Постанова
Іменем України
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 522/4097/16-ц
провадження № 61-19898св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос",
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Шевченківський девелопмент", ОСОБА_1,
третя особа - публічне акціонерне товариство "ІМЕКСБАНК",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргутовариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос", яка підписана представником Колосюком Володимиром Анатолійовичем, на постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в складі колегії суддів:Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Дришлюка А. І.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
10 березня 2016 року ПАТ "ІМЕКСБАНК" звернулося з позовом до ОСОБА_2, ТОВ "Шевченківський Девелопмент" про визнання недійсним договору.
Позов мотивовано тим, що між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент" укладено Кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 80/12 від 24 вересня 2012 року, на строк до 10 жовтня 2016 року включно. 11 жовтня 2019 року за результатами проведення торгів між ПАТ "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" був укладений Договір №108 про відступлення прав вимоги, предметом якого зокрема було відступлення права вимоги за Кредитним договором № 80/12 від 24 вересня 2012 року. Права позивача порушені тим, що на підставі спірного Договору № 1 про відступлення права вимоги від 18 грудня 2014 року, що до ТОВ "Шевченківський Девелопмент" від ОСОБА_2 начебто перейшло право вимоги грошових коштів від позивача за Договором №1000008548 від 02 липня 2014 року про приєднання до публічного договору № 1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та AT "ІМЕКСБАНК", внаслідок чого з порушенням норм чинного законодавства було вчинено залік зустрічних однорідних вимог з AT "ІМЕКСБАНК" за кредитним договором, укладеним між AT "ІМЕКСБАНК" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент", право вимоги за яким в свою чергу було відступлене ТОВ "ФК "Геліос".
ПАТ "ІМЕКСБАНК" просило визнати недійсним Договір відступлення права вимоги №1 від 18 грудня 2014 року, укладений між ТОВ "Шевченківський Девелопмент" та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2018 року замінено первісного відповідача ОСОБА_2 на належного відповідача ОСОБА_1 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2019 року залучено до участі у справі № 522/4097/16-ц за позовом ПАТ "ІМЕКСБАНК" до ОСОБА_1, ТОВ "Шевченківський девелопмент" про визнання недійсним договору, як правонаступника позивача ТОВ "Фінансова компанія "Геліос".
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси в складі судді:Шенцевої О. П., від 23 липня 2020 року позов ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" задоволено.
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги № 1 від 18 грудня 2014 року, укладений між ТОВ "Шевченківський Девелопмент" та ОСОБА_2 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що договір, який оспорюється особою, що не була його стороною, повинен впливати на певні права та обов`язки такої заінтересованої особи. Позов у цій справі було подано, як зазначалося, про визнання правочинів недійсними. Позивач зазначає, що Договір відступлення укладений з порушенням норм чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2, до укладення спірного договору відступлення, звертався письмово до АТ "ІМЕКСБАНК" з вимогою повернути йому грошові кошти за Договором 1000008548 від 02 липня 2014 року про приєднання до публічного договору №1 банківського вкладу (депозиту) від 20 січня 2014 року, а отже станом на 18 грудня 2014 року строк виконання зобов`язань АТ "ІМЕКСБАНК" по поверненню банківського вкладу не настав. Відповідно до частини першої статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Матеріали справи містять повідомлення ОСОБА_2 про відступлення права вимоги від 18 грудня 2014 року (вх. АТ "ІМЕКСБАНК" №13566 від 18 грудня 2014 року), яким ОСОБА_2 (клієнт за договором факторингу) зазначає, що право вимоги у сумі банківського вкладу в розмірі 127 460,65 дол. США підлягають сплаті АТ "ІМЕКСБАНК" на користь ТОВ "Шевченківський Девелопмент", що також підтверджує правомірність висновків суду про правову оцінку оскаржуваного договору, як договору факторингу. Договір відступлення права вимоги № 1 від 18 грудня 2014 року має ознаки договору факторингу, а отже оспорюваний договір вчинено з порушенням вимог статті 203 ЦК України, оскільки ТОВ "Шевченківський Девелопмент" не мала необхідного обсягу повноважень для укладання даного договору, а сам договір не направлений на реальне настання правових наслідків передбачених даним правочином, у зв`язку з чим Договір відступлення права вимоги № 1 від 18 грудня 2014 року підлягає визнанню судом недійсним з підстав передбачених частиною першою статті 215 ЦК України.
