Постанова
Іменем України
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 753/13488/17
провадження № 61-16216св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 213 250,90 грн у рахунок погашення заборгованості за порушення грошового зобов`язання за договором позики від 27 квітня 2011 року.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року.
Ухвалою Дарницького районного суду від 02 грудня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення визнано неподаною та повернуто заявнику.
У січні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 липня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року.
У серпні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з касаційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду від 02 грудня 2019 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року.
30 серпня 2021 року ОСОБА_2 повторно звернувся із апеляційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Київський апеляційний суд раніше своєю ухвалою від 22 липня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на те саме судове рішення місцевого суду - ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 02 грудня 2019 року, а тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року та передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення ухвалено апеляційним судом з порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
20 жовтня 2021 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.