ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 638/19415/17
провадження № 51-4745км19
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Іваненка І.В.,
суддів Ковтуновича М. І., Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Швидченко О. В.
прокурора Піх Ю. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Харківського апеляційного суду від 01 червня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220480005672, за обвинуваченням
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1, раніше судимого, останнього разу вироком Апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2018 року за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 ККУкраїни.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 травня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 21 листопада 2017 року, будучи в стані алкогольного сп`яніння й перебуваючи у кв. АДРЕСА_2, умисно, діючи повторно, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_2 золоті вироби, чим завдав останній матеріальної шкоди на суму 56 510 грн.
Харківським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 01 червня 2021 року, яким ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК Україниза сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Апеляційного суду Харківської області від 31 липня 2018 року, більш суворим покарання за цим вироком ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставини, які пом`якшують покарання, заяву потерпілої про відсутність матеріальних претензій до нього й безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення його від відбування покарання на підставі положень ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить її відхилити.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 185 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про його особу через суворість, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює новий вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції чи неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що прокурор подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме положень ст. 75 КК України, що призвело до м`якості призначеного покарання, та просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально.
За змістом ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, які пом`якшують покарання, й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що вчинене кримінальне правопорушення відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії нетяжких; дані про особу винного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності; обставини, які обтяжують покарання, - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів, й відсутність обставин, які пом`якшують покарання.
На думку колегії суддів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення, та із наведенням у вироку відповідних мотивів обґрунтовано визнав неможливим звільнення ОСОБА_1 на підставі положень ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для скасування вироку апеляційного суду з підстав, які вказані у касаційній скарзі засудженого, не убачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги засудженого не вбачає.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд