У Х В А Л А
11 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 9901/11//21
Провадження № 11-434заі21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Тетяни Олександрівни та Пророка Віктора Васильовича від участі в розгляді апеляційної скарги Президента України Зеленського Володимира Олександровича на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України Зеленського Володимира Олександровича про зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, у якому просив зобов`язати Президента України Зеленського В. О. повторно розглянути запит про надання інформації від 8 квітня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 14 вересня 2021 року позов задовольнив.
Президент України із цим судовим рішенням не погодився та оскаржив його до Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалами від 18 жовтня та 16 листопада 2021 року Велика Палата Верховного Суду відкрила провадження за апеляційною скаргою Президента України на рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2021 року та призначила її до розгляду в судовому засіданні.
4 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про відвід суддів Великої Палати Верховного Суду Анцупової Т. О. та Пророка В. В.
На обґрунтування наведених у заяві вимог ОСОБА_1 зазначив, що йому стало відомо, що судді Анцупова Т. О. та Пророк В. В. беруть участь у конкурсі Президента України на зайняття посади судді Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
На його думку, участь судді у конкурсі, вирішальне рішення в якому приймається Президентом України, з огляду на його виключно політичні та інші вподобання, створює в нього (судді) конфлікт інтересів по відношенню до Президента України у справах, у яких він є учасником. З погляду незалежного спостерігача це створює враження, що суддя може бути залежним від Президента України, який буде приймати рішення щодо проходження суддею конкурсу.
Обговоривши наведені у заяві про відвід суддів доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частин першої - третьої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) вимагає, щоб суд у межах своїх повноважень був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Практика ЄСПЛ свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
У пункті 49 рішення у справі "Білуха проти України" ЄСПЛ вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі "Білуха проти України").
На думку Великої Палати Верховного Суду, посилання ОСОБА_1 на те, що судді Анцупова Т. О. та Пророк В. В. беруть участь у конкурсі на зайняття посади судді ЄСПЛ та можуть бути упередженими, оскільки відповідачем у справі є Президент України, ґрунтуються на суб`єктивній думці ОСОБА_1 .
Отже, обставини, наведені ОСОБА_1 на обґрунтування заяви про відвід суддів Анцупової Т. О. та Пророка В. В., не знайшли свого підтвердження. Тому визначених положеннями КАС підстав для відводу цих суддів Великої Палати Верховного Суду немає.
Керуючись статтями 36, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду