П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/313/20
Провадження № 11-423заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткача І. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року (судді Кашпур О. В., Мацедонська В. Е., Мартинюк Н. М., Уханенко С. А., Шевцова Н. В.) у справі № 9901/313/20 за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії та
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, у якому просила:
- визнати протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду її звернення від 22 жовтня 2019 року та нерозглянутого листа-претензії від 14 травня 2020 року, незабезпечення гарантованих Конституцією України прав на відшкодування завданої шкоди за рахунок держави, відновлення порушених прав;
- зобов`язати відповідача вчинити дії з відшкодування за рахунок держави 113 316 грн завданої позивачці шкоди протиправними діями та бездіяльністю суб`єктів владних повноважень та їх посадових осіб при виконанні ними делегованих повноважень та 150 000 грн моральної шкоди.
2. На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що 22 жовтня 2019 року вона звернулася до відповідача як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина зі зверненням, проте ані відповіді, ані забезпечення контролю за дотриманням гарантій чинного законодавства не дочекалася.
3. 25 лютого 2020 року позивачка надіслала Президентові України запит щодо надання інформації про результати розгляду її звернення, на який 28 лютого 2020 року Офіс Президента України надав відповідь за № 22/010598-25, у якій запропонував ОСОБА_1 повторно звернутися до відповідача за наведеним у цій відповіді інтернет-посиланням.
4. 04 березня 2020 року вона повторно направила звернення до відповідача, яке останнім було спрямовано на розгляд до Чернігівської обласної державної адміністрації (далі - Чернігівська ОДА) та Міністерства юстиції України, проте повідомлення про результати розгляду звернення відповідно до статті 40 Конституції України та вимог Закону України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон № 393/96-ВР) позивачка не отримала.
5. 14 травня 2020 року ОСОБА_1 направила до відповідача лист-претензію з пропозицією вчинити дії в порядку досудового врегулювання по відновленню її порушених прав, а також відшкодувати за рахунок держави спричинені їй матеріальні збитки, про які зазначено в її зверненні. Проте відповідач не прийняв відповідного рішення про відшкодування завданої шкоди та не надав відповіді на лист-претензію в порядку досудового врегулювання.
6. Отже, на думку позивачки, відповідач не виконав вимог статті 19 Закону № 393/96-ВР, а саме: не забезпечив поновлення порушених прав, оскільки реально прийнятих у зв`язку із заявою чи скаргою рішень немає; не повідомив про результати перевірки заяви та суть прийнятого рішення; не вжив заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, оскільки їх було завдано внаслідок порушення прав та законних інтересів; не вирішив питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; безпідставно передав звернення на розгляд іншим органам, які за делегованими їм повноваженнями мали забезпечувати дотримання чинного законодавства.
7. На переконання ОСОБА_1, саме через невиконання суб`єктами владних повноважень та їх посадовими особами делегованих повноважень і функцій, створенням і призначенням на посади яких опікується Президент України, позивачці завдано чималих збитків, обчислених у сумі 113 316 грн, і клопоту. Відповідач не сприяв створенню відповідних механізмів контролю та забезпеченню відповідних прав, не створив умов нетерпимого ставлення до будь-яких випадків їх порушення.
8. Крім того, позивачка зазначила, що, керуючись принципами розумності та справедливості, сталою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яким застосовується відшкодування справедливої сатисфакції за порушення гарантованих прав, розмір спричиненої їй моральної шкоди вона оцінює в 150 000 грн і вважає це компенсацією за перенесені нею душевні страждання впродовж тривалого часу.
Рух справи та короткий зміст рішення суду попередньої інстанції
9. Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та запропонував позивачці усунути вказані в цій ухвалі недоліки позовної заяви.
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 26 жовтня 2020 року: визнав неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з адміністративним позовом до Президента України в частині визнання протиправними дій через неналежний розгляд звернення від 22 жовтня 2019 року; позовну заяву ОСОБА_1 повернув позивачці з усіма доданими до неї документами; роз`яснив, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, установленому законом.