Суд першої інстанції вказав, що з урахуванням того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братами, та той факт, що ТОВ "Євро Центр" є афілійованою особою банку, а ТОВ "Шевченківський Девелопмент" є спорідненою особою, то в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", при укладанні Договору про відступлення права вимоги №1 від 18 грудня 2014 року був допущений конфлікт інтересів. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. А також відповідно до пункту 8 частини третьої статті 38 Закону банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів ПАТ "ІМЕКСБАНК" із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Така позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11 квітня 2018 року, № 910/24198/16 від 16 травня 2018 року та № 819/353/16 від 04 липня 2018 року. Враховуючи встановлені судом обставини справи, вищевикладені норми матеріального та процесуального права, вислухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.
Короткий зміст судових рішень апеляційного суду
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 15 березня 2021 року клопотання ТОВ "Шевченківський девелопмент" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року задоволено.
Поновлено процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року.
Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Шевченківський девелопмент" на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року.
Зупинено дію рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року до розгляду апеляційної скарги по суті.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 10 лютого 2021 року ТОВ "Шевченківський девелопмент" подало апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року. В обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначено, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 27 липня 2020 року, 21 серпня 2020 року скаржник надіслав апеляційну скаргу з додатками на адресу Приморського районного суду міста Одеси, однак зазначення відправлення втрачено, про що повідомило ТОВ "Спецкур`єр" листом № 25 від 07 жовтня 2020 року та листом № 01 від 06 січня 2021 року, після отримання повідомлення про втрату відправлення скаржник підготував новий пакет документів для подання до суду. Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі поважність причин пропуску скаржником процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року знайшла своє підтвердження, а тому апеляційне провадження може бути відкрито.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року в задоволенні клопотання ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" про закриття апеляційного провадження у справі відмовлено, апеляційну скаргу ТОВ "Шевченківський девелопмент" задоволено частково.
Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 23 липня 2020 року скасовано та постановлено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Фінансова компанія "Геліос" відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що в апеляційній скарзі в обґрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження зазначено, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 27 липня 2020 року, 21 серпня 2020 року скаржник надіслав апеляційну скаргу з додатками на адресу Приморського районного суду міста, однак зазначення відправлення було втрачено, про що повідомило ТОВ "Спецкур`єр" листом № 25 від 07 жовтня 2020 року та листом №01 від 06 січня 2021 року, після отримання повідомлення про втрату.Таким чином, апеляційним судом встановлено поважність причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, яке знайшло своє документальне підтвердження.
Апеляційний суд вказав, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Судом першої інстанції не визначено спрямованості волі сторін в правочині, який суд визначив, як удаваний, який саме правочин насправді вчинено сторонами, які інші права і обов`язки, ніж ті, що передбачені Договором відступлення, виникли між сторонами. Тож, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності ознак удаваного правочину стосовно Договору відступлення. Якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Колегія судів не погодилася із висновками суду першої інстанції про те, що станом на 18 грудня 2014 року у АТ "ІМЕКСБАНК" не було заборгованості по виплаті банківського вкладу ОСОБА_2, внаслідок ненастання строку виконання зобов`язань, тобто ОСОБА_2 не міг відступити право вимоги боргу, шляхом укладенням з ТОВ "Шевченківський Девелопмент" саме договору відступлення права вимоги №1 від 18 грудня 2020 року. Зобов`язання за договором банківського вкладу (депозиту) не є такими, що нерозривно пов`язані з особою вкладника. У даному випадку власник коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку, розпорядився ними у спосіб, дозволений законом, а саме, уступивши право вимоги відповідачу, незалежно від строку закінчення договору банківського вкладу. Як зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 05 жовтня 2016 року у справі №916/551/16: "господарськими судами попередніх інстанцій враховано вказані вимоги закону і правильно відхилено доводи позивача щодо ненастання строку виконання зобов`язання банку перед відповідачем як новим кредитором за договором банківського вкладу (депозиту) від 02 липня 2014 року, які ґрунтуються на помилковому ствердженні про те, що з урахуванням приписів статей 1066, 1068, 1071 ЦК України та п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492 (далі - Інструкція), зобов`язання за цим договором банківського вкладу нерозривно пов`язані з особою кредитора (вкладника ОСОБА_2 - власника рахунку), яким до банку не направлялося розпорядження про дострокове відкликання вкладу та її перерахування на користь відповідача".
