Постанова
Іменем України
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 465/1713/16
провадження № 61-13174св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Усика Г. І.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури на ухвали Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської міської ради про усунення перешкод у користуванні приміщенням. Уточнивши позовні вимоги, просив визнати за ним право особистої приватної власності на нежитлове приміщення (гараж), позначене індексом "В-1" загальною площею 42 кв. м, яке розташоване поблизу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, частка: 1/1.
Заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж, що розташований на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 загальною площею, що вказана у технічному паспорті від 28 листопада 2016 року, частка: 1/1.
У листопаді 2017 року Львівська місцева прокуратура № 3 в інтересах держави в особі Львівської міської ради звернулася до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 24 січня 2018 року зазначену заяву задоволено. Заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року скасовано. Призначено підготовче судове засідання.
У лютому 2019 року Львівська місцева прокуратура № 3 звернулася до суду першої інстанції із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат за подання заяви про перегляд заочного рішення.
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 лютого 2019 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат за подання заяви про перегляд заочного рішення.
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на нежитлове приміщення (гараж), позначене індексом "В-1" загальною площею 42 кв. м, яке розташоване поблизу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, частка: 1/1.
Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2020 року визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на приміщення гаражу, позначене індексом "В-1" загальною площею 58 кв. м, яке розташоване поблизу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, частка: 1/1, на приміщення гаражу, позначене індексом "Б-1" загальною площею 52 кв. м, яке розташоване поблизу прибудинкової території будинку АДРЕСА_1, частка: 1/1, на господарське приміщення першого поверху у будинку АДРЕСА_2 площею 8 кв. м, позначене індексом "ХХІІ", частка: 1/1; на господарське приміщення першого поверху в будинку АДРЕСА_3 площею 8 кв. м, позначене індексом "ХVІ", частка: 1/1, на господарське приміщення першого поверху в будинку АДРЕСА_4 площею 8 кв. м, позначене індексом "V", частка: 1/1 і площею 17 кв. м, позначене індексом "VІ", частка: 1/1.
Не погоджуючись із рішенням Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2020 року та додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2020 року Франківська окружна прокуратура міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради 26 березня 2021 року та 14 квітня 2021 року відповідно звернулася до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами на зазначені судові рішення.
Ухвалами Львівського апеляційного суду від 26 квітня 2021 року та від 27 квітня 2021 року апеляційні скарги заявника залишено без руху та надано десятиденний строк з дня вручення ухвали для подання мотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначених судових рішень.
Ухвалами Львівського апеляційного суду від 08 липня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2020 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2020 року відмовлено.
Ухвали суду апеляційної інстанції мотивовані тим, що у листопаді 2017 року прокуратура подавала заяву про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року, яка була задоволена судом, скасовано судове рішення та продовжено розгляд справи. У лютому 2019 року прокуратура подавала заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі, яка була також задоволена. Отже, прокуратура була обізнана про розгляд цієї справи. Проте заявник не надав належних доказів на підтвердження поважності пропуску строку. Апеляційний суд врахував тривалість пропуску строку, зокрема, із апеляційною скаргою на рішення суду від 27 березня 2020 року прокуратура звернулася майже через рік (26 березня 2021 року), а на додаткове рішення від 18 вересня 2020 року майже через 7 місяців (14 квітня 2021 року) та зазначив, що заявник не навів переконливих доводів, які б вказували про поважність причин пропуску такого значного строку на апеляційне оскарження зазначених судових рішень.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У серпні 2021 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвали суду апеляційної інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційні скарги мотивовані тим, що апеляційний суд не врахував, що розгляд справи здійснювався без участі прокуратури, суд не повідомляв прокурора про розгляд справи та ухвалені судові рішення. Тому заявник був позбавлений можливості подати апеляційні скарги на оскаржувані судові рішення у межах строку на апеляційне оскарження. Про оскаржувані судові рішення заявник дізнався у порядку моніторингу судових рішень, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень. Апеляційні скарги подані у межах присічних строків та у тридцятиденний строк з моменту ознайомлення із матеріалами справи. Оскаржувані судові рішення порушують інтереси держави. Заявник просить розглядати справу за його участі.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування судом апеляційної інстанції Висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 333/1020/16.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 16 серпня 2021 року та від 23 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами заступника керівника Львівської обласної на підставі частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, у тому числі ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилами частини четвертої статті 357 ЦПК України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку судам необхідно враховувати те, що поважними є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву (скваргу) у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Вирішуючи чи з поважних причин пропущено певний процесуальний строк, суд у кожному конкретному випадку оцінює усю сукупність обставин, надаючи відповідну оцінку.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України"; ухвала від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України").
ЄСПЛ зазначив, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі "Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" (Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії)).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Зазначена конвенційна норма зобов`язує щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи.
ЄСПЛ зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка і Шереметьєв проти України").
У справах "Osman v. The United Kingdom" (Осман проти Сполученого королівства) від 28 жовтня 1998 року та "Kreuz v. Poland" (Креуз проти Польщі) від 19 червня 2001 року ЄСПЛ роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Постановляючи ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Франківської окружної прокуратури міста Львова Львівської області в інтересах держави в особі Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2020 року та додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 18 вересня 2020 року, суд апеляційної інстанції надав належну оцінку доводам прокуратури щодо наведених нею підстав для поновлення процесуального строку на оскарження зазначених судових рішень та визнав їх неповажними, оскільки врахував, що прокуратура була обізнана про розгляд зазначеної справи. Зокрема, у листопаді 2017 року прокурор подавав заяву про перегляд заочного рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року, а в лютому 2019 року - заяву про ухвалення додаткового рішення у справі щодо розподілу судових витрат. Звернувшись до апеляційного суду із значним пропуском строку на апеляційне оскарження зазначених судових рішень, заявник не навів поважних причин пропуску строку, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неврахування висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 18 березня 2020 року у справі № 704/435/19-ц, від 23 вересня 2020 року у справі № 333/1020/16, відповідно до яких у разі неналежного повідомлення про розгляд справи у суді першої інстанції заявник має право на поновлення строків та апеляційний перегляд справи.
Верховний Суд відхиляє зазначені посилання заявника, оскільки прокурор звернувся з апеляційною скаргою в інтересах Львівської міської ради (відповідача у справі), яка була повідомлена про розгляд справи та отримала оскаржувані судові рішення суду першої інстанції (а. с. 153). Крім того, прокуратура була обізнана про розгляд цієї справи, користувалась своїми процесуальними правами та подавала заяви і клопотання у процесі розгляду цієї справи, однак тривалий час не вживала заходів для ознайомлення зі станом розгляду справи та змістом оскаржуваних судових рішень суду першої інстанції.