11. Велика Палата Верховного Суду постановою від 24 лютого 2021 року задовольнила частково апеляційну скаргу ОСОБА_1 : скасувала ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Президента України щодо нерозгляду листа-претензії від 14 травня 2020 року, незабезпечення гарантованих Конституцією України прав на відшкодування завданої шкоди за рахунок держави, відновлення порушених прав, а також зобов`язання Президента України вчинити дії з відшкодування за рахунок держави 113 316 грн завданої шкоди протиправними діями та бездіяльністю суб`єктів владних повноважень та їх посадових осіб при виконанні ними делегованих повноважень та 150 000 грн моральної шкоди, а справу в цій частині направила до суду першої інстанції для продовження розгляду; в іншій частині ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року залишила без змін.
12. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 12 серпня 2021 року відмовив у задоволенні позову.
13. Судове рішення мотивовано тим, що: лист-претензію ОСОБА_1 від 14 травня 2020 року було правомірно направлено за належністю до компетентних органів, оскільки вирішення питань, зазначених у вказаному листі, не належить до повноважень Президента України чи створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб; ОСОБА_1 була обізнана про рух та результати розгляду листа-претензії, оскільки отримувала відповідну інформацію через особистий кабінет у системі "Електронне звернення" Урядового порталу; розглядаючи лист-претензію позивачки, відповідач діяв у межах повноважень, тому немає підстав для відшкодування позивачці матеріальної та моральної шкоди.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
14. Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначила, що воно підлягає скасуванню через: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування судом норм матеріального права.
15. На переконання скаржниці, суд першої інстанції не застосував норми Конституції України як норми прямої дії та не дотримався вимог щодо неупередженого судового розгляду, натомість здійснив розгляд справи неповно та необ`єктивно, у зв`язку із чим не виконав завдання адміністративного судочинства. Крім того, оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, тобто не відповідає вимогам статті 242 КАС України.
16. ОСОБА_1 указала, що суд не захистив її права, порушені внаслідок тривалого нерозгляду та невирішення проблемних питань владними структурами різного рівня, призначення до яких безпосередньо здійснює Президент України, у зв`язку із чим вона несе значні матеріальні збитки та зазнає моральних страждань.
17. На думку скаржниці, створений відповідачем допоміжний орган - Офіс Президента України мав організувати розгляд її звернення та подати Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у ньому проблем, долучивши до виконання відповідні органи. Проте жодного посилання на вчинення відповідачем таких дій у рішенні немає, як і в додатках до заперечень відповідача на позов, на що суд першої інстанції не звернув уваги. У виправдання відповідача в рішенні наведено лише роботу Державної установи "Урядовий контактний центр" з розподілу звернень на свій розсуд без контролю за результатами розгляду та припинення порушень, що, на переконання ОСОБА_1,суперечить положенням Закону № 393/96-ВР.
18. ОСОБА_1 вважає, що суд проігнорував її неодноразові звернення до вказаних у рішенні органів, до яких вона мала б звертатись (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), Міністерство юстиції України, Чернігівська ОДА), а в пунктах 35 та 41 оскаржуваного рішення неправильно виклав проблемне питання до Чернігівської ОДА. Крім того, резолютивна частина судового рішення не відповідає його мотивувальній частині, у якій не зазначено мотивів, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким він керувався, постановляючи рішення, оскільки посилання міститься лише на Порядок взаємодії Офісу Президента України, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та Державної установи "Урядовий контактний центр" із забезпечення належного реагування на звернення, які надходять за допомогою засобів телефонного зв`язку та з використанням Інтернету, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 976 (далі - Порядок № 976).
19. Скаржниця також послалась на Рішення Конституційного Суду України від 30 травня 2001 року у справі № 1-22/2001 та вказала, що Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави. Така відповідальність не зводиться лише до політичної чи моральної відповідальності публічної влади перед суспільством, а має певні ознаки юридичної відповідальності держави та її органів за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків.
