Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 953/2593/20
провадження № 61-7954св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків),
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова в складі судді Лях М. Ю. від 01 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Хорошевського О. М., Бурлака І. В., Яцини В. Б. від 13 квітня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду в розмірі 31 624,70 грн, на відшкодування моральної шкоди 566 137 грн та судові витрати.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 05 листопада 2011 року відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції в Харківські області було розпочате виконавче провадження № 29843681 стосовно ОСОБА_1 з примусового виконання рішення суду в справі № 2-2093/10 від 30 червня 2010 року. 05 грудня 2011 року державний виконавець Пікула В. Ю. виніс постанову про розшук майна боржника. 04 лютого 2014 року співробітниками ДПС ДАІ м. Харкова був затриманий та постановлений на майданчик тимчасового зберігання автомобіль позивача марки "Mersedes-Benz", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 . Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова по справі № 638/4897/14-ц від 06 липня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року, встановлена незаконність дій державного виконавця Пікули В. Ю., а постанову про розшук майна боржника від 05грудня 2011 року визнано незаконною. Як указує позивач, внаслідок незаконних дій ВДВС позивачу була завдана матеріальна та моральна шкода. Зокрема, через винесення незаконної постанови, тривалої бездіяльності посадових осіб ВДВС, позивачу завдано моральні страждання, які змінили його нормальний життєвий ритм, спричинили душевні страждання, стрес та дискомфорт, у тому числі через вимушеність неодноразово оскаржувати такі рішення до суду, захищаючи свої права, неможливість користуватись належним йому автомобілем протягом тривалого часу. Ним ініційовано проведення експертизи задля встановлення розміру моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями службових осіб ВДВС, за результатами якої моральне відшкодування становить 566 137 грн.
Унаслідок того, що автомобіль позивача потрапив до майданчика тимчасового зберігання, він був вимушений сплатити 9 281 грн за зберігання автомобіля. Для захисту своїх прав та законних інтересів від протиправних дій працівників виконавчої служби, позивач був вимушений звернутися за правовою допомогою до адвоката, тобто спричинивши позивачу майнову шкоду на вказану суму. Вартість послуг адвоката, що надав професійну правничу допомогу в справі з оскарження дій державного виконавця ВДВС склала 22 343,70 грн. Таким чином, унаслідок незаконних дій державного виконавця йому завдано майнову шкоду в розмірі 31 624,70 грн з розрахунку: 9 281 грн (вартість перебування автомобіля позивача на майданчику тимчасового зберігання), та 22 343,70 грн (послуги адвоката).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з держави на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 5 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області. Стягнуто з держави на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 281 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями та рішеннями державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області щодо винесення постанови про розшук майна боржника від 05 грудня 2011 року в межах виконавчого провадження ВП № 29843681 діяв протиправно, а постанова державного виконавця про розшук майна боржника від 05 грудня 2011 року, а саме про оголошення розшуку автомобіля марки "Mersedes-Benz", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_1, - визнана незаконною та скасована в судовому порядку. Між протиправними діями та рішеннями державного виконавця та спричиненою шкодою позивачу наявний причинний зв`язок. Суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
Унаслідок протиправної поведінки завдавача шкоди були спричинені позивачу збитки, які полягали у сплаті ним 9 281 грн за зберігання на спецмайданчику автомобіля позивача, поміщеного на підставі незаконної постанови державного виконавця від 05 грудня 2011 року, які підлягають відшкодуванню на користь позивача.
Щодо витрат на правову допомогу судом першої інстанції зазначено, що законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в одній справі № 638/4897/14-ц шляхом їх стягнення в іншій справі № 953/2593/20, як і не має правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року скасовано в частині визначення розміру компенсації немайнової шкоди. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі незаконними діями органу державної влади в розмірі 10 000 грн. Вирішено питання про судовий збір. У решті вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру моральної шкоди, виходив із того, що зважаючи на доведеність факту спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 бездіяльністю ДВС та тривалим виконанням рішення суду, враховуючи вимоги розумності, добросовісності, виваженості, справедливості, вважав за можливе стягнути 10 000 грн в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень. У решті вимог апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційних скарг
У травні 2021 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про відмову в позові.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду: від 18 травня 2020 року в справі № 522/13192/15-ц, від 20 січня 2021 року в справі № 757/62083/17, від 27 серпня 2020 року в справі № 752/23814/17-ц, від 24 червня 2020 року в справі № 455/1076/16-ц, від 12 вересня 2018 року в справі № 335/11779/16-ц, від 19 березня 2020 року в справі № 686/13212/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
У липні 2021 року ОСОБА_1 надіслав на електронну адресу Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Київського районного суду м. Харкова від 01 грудня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року, які оскаржує в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не навели переконливих аргументів в оскаржуваних судових рішеннях чому саме зменшили розмір заявленого відшкодування моральної шкоди.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі № 420/239/20, від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17, від 02 лютого 2021 року в справі № 607/2166/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
У липні 2021 року Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області подало відзив на касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якому просить задовольнити зазначену касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в позові. Зазначає, що розмір моральної шкоди визначений всупереч загальних засад цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та є надмірним відшкодуванням.
У липні 2021 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якому просить відхилити зазначену касаційну скаргу. Зазначає, що судами попередніх інстанцій було встановлено порушення закону державним виконавцем при винесенні постанови про розшук майна боржника, а тому наявні підстави для відшкодування спричиненої йому шкоди.
У серпні 2021 року Головне управління Державної казначейської служби України в Харківській області через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить відмовити в задоволенні зазначеної касаційної скарги. Заявник зазначає про те, що позивач помилково намагається здійснити стягнення безпосередньо з відповідача моральної шкоди та судових витрат.
У серпні 2021 року Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить скасувати судові рішення в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не було встановлено факт наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та спричиненою позивачу шкодою.
Відповіді на відзиви
У вересні 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив Головного управління Державної казначейської служби України, у якому просив відхилити аргументи та доводи, викладені у зазначеному відзиві.
У вересні 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подав до Верховного Суду відповідь на відзив Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), у якому просить відхилити аргументи та доводи, що викладені у зазначеному відзиві.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) та витребувано цивільну справ № 953/2593/20 з Київського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2021 року зазначену справу призначено до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження ВП № 29843681 з примусового виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова виданого 11 жовтня 2011 року по справі № 2-2093/10 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в сумі 5 593 000 грн, судових витрат в сумі 1 820 грн, а всього 5 594 820 грн.
05 листопада 2011 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Харківській області Пікулою В. Ю. відкрито виконавче провадження ВП № 29843681 з примусового виконання вищезазначеного листа № 2-2093/10 та запропоновано боржнику в строк до 22 листопада 2011 року добровільно виконати рішення суду.
15 листопада 2011 року одночасно з відкриттям виконавчого провадження, на підставі заяви стягувача, постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 15 листопада 2011 року накладено арешт на все майно належне боржнику. У наданий державним виконавцем строк рішення суду боржником не було виконано. В ході проведення заходів примусового виконання, на підставі інформації УДАІ ГУМВС в Харківській області встановлено, що за боржником ОСОБА_1 на праві власності зареєстровано два транспортні засоби.
05 грудня 2011 року державним виконавцем Пікулою В. Ю. прийнято постанову, якою оголошено розшук автомобілів марки "Mersedes-Benz", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, та марки автомобіля марки "Mersedes-Benz", 1995 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, які належали боржнику.
Транспортний засіб марки "Mersedes-Benz", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 знаходився на спеціальному майданчику Харківської філії ДП МВС України "Інформ-Ресурси" з 04 лютого 2014 по 24 квітня 2015 року відповідно до акта огляду № 2372 від 04 лютого 2014 року. Підставою затримання транспортного засобу була постанова про розшук майна боржника від 05 грудня 2011 року. За зберігання вказаного транспортного засобу було сплачено 9 281 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 28 листопада 2017 року скаргу ОСОБА_1 на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області задоволено частково. Визнано дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області щодо винесення постанови про розшук майна боржника від 05 грудня 2011 року неправомірними, а постанову про розшук майна боржника від 05 грудня 2011 року незаконною; скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області Пікули В. Ю, від 05 грудня 2011 року про оголошення автомобіля марки "Mersedes-Benz", 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_1 .