Постанова
Іменем України
11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 697/108/21
провадження № 61-13020св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - комунальна установа "Інклюзивно-ресурсний центр" Бобрицької сільської ради Черкаської області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2021 року в складі судді Євтушенко Б. В. та на постанову Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2021 року в складі колегії суддів Вініченка Б. Б., Новікова О. М., Бондаренка С. І.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до КУ"Інклюзивно-ресурсний центр" Бобрицької сільської ради Черкаської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона на підставі строкового трудового договору № 1 від 27 травня 2019 року, який в подальшому пролонговано, перебувала у трудових відносинах з КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Канівської районної ради Черкаської області з 27 травня 2019 року, на посаді вчителя - реабілітолога.
15 грудня 2020 року вона написала заяву про звільнення із зазначеної посади з 18 грудня 2020 року. Наказом від 15 грудня 2020 року № 15-К її звільнено з посади вчителя-реабілітолога КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Канівської районної ради з 18 грудня 2020 року за угодою сторін на підставі пункту першого статті 36 КЗпП України, з яким позивач ознайомлена 28 грудня 2020 року.
17 грудня 2020 року позивач відкликала заяву про звільнення, оскільки вона не відповідала її волевиявленню.
Позивач вважає наказ від 15 грудня 2020 року № 15-к "Про звільнення з посади ОСОБА_1 з посади вчителя-реабілітолога КУ "Інклюзівно-ресурсний центр" КРР незаконним з тих підстав, що:
заяву про звільнення за угодою двох сторін позивач написала під впливом тиску, а не за власним бажанням, волевиявлення з її боку не було, заява написана внаслідок психічного та морального тиску, який полягав у постійних загрозах звільнення за статтею у випадку відмови від її написання, що відбувалося в період хворобливого стану позивача та після втрати батька;
позивач не мала жодного наміру звільнятися з місця роботи, оскільки вона є одинокою матір`ю, самостійно виховує і забезпечує 2-х неповнолітніх дітей;
звільнення позивача з посади проведено під час її лікарняного, який керівник відповідача відмовився прийняти, згідно цього листка непрацездатності вона мала вийти на роботу 29 грудня 2020 року;
роботодавець повідомив про зміну істотних умов праці та можливе звільнення з посади вчителя - реабілітолога КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Канівської районної ради Черкаської області, щоб не звільняти її за пунктом 6 статті 36 КЗпП України та не виплачувати вихідну допомогу під час такого звільнення, а тому відповідач вирішив примусити позивача до звільнення за угодою сторін;
відповідач в порушення статті 116 КЗпП України письмово не повідомив позивача про проведення остаточного розрахунку;
порушена певна послідовність дій відповідача: згідно статті 47 КЗпП України спочатку видається наказ про звільнення, проводиться розрахунок і видається трудова книжка, проте лист про необхідність отримання трудової книжки був направлений позивачу 18 грудня 2020 року, неповний розрахунок перерахований 19 грудня 2020 року, а ознайомлена з наказом про звільнення позивач 28 грудня 2020 року, копію якого позивачу не вручено;
під час звільнення позивача роботодавець в порушення вимог статті 654 ЦК України не уклав з працівником додаткову угоду про розірвання строкового трудового договору, що підтверджує відсутність згоди позивача на її звільнення;
позивач за час роботи сумлінно виконувала обов`язки, ця вакансія у відповідача наразі вільна, позивач є особою з інвалідністю 1 категорії, має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", також отримує пенсію по інвалідності (2 група інвалідності потерпілої від аварії на ЧАЕС).
Вказує, що за період з 19 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року відповідач повинен виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 16 556,28 грн (424,52 грн*39 днів), при цьому відповідач має нарахувати і утримати із зазначеної суми податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:
визнати незаконним та скасувати наказ № 15-к від 15 грудня 2020 року про звільнення;
поновити її на посаді вчителя-реабілітолога КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Бобрицької сільської ради Черкаської області, яка є правонаступником КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Канівської районної ради Черкаської області;
стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 19 грудня 2020 року по 16 лютого 2021 року в розмірі 16 556,28 грн з подальшим відрахуванням з указаної суми податків та інших обов`язкових платежів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд виходив з того, що під час розгляду справи встановлено погодження сторонами звільнення позивача за угодою двох сторін (пункт 1 статті 36 КЗпП України) з 18 грудня 2020 року. Доказів про досягнення взаємної згоди сторін про анулювання домовленості звільнення позивачем не надано.
Відхиляючи підставу позову про те, що роботодавець 30 жовтня 2019 року повідомив ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці та можливе звільнення з посади, проте щоб не звільняти її за пунктом 6 статті 36 КЗпП України та не виплачувати вихідну допомогу під час такого звільнення, відповідач примусив позивача написати заяву про звільнення за угодою сторін, суд виходив з того, що вказане попередження від 30 жовтня 2019 року вичерпало свою дію станом на день звільнення позивача - 18 грудня 2020 року.
Оскільки трудовий договір припинений за угодою сторін, посилання позивача на те, що вона є одинокою матір`ю двох дітей до 14 років та особою з інвалідністю 2 групи і законодавством заборонено звільнення цієї категорії осіб (за певним виключенням) з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, є безпідставними.
Що стосується доводів та доказів позивача про непроведення з нею остаточного розрахунку при звільненні то суд уважав, що такі обставини не впливають на законність чи незаконність наказу про звільнення та на можливість підстав для поновлення на роботі, оскільки такі обставини не є предметом спору.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Черкаського апеляційного суду від 22 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2021 року змінено, доповнено його резолютивну частину реченням такого змісту: "Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя-реабілітолога КУ "Інклюзивноресурсний центр" Канівської районної ради з 18 грудня 2020 року на 29 грудня 2020 року за угодою двох сторін, пункт 1 статті 36 КЗпП України".
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що підстав для поновлення позивача на роботі немає, адже її звільнення проведено законно на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Оскільки датою звільнення є день, коли позивач перебувала на лікарняному, колегія суддів зробила висновок про необхідність змінити дату звільнення з 18 грудня на 29 грудня 2020 року - перший робочий день після лікарняного. Зміна дати звільнення не може вважатися вимушеним прогулом, який підлягає оплаті середнім заробітком, оскільки за цей період позивачу виплачується допомога з тимчасової непрацездатності. З огляду на те, що звільнення позивача відбулося без порушення вимог трудового законодавства, не підлягають задоволенню як похідні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Аргументи учасників справи
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову. При цьому посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга в уточненій її редакції мотивована тим, що апеляційний суд встановивши, що не допускається звільнення працівника в період його непрацездатності, вийшов за межі позовних вимог, змінивши дату звільнення, оскільки нею таких вимог не заявлялося. Вказує, що суди не встановили фактичні обставини справи та зробили неправильний висновок про те, що звільнення позивача відбулося з дотриманням норм законодавства про працю, оскільки у неї було відсутнє волевиявлення на припинення трудових відносин, а заява про звільнення за власним бажанням написана під тиском та примусом роботодавця.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду від КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Бобрицької сільської ради Черкаської області надійшов відзив, у якому його представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Вказує, що суди зробили правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки звільнення ОСОБА_1 проведено з дотриманням норм законодавства про працю.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 07 жовтня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Канівської районної ради Черкаської області, починаючи з 27 травня 2019 року, працювала на посаді вчителя-реабілітолога на підставі строкового договору № 1, який було пролонговано на підставі додаткового договору № 2 від 27 травня 2020 року, строком дії до 27 травня 2021 року.
15 грудня 2020 року ОСОБА_1 написала заяву на ім`я директора КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Арсеєнко Ю. С. про звільнення з роботи за угодою сторін з 18 грудня 2020 року.
Відповідно до наказу КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Канівської районної ради від 15 грудня 2020 року № 15-К "Про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя-реабілітолога КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" КРР ОСОБА_1 звільнено з займаної посади з 18 грудня 2020 року за угодою двох сторін на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України з виплатою компенсації за 29 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки, 10 календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей за 2019 рік, 10 календарних днів невикористаної додаткової відпустки на дітей за 2020 рік.
17 грудня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" КРР заяву про відкликання заяви від 15 грудня 2020 року про її звільнення з 18 грудня 2020 року, яка отримана відповідачем 23 січня 2021 року.
28 грудня 2020 року ОСОБА_1 ознайомилася з наказом № 15-к про звільнення від 15 грудня 2020 року.
Відповідно до довідки лікаря КНП "Канівська центральна районна лікарня" ОСОБА_1 перебувала на амбулаторному лікуванні з 04 грудня 2020 року по 14 грудня 2020 року.
Згідно листа Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 перетнула державний кордон України 05 грудня 2020 року (виїзд) до Шарм Ель Шейх .
Згідно з актом № 2 від 14 грудня 2020 року КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" КРР ОСОБА_1 відсутня на роботі без попередження протягом 5 днів з 07 грудня 2020 року по 14 грудня 2020 року.
У доповідній записці директора КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" КРР від 15 грудня 2020 року № 2 "Про відсутність на роботі ОСОБА_1" вказано, що з 07 грудня 2020 року до 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 не було на роботі, 15 грудня 2020 року ОСОБА_1 з`явилась, документів про поважність причин невиходу на роботу не надала, сказала, що погано почувалась, від письмових пояснень відмовилась.
У пояснюючій записці від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 вказала, що з 04 грудня 2020 року захворіла, проте керівництво попросило її лікарняний не брати.
Відповідно до листка непрацездатності серії АДЯ № 692064 ОСОБА_1 перебувала на лікарняному з 16 грудня 2020 року по 28 грудня 2020 року.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26 лютого 2021 року замінено відповідача КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Канівської районної ради Черкаської області на його правонаступника КУ "Інклюзивно-ресурсний центр" Бобрицької сільської ради.