Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 127/18807/19
провадження № 61-13675св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року у складі судді Короля О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Берегового О. Ю., Якименко М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділ в натурі частки в спільному майні.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що йому на підставі нотаріально посвідченого договору дарування від 01 лютого 2006 року належить на праві спільної часткової власності 21/50 частка житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель. Право власності на зазначену частину нерухомого майна зареєстровано Вінницьким ООБТІ і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 18612 книга № 96.
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 689409, виданого 12 вересня 2006 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, позивач є власником земельної ділянки для будівництва та самообслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0339 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0024, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Власником інших 29/50 частин вказаного житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель на підставі договору дарування від 14 грудня 1988 року є відповідачка ОСОБА_2 .
Незважаючи на те, що ОСОБА_2 належить лише вказана частина житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель, вона протиправно користується всім спільним нерухомим майном, позивача у його частину приміщення не допускає, змінила замки на вхідних дверях.
Пославшись на викладене та на те, що укласти договір про виділ частки у натурі, а також отримати висновок про можливість виділу в натурі належної позивачу частки та здійснити розрахунок часток у спільному майні відповідачка відмовляється, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд виділити йому в натурі 53/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, згідно з варіантом № 1 (додаток № 12) висновку ОС-391 від 30 листопада 2020 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Виділено ОСОБА_1 у натурі 53/100 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, згідно з варіантом № 1 (додаток № 12) висновку ОС-391 від 30 листопада 2020 року за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертизи, а саме: житлову кімнату 1-4 площею 12,4 кв.м, житлову кімнату 1-5 площею 19,9 кв.м, прихожу 1-8, кухню 1-9 площею 24,4 кв.м, гараж літ. "В", сарай літ. "в", сарай літ. "Д", огорожі №1, 1/2.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 76 827,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Узагальнені доводи касаційної скарги
12 серпня 2021 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року.
В касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій ухвалені судові рішення без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалами Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.
12 жовтня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до договору дарування від 01 лютого 2006 року, посвідченого державним нотаріусом Другої Вінницької державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 1-75, ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 21/50 частка житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною часткою господарських будівель. Право власності на зазначену частину будинковолодіння зареєстровано Вінницьким ООБТІ і записано в реєстрову книгу за реєстровим № 18612 книга № 96.
Власником інших 29/50 частин житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель на підставі договору дарування від 14 грудня 1988 року є ОСОБА_2, що не заперечується сторонами у справі.
На підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 689409, виданого 12 вересня 2006 року Вінницьким міським управлінням земельних ресурсів та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для будівництва та самообслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,0339 га, кадастровий номер 0510100000:03:047:0024, яка розташована по АДРЕСА_1 .
Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової оціночно-будівельної та будівельно-технічної експертиз № ОС-391 від 30 листопада 2020 року запропоновано 4 варіанти виділу в натурі 21/50 належних позивачу ОСОБА_1 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1 .
Зокрема, експерт дійшов висновку, що технічно можливо виділити ОСОБА_1 приміщення житлової кімнати 1-5, прихожої 1-8, кухні 1-9 у житловому будинку з прибудовами, з відповідною часткою господарських будівель та споруд, що розташовуються по АДРЕСА_1 . На розгляд суду надано варіанти 3-4 виділу в натурі 21/50 часток житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, наближені до ідеальної частки з визначенням грошової компенсації одній із сторін за відхилення від ідеальної частки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.