20. На підставі викладеного ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
21. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та визначив норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. До того ж висновки суду відповідають обставинам справи та ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
22. На думку представника Президента України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов обґрунтованого висновку про те, що питання, викладені у зверненні ОСОБА_1 від 14 травня 2020 року, не належать до повноважень Президента України чи створених ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб. Повноважними органами, які можуть вирішити ці питання по суті, є Міністерство юстиції України та Чернігівська ОДА, на розгляд яких і було передано лист-претензію. Крім того, ураховуючи особливості такого виду звернення, як електронне звернення, та визначену Порядком № 976 процедуру розгляду таких звернень, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачка була обізнана про рух та результати розгляду листа-претензії, оскільки отримувала відповідну інформацію через особистий кабінет у системі "Електронне звернення" Урядового порталу. У частині вимог про відшкодування завданої позивачці шкоди протиправними діями та бездіяльністю суб`єктів владних повноважень та їх посадових осіб при виконанні ними делегованих повноважень та моральної шкоди суд першої інстанції також правильно зазначив, що, розглядаючи лист-претензію ОСОБА_1, відповідач діяв у межах повноважень, а тому відсутні підстави для відшкодування позивачці матеріальної та моральної шкоди.
23. Ураховуючи викладене представник Президента України просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Рух апеляційної скарги
24. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 жовтня 2021 року відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року, а ухвалою від 08 листопада 2021 року призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників на підставі пункту 1 частини першої та частини третьої статті 311 КАС України, оскільки у справі відсутні клопотання від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, а також ураховуючи те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають участі сторін.
Обставини справи, установлені судом першої інстанції
25. 22 жовтня 2019 року ОСОБА_1 надіслала звернення в електронному вигляді до Президента України як гаранта додержання Конституції України, прав і свобод людини та громадянина. У вказаному зверненні заявниця посилалась на невиконання рішень судів, просила Президента України в порядку підпорядкованості зобов`язати голову Чернігівської ОДА виконати вимоги законодавства щодо внесеного запису до її трудової книжки про нову дату звільнення, нарахування страхових внесків за період з 01 червня по 23 листопада 2005 року помісячно, їх перерахунок та подання відповідного звіту, а також відшкодувати їй нанесені збитки в повному обсязі з 2005 року. Заявниця також указувала на те, що Публічне акціонерне товариство "Чернігівгаз" (далі - АТ "Чернігівгаз") односторонньо припинило договір газопостачання на АДРЕСА_1 та погрожує в односторонньому порядку припинити договір, тобто відключити газопостачання до її квартири АДРЕСА_2 . У зв`язку із цим вона просила відповідного реагування на невиконання НКРЕКП делегованих повноважень щодо захисту прав споживача, сплати за фактично спожиті послуги, незаконне відключення від газопостачання з грубими порушеннями законодавчих норм, визначення винних у цьому та притягнення їх до відповідальності, відшкодування понесених збитків, а також застерегти Кабінет Міністрів України від складання підзаконних актів, що порушують права людини.
26. 25 лютого 2020 року позивачка надіслала на ім`я Президента України запит щодо надання інформації про результати розгляду її звернення.
27. Листом від 28 лютого 2020 року Департамент з питань звернень громадян Офісу Президента України повідомив ОСОБА_1 про затримку в роботі Департаменту з питань звернень громадян у зв`язку з необхідністю опрацювання звернень. За наведених обставин позивачці було запропоновано звернутися повторно до відповідача за наведеним у цій відповіді інтернет-посиланням.
28. 04 березня 2020 року позивачка повторно направила звернення до відповідача.
29. Указане звернення зареєстровано в Державній установі "Урядовий контактний центр" за № ПА-1034256 та в день реєстрації надіслано до Офісу Президента України.
30. Оскільки розгляд і вирішення питань, порушених позивачкою у зверненні від 04 березня 2020 року, не належить до повноважень Президента України, Офіс Президента України скерував це звернення на розгляд до Міністерства юстиції України. Крім цього, Офіс Президента України 04 березня 2020 року створив дублетне звернення за № ПА-10342560/Д1 та надіслав його за належністю до Чернігівської ОДА.
31. Про результати розгляду звернення заявницю повідомлено листом АТ "Чернігівгаз" від 13 квітня 2020 року № 14001.3-Лв- 5777-0420 та листом Міністерства юстиції України від 17 квітня 2020 року за № 3387/П-7315/20.4.2.