Аргументи учасників справи
08 грудня 2021 року ТОВ "ФК "Геліос" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Колосюком В. А., на постанову Одеського апеляційного суду від 30 вересня 2021 року, у якій просило: скасувати постанову суду апеляційної інстанції; залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що 10 лютого 2021 року ТОВ "Шевченківський Девелопмент" звернулося до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення Приморського апеляційного суду м. Одеси від 23 липня 2020 року у справі № 522/4097/16-ц, повний текст якого було складено 27 липня 2020 року та яка була залишена без розгляду у зв`язку великою кількістю недоліків. В подальшому 03 березня 2021 року ТОВ "Шевченківський Девелопмент" усунув недоліки та подав апеляційну скаргу в новій редакцій з поновленням строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження Скаржником зазначено, що повний текст оскаржуваного рішення виготовлено 27 липня 2020 року, а 21 серпня 2020 року скаржник надіслав апеляційну скаргу з додатками на адресу Приморського районного суду міста Одеси, однак зазначене відправлення було втрачено, про що його повідомило ТОВ "Спецкур`єр" листом № 25 від 07 жовтня 2020 року та листом № 01 віл 06 січня 2021 року, після отримання повідомлення про втрату відправлення скаржник підготував новий пакет документів для подання до суду. Враховуючи, що між датою складання повното тексту та датою подання апеляційної скарги минуло більше шести місяців, а між останнім листом ТОВ "Спецкур`єр" від 22 січня 2021 року за вих. № 01 та подачею апеляційної скарги пройшло більше місяця, при цьому ТОВ "Шевченківський Девелопмент" про те, що апеляційна скарга була направлена помилково до м. Маріуполя (загублена) стало відомо з листа ТОВ "Спецкур`єр" за вих. № 25 від 07 жовтня 2020 року тобто за чотири місяці до фактичного звернення до суду з апеляційною скаргою. Отже, між датою складання повного тексту та датою подання апеляційної скарги минуло більше шести місяців, а обставина про начебто загублену апеляційну скаргу ТОВ "Шевченківський Девелопмент" стало відомо з листа ТОВ "Спецкур`єр" вих. № 25 від 07 жовтня 2020 року тобто за чотири місяці до фактичного звернення до суду з апеляційною скаргою. Зокрема, 22 січня 2021 року між останнім листом ТОВ "Спецкур`єр" від 22 січня 2021 року вих. № 01 та подачею ТОВ "Шевченківський Девелопмент" апеляційної скарги пройшло більше 2 тижнів. Тому є всі підстави вважати, що строки на апеляційне оскарження рішення були поновлені без поважних причин.
Вказує, що в даному випадку необхідно врахувати, що за пошуком відправлень за штрих кодовим ідентифікатором: 28866 (в апеляції на цей номер міститься посилання як на номер накладної про відправлення апеляційної скарги) на сайті ТОВ "Спецкур`єр" за результатом якого, дані про відправлення за номером 28866 на даний час відсутні, що свідчить, що апеляційна скарга 21 серпня 2020 взагалі не надсилалась або докази її надсилання до суду не подані. До ТОВ "Спецкур`єр" направлено 2 адвокатських запити про надання інформації про відправлення 28866 від 21 серпня 2020 року, відповідь на які на так і не отримано. Дана обставина підтверджена ухвалою Господарським судом Одеської області від 24 листопада 2021 року по справі №916/3538/21. 24 листопад 2021 року у справі №916/3538/21 Господарським судом Одеської області задоволено заяву ТОВ "ФК "Геліос" та витребувано ТОВ "Спецкур`єр" належним чином засвідченого реєстру відправлення від 21 серпня 2020 року, який містить детальну інформацію про відправлення №28866 шляхом надання таких документів до суду. Відсутність у справах № 916/3654/15, № 916/2761/20, № 916/551/16, які слухались в той період та на які впливає рішення суду першої інстанції, будь-якої інформації про апеляційне оскарження ТОВ "Шевченківський девелопмент" рішення суду, що свідчить про не направлення 21 серпня 2020 року ТОВ "Шевченківський девелопмент" апеляційної скарги з додатками до суду через ТОВ "Спецкурсєр". Тому суд апеляційної інстанції при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, помилково встановив поважність причин пропуску скаржником процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, на підставі копій документів наданих скаржником та не перевірив їх відповідність обставинам справи та чи вони дійсно підтверджують поважність пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження. Тому є всі підстави вважати, що строк на апеляційне оскарження рішення був поновлений без поважних причин.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків, що ОСОБА_2 не є пов`язаною особою Банку. Суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 02 вересня 2020 року у справі № 757/15679/16-ц; від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18; від 15 червня 2020 року у справі № 826/20221/16; від 21 квітня 2021 року у справі № 910/14646/19; від 04 червня 2020 року у справі № 522/7758/14-ц; від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17; від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16; від 11 вересня 2019 року у справі № 489/762/17; від 10 квітня 2019 року у справі № 826/15487/16; від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17; від 06 березня 2019 року у справі №813/4924/13-а; від 15 листопада 2019 року у справі №826/198/16; від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18; та постанові Верховного Суду України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі №6-327цс15.