ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 485/240/20
провадження № 51-3232 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Слободян О. М.,
прокурора Піх Ю. Г.,
засудженого ОСОБА_1,
захисників (у режимі відеоконференції) Кутового Б. Б., Кутового Б. М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_1, його захисника Кутового Бориса Борисовича та захисника Кутового Бориса Макаровича, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_2, на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 січня 2021 року і ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019150000000468 від 10 вересня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Завалля Гайворонського району Кіровоградської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК України),
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Снігурівка Миколаївської області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, яка згідно з матеріалами кримінального провадження проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, та йому призначено покарання: за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна; за ч. 4 ст. 187 КК України - у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна; на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна.
Цим же вироком ОСОБА_2 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України, та їй призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком 09 вересня 2019 року приблизно о 22:00 ОСОБА_1 за місцем свого проживання в будинку АДРЕСА_1 з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3 запропонував своїй співмешканці ОСОБА_2 вчинити розбійний напад на останнього, на що вона погодилась. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виготовили маски з панчох, одягли на руки шкарпетки, щоб не залишати слідів, ОСОБА_1 також узяв із собою кухонний ніж, та обоє направилися до будинку ОСОБА_3, розташованого на АДРЕСА_3, по дорозі до якого ОСОБА_1 виломив у лісосмузі дерев`яну палицю для заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.
Цього ж дня близько 23:00 ОСОБА_1 переліз через огорожу на подвір`я будинку потерпілого, відчинив ізсередини хвіртку та впустив ОСОБА_2, після цього вони разом здійснили розбійний напад на ОСОБА_3 .
Так, ОСОБА_1, демонструючи ніж, висловив потерпілому вимогу передати грошові кошти, надалі завдав йому значної кількості ударів у голову руками, заподіявши тілесні ушкодження, небезпечні для життя і здоров`я. Побоюючись за своє життя, ОСОБА_3 повідомив, де лежать гроші, однак ОСОБА_2 їх не знайшла, після чого ОСОБА_1 продовжив зі значною силою завдавати потерпілому ударів руками в голову та заподіяв декілька колото-різаних поранень шиї і тулуба принесеним ножем, що призвело до втрати ним свідомості.
У цей час ОСОБА_2, усвідомивши суспільно небезпечні дії ОСОБА_1, які виходили за межі їх спільного злочинного умислу і були спрямовані на умисне позбавлення життя потерпілого, відмовилася діяти далі спільно з ОСОБА_1 та втекла з місця події.
Після цього ОСОБА_1 силоміць затягнув ОСОБА_3 до будинку та з метою змусити його повідомити місцезнаходження грошових коштів завдав йому дерев`яною палицею ударів у голову, тулуб та нижні кінцівки.
Надалі ОСОБА_1 обшукав будинок, знайшов грошові кошти в сумі 500 грн, якими протиправно заволодів, та продовжив заподіювати потерпілому ножем численні колото-різані поранення голови і тулуба, пошкодивши ліве око, супроводжуючи свої дії вимогою віддати йому всю суму коштів, отриманих від оренди землі.
Далі ОСОБА_1 декілька разів приклав до тулуба потерпілого гарячу електропраску, спричиняючи численні опіки тіла, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_3 знову втратив свідомість та перестав подавати ознаки життя.
Після цього ОСОБА_1, упевнившись у настанні смерті потерпілого, незаконно заволодівши грошима потерпілого в сумі 500 грн і не знайшовши у домоволодінні інших грошових коштів, покинув його територію.
Надалі, прямуючи до свого місця мешкання, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_2 поблизу лісосмуги, розташованої на перехресті вулиць Центральної та Гагаріна у м. Снігурівці. У лісосмугах поряд вони викинули знаряддя вчинення злочину, а також позбавилися від масок із панчіх, шкарпеток з рук, одягу та взуття, на яких були сліди вчинених ними злочинів.
Миколаївський апеляційний суд ухвалою від 01 квітня 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника Кутового Б. Б. та захисника Кутового Б. М. в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 залишив без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 22 січня 2021 року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевий суд позбавив його можливості надати вагомі докази у справі. Стверджує, що суд апеляційної інстанції здійснив апеляційний розгляд без його безпосередньої участі та не забезпечив проведення відеоконференції. Посилається на порушення вимог ст. 54 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України). На його думку, адвокат Кутовий Б. Б. здійснював неефективний захист. Вказує, що прокурор чинив на нього тиск під час судового розгляду. Показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не підтверджуються іншими матеріалами кримінального провадження. Запевняє, що саме свідок ОСОБА_5 позбавив життя потерпілого. Посилається на те, що показання засудженої ОСОБА_2 не взяті до уваги. За його твердженням тільки група психіатрів може надати висновок про його психічний стан на час вчинення злочину.
У касаційній скарзі захисник Кутовий Б. Б., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить змінити судові рішення в частині засудження ОСОБА_1 за пунктами 4, 6 ч. 2 ст. 115 КК України і перекваліфікувати дії підзахисного на ч. 2 ст. 121 цього Кодексу, призначити йому за цим законом покарання в межах встановленої санкції. Як зазначає захисник, сформульоване обвинувачення є суперечливим, ОСОБА_1 скоїв розбійний напад з метою заволодіння грошовими коштами ОСОБА_3, однак не мав умислу на вбивство потерпілого, а висновки судів про наявність такого умислу є передчасними. Наголошує, що суди формально розглянули провадження та свої рішення ґрунтували на суперечливих доказах. На думку захисника, твердження сторони обвинувачення про те, що засуджений залишив місце кримінального правопорушення, переконавшись у смерті потерпілого, не підтверджується доказами та спростовується, зокрема, показаннями засудженого та висновком судово-медичної експертизи від 21 листопада 2019 року № 103. Вказує, що апеляційний суд не розглянув клопотання засудженого про повторний допит свідка ОСОБА_5, що містилося в його апеляційній скарзі, а самого засудженого у судове засідання не було доставлено. Вищевказане, на переконання захисника, є порушенням засади змагальності сторін та права обвинуваченого на захист.
У касаційній скарзі захисник Кутовий Б. М., посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить змінити судові рішення в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 4 ст. 187 КК України і перекваліфікувати її дії на ч. 1 ст. 162 цього Кодексу, призначити їй за цим законом покарання в межах встановленої ним санкції. Вказує, що сторона обвинувачення не надала належних доказів на підтвердження інкримінованого засудженій правопорушення, твердження суду ґрунтуються виключно на припущеннях, вчинення розбійного нападу не охоплювалося спільним умислом засуджених, ролі між ними не було розподілено. Наголошує, що засуджена заперечувала наявність умислу на заволодіння коштами потерпілого. Також поза увагою судів залишилося те, що слідчі дії було проведено в нічний час та до прибуття захисника. Вказує, що працівники поліції вчиняли тиск на засуджену з метою притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.