Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 703/1191/20
провадження № 61-19324св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач),
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: державний реєстратор виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенко Тарас Олександрович, публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго", яка підписана представником Овсієнком Олександром Івановичем, на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовної заяви
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенко Т. О., ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації права власності та запису.
Позовні вимоги мотивовані тим, що арбітражний керуючий ВАТ "Смілянський завод "Металіст" Пащенко О. О. на підставі акту приймання-здачі від 12 квітня 2003 року передав, а виконуючий обов`язки голови правління ВАТ "Смілянський завод "Металіст" Колесник A. B. прийняв майно, яке залишилось внаслідок реалізації ліквідаційної маси банкрута, а саме: будівлю адміністративного корпусу інв. № 010001; будівлю виробничого корпусу № 1, інв. № 010002; будівля парової котельні, інв. № 01009; ворота в`їздні металеві, інв. № 02001; трансформаторну підстанція ТП-119, інв. № 041369; під`їздні шляхи (замощення), інв. № 020007.
Рішенням Черкаської обласної ради від 24 квітня 2003 року № 8-9 вказане майно вирішено передати з комунальної власності Черкаської облдержадміністрації в комунальну власність територіальної громади м. Сміла.
Рішенням Смілянської міської ради від 19 червня 2003 року №9 вирішено прийняти у комунальну власність міста Сміла майно ВАТ "Смілянський завод "Металіст".
На підставі актів-приймання передачі від 01 липня 2003 року вказане майно, включаючи спірну трансформаторну підстанцію, передано на баланс відділу комунальної власності та господарського аналізу виконавчого комітету Смілянської міської ради.
02 вересня 2005 року виконавчий комітет Смілянської міської ради видав на вказаний об`єкт нерухомого майна свідоцтво про право власності, зареєстроване в Смілянському виробничому підрозділі ЧООБТІ за реєстровим № 414.
Відповідно до договору купівлі-продажу комунального майна, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського міського нотаріального округу Таран Г. В. 07 жовтня 2005 року за реєстровим № 5153, представництво Фонду державного майна України м. Сміла зобов`язалось на підставі акту приймання-передачі передати у власність ТОВ "СТРОЙ-KA" частину нежитлових будівель по АДРЕСА_1, до складу якого входить цех по виготовленню посуду під літ. "В-1вв1" загальною площею 2 778,9 кв. м.
За актом № 5 передачі цілісного майнового комплексу колишнього заводу " Металіст", який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, від 11 жовтня 2005 року продавець передав, а покупець прийняв наступне майно: будівлю виробничого корпусу (цех по виготовленню посуду) "В-1вв1", площею 2731,70 кв. м; приміщення трансформаторної підстанції площею 47,2 кв. м; ворота виїздні металеві; ворота в`їздні.
Згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І. М. 03 жовтня 2007 року та зареєстрованого за реєстровим № 7736 ТОВ "СТРОЙ-KA" продало, а позивач купила частину комплексу нежитлових будівель - цех по виготовленню посуду, загальною площею 2778,9 кв. м, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 .
Відповідно до акту передачі частини комплексу нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 від 04 жовтня 2007 року, у власність позивача перейшло наступне майно: будівля виробничого корпусу (цех по виготовленню посуду) "В-І вв", площею 2 731,70 кв. м, ворота виїздні металеві, ворота в`їздні та в тому числі спірне приміщення трансформаторної підстанції площею 47,2 кв. м.
Належному позивачу об`єкту нерухомого майна присвоєна нова адреса - АДРЕСА_2 .
16 грудня 2007 року виконавчим комітетом Смілянської міської ради позивачу видано свідоцтво про право власності на цех по виготовленню посуду під літ. "В-І вв1" площею 2 778,9 кв. м. Право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем в реєстрі прав на нерухоме майно 18 січня 2008 року.
Згідно інвентаризаційної справи і експлікації внутрішніх площ будівлі під літ. "В-І" площа цеху посуду становить 2 778,9 кв. м включаючи площу 47,2 кв. м спірної трансформаторної підстанції.
Проте позивачу стало відомо, що 18 листопада 2016 року на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенка Т. О., індексний номер 32976538, право власності на належне їй приміщення трансформаторної підстанції площею 47,2 кв. м. було зареєстровано за ПАТ "Черкасиобленерго". При цьому, на підставі довідки управління архітектури від 04 серпня 2008 року № 18 право власності було зареєстроване на вказаний об`єкт нерухомого майна за новою адресою, а саме: АДРЕСА_3 .
Позивач зазначала, що рішення державним реєстратором прийнято з порушенням, оскільки не було запитано від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію необхідну для проведення державної реєстрації прав. Проте, оспорюваним рішенням державного реєстратора від 16 грудня 2016 року № 32976538 за ПАТ "Черкасиобленерго" зареєстровано право власності на трансформаторну підстанцію ТП- 119, інв. № 041369, що є частиною будівлі цеху по виготовленню посуду під літ. "В-І вв1" загальною площею 2 778,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яку раніше зареєстроване за позивачем.
Листом виконавчого комітету Смілянської міської ради від 19 серпня 2014 року позивача повідомлено, що згідно рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради № 1199 від 25 грудня 2008 року "Про затвердження порядку надання та зміни адресної нумерації об`єктам нерухомості м. Сміла", чергового адресного плану міста, будівлі ЗТП № 119, що знаходиться на території колишнього заводу "Металіст" за адресою АДРЕСА_4, призначено адресу: АДРЕСА_3 .
Позивач вказувала, що державний реєстратор не перевірив обсяг зареєстрованого за позивачем права власності на будівлю цеху по виготовленню посуду під літ. "В-І вв1" загальною площею 2778,9 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 і не встановив чи входить спірний об`єкт до складу належного позивачу майна. На підставі незаконно проведеної інвентаризації і незаконно виданої довідки про присвоєння належному позивачу об`єкту нерухомого майна іншої адреси ПАТ "Черкасиобленерго" порушивши право власності позивача, здійснило реєстрацію права власності за собою. Передача спірного майна ПАТ "Черкасиобленерго" відбулась незаконно, оскільки вказаний об`єкт нерухомого майна не належав Міністерству енергетики та вугільної промисловості, а перебував у Черкаській обласній комунальній власності.
Перелік нерухомого майна, затверджений 02 квітня 2003 року заступником Державного секретаря Мінпаливенерго України Тітенком С. М. є одностороннім документом, при тому, що передача майна ПАТ "Черкасиобленерго" не підкріплена доказами належності спірного об`єкта нерухомості до державної власності станом на момент такої передачі.
Трансформаторна підстанція є обладнанням, а не будівлею чи спорудою. Зауважила, що законодавством не передбачено, що невід`ємною частиною трансформаторної підстанції є будівля або приміщення, в якому розташоване обладнання трансформаторної підстанції.
ОСОБА_1 просила:
визнати протиправним і скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_3 від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32976538, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т. О.;
скасувати державну реєстрацію права власності і запис про державну реєстрацію за № 18086033 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на приміщення трансформаторної підстанції за адресою: АДРЕСА_3 за ПАТ "Черкасиобленерго" проведену державним реєстратором виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т. О. на підставі рішення від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32976538.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року в складі судді: Опалинської О. П., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що будівля ЗТП № 119 м. Сміла з інвентарним номером 00738 була передана у власність ВАТ "Черкасиобленерго" раніше, ніж придбала ОСОБА_1 у 2007 році нежитлову будівлю-цех по виготовленню посуду площею 2 778,9 кв. м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу частини комплексу нежитлових будівель-цех по виготовленню посуду від 03 жовтня 2007 року, а також акту передачі частини комплексу нежитлових будівель-цех по виготовленню посуду від 04 жовтня 2007 року, не передано приміщення трансформаторної підстанції ЗТП № 119, а також не передано технічне обладнання, яке розташоване в ньому. Державний реєстратор зобов`язаний був перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав на нерухоме майно яке розташоване за адресою АДРЕСА_3, право на яке підлягало реєстрації, при цьому підстави для перевірки наявності або відсутності зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, яке розташоване за адресою АДРЕСА_2, були відсутні, оскільки речові права на дане майно не підлягали державній реєстрації, тому реєстратором вчинені всі необхідні дії для проведення державної реєстрації. Доказів про присвоєння трансформаторній підстанції, право на яке було зареєстровано за ПАТ "Черкасиобленерго", станом на день прийняття оспорюваного рішення адреси АДРЕСА_2 позивачем не надано і матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції також зазначив, що рішенням Смілянського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 рокув справі № 703/3695/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що приміщення трансформаторної підстанції ЗТП №119, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке на праві приватної власності належить ОСОБА_1, та приміщення трансформаторної підстанції ЗТП № 119, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3, яке на праві приватної власності належить ПАТ "Черкасиобленерго", є одним і тим же приміщенням.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення трансформаторної підстанції № 119 (ЗТП-119) за адресою: АДРЕСА_3 від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32976538, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т. О.
Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно приміщення трансформаторної підстанції № 119 (ЗТП-119) за адресою АДРЕСА_3 від 18 листопада 2016 року за ПАТ "Черкасиобленерго".
Припинено право власності ПАТ "Черкасиобленерго" на нерухоме майно приміщення трансформаторної підстанції № 119 (ЗТП-119) за адресою: АДРЕСА_3 .
В іншій частині позовних вимог та позовних вимог до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенко Т. О. відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
право власності на спірний об`єкт нерухомого майна було зареєстровано за позивачем в реєстрі прав на нерухоме майно 18 січня 2008 року. Правомірність набуття права власності позивачем на зазначене майно не є предметом розгляду у даній справі, матеріали справи не містять також доказів, які вказували б на те, що таке право власності позивача було оспорено, незаконність його набуття випливало із закону або було встановлено судом;
відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. У частині четвертій статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення) встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам;
державний реєстратор, був зобов`язаний перевірити всю можливу інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації за різними особами. Доводи реєстратора про те, що він мав перевіряти по реєстрах майно за адресою АДРЕСА_3, як на таке, речові права на яке підлягали реєстрації, а не на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_2, є необґрунтованими, оскільки в матеріалах реєстраційної справи міститься довідка від 04 серпня 2008 року № 18 Управління архітектури, регулювання забудови та земельних відносин міста, де вказано про призначення адреси АДРЕСА_3, за змістом якої приміщення трансформаторної підстанції № 119 (ЗТП-119) розміщено по АДРЕСА_5 вбудована в будівлю ФОП ОСОБА_1 . Таким чином реєстратор був обізнаний про те, що зазначена будівля належить позивачу;
відповідачами у суді першої інстанції було зроблено заяву про застосування позовної давності. Однак позивачем не пропущена позовна давність, оскільки реєстрація права власності на оспорюване майно, здійснена у порядку який існував на час набуття права власності, за позивачем не скасована і майно залишилось у володінні позивача. Тому наявність повторної реєстрації права власності на спірне майно, позбавляє позивача права розпорядження і є триваючим порушенням права власності. Окрім цього позивач не втрачала зв`язок з майном і з метою захисту порушеного права зверталась в жовтні 2016 року з позовом до суду;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16 зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. У цій справі спір виник щодо права власності між ОСОБА_1 та ПАТ "Черкасиобленерго", оскільки реєстратор, не претендує на право власності щодо спірного приміщення, а тому він є неналежним відповідачем, у зв`язку із цим у позові до нього слід відмовити;
згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції. Відповідно до пунктів 1-3 частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судом апеляційної інстанції оскарженої постанови), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правомірними нині способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Такі висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 21 липня 2021 року у справі №686/19656/19, від 18 листопада 2020 року №154/883/19-ц;
позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом скасування рішення про державну реєстрацію права власності на приміщення трансформаторної підстанції № 119 (ЗТП-119) за адресою АДРЕСА_3 від 16 грудня 2016 року, індексний номер 32976538, прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т. О., скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно приміщення трансформаторної підстанції №119 (ЗТП-119) за адресою АДРЕСА_3 від 18 листопада 2016 року за ПАТ "Черкасиобленерго" та припиненням права власності ПАТ "Черкасиобленерго" на нерухоме майно приміщення трансформаторної підстанції № 119 (ЗТП-119) за адресою АДРЕСА_3 ;
належним відповідачем у справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено аналогічний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру. У цій справі спір виник щодо права власності між ОСОБА_1 та ПАТ "Черкасиобленерго", оскільки реєстратор, не претендує на право власності щодо спірного приміщення, а відтак він є неналежним відповідачем тому в позові до нього слід відмовити.
Аргументи учасників справи
26 листопада 2021 року ПАТ "Черкасиобленерго" засобами поштового зв`язку подало касаційну скаргу, яка підписана представником Овсієнком О. І., на постанову Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року, в якій просило: скасувати оскаржену постанову апеляційного суду; залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
ПАТ "Черкасиобленерго" передано у власність ЗТП-119 згідно наказу № 124 Мінпаливенерго України про створення відкритого акціонерного товариства від 19 липня 1995 року під час корпоратизації. Апеляційний суд не дослідив чи є будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_3 та будівля, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 одним приміщенням чи різними приміщеннями. Спірна закрита трансформаторна підстанція (ЗТП) не може функціонувати без будівлі, в якій розміщується електротехнічнеобладнакня, яке не є одним і тим самим приміщенням, яке належить на праві приватної власності позивачу. Факт правомірності належності позивачу спірної ЗТП досліджувався судом першої інстанції, яким правильно зроблено висновок про те, що приміщення ТП-119 не передавалося ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частини комплексу нежитлових будівель від 03 жовтня 2007 року та за актом передачі від 04 жовтня 2007 року;
державна реєстрація прав не є підставою набуття прав власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Апеляційний суд, припинивши право приватної власності на набуте у правомірний спосіб ПАТ "Черкасиобленерго" нерухоме майно, не з`ясував правомірність набуття сторонами права власності на майно, чим порушив вимоги статті 328 ЦК України;
апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, фактично самостійно їх змінив та задовольнив вимогу, яка позивачем не заявлялась. Позивач звернулася із позовом у квітні 2020 року, тобто, після набрання чинності 16 січня 2020 року Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", якими викладено у новій редакції статтю 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". На час звернення позивача із позовом вже не існував такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Таким чином позивач при зверненні до суду обрав не вірний спосіб захисту свого права, який не підлягав задоволенню, при цьому позивач не заявляв позовної вимоги щодо припинення права власності за ПАТ "Черкасиобленерго" на нерухоме майно. Крім цього позивач просив визнати протиправним і тільки потім скасувати рішення про державну реєстрацію. Натомість суд апеляційної інстанції не вирішив цю позовну вимогу в частині визнання протиправним рішення про державну реєстрацію, а лише вирішив скасувати таке рішення;
позивачем при зверненні із позовом 21 квітня 2020 року було пропущено позовну давність, яка закінчилася 15 лютого 2020 року. Позивач довідалась про те, що за ПАТ "Черкасиобленерго" зареєстровано право власності на спірне майно з 18 листопада 2016 року під час розгляду справи № 703/3695/16-ц. Апеляційний суд не встановив та не вказав чи є порушення прав ОСОБА_1 триваючим щодо усіх позовних вимог та чи щодо усіх позовних вимог не застосовується позовна давність;
апеляційний суд не встановив коли саме позивач довідався або міг довідатися про порушення свого права;
справа повинна бути розглянута господарським судом в межах справи про банкрутство ПАТ "Черкасиобленерго" № 17-14-01/1494, оскільки розгляд усіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і лише господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи;
апеляційним судом було вирішено стягнути у повному розмірі судовий збір, який було сплачено позивачем за подання до суду позовної заяви та апеляційної скарги лише з одного відповідача чим не дотримано вимог пропорційності стягнення судових витрат.
Аналіз касаційної скарги свідчить, що постанова Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року оскаржується в касаційному порядку у частині позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності, скасування державної реєстрації права власності та запису та стягнення судових витрат. У частині позовних вимог ОСОБА_1 до державного реєстратора виконавчого комітету Смілянської міської ради Миколенко Т. О. постанова Черкаського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду - без змін.
Відзив мотивований тим, що рішенням Смілянського районного суду Черкаської області від 22 серпня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Смілянської міської ради та ПАТ "Черкасиобленерго" про визнання права приватної власності на приміщення та технічні засоби, що є невід`ємною частиною приміщення (майна), залишеним без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 31 жовтня 2019 року, встановлено, що приміщення трансформаторної підстанції ЗТП № 119, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке на праві приватної власності належить позивачу, та приміщення трансформаторної підстанції ЗТП № 119, що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . яке на праві приватної власності належить ПАТ "Черкасиобленерго", є одним і тим же приміщенням.
Вказує про помилковість твердження про те, що справа підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, оскільки предметом позову є протиправність рішення державного реєстратора і його скасування.