ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 201/12347/15-ц
провадження № 61-12710св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Ігнатенка В. М.,
Стрільчука В. А.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкти оскарження: начальник відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Клименко Роман Васильович, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Валявський Олександр Анатолійович,
стягувач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою адвокатом Август Олександрою Петрівною, на ухвалу Жовтневого районного суду
міста Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року, постановлену у складі судді Ткаченко Н. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня
2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на постанову начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України) Клименка Р. В про перевірку матеріалів виконавчого провадження від 25 вересня 2018 року та постанови старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Валявського О. А. про відновлення виконавчого провадження від 25 вересня
2018 року.
В обґрунтування скарги вказував, що 25 вересня 2018 року начальник ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименко Р. В. виніс постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 51658513, якою скасував постанову державного виконавця від 20 березня 2018 року про закінчення виконавчого провадження. Цього ж дня, 25 вересня 2018 року, державним виконавцем Валявським О. А. винесена постанова про відновлення виконавчого провадження та поновлення чинності арешту майна боржника і тимчасового обмеження у праві виїзду з України. Вказані дії начальника та державного виконавця заявник вважає неправомірними, оскільки вони вчинені з порушенням норм Закону України "Про виконавче провадження", Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження (далі - Порядок), а саме: начальник відділу у порушення Порядку провів перевірку матеріалів виконавчого провадження за заявою стягувача; не виніс постанову про початок проведення перевірки; не зазначив строки проведення перевірки; порушив Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження.
Також вказує, що старший державний виконавець ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України безпідставно поновив заходи примусового виконання рішення (арешт та тимчасове обмеження у праві виїзду).
Заявник вказував, що під час перевірки виконавчого провадження начальник відділу помилково визначив момент набрання ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 8 лютого 2018 року (про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню) законної сили, що призвело до неправомірного винесення постанови про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження.
За таких обставин просив визнати неправомірною та скасувати постанову начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України
Клименка Р. В. від 25 вересня 2018 року про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 51658513 та визнати неправомірною і скасувати постанову старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Валявського О. А. від 25 вересня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 51658513.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року у задоволенні скарги відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані постанови прийняті з додержанням вимог закону, в межах повноважень та без порушення прав ОСОБА_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня
2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30 листопада
2018 року - без змін.
Апеляційний суд зазначив, що начальником ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та старшим державним виконавцем цього відділу вчинено дії, направлені на виконання рішення суду, а скасування оскаржуваних заявником постанов не призведе до поновлення прав заявника, порушення яких останній не довів, тому суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 30 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 травня 2019 року і ухвалити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що на час винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2018 року ухвала Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 8 лютого 2018 року про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, набрала законної сили. Постановлення апеляційним судом ухвали від 20 березня 2018 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства (далі - АТ) "Укрсоцбанк" не може бути підставою для скасування вказаної постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2018 року, тому начальник ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р. В. безпідставно скасував цю постанову.
Заявник вказує про неврахування судами того, що постанова начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименка Р. В. від 25 вересня 2018 року винесена з порушенням Порядку витребування та проведення перевірки виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 136/15 (далі - Порядок).
Крім того, суди попередніх інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у справі № 727/11824/17 (провадження № 61-37704ск18), про те, що заява стягувача не є скаргою на дії чи рішення державного виконавця, оскільки не відповідає встановленим частиною четвертою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" вимогам щодо форми і змісту. У даній справі наслідком проведення перевірки та винесення оскаржуваної постанови
від 25 вересня 2018 року була саме заява АТ "Укрсоцбанк", яка не є скаргою у розумінні вказаної статті.
На думку заявника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність підстав вважати порушеними права заявника оспорюваними постановами начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та старшого державного виконавця цього відділу.
Позиція інших учасників справи
У грудні 2019 року представник Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Мішукова Т. А. та представник АТ "Альфа-Банк" (правонаступник
АТ "Укрсоцбанк") - адвокат Мар`єв М. О. подали відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких послались на безпідставність її доводів та відповідність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення скарги нормам матеріального і процесуального права.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на примусовому виконанні
ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження № 51658513 про стягнення з ОСОБА_1 на користь
АТ "УкрСоцбанк" заборгованості за кредитним договором № 126-СВ
від 3 вересня 2010 року у розмірі 78 985 831,59 грн та 1 570 766,01 доларів США на підставі виконавчого листа у справі № 201/12347/15-ц, виданого 3 червня
2016 року Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 8 лютого 2018 року визнано виконавчий лист у справі № 201/12347/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором № 126-СВ від 3 вересня 2010 року таким, що не підлягає виконанню.
13 березня 2018 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до
ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України подано клопотання про закінчення виконавчого провадження, до якого надано вказану ухвалу
від 8 лютого 2018 року з відміткою про набрання нею законної сили.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Кошкера І. А. від 20 березня 2018 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 201/12347/15ц, виданого Жовтневим районним судом міста Дніпропетровська, на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та припинено чинність арештів, скасовані інші заходи примусового виконання рішення та знято тимчасове обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 за межі України.
5 квітня 2018 року та 19 квітня 2018 року представник АТ "Укрсоцбанк" подав начальнику ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України
Клименку Р. В. скарги, у яких просив скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2018 року та поновити арешт і тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 у зв`язку з винесенням цієї постанови на виконання ухвали суду, яка не набрала законної сили.
Постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня
2018 року у справі № 201/12347/15-ц скасовано ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 8 лютого 2018 року і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження та визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
25 вересня 2018 року начальником ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про перевірку матеріалів виконавчого провадження № 51658513 на підставі скарги АТ "Укрсоцбанк" від 19 квітня
2018 року, за результатами якої скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2018 року з примусового виконання виконавчого листа № 201/12347/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором № 126-СВ
від 3 вересня 2010 року і зобов`язано державного виконавця відновити виконавче провадження № 51658513.
Цього ж дня старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України винесено постанову про відновлення виконавчого провадження № 51658513, якою, в тому числі, поновлено чинність арешту майна та коштів боржника і відновлено встановлене ухвалою Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/49197/16-ц тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1, поданої адвокатом Август О. П. на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська
від 30 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 28 травня 2019 року, здійснюється Верховним Судом у порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147?VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України у редакції Закону України
від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення (частина третя статті 401 ЦПК України).
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, відзивів на неї, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України,
статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України (частина друга
статті 19 Конституції України).
За змістом статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця наділений повноваженнями усунути допущенні державним виконавцем недоліки.
Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Встановивши, що постановою апеляційного суду Дніпропетровської області
від 25 липня 2018 року у справі № 201/12347/15-ц скасовано ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 8 лютого 2018 року, яка була підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2018 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність постанови начальника
ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 25 вересня 2018 року, якою скасовано вказану постанову державного виконавця, та про те, що права чи свободи ОСОБА_1 оскаржуваною ним постановою не порушено.
Частиною першою статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У справі, що переглядається, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правильність винесення старшим державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України постанови про відновлення виконавчого провадження від 25 вересня 2018 року на виконання постанови начальника цього ж відділу про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, що відповідає частині першій статті 41 Закону України "Про виконавче провадження".
Доводи касаційної скарги про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо визначення дати набрання законної сили ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 8 лютого 2018 року у справі № 201/12347/15-ц, яка була підставою для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, не впливають на правильність вирішення справи, оскільки судами встановлено, що вказана ухвала скасована постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2018 року.
Посилання заявника про порушення начальником ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименком Р. В. Порядку під час проведення перевірки виконавчого провадження, з урахуванням недоведення заявником порушення вказаними діями його прав чи свобод у розумінні статті 447 ЦПК України, не має правового значення для правильного вирішення цієї справи.
Доводи заявника про неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду, викладеного у справі № 727/11824/17 (провадження
№ 61-37704ск18), відхиляються касаційним судом, оскільки у справі № 727/11824/17 Верховним Судом постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, яка відповідно до статті 263 ЦПК України не підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Також безпідставними є доводи касаційної скарги про невідповідність заяви
АТ "Укрсоцбанк" від 28 серпня 2018 року щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20 березня 2018 року вимогам
частини четвертої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" у зв`язку з невідповідністю її назви, оскільки, по-перше, вказана заява за своїм змістом відповідає визначеній вказаною статтею формі; по-друге, судами попередніх інстанцій встановлено подання представником АТ "Укрсоцбанк"
5 квітня 2018 року та 19 квітня 2018 року начальнику ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Клименку Р. В. саме "скарг" на вказану постанову про закінчення виконавчого провадження, які також відповідають встановленій законом формі.
Доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав вважали порушеними права заявника оспорюваними постановами начальника ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України та старшого державного виконавця цього відділу відхиляються касаційним судом, оскільки обставини щодо порушення прав та чи свобод заявника оскаржуваними постановами суди попередніх інстанцій вважали недоведеними, а саме по собі зазначення про такі порушення у касаційній скарзі без наведення належного обґрунтування та підтвердження таких обставин належними доказами не може бути підставою для скасування судових рішень.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки доказів, які оцінено судами попередніх інстанцій із додержанням норм процесуального права, і містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і
статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 3 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено і заявник такі не вказує.
За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, ухвалили судові рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини третьої
статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду без змін.