Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 755/17686/14-ц
провадження № 61-15765св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс",
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Банк "Траст" (стягувач), ОСОБА_1, ОСОБА_2 (боржники),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року у складі судді Савлук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Поливач Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст вимог
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прайм Альянс" (далі - ТОВ "ФК "Прайм Альянс") звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Заяву мотивовано тим, що заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 755/17686/14-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Банк "Траст" (далі - ПАТ Банк "Траст") заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № R011.М0000002 у розмірі 364 147,15 дол. США та судові витрати.
24 жовтня 2019 року між ПАТ Банк "Траст" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Укрфінанс Груп" (далі - ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп") було укладено договір БТ-ПВ-10/19, за яким банк відступив