32. 14 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслала до Президента України електронне звернення, яке визначила як лист-претензію, у якому повідомила, що вже зверталась до відповідача 22 жовтня 2019 року зі зверненням, однак відповіді не отримала. Також з указаним зверненням вона зверталась повторно 04 березня 2020 року, проте відповідач спрямував його на розгляд Чернігівської ОДА та Міністерства юстиції України. Скаржниця зазначила, що під час розгляду її звернення не виконано вимог статті 19 Закону № 393/96-ВР, а саме: не забезпечено поновлення порушених прав, оскільки реально прийнятих у зв`язку із заявою чи скаргою рішень немає; заявницю не повідомлено про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення; не вжито заходів щодо відшкодування в установленому законом порядку матеріальних збитків, завданих унаслідок порушення прав та законних інтересів заявниці; не вирішено питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; безпідставно передано розгляд заяви (скарги) іншим органам.
33. Указане звернення зареєстровано в Державній установі "Урядовий контактний центр" за № ПА-10647953 та в день реєстрації надіслано до Офісу Президента України.
34. Оскільки розгляд і вирішення питань, порушених позивачкою у листі-претензії, не належить до повноважень Президента України, Офіс Президента України скерував це звернення на розгляд до Чернігівської ОДА. Крім цього, Офіс Президента України 15 травня 2020 року створив дублетне звернення за № ПА-10647953/Д1, яке надіслав за належністю до Міністерства юстиції України.
35. Звернення від 15 травня 2020 року № ПА-10647953/Д1 Міністерство юстиції України надіслало до Чернігівської ОДА. Про результати розгляду зазначеного звернення заявницю поінформовано листом Чернігівської ОДА від 01 червня 2020 року.
36. Не погодившись із результатом розгляду її звернення, ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновку суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
37. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
39. За змістом статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
40. Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон № 393/96-ВР. Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
41. Частиною першою статті 5 Закону № 393/96-ВР передбачено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
42. Статтею 15 цього Закону визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.
43. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями (частина третя статті 7 Закону № 393/96-ВР).
44. Таким чином, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, які зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
45. Разом із цим якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень відповідного органу, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
46. Як установив суд першої інстанції, 14 травня 2020 року ОСОБА_1 в електронній формі звернулася до Президента України, яке визначила як лист-претензію.
47. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 лютого 2021 року в цій справі вказала, що лист-претензія позивачки від 14 травня 2020 року не є скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень у розумінні досудового порядку вирішення спору.
48. З огляду на викладене лист-претензія ОСОБА_1 від 14 травня 2020 року у розумінні Закону № 393/96-ВР є зверненням до суб`єкта владних повноважень, отже, має розглядатись на підставі вимог цього Закону.
49. Як убачається з матеріалів справи, в листі-претензії від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 указала, що її попереднє звернення до відповідача від 04 березня 2020 року було спрямовано на розгляд Чернігівської ОДА та Міністерства юстиції України, проте результатів розгляду відповідно до вимог Закону № 393/96-ВР немає. Заявниця вказала, що її звернення помічене як розглянуте з прикріпленими до нього файлами Міністерства юстиції України, Чернігівської ОДА та АТ "Чернігівгаз", які, на її думку, не відповідають суті порушених проблем і є лише відписками, оскільки містять посилання на те, що порушені питання не входять до їх компетенції. Заявниця також зазначила, що звернулася до Президента України саме в межах гарантованих конституційних прав та відповідно до вимог статті 28 Закону № 393/96-ВР. Посилалась на те, що вимоги статті 19 Закону № 393/96-ВРне виконані, а саме: не забезпечено поновлення її порушених прав, оскільки реально прийнятих у зв`язку із заявою чи скаргою рішень немає; її не повідомлено про результати перевірки заяви і суть прийнятого рішення; не вжито заходів щодо відшкодування в установленому законом порядку матеріальних збитків, завданих унаслідок порушення прав і законних інтересів заявниці; не вирішено питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення; безпідставно передано розгляд заяви (скарги) іншим органам.
50. Таким чином, у листі-претензії від 14 травня 2020 року ОСОБА_1 зазначила про незгоду зі змістом отриманих нею відповідей на її звернення від 04 березня 2020 року та передачею звернення на розгляд іншим органам.
