Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 128/83/16-ц
провадження № 61-1468св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів:Бурлакова С. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,
позивач - публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Крижанівської Г. В.,
Встановив:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2007 року між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБСР "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та відповідачем було укладено кредитний договір № 380/1280/07-Ж, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 79 593 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,45% річних, з кінцевим терміном повернення до 09 вересня 2032 року.
У порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала, не здійснила погашення чергової частини кредиту із нарахованими відсотками, чим порушили умови кредитного договору. Станом на 09 грудня 2015 року утворилась заборгованість у сумі 154 822,26 дол. США, що еквівалентно 3 547 471,50 грн, яку позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2016 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 380/1280/07-Ж у сумі 3 547 471,50 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позичальник ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості в обумовленому позивачем розмірі, яка підлягає стягненню на користь кредитора.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2016 року скасовано та прийнято нову постанову про часткове задоволення позову ПАТ "Укрсоцбанк".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованості за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 380/1280/07-Ж у сумі 717 454,37 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що оскільки позичальник з 03 грудня 2008 року припинила виконувати щомісячні зобов`язання з погашення кредиту та процентів за користування кредитом (згідно наданого позивачем розрахунку кредитної заборгованості), то з цього часу банк мав можливість реалізувати своє право в примусовому порядку через суд щодо повернення кредиту, проте до суду звернувся 05 січня 2016 року. Тому відповідач має повернути банку заборгованість із щомісячних платежів щодо повернення кредиту та сплати процентів у межах позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої просила відповідач в суді апеляційної інстанції, оскільки ухвалення судом першої інстанції заочного рішення позбавило останню можливості подати заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.
Короткий зміст постанови суду касаційної інстанції
Постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Київської області від 12 червня 2018 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, колегія суддів Верховного Суду, установивши, що з 03 грудня 2008 року відповідач порушила свої обов`язки щодо належного виконання кредитного зобов`язання, вважав, що суд апеляційної інстанції не з`ясував, чи не настали за таких обставин передбачені пунктами 4.4., 4.5. умови, за яких строк користування кредитом вважається таким, що сплив. При цьому зазначила, що не дослідження та не з`ясування судом апеляційної інстанції настання, передбачених пунктами 4.4., 4.5. умов, за яких строк користування кредитом вважається таким, що сплив, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості перевірити правильність вирішення спору про стягнення тіла кредиту та відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування з урахуванням заяви відповідача про позовну давність, передбачену статтею 257 ЦК України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції (новий розгляд)
Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2016 року та прийнято нове рішення. Позов ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за кредитним договором в розмірі 31 316,21 дол. США, з яких: 24 506,84 дол. США - заборгованість за кредитом, 6 809,37 дол. США - заборгованість за процентами, що еквівалентно 717 454,37 грн.
У іншій частині позовних вимог АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", 10 759,48 грн судового збору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що оскільки ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", звернулося до суду з позовом 05 січня 2016 року, в рамках загальної позовної давності із ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", підлягає стягненню заборгованість за платежами, строк сплати яких настав з 05 січня 2013 року, і заборгованості, яка заявлена до стягнення достроково, що згідно наданих розрахунків становить 31 316,21 доларів США, з яких: 24 506,84 доларів США - заборгованість за кредитом, 6809,37 доларів США - заборгованість за процентами, що станом на здійснення розрахунку банком еквівалентно 717454,37 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, просить скасувати постанову апеляційного суду та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі
№ 661/1826/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Крім того, заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не подано.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено, що 10 вересня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 380/1280/07-Ж, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 79 593 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,45% річних, з кінцевим терміном повернення до 09 вересня 2032 року. Кредит надається позичальнику на здійснення розрахунків за договором про участь у фонді фінансування будівництва будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеним між позичальником та фінансовою компанією 27 липня 2007 року.
Пунктами 2.4, 2.5 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на фактичну суму заборгованості за кредитом за фактичну кількість днів користування кредитом у періоди, щомісячно в передостанній робочий день поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повному обсязі в день такого повернення. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється до 10-го числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані такі проценти.
Згідно з заявою на видачу готівки від 10 вересня 2007 року № 23 ОСОБА_1 на підставі кредитного договору № 380/1280/07-Ж одержала 79 593 дол. США, що еквівалентно 401 944,65 грн.
Згідно з наданим банком розрахунком заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 09 грудня 2015 року становила 154 822,26 дол. США, що еквівалентно 3 547 471,50 грн, із яких: 76 645 дол. США грн - заборгованість за кредитом; 78 177,26 дол. США - заборгованість за відсотками.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором від 10 вересня 2007 року № 380/1280/07-Ж, починаючи з грудня 2008 року.
А тому суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа Банк", про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
У заяві про перегляд заочного рішення та в апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявила про застосування наслідків спливу позовної давності до позовних вимог АТ "Укрсоцбанк". В даній справі суд ухвалив заочне рішення, а тому відповідачка була позбавлена можливості подати таку заяву в суді першої інстанції.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У постанові від 28 березня 2018 року Велика Палата ВС зазначила, що відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Позовну давність щодо заборгованості за кредитом не можна починати облічувати з дня спливу визначеного договором строку кредитування, оскільки встановлення такого строку має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а насамперед для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.
Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу.
Тому перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності окремо для погашення всієї заборгованості за кредитним договором.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду процентів, а також попередніх не внесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів.
Установлено, що умовами договору кредиту № 380/1280/07-Ж, укладеного 10 вересня 2007 року між сторонами, визначений кінцевий термін повернення основної заборгованості - до 09 вересня 2032 року (пункт 1.1.2).
Пунктом 1.1 кредитного договору визначений графік погашення заборгованості шляхом внесення щомісячних платежів та кінцевий термін повернення кредиту до 09 вересня 2032 року включно.
Водночас, пунктом 7.4 договору передбачено, що у разі настання обставин, визначених пунктами 2.7.3., 3.2.3., 4.4., 4.5., 5.4. цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов`язаний повернути кредитору в повному обсязі існуючу заборгованість за кредитом, сплати нарахований процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, витрати кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим договором, а також інші витрати кредитора, що пов`язані із захистом свого порушеного права у разі невиконання /неналежного виконання позичальником обов`язків за цим договором.
Пунктом 3.3.16 договору передбачений обов`язок позичальника додатково до обов`язків, вказаних в пунктах 3.3.1.-3.3.15. цього договору, виконувати інші обов`язки, що випливають з цього договору та передбачені ним та/або чинним законодавством України.
Обов`язки позичальника передбачені пунктом 3.3 договору, якими зокрема є: сплачувати проценти за користування кредитом в порядку, визначеному в пунктах 2.5., 2.6. цього договору (пункт 3.3.7.); повертати кредит з дотриманням графіка, визначеного в пункті 1.1. договору (пункт 3.3.8.).
Відповідно до пункту 4.4 договору у разі невиконанння/неналежного виконання позичальником обов`язків, визначених в будь-кому з пунктів 3.3.6., 3.3.10.-3.3.14., 3.3.16. цього договору, невиконанння/неналежного виконання позичальником умов договорів, визначених пунктом 1.3. цього договору протягом більше ніж 15 (п`ятнадцять) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов`язаний не пізніше наступного робочого дня після спливу вказаного п`ятнадцятиденного строку повернути кредитору в повному обсязі існуючу заборгованість за кредитом, сплати нарахований процентів за користування кредитом, комісії, пені та штрафів, витрати кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим договором, а також інші витрати кредитора, що пов`язані із захистом свого порушеного права у разі невиконанння/неналежного виконання позичальником обов`язків за цим договором.
Крім того, згідно з пунктом 4.5 кредитного договору у разі невиконання/неналежного виконання позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більш як 60 календарних днів, та/або перевищення сумою простроченої заборгованості позичальника за цим договором суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору більш як на 10%, та/або несплати позичальником більше ніж однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5% суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору, позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати отримання повідомлення з вимогою кредитора про повернення заборгованості за цим договором, повернути кредитору в повному обсязі свою заборгованість за цим договором (строкову та прострочену), а також погасити вимоги кредитора, що випливають з цього договору, в тому числі: кредит, проценти за користування кредитом, комісії, неустойку (пеню, штраф), передбачені цим договором, а також інші витрати кредитора, що пов`язані з захистом свого порушеного права у разі невиконання/неналежного виконання позичальником обов`язків за цим договором. Після сплати позичальником зазначених сум дія цього договору вважається припиненою.
Відповідно до змісту вказаних положень договору у позичальника виникає обов`язок достроково повернути кредит та сплатити проценти у разі невиконання/неналежного виконання позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більш як 60 календарних днів, та/або перевищення сумою простроченої заборгованості позичальника за цим договором суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору більш як на 10%, та/або несплати позичальником більше ніж однієї виплати за цим договором, яка перевищує 5% суми кредиту за пунктом 1.1 цього договору, протягом 30 календарних днів лише після отримання повідомлення банку з вимогою про повернення заборгованості за цим договором.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказала, що банк використав право достроково вимагати повернення кредиту, надіславши їй 09 квітня 2009 року вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту.
Апеляційним судом при повторному розгляді справи перевірено доводи ОСОБА_1 та спростовано посилання ОСОБА_1 щодо надіслання банком дострокової вимоги, оскільки в матеріалах справи відсутня вказана вимога банку про дострокове повернення кредиту. Крім того, про направлення 09 квітня 2009 року вимоги про дострокове повернення всієї суми кредиту ОСОБА_1 не посилалася ані в заяві про перегляд заочного рішення суду, ані в апеляційній скарзі.
У заяві про перегляд заочного рішення та апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилалася лише на пропуск позивачем строків позовної давності у зв`язку з простроченням нею виконання зобов`язання щодо сплати щомісячних платежів.
Отже, враховуючи вищевикладене та встановлені судом обставини справи, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав вважати встановленим, що 09 квітня 2009 року АТ "Укрсоцбанк" направило відповідачу вимогу про дострокове повернення всієї суми кредиту, у зв`язку з чим настав строк для повернення всієї суми заборгованості і як наслідок застосування строку позовної давності.
Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції, враховуючи те, що ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", звернулося до суду з позовом 05 січня 2016 року, в рамках загальної позовної давності, дійшов правильного та обґрунтованого висновку про те, що із ОСОБА_1 на користь АТ "Альфа Банк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", підлягає стягненню заборгованість за платежами, строк сплати яких настав з 05 січня 2013 року, і заборгованості, яка заявлена до стягнення достроково, що згідно наданих розрахунків становить 31 316,21 доларів США, з яких: 24 506,84 доларів США - заборгованість за кредитом, 6809,37 доларів США - заборгованість за процентами, що станом на здійснення розрахунку банком еквівалентно 717454,37 грн.
Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 661/1826/17, оскільки фактичні обставини справи у цій справі та фактичні обставини у постанові на яку посилається заявник є різними.
Наведенні в касаційній скарзі доводи Верховним Судом відхиляються, оскільки судом апеляційної інстанції правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.