Постанова
Іменем України
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 165/1795/19
провадження № 61-10159 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
треті особи: адвокатське об`єднання "Ліга Справедливості", товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання адвокатів юристів "Ліга Справедливості;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року у складі колегії суддів: Головачова Я. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: адвокатське об`єднання "Ліга Справедливості" (далі - АО "Ліга Справедливості"), товариство з обмеженою відповідальністю "Об`єднання адвокатів юристів "Ліга Справедливості" (далі - ТОВ "ОАЮ "Ліга Справедливості"), про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що 25 лютого 2016 року між АО "Ліга Справедливості" та ОСОБА_2 укладено договір про надання адвокатських послуг № 25/02-16-1, відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язалося надати ОСОБА_2 комплекс юридичних послуг, а відповідач оплатити їх вартість.
ОСОБА_2 не виконав умови договору належним чином, унаслідок чого утворилася заборгованість, яка з урахуванням інфляційних втрат та пені становить 18 546 грн 25 коп.
12 березня 2018 року АО "Ліга Справедливості" відступило право вимоги за договором від 25 лютого 2016 року № 25/02-16-1 товариство з обмеженою відповідальністю "Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія "Ліга Справедливості" (далі - ТОВ "Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія "Ліга Справедливості").
02 квітня 2018 року ТОВ "Перша всеукраїнська незалежна адвокатська компанія "Ліга Справедливості" відступило право вимоги за вказаним договором ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що відповідач відмовляється від оплати наданих юридичних послуг, позивач просила суд стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 18 546 грн 25 коп. та понесені нею судові витрати
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Залишаючи без розгляду позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що належним чином повідомлена про розгляд справи позивач повторно не з`явилася в судове засідання, заяву про розгляд справи за її відсутності до суду не надала, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якійпросила оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, й передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 липня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 165/1795/19 із Дніпровського районного суду м. Києва.
У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вона повідомила про причини неявки в судове засідання і просила закрити підготовче засідання та призначити розгляд справи по суті на іншу дату. Вказувала, що не отримувала ухвалу про закінчення підготовчого засідання, а тому не було підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2021 року АО "Ліга Справедливості" подало відзив на касаційну скаргу, в якому підтримало доводи касаційної скарги.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, треті особи: АО "Ліга Справедливості", ТОВ "Об`єднання адвокатів юристів "Ліга Справедливості" про стягнення заборгованості.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 грудня 2019 року прийнято до провадження вказану вище справу.
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 02 листопада 2020 року на 11 год. 00 хв. (а.с.162).
В судове засідання, призначене на 02 листопада 2020 року, позивач, будучи повідомленою належним чином, не з`явилася (а.с. 169, 171В).
16 грудня 2020 року ОСОБА_1 направила на адресу суду клопотання про неможливість участі в судовому засіданні у зв`язку з хворобою чоловіка. Просила закрити підготовче засідання та повідомити її про дату наступного судового засідання.
В судове засідання, призначене на 17 грудня 2020 року о 10 годині 45 хвилин, позивач, будучи повідомленою належним чином, повторно не з`явилася.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з частинами першою та другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Згідно пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав: неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналізуючи зміст зазначених норм процесуального закону, слід дійти висновку, що причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 910/16978/19 щодо застосування подібної за змістом норми права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертої статті 263 ЦПК України).
Встановлено, що протокольною ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 07 вересня 2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті на 02 листопада 2020 року на 11 год. 00 хв. (а.с.162).
В судове засідання, призначене на 02 листопада 2020 року, позивач, будучи повідомленою належним чином, не з`явилася (а.с. 169, 171В).
16 грудня 2020 року ОСОБА_1 направила на адресу суду клопотання про неможливість участі в судовому засіданні, призначеному на 17 грудня 2020 року, у зв`язку з хворобою чоловіка, проте належних доказів на підтвердження вказаних нею обставин не надала.
В судове засідання, призначене на 17 грудня 2020 року о 10 годині 45 хвилин, позивач, будучи повідомленою належним чином, повторно не з`явилася. При цьому разом із судовою повісткою на адресу ОСОБА_1 судом надсилався лист, в якому їй роз`яснювалося, що 02 листопада 2020 року було призначено судове засідання, в яке вона не з`явилася і причини неявки не повідомила. Також роз`яснено наслідки повторної неявки в судове засідання (а.с. 176).
Встановивши, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді першої інстанції, враховуючи, що позивач, будучи належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи 17 грудня 2020 року, їй роз`яснено наслідки повторної неявки в судове засідання, проте вона повторно не з`явилася у судове засідання і не скористлався своїм правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
При цьому, залишення заяви без розгляду не порушує право позивача на судовий захист, оскільки відповідно до положень частини другої статті 257 ЦПК України залишення заяви без розгляду не перешкоджає повторному зверненню до суду з тією ж позовною заявою.
Судами попередніх інстанцій надано належну оцінку поведінці позивача, вжито усіх необхідних заходів для надання позивачу достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.
Отже, висновки суду першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами процесуального права, які судами правильно застосовані.
Посилання касаційної скарги на те, що вона не отримувала копію ухвали суду про закриття підготовчого засідання, а тому не була повідомлена про розгляд справи по суті, безпідставні, оскільки судові засідання відкладалися неодноразово, позивач не була позбавлена права знайомитися з матеріалами справи, приймати участь в судових засіданнях, а учасник процесу зобов`язаний добросовісно користуватись своїми процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Зазначене також узгоджується з висновком ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року, згідно з яким сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення).
Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду