Постанова
Іменем України
20 січня 2022 року
справа № 480/2223/15-ц
провадження № 61-12509св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Універсал Банк",
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом) - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року в складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" (далі - ПАТ "ВТБ Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором в сумі 49 093,74 доларів США, що складається з поточної заборгованості за кредитом в сумі 38 648, 19 доларів США, заборгованості за простроченим кредитом в сумі 1 972,16 доларів США, 3% річних в сумі 46,20 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками в сумі 6 001,37 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 243,68 доларів США, 3% річних в сумі 125,21 доларів США та пені в сумі 54 747,11 грн, що еквівалентно 2 056,93 доларів США.
В обґрунтування позову зазначало, що 10 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір № 081/2008, за умовами якого отримав кредит в сумі 46 000,00 доларів США для придбання квартири, зі сплатою 13,5 % річних та кінцевим строком повернення до 10 квітня 2028 року. В подальшому між сторонами були укладені численні договори про внесення змін до кредитного договору та додаткові договори до кредитного договору.
З метою забезпечення своєчасного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 10 квітня 2008 року банк уклав з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір поруки № 081-1/2008, за умовами якого ОСОБА_2 зобов`язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
Аналогічний договір поруки №081-2/2008 було укладено 10 квітня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, за умовами якого ОСОБА_4 зобов`язалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.
18 вересня 2009 року до договорів поруки були внесені зміни в частині зменшення процентної ставки на період з 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2010 року.
Банк вказував, що виконав своє зобов`язання щодо надання кредиту, натомість відповідач ОСОБА_1 допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту.
20 липня 2015 року ОСОБА_1 і поручителям надіслані вимоги щодо необхідності виконання договору, а у випадку невиконання - про дострокове стягнення сум за договором, які були залишені без виконання.
З урахуванням наведеного, ПАТ "ВТБ Банк" просило позов задовольнити.
У січні 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду із зустрічним позовом до ПАТ "ВТБ Банк" та просили визнати недійсними кредитний договір № 081/2008 від 10 квітня 2008 року та іпотечний договір від 10 квітня 2008 року, укладені між ВАТ "ВТБ Банк" і ОСОБА_1, а також договір поруки № 81-1/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 та договір поруки № 81-2/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_5 .
Зустрічний позов мотивовано тим, що 10 квітня 2008 року ОСОБА_1 уклав з банком кредитний договір № 081/2008. Відповідно до пункту 1.1. договору його предметом є надання банком позичальнику грошових коштів (кредит) у розмірі 46 000,00 доларів США, строком на 20 років до 10 квітня 2028 року під 13,5% річних. Кожного місяця, починаючи з травня 2008 року ОСОБА_1 вчасно без затримок сплачував 556 доларів США. Платіж по кредиту без відсотків складав 191,67 доларів США, а проценти - більше 300 доларів США, тобто відсотки по кредиту перевищують сам кредит більш, ніж на 150 %, а не складають 13,5%, як вказано у договорі. На момент отримання кредиту еквівалент 1 долару США становив 5,05 грн. На сьогодні курс гривні до долара США значно знецінився та становить близько 26 грн за долар США, що неможливо було передбачити у 2008 році. Отже, подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час, є порушенням принципу справедливості.
Умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, а також завдають шкоди ОСОБА_1 як споживачу банківських послуг.
Банк під час укладання кредитного договору не попередив ОСОБА_1 про валютні ризики. Надання кредиту в іноземній валюті є зловживанням, оскільки всі ризики знецінення національної валюти України кредитодавець як суб`єкт підприємницької діяльності перекладає виключно на позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що відповідно до статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" є підставою для визнання кредитного договору недійсним в цілому.
У кредитному договорі відсутній детальний розпис сукупної вартості кредиту, тому невідома загальна кінцева сума, яку має сплатити позичальник за отримання кредиту разом з відсотками. Банком не було надано, а ОСОБА_1 не було отримано графік погашення заборгованості, що є грубим порушенням цивільного законодавства.
З огляду на наведене, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 просили зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року в задоволенні позову ПАТ "ВТБ Банк" відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним кредитний договір № 081/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 .
Визнано недійсним іпотечний договір від 10 квітня 2008 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ "ВТБ Банк".
Визнано недійсним договір поруки №81-1/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір поруки № 81-2/2008 від 10 квітня 2008 року, укладений між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_5 .
Суд першої інстанції виходив з того, що умови кредитного договору є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, внаслідок чого існує істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків, а тому існують підстави для визнання кредитного, іпотечного договорів та договорів поруки недійсними. У зв`язку з наведеним, відсутні підстави для задоволення первісного позову ПАТ "ВТБ Банк".
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ПАТ "ВТБ Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 на користь АТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 081/2008 від 10 квітня 2008 року у сумі 42 227,73 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 40 620,35 доларів США, заборгованості за процентами у сумі 1 145,25 доларів США, 3% річних у сумі 118, 13 доларів США, пені у сумі 344 доларів США.
Стягнуто з ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_3 на користь АТ "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 081/2008 від 10 квітня 2008 року у сумі 42 227,73 доларів США, що складається із заборгованості за кредитом у сумі 40 620,35 доларів США, заборгованості за процентами у сумі 1 145, 25 доларів США, 3% річних у сумі 118, 13 доларів США, пені у сумі 344 доларів США.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що кредитний договір укладено в письмовій формі та підписано сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. Відповідач ОСОБА_1 на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому протягом тривалого часу виконував його умови.
Оскільки ОСОБА_1 належним чином не виконував свої обов`язки за кредитним договором, наявні підстави для часткового задоволення первісного позову ПАТ "ВТБ Банк" з урахуванням часткового погашення ОСОБА_1 відсотків за користування кредитними коштами до 17 березня 2016 року.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просили скасувати постанову Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року і залишити в силі рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2019 року.
В обґрунтування касаційної скарги зазначали, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справі № 6- 2320цс16.
Також оскаржили судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Вказували, що у кредитному договорі відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача, під час його укладення ОСОБА_1 не було повідомлено тип відсоткової ставки, орієнтовну сукупну вартість кредиту, переваги та недоліки запропонованої схеми кредитування. Банк на власний розсуд зараховував платежі споживача на різні рахунки. Більша частина платежу йшла на погашення відсотків, і лише незначна частина - на погашення тіла кредиту. За весь час здійснення платежів на виконання умов кредитного договору позичальником було внесено більше 42 000 доларів США, з яких на покриття тіла кредиту було зараховано близько 5 000 доларів США. Вказані умови є несправедливими.
Апеляційний суд порушив норми процесуального права, не оцінив обʼєктивно і неупереджено докази в їх сукупності. Безпідставним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що кредитним договір не містить несправедливих умов з огляду на те, що підпис від імені ОСОБА_1 на оригіналі Інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту виконано не ним, а іншою особою.
Саме підробка підпису ОСОБА_1 на оригіналі інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту доводить наміри банку умисно приховати від позичальника обставини, що вплинули б на вчинення правочину.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали з Миколаївського районного суду Миколаївської області та відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року.
29 січня 2021 року справа № 480/2223/15-ц надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2021 року замінено ПАТ "ВТБ "Банк" його правонаступником - АТ "Універсал Банк".
АТ "Універсал Банк" як правонаступник ПАТ "ВТБ Банк" направило відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Також просило поновити строк на подачу відзиву з огляду на те, що ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2020 року було надано строк на подачу відзиву до 22 січня 2021 року, однак лише ухвалою від 10 лютого 2021 року ПАТ "ВТБ Банк" було замінено його правонаступником - АТ "Універсал Банк".
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе частково задовольнити клопотання АТ "Універсал Банк" та продовжити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 10 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 081/2008, за умовами якого останньому було надано кредит в сумі 46 000,00 доларів США строком до 10 квітня 2028 року зі сплатою 13, 5% річних за користування кредитом. У розділах 7 та 8 кредитного договору передбачено порядок нарахування процентів за користування кредитом із зазначенням формули нарахування і порядок сплати кредиту та процентів.
Згідно із заявою на видачу готівки від 10 квітня 2008 року ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у визначеному договором розмірі.
У цей же день ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
10 квітня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 081-1/2008, за умовами якого ОСОБА_2 зобовʼязалася солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 обовʼязків за кредитним договором.
Аналогічний договір поруки № 081-2/2008 було укладено 10 квітня 2008 року між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, відповідно до якого остання взяла на себе зобовʼязання солідарно відповідати за виконання ОСОБА_1 обовʼязків за кредитним договором.
16 квітня 2008 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, відповідно до якого щомісячний ануїтетний платіж за кредитним договором становить не менше, ніж 562 долари США. Період сплати - з 01 по 08 число кожного місяця.
21 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2/2008 до кредитного договору, відповідно до якої до кредитного договору внесені зміни, пункти 9.1 та 9.2 договору (щодо відповідальності позичальника) викладено в новій редакції.
18 вересня 2009 року між ВАТ "ВТБ Банк" та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору, відповідно до якого надано відтермінування по сплаті основної суми заборгованості з 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2010 року та на цей період зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 9% річних. Цей договір також містить формулу нарахування процентів.
18 вересня 2009 року до договорів поруки були внесені зміни в частині зменшення процентної ставки за користування кредитом на період з 18 вересня 2009 року по 18 вересня 2010 року до 9% річних.
15 листопада 2010 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про внесення змін № 2 до кредитного договору, відповідно до якого змінено спосіб погашення кредиту, внесені зміни до розділу щодо відповідальності позичальника.
Відповідно до виписок по особовому рахунку ОСОБА_1 до 2015 року він виконував умови договору щодо погашення кредиту.
20 липня 2015 року ПАТ "ВТБ Банк" направило ОСОБА_1 вимогу про необхідність виконання умов кредитного договору, у якій було зазначено, що банк вимагає негайного виконання порушеного зобов`язання та сплати заборгованості протягом 60 календарних днів від дати отримання повідомлення. На 61 календарний день термін повернення всієї суми кредиту та процентів буде вважатися таким, що настав, а кредитна заборгованість - обов`язковою до повернення в повному обсязі, якщо порушене зобов`язання на той момент не буде виконане.
Вказане повідомлення ОСОБА_1 отримав 06 серпня 2015 року.
Повідомлення про необхідність погашення заборгованості були направлені також поручителям.
Згідно з розрахунком банку станом на 02 вересня 2016 року заборгованість за кредитним договором становить 49 093, 74 доларів США та складається з поточної заборгованості за кредитом в сумі 38 648, 19 доларів США, заборгованості за простроченим кредитом в сумі 1 972,16 доларів США, 3% річних в сумі 46,20 доларів США, простроченої заборгованості за відсотками в сумі 6 001,37 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 243,68 доларів США, 3% річних в сумі 125,21 доларів США та пені в сумі 54 747,11 грн, що еквівалентно 2 056,93 доларів США.
Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 17-210 від 21 листопада 2017 року, проведеної Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, підпис від імені ОСОБА_1 на оригіналі Інформації про орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка складається з розрахунку вартості супутніх послуг та інших фінансових зобов`язань позичальника, графіку погашення кредиту і сплати процентів, виконано не ОСОБА_1, а іншою особою.