51. З матеріалів справи вбачається, що у зверненні від 04 березня 2020 року позивачка порушувала питання щодо: невиконання рішень судів; зобов`язання голови Чернігівської ОДА виконати вимоги законодавства щодо внесеного запису до трудової книжки ОСОБА_1 про нову дату звільнення, нарахування страхових внесків, їх перерахунок та подання відповідного звіту; невдоволення діяльністю НКРЕКП щодо захисту прав споживача у зв`язку з одностороннім припиненням договору газопостачання АТ "Чернігівгаз".
52. Повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України.
53. Відповідно до частини першої вказаної статті Конституції України Президент України:
1) забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;
2) звертається з посланнями до народу та із щорічними і позачерговими посланнями до Верховної Ради України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
3) представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України;
4) приймає рішення про визнання іноземних держав;
5) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях; приймає вірчі і відкличні грамоти дипломатичних представників іноземних держав;
6) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України відповідно до статті 156 цієї Конституції, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;
7) призначає позачергові вибори до Верховної Ради України у строки, встановлені цією Конституцією;
8) припиняє повноваження Верховної Ради України у випадках, передбачених цією Конституцією;
9) вносить за пропозицією коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, сформованої відповідно до статті 83 Конституції України, подання про призначення Верховною Радою України Прем`єр-міністра України в строк не пізніше ніж на п`ятнадцятий день після одержання такої пропозиції;
10) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;
11) призначає на посаду та звільняє з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора;
12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України;
13) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення;
14) вносить до Верховної Ради України подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України;
15) зупиняє дію актів Кабінету Міністрів України з мотивів невідповідності цій Конституції з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо їх конституційності;
16) скасовує акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;
17) є Верховним Головнокомандувачем Збройних Сил України; призначає на посади та звільняє з посад вище командування Збройних Сил України, інших військових формувань; здійснює керівництво у сферах національної безпеки та оборони держави;
18) очолює Раду національної безпеки і оборони України;
19) вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни та у разі збройної агресії проти України приймає рішення про використання Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань;
20) приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України;
21) приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;
22) призначає на посади третину складу Конституційного Суду України;
24) присвоює вищі військові звання, вищі дипломатичні ранги та інші вищі спеціальні звання і класні чини;
25) нагороджує державними нагородами; встановлює президентські відзнаки та нагороджує ними;
26) приймає рішення про прийняття до громадянства України та припинення громадянства України, про надання притулку в Україні;
27) здійснює помилування;
28) створює у межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України, для здійснення своїх повноважень консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи і служби;
29) підписує закони, прийняті Верховною Радою України;
30) має право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів (крім законів про внесення змін до Конституції України) з наступним поверненням їх на повторний розгляд Верховної Ради України;
31) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.
54. Отже, до повноважень Президента України не віднесено вирішення питань щодо: виконання або невиконання рішень судів; зобов`язання Чернігівської ОДА вчиняти дії щодо внесення записів до трудової книжки її колишніх працівників про нову дату звільнення, нарахування страхових внесків, їх перерахунок та подання відповідного звіту; здійснення контролю за діяльністю НКРЕКП.
55. Відповідно до пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
56. Згідно з пунктом 3 цього Положення основними завданнями Мін`юсту є, зокрема, забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень.
57. Частиною першою статті 1 Закону України від 22 вересня 2016 року № 1540-VIII "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що НКРЕКП є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України.
58. На підставі пункту 9 частини першої статті 2 Закону України від 27 лютого 2014 року № 794-VII "Про Кабінет Міністрів України" до основних завдань Кабінету Міністрів України належить спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснення контролю за їх діяльністю.
59. За змістом частини третьої статті 30 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації та їх голови при здійсненні своїх повноважень відповідальні перед Кабінетом Міністрів України та підзвітні і підконтрольні йому.
60. Таким чином, питання, порушенні у листі-претензії ОСОБА_1 від 14 травня 2020 року,стосуються незгоди з отриманими нею відповідями на її звернення від 04 березня 2020 року, питання щодо вирішення яких, зокрема, належать до компетенції Міністерства юстиції України та Чернігівської ОДА.
61. Згідно із частиною першою статті 19 Закону № 393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані, зокрема: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
62. За змістом частини першої статті 20 Закону № 393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.
63. На підставі підпункту 22 пункту 4 Положення про Офіс Президента України, затвердженого Указом Президента України від 25 червня 2019 року № 436/2019, Офіс відповідно до покладених на нього завдань організовує прийом громадян, які звертаються до Президента України, розгляд звернень громадян, а також звернень органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських об`єднань (у тому числі професійних спілок), підприємств, установ, організацій, здійснює облік і аналіз таких звернень, на основі аналізу звернень розробляє та подає Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у них проблем.
64. Відповідно до пункту 1 Положення про Єдину систему опрацювання звернень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 976 (далі - Положення), до суб`єктів Єдиної системи опрацювання звернень належить Державна установа "Урядовий контактний центр".
65. Згідно з підпунктами 2 та 3 пункту 6 Положення Урядовий контактний центр приймає звернення, що надійшли за допомогою засобів телефонного зв`язку на урядову "гарячу лінію" або з використанням Інтернету через веб-сайт Урядового контактного центру, Єдиний веб-портал органів виконавчої влади, веб-сайт Офіційного інтернет-представництва Президента України чи у паперовій формі, та здійснює реєстрацію, попередній розгляд і передачу органам відповідно до компетенції, а також надає необхідні роз`яснення, довідкову інформацію за допомогою засобів телефонного зв`язку або з використанням Інтернету, а також відповіді на звернення з питань, що не потребують розгляду органами.
66. Як правильно встановив суд першої інстанції, лист-претензію ОСОБА_1 від 14 травня 2020 року зареєстровано у Державній установі "Урядовий контактний центр" за № ПА-10647953 та в день реєстрації надіслано до Офісу Президента України.
67. З огляду на те, що вирішення питань, зазначених у листі-претензії позивачки, не належить до повноважень Президента України, відповідач, направляючи звернення ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Чернігівської ОДА для розгляду та вирішення по суті, діяв у порядку, передбаченому статтею 7 Закону № 393/96-ВР.
68. При цьому обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 була обізнана про рух та результати розгляду листа-претензії, оскільки отримувала відповідну інформацію через особистий кабінет в системі "Електронне звернення" Урядового порталу. До того ж факт обізнаності щодо руху розгляду листа-претензії відповідачем позивачка в апеляційній скарзі під сумнів не ставить.
69. Щодо посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що належно не розглянуто та не вирішено проблемні питання, які порушують її права та які вона тривалий час не може вирішити у владних структурах різного рівня, в тому числі призначення до яких безпосередньо здійснює Президент України, Велика Палата Верховного Суду зазначає таке.
70. За статтею 28 Закону № 393/96-ВР контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян відповідно до своїх повноважень здійснюють Верховна Рада України, народні депутати України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські, районні, районні в містах Києві та Севастополі державні адміністрації, сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі комітети, депутати місцевих рад, а також міністерства, інші центральні органи виконавчої влади щодо підпорядкованих їм підприємств, установ та організацій.
71. Таким чином, контроль за дотриманням законодавства про звернення громадян здійснює орган, до повноважень якого належать ці функції.
72. Аналізуючи наведені вище положення статті 106 Конституції України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що до повноважень Президента України не належить здійснення контролю за дотриманням законодавства про звернення громадян Міністерством юстиції України, обласною державною адміністрацією та НКРЕКП.
73. Натомість, як зазначено вище, спрямування та координація роботи, здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
74. Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що створений відповідачем допоміжний орган - Офіс Президента України мав організувати розгляд її звернення та подати Президентові України пропозиції щодо розв`язання порушених у ньому проблем, долучивши до виконання відповідні органи, є безпідставними як такі, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.
75. Оскільки решта вимог позовної заяви про зобов`язання Президента України вчинити дії щодо відшкодування позивачці за рахунок держави 113 316 грн завданої позивачці шкоди протиправними діями та бездіяльністю суб`єктів владних повноважень та їх посадових осіб при виконанні ними делегованих повноважень та 150 000 грн моральної шкоди є похідними від попередньої вимоги, для задоволення якої немає підстав, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні цих позовних вимог також є правильним.
76. Інші доводи та міркування, викладені в апеляційній скарзі, також не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.