м. Київ
справа № 396/98/21
провадження № 51-4264км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Яковлєвої С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О. В.,
прокурора Мороза С. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020125230000095, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), зареєстрованого у цьому ж селі ( АДРЕСА_2 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
за касаційною скаргою представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Руденко Г. В. на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 25 травня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді 130 годин громадських робіт.
Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Не погодившись із вищевказаним вирком суду щодо ОСОБА_1, потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 падали апеляційну скаргу.
Кропивницький апеляційний суд ухвалою від 25 травня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою потерпілого та його законного представника.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_2 - адвокат Руденко Г. В., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що потерпіла сторона не погоджуючись із встановленим у вироку ступенем тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, визначення якого впливає на кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_1, звернулися із апеляційною скаргою в обґрунтування якої посилалися на рішення Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2018 року, однак апеляційний суд не взяв до уваги вказаних обставин і незаконно, на її думку, відмовив у відкритті апеляційного провадження. При цьому зазначає, що суд першої інстанції належним чином не роз`яснив потерпілій стороні їх права та обов`язки та не пересвідчився, що ця сторона розуміє їх. Також цей суд не звернув уваги на вказівки законного представника потерпілого ОСОБА_2 про отримання потерпілим іншого ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, ніж той який був зазначений в обвинувальному акті. Тобто потерпіла сторона під час судового розгляду у місцевому суді оспорюючи тяжкість спричиненого потерпілому тілесного ушкодження, погодилась лише з обставинами за яких ОСОБА_1 було вчинено кримінальний проступок та внаслідок якого потерпілий отримав тілесні ушкодження.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Прокурор Мороз С. В., висловивши свої доводи, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд повинен з`ясувати, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження та аудіозапису судового засідання від 15 квітня 2021 року, під час розгляду провадження судом першої інстанції ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному проступку, не заперечував кваліфікацію своїх дій, підтвердив фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, та дав згоду на розгляд провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, заявивши, що розуміє зміст цих обставин. Крім того потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 заявили, що також розуміють зміст вищевикладених обставин, та не заперечують про розгляд провадження у вказаному порядку.
З огляду на це місцевий суд, переконавшись у правильності розуміння ОСОБА_1, а також потерпілим ОСОБА_2 та його законним представником Кушніровим В. П. змісту обвинувачення, у добровільності їх позиції та роз`яснивши останнім, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3 звернулися до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій оскаржували вирок у частині неповноти судового розгляду, необхідності дослідження доказів та проведення судово-медичної експертизи для встановлення дійсного ступеня тяжкості спричинених потерпілому тілесних ушкоджень, просили ухвалити новий вирок.
Як передбачено ч. 2 ст. 394 КПК України, судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 399 КПК України встановлено, що суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження лише, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, або судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції, встановивши, що вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2021 року оскаржений потерпілим ОСОБА_2 та його законним представником ОСОБА_3 з підстав, з яких він не може бути оскарженим, згідно з положеннями ст. 394 КПК України, керуючись ч. 4 ст. 399 цього Кодексу, обґрунтовано відмовив останнім у відкритті апеляційного провадження за їх апеляційною скаргою.
Доводи представника потерпілого про те, що потерпіла сторона під час розгляду провадження у суді першої інстанції не погоджувалась із визначеним в обвинувальному акті ступенем тяжкості спричиненого потерпілому тілесного ушкодження є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, після оголошення прокурором короткого змісту обвинувального акта, зокрема оголошення встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин вчинених засудженим кримінального проступку, зокрема і зазначенням ступеня тяжкості спричиненого потерпілому тілесного ушкодження, потерпілий ОСОБА_2 та його законний представник ОСОБА_3, як зазначалось вище, погодилися із цими обставинами та надали свою згоду на розгляд провадження за процедурою, передбаченою ч. 3 ст. 349 КПК України, будучи при цьому попередженим, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Крім того факт отримання потерпілим ОСОБА_2 легкого тілесного ушкодження, потерпіла сторона під час розгляду провадження у суді першої інстанції не заперечувала. Будь-яких клопотань або пояснень з цих підстав у суді заявлено не було, що також підтверджено аудіозаписом судового засідання від 15 квітня 2021 року.
З урахуванням наведеного апеляційний суд правильно визнав підстави, з яких потерпіла сторона оскаржили вирок місцевого суду в апеляційному порядку, такими, що не передбачені процесуальним законом для оскарження вироку, постановленого за процедурою, визначеною ч. 3 ст. 349 КПК України, в апеляційному порядку з огляду на особливості його апеляційного оскарження відповідно до положень ч. 2 ст. 394 цього Кодексу.
Колегія суддів вважаю, що зміна потерпілою стороною захисту своєї позиції щодо тих обставин, які вона визнавала і яких не оспорювала в суді першої інстанції, зокрема подальше їх заперечення, не є підставою для перегляду постановленого в порядку процедури, передбаченої ч. 3 ст. 349 КПК України, вироку суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Доводи представника потерпілого про те, що суд першої інстанції належним чином не роз`яснив потерпілій стороні їх права та обов`язки є безпідставними.
Таким чином, у ході перевірки матеріалів провадження колегія суддів касаційного суду не встановила підстав для задоволення касаційної скарги представника потерпілого.
Істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегія суддів не встановила, а тому підстави для задоволення касаційної скарги представника потерпілого відсутні.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд