Постанова
Іменем України
21 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 341/29/21
провадження № 61-6081св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" на ухвалу Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2021 року в складі судді Гаполяк Т. В. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 09 березня 2021 року в складі колегії суддів: Василишин Л. В., Девляшевського В. А., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
14 січня 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвестохіллс Веста" (далі - ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста") у якому просять визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором від 02 червня 2006 року № 85/КВ/Ф-06, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 в частині 877 217,06 грн та стягнути судові витрати.
Разом з позовною заявою подали заяву про забезпечення позову, у якій просять:
- заборонити відчуження та накласти арешт на квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- заборонити органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов`язані з реєстрацією прав на це нерухоме майно.
Заява мотивована тим, що предметом спору у даній справі є припинення зобов`язання за кредитним договором від 02 червня 2006 року № 85/КВ/Ф, укладеним між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 в частині 877 217,06 грн. Відповідачем скеровано вимоги про виконання основного зобов`язання за згаданим договором, а саме сплату 1 025 402,56 грн. У разі не погашення заборгованості, відповідач в силу статей 37-38 Закону України "Про іпотеку", має намір звернути стягнення на іпотечне майно, а саме зазначені квартири.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 14 січня 2021 року заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено відчуження та накладено арешт на квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- заборонено органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов`язані з реєстрацією прав на нерухоме майно, а саме на квартири АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту і заборони вчиняти дії є співмірними із заявленими позовними вимогами. Вимоги заяви є обґрунтованими і такими, що дають підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав за захистом яких звернулись позивачі.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09 березня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія Інвестохіллс Веста" залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд виходив з того, що 07 грудня 2020 року ТОВ "Фінансова компанія Інвестохіллс Веста" надіслало ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги про усунення порушень за кредитним договором, а саме про необхідність сплати 1 254 02,56 грн. За змістом вимог, зазначено, що у разі непогашення заборгованості, відповідач має намір звернути стягнення на іпотечне майно, а саме зазначені квартири за адресою: АДРЕСА_2 та квартири АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про наявність обґрунтованого припущення, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову, відновлення порушеного права буде утруднене, так як відповідач на підставі застереження в договорі іпотеки вправі оформити право власності на предмет іпотеки.
Апеляційний суд зазначив, що факт несплати позивачами боргу за судовим рішенням, не є підставою для відмови в забезпеченні, в ході вирішення спору по суті, судом буде встановлено наявність чи відсутність спірної заборгованості, що в свою чергу, вплине на зобов`язання за договором іпотеки, підстав вважати, що вжиті заходи забезпечення є неспівмірними немає.
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
09 квітня 2021 року представник ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" - Остапченко О. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження, накладення арешту та заборони вчиняти дії будь-які дії, пов`язані з реєстрацією прав на нерухоме майно щодо квартир, які належать позивачам, не з`ясував співмірність виду забезпечення позову позовним вимогам немайнового характеру. Ухвала суду не мотивована, яким чином можливе рішення суду про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором може вплинути на прав та обов`язки позивачів щодо квартир, які передані ними в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язань у кредитних правовідносинах, які позичальники протягом тривалого часу не виконують.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "ФК "Інвестохіллс Веста" та витребувано справу із суду першої інстанції.
В ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2021 року зазначено, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що у справі пред`явлені вимоги про визнання припиненим зобов`язання за кредитним договором від 02 червня 2006 року № 85/КВ/Ф-06, укладений між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 в частині 877 217,06 грн
У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
У частині першій статті 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, зокрема позов забезпечується:
накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1);
забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору (пункт 4).
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) вказано, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
У справі, що розглядається, суди:
застосували такі заходи забезпечення позову, як заборона відчуження, накладення арешту на квартири, заборона органам, що здійснюють функції державного реєстратора речових прав та обтяжень на нерухоме майно, здійснювати будь-які дії, пов`язані з реєстрацією прав на нерухоме майно;
при задоволенні заяви про забезпечення позову вважали, що відповідачем по справі може бути звернено стягнення на майно, яке є предметом іпотеки, а саме квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що унеможливить виконати судове рішення.
Колегія суддів вважає, що вжиті заходи забезпечення позову, змістом якого є вимоги про визнання припиненим зобов`язання за укладеним 02 червня 2006 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 кредитним договором, у вигляді заборони відчуження, вчинення реєстраційних дій і арешту двох належних позивачу квартир, переданих в іпотеку як забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором, не мають зв`язку з предметом позову, тобто не є співмірними з цими позовними вимогами, не забезпечують ґарантії виконання можливого рішення про задоволення позову, яке не підлягає примусовому виконанню, що виключає можливість їх застосування в межах розгляду цієї справи.
За таких обставин, судові рішення належить скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.