Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 295/1805/20
провадження № 61-420св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Житомирська міська рада, виконавчий комітет Житомирської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновської Г. С., Павицької Т. М. та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Миніч Т. І., Павицької Т. М., Талько О. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з позовом до ОСОБА_3, Житомирської міської ради, виконавчого комітету Житомирської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить 67/100 ідеальних частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 відповідно належить 33/100 ідеальних частин цього будинку. Відповідач ОСОБА_3 є власником квартири № 3 будинку. Також, за будинком закріплено земельну ділянку площею 0,0920 га.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 січня 2001 року за № 46 в порушення принципу пропорційності відповідачу передано у власність земельну ділянку площею 0,0451 га, виданий державний акт на підтвердження даного права.
Також позивачі вказували на порушення вимог статті 42 ЗК України (1990 року), згідно якої використання і розпорядження земельною ділянкою, що належить громадянам на праві спільної часткової власності, визначаються співвласниками цих об`єктів і земельної ділянки пропорційно розміру часток у спільній власності на даний будинок, будівлю, споруду. Про порушення своїх прав у визначенні розміру земельної ділянки вони дізнались у листопаді 2019 року під час вивчення документів, долучених до позову ОСОБА_3 про встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Враховуючи вищевикладене, просили:
скасувати рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 січня 2001 року № 46 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,0451 га за адресою: АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним державний акт, виданий на ім`я ОСОБА_3 на право власності на землю серії IV-ЖТ № 044521 від 13 лютого 2001 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн. з кожного на користь ОСОБА_3 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що за наслідком розгляду справи судом не отримано відомостей про порушення прав позивачів, оскільки власники будинку до набуття його частини позивачами погодили порядок користування земельною ділянкою, відповідачем отримано правовстановлюючий документ на підтвердження виникнення права власності, позивачі у свою чергу набули права користування ділянкою в розмірі, що відводилась під належну квартиру як самостійно визначений об`єкт права власності без прив`язки до частки в будинку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов задоволено.
Скасовано рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 25 січня 2001 року № 46 в частині передачі у власність ОСОБА_3 земельної ділянки розміром 0,0451 га за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії IV-ЖТ № 044521, виданий на ім`я ОСОБА_3 від 13 лютого 2001 року.
Стягнуто з ОСОБА_3 понесені судові витрати: на користь ОСОБА_1 в сумі 1920,40 грн та на користь ОСОБА_2 3152,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оспорюваним рішенням та виданим на його підставі правовстановлюючим документом порушені права позивачів, які виразилися у зменшенні розміру належної їм земельної ділянки, яка відповідає їх частці у праві власності на будинок, що позбавляє їх можливості належним чином користуватися власним нерухомим майном.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Постановлено у справі додаткову постанову.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені під час апеляційного розгляду справи витрати на забезпечення професійної правничої допомоги у сумі 6000,00 грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.
Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що постановою апеляційного суду від 02 грудня 2020 року питання про стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції не вирішувалось. ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_5 звернувся до апеляційного суду із відповідною заявою та доказами у встановлений законом строк. Крім того, про стягнення судових витрат було заявлено ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У січні 2021 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року та залишити в силі рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 червня 2020 року.
Крім того, вирішити питання про розподіл судових витрат. При підготовці та поданні касаційної скарги понесені судові витрати, які складаються зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 3363,20 грн (1536,80 + 1826,40) та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн. При апеляційному розгляді справи було понесено судові витрати в розмірі 12 000,00 грн, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2019 року в справі № 917/1307/18 та від 29 липня 2020 року в справі № 295/5761/16-ц; встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Безпідставно прийняв до уваги копію плану встановлення меж, оскільки під час апеляційного розгляду він визнав відсутність оригіналу документа. Крім того, не враховано, що технічна документація на земельну ділянку могла бути втрачена та не враховано відсутність доказів порушення прав позивачів.
В ухваленні оскаржуваних судових рішень брали участь судді, яким було заявлено відвід. Суд апеляційної інстанції безпідставно залишив заяву про відвід без задоволення, оскільки підстави для відводу судді були обґрунтовані.
Крім того, судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права при розподілі судових витрат, оскільки апеляційний суд стягнув судові витрати лише з відповідача ОСОБА_3 .
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 02 грудня 2020 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 23 грудня 2020 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що під час апеляційного розгляду справи відповідачем визнано, що оригінал копії плану встановлення меж, підписаний від імені ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, підписи яких завірені гол. Інженером ВЖРЕП 22 листопада 2000 року відсутній. Отже, вказана копія плану встановлення меж є належним доказом у справі і не могла бути прийнята судом першої інстанції як доказ у справі, що повністю спростовує висновки суду першої інстанції, які базувалися на цьому плані, про наявність угоди про встановлення порядку користування земельної ділянки, що і було враховано апеляційним судом.
Апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивачів на отримання земельної ділянки в розмірі, відповідному до належної їм частки у житловому будинку, з урахуванням норм матеріального права і принципу цілісності об`єкта нерухомості та земельної ділянки.
Щодо доводів про відвід суддів, то посилання заявника носять характер непідтверджених припущень, які не знайшли свого підтвердження. Зі змісту заяви ОСОБА_3 про відвід колегії суддів не убачається, що судді виявляють упередженість та необ`єктивність щодо розгляду позовної заяви, а той факт що представник ОСОБА_2 до червня 2017 року працював суддею апеляційного суду Житомирської області не є обставиною, що свідчить про упередженість в діях суддів.
Щодо стягнення судових витрат, то суд апеляційної інстанції стягнув з ОСОБА_3 судові витрати у пропорційно в частці, враховуючи кількість відповідачів та заявлені до них вимоги.
Щодо розміру судових витрат, заявлених ОСОБА_3 за подачу касаційної скарги, то вважає, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним із обсягом наданої правової допомоги та не відповідають критерію "розумна сума", а тому не підлягають розподілу у такому розмірі та підлягають зменшенню у разі задоволення скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2021 року матеріали цивільної справи № 295/1805/20 надійшли до Верховного Суду та 22 квітня 2021 року передані судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 29 березня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 29 липня 2020 року у справі № 295/5761/16-ц, від 27 травня 2020 року у справі № 750/3788/18 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_3 станом на 2001 рік був власником 40/100 часток в праві власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Інші 60/100 часток перебували у віданні Житомирської міської ради як державний житловий фонд.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради № 46 від 25 січня 2001 року "Про інвентаризацію земельних ділянок, надання їх в користування та передачу в приватну власність громадянам м. Житомира" вирішено передати у власність ОСОБА_3 ділянку площею 0,0451 га. за адресою: АДРЕСА_1 із загальної ділянки, закріпленої за будинком, розміром 0,092 га.
На час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_3 належить кватира № 3 у вказаному будинку на підставі договору дарування від 27 травня 1994 року.
ОСОБА_1 належить 33/100 та 24/600 часток в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 жовтня 2008 року і договору купівлі-продажу частини квартири від 25 листопада 2013 року.
ОСОБА_2 належить 33/100 часток згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 08 жовтня 2008 року.
Первісне право власності на квартиру АДРЕСА_1 виникло у ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_2 в рівних долях на 66 % квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду 15 липня 2003 року.
Право власності на будинок по АДРЕСА_1, згідно довідки КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради від 23 листопада 2003 року становить: за ОСОБА_1 - 40/300, ОСОБА_7 - 40/300, ОСОБА_2 - 40/300, ОСОБА_3 20/100. Тобто, сім`ї позивачів належало 120/300 або 40/100 часток в праві власності на житловий будинок. На даний час позивачі є власниками 60/100 ідеальних часток в праві власності на будинок.
До цього часу ОСОБА_7 перебувала у статусі члена сім`ї наймача цієї ж квартири згідно ордера № 46 від 17 березня 1976 року.