ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/12288/17
провадження № 51-4288км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І. В.,
суддів Булейко О.Л., Луганського Ю.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О.В.,
прокурора Піх Ю. Г.
захисника Спаскіна А. Д.
виправданого ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 червня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016220490003272, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), зареєстрованого в АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Київський районний суд м. Харкова вироком від 13 січня 2020 року визнав невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України та виправдав на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з тим, що не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
Харківський апеляційний суд ухвалою від 01 червня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишив без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Харкова від 13 січня 2020 року щодо ОСОБА_1 - без змін.
Органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у тому, що 09 квітня 2016 року, приблизно о 07.00 годині, рухаючись по Журавлівському узвозу у м. Харкові за кермом автомобіля "SKODA", перебуваючи у громадському місці, використовуючи малозначний привід для конфлікту, а саме невдоволення щодо недотримання, на його думку, раніше незнайомим йому водієм автомобіля "HONDA" правил дорожнього руху, та діючи з раптово виниклих хуліганських мотивів, що виразилися у бажанні показати свою зверхність до оточуючих; маючи умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, здійснив маневр обгону вказаного автомобіля, призвівши до вимушеної зупинки транспортного засобу водієм автомобіля "HONDA" ОСОБА_2 неподалік автомобільної заправки "БРСМ" по вул. Матюшенка, 13 у м. Харкові.
Надалі він, висловлюючись брутальною лайкою у бік ОСОБА_2, який перебував за кермом автомобіля "HONDA", підійшов до останнього та умисно руками відірвав праве бокове дзеркало автомобіля "HONDA", який належить ОСОБА_2, заподіявши останньому матеріальну шкоду на суму 2235,00 грн.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що апеляційний суд, на його думку, належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги прокурора щодо наявності в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КПК України
Вважає, що суд не надав правової оцінки показанням потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_3, які розкривають суть вчиненого злочинного діяння, не врахував факт заподіяння шкоди ОСОБА_1 автомобілю потерпілого й відшкодування коштів за це потерпілому, й тому дійшов безпідставного висновку, що конфлікт між потерпілим та обвинуваченим виник з приводу порушення ПДР України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор не підтримав подану касаційну скаргу, вказавши на відсутність підстав для скасування оскаржених рішень місцевого та апеляційного судів.
Виправданий та захисник також просили відхилити касаційну скаргу прокурора.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
За змістом статей 433, 438 КПК України, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Враховуючи викладене, доводи у касаційній скарзі прокурора щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи не можуть бути предметом перевірки у касаційному порядку.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПКУкраїни.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженим під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту положень ч. 2 ст. 418, ст. 419 КПК Українивбачається, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою; наводяться докази, що спростовують її доводи. У цьому кримінальному провадженні зазначені вимоги закону апеляційним судом виконано.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_4, виходив з того, що стороною обвинувачення не доведено, що в діянні ОСОБА_5 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
В суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_2 та обвинувачений ОСОБА_1 показали, що під час руху на автомобілях у м. Харкові між ними сталася незначна ДТП, після чого вони зупинилися у кармані дороги. Обидва в судовому засіданні зазначали, що ОСОБА_1 виказував претензії ОСОБА_2 саме з приводу цієї ДТП та пошкодження дзеркала його автомобіля.
Враховуючи ці показання та інші обставини справи, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшли висновку, що конфлікт між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мав особистісне підґрунтя, виник з приводу ДТП і не був спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явною неповаги до суспільства.
Відсутність відповідного мотиву виключає кваліфікацію діянь обвинуваченого за ч. 1 ст. 296 КК України. Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у п.п. 14, 15 постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к.
Також не знайшов свого підтвердження факт заподіяння шкоди потерпілому ОСОБА_2 на суму 2235 грн., адже, як зазначено у вироку місцевого суду, сам потерпілий повідомив, що дзеркало він не ремонтував, не замінював, а тільки поставив його на місце, і кронштейн кріплення дзеркала відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи від 09 липня 2019 року не містить пошкоджень.
Доводи прокурора про те, що суди не надали належної оцінки показанням потерпілого та свідка ОСОБА_3, не узгоджуються з матеріалами провадження, оскільки зі змісту вироку убачається, що у ньому детально викладено їх показання, проаналізовано та надано їм відповідну оцінку.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги прокурора, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, та, зазначивши відповідні підстави ухваленого рішення, обґрунтовано відмовив у їх задоволенні.
Ухвала апеляційного суду є вмотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПКУкраїни. Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження в межах касаційного розгляду не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги прокурора не вбачає.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд