Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 711/4734/19
провадження № 61-15335св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
боржник - ОСОБА_1,
особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Придніпровського відділу Державної виконавчої служби м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Дьо Людмила Сергіївна,
стягувач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
заінтересована особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року в складі судді Кондрацької Н. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року в складі колегії суддів Бородійчука В. Г., Карпенко О. В., Василенко Л. І.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.
Скаргу мотивував тим, що на виконанні в Придніпровському відділі ДВС у м. Черкаси Центрального МУ МЮ перебувало виконавче провадження № 55557784, відкрите на підставі виконавчого напису нотаріуса від 16 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 1 564 759,66 грн. У подальшому вказаний виконавчий напис у судовому порядку визнано таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з чим державний виконавець Дьо Л. С. у виконавчому провадженні № 55557784 прийняла постанову про зняття арешту з майна боржника від 23 вересня 2020 року та постанову про закінчення виконавчого провадження від 25 вересня 2020 року. Вказував, що при знятті арешту з майна боржника відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників та реєстру обтяжень, а також скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення. Разом із тим згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27 травня 2021 року державний виконавець не зняла заборону відчуження квартири АДРЕСА_1, відомості про яку наявні в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6528681) та в Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 6528699).
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд зобов`язати державного виконавця вчинити дії щодо зняття заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 у відомостях Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 липня 2021 року, залишеною без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 08 вересня 2021 року, в задоволенні скарги відмовлено.
Суди виходили з того, що обтяження за реєстраційними № 6528681 та № 6528699, про зняття яких просить заявник, зареєстровані приватним нотаріусом на підставі договору іпотеки, яка в установленому законом порядку не припинена. Будь-які обтяження, накладені державним виконавцем у межах виконавчого провадження № 6528699, у Державного реєстрі іпотек та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відсутні.
Аргументи учасників справи
13 вересня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення вимог його скарги на бездіяльність державного виконавця.
Касаційна скарга мотивована тим, що в межах іпотечного договору від 05 лютого 2008 року приватним нотаріусом вчинено виконавчий напис від 16 листопада 2017 року за № 20847, який рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 серпня 2020 року визнано таким, що не підлягає виконанню. Проте, державний виконавець, на виконанні у якої перебувало виконавче провадження № 55557784 з примусового виконання вказаного виконавчого напису, прийнявши постанови про зняття арешту з майна та про закінчення виконавчого провадження, не вчинила дій щодо зняття заборони відчуження з квартири АДРЕСА_1 .
У листопаді 2021 року від АТ КБ "ПриватБанк" до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому стягувач просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Посилається на те, що суди попередніх інстанцій, установивши, що обтяження, про зняття яких просив боржник, зареєстровані на підставі договору іпотеки, а не постанови державного виконавця про накладення арешту на майно боржника, зробили правильний висновок про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року справа призначена до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
У частині першій статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" передбачено перелік виконавчих документів, на підставі яких рішення підлягають примусовому виконанню. Серед них є виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках, зокрема, на підставі судових рішень, а також виконавчі написи нотаріусів (пункти 1 і 3 зазначеної частини).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби у статті 74 Закону України "Про виконавче провадження". Відповідно до частини першої вказаної статті рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Разом із тим рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (частина друга статті 74 Закону).
Тобто, юрисдикція справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби залежить від типу виконавчого документа, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, а також суб`єктів їх видання.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року в справі № 213/2012/16 (провадження № 14-13цс18) зроблено висновок, що: "рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Відповідно до статті 383 ЦПК України у редакції, що діяла на час звернення зі скаргою та розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, порушено їх права чи свободи. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом, що передбачено як частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII, так і частиною першою статті 181 КАС України в редакції, що діяла на час розгляду справи".
У справі, що переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність державного виконавця в межах виконавчого провадження № 55557784, відкритого на підставі виконавчого напису нотаріуса від 16 листопада 2017 року № 20847.
З огляду на викладене суди зробили помилковий висновок про можливість розгляду скарги ОСОБА_1 у порядку цивільного судочинства.