ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/20173/18
провадження № 51-2203км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Стороженка С. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Костюка О. С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Рябовола В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Рябовола В. В. на вирок Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року та ухвалу Харківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року в кримінальному провадженні №12018220490002497 за обвинуваченням
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Київського районного суду м. Харкова від 16 березня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. Зазначеним вироком вирішено питання щодо цивільного позову та речових доказів.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, 09 червня 2018 року близько 03 год. ОСОБА_1, маючи умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті іншій особі, знаходячись біля будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, під час сварки з раніше незнайомим ОСОБА_2, що виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, усвідомлюючи при цьому суспільно-небезпечний характер та наслідки своїх дій, свідомо допускаючи їх настання, дістав ніж, яким наніс ОСОБА_2 декілька ударів ножем в область правого плеча, лівого бедра та в область грудної клітини, де знаходяться життєво важливі органи людини, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження, одне з яких є тяжким.
Таким чином, ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпілому була своєчасно надана медична допомога.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 18 березня 2021 року зазначений вирок місцевого суду залишений без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник засудженого - адвокат Рябовол В. В. порушує питання про скасування судових рішень та про призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину не доведена поза розумним сумнівом.
Судами не надана належна оцінка показанням потерпілого та свідків, залишено поза увагою невідповідність між показаннями свідків, що були надані на досудовому слідстві, та їх показаннями, наданими в ході судового розгляду, при чому останні показання неправильно відображені в судовому рішенні.
Крім того, захисник ставить під сумнів результати проведених у кримінальному провадженні судово-медичних експертиз і судово-психіатричної експертизи, а його клопотання про виклик до суду лікаря, який складав консультативний висновок від 09.06.2018 року, про призначення інструментального дослідження у вигляді магнітно-резонансної томографії головного мозку ОСОБА_1, а також про призначення додаткової судово-медичної експертизи були залишені судом без задоволення. Судами не встановлено стан здоров`я ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованих йому дій.
Захисник також вважає недопустимими низку доказів - протоколів огляду місця події від 09.06.2018 р., протоколу впізнання ножа свідком ОСОБА_3 .
Крім того, на думку адвоката, у ОСОБА_1 був відсутній умисел як на вбивство потерпілого, так і на спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, вважав її безпідставною, а судові рішення - законними та обґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Виходячи з наведеного, при перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі захисника, Верховний Суд виходить з обставин кримінального провадження, встановлених судами попередніх інстанцій.
Щодо доводів про неправильну оцінку показань свідків та потерпілого, неповноту чи неправильність результатів проведених судових експертиз.
Як вже зазначалося, відповідно до вимог ст. ст. 433, 438 КПК України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Наведені доводи касаційної скарги стосуються невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та оцінки доказів, що відповідно до наведеного вище не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Разом з тим вказані доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який навів відповідні мотиви на їх спростування.
Посилання сторони захисту, що свідки не бачили, як ОСОБА_1 наносив потерпілому удари ножем перевірені та спростовані судом апеляційної інстанції, який чітко зазначив в ухвалі, що вказані доводи з урахуванням швидких та динамічних подій, які відбулися, не спростовують, зокрема, показання потерпілого ОСОБА_2 (який бачив, як ОСОБА_1 наносив йому удари), свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (які чули, як потерпілий говорив, що його "порізали"), свідка ОСОБА_6 (якому ОСОБА_1 сказав, що треба покинути місце пригоди, оскільки потерпілий може померти), свідка ОСОБА_7 (яка бачила в момент конфлікту в руках ОСОБА_1 ніж, яким він вдарив потерпілого).
Верховний Суд не знаходить підстав вважати зазначені висновки суду апеляційної інстанції незаконними та необґрунтованими. В касаційній скарзі захисника також фактично не наведено обґрунтування щодо порушень вимог кримінального процесуального закону, які допустив апеляційний суд при перевірці доводів апеляційних скарг засудженого та захисника, що могли істотно виплинути чи вплинули на законність ухвали апеляційного суду в цій частині.
Не вважає слушними Верховний Суд і твердження захисника щодо невірного відображення у вироку показань потерпілого та свідків Верховний Суд, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено обов`язку суду дослівно викладати у судовому рішенні показань учасників судового розгляду. При перевірці вказаних доводів встановлено, що істотних невідповідностей, які б влинули чи могли вплинути на законність судового рішення не виявлено.
Також Верховний Суд відхиляє доводи сторони захисту, які стосуються результатів судових експертиз, а саме судово-медичних експертиз і судово-психіатричної експертизи, а також доводи щодо залишення без задоволення клопотання захисника про виклик до суду лікаря, який складав консультативний висновок від 09.06.2018 року, про призначення інструментального дослідження у вигляді магнітно-резонансної томографії головного мозку ОСОБА_1, а також про призначення додаткової судово-медичної експертизи.
При цьому Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, згідно з яким стороною захисту не надано обґрунтованих доводів, що показання лікаря, який складав консультативний висновок, могли істотно вплинути на правильність висновку експерта щодо тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_1 .
Перевірені апеляційним судом і твердження захисника щодо безпідставної відмови у проведенні повторної судово-психіатричної експертизи та призначенні додаткової судово-медичної експертизи відносно ОСОБА_1 . Вказане клопотання було належним чином розглянуто судом першої інстанції, і за результатами розгляду було постановлено ухвалу, в якій наведено достатні мотиви, з яких суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання, зокрема зазначено, що питання, які порушує захисник в клопотанні про проведення вказаних експертиз, виходять за межі судового розгляду, а також, що захисником у клопотанні фактично не наведено доводів щодо необґрунтованості первинних висновків експертиз чи їх суперечності з іншими матеріалами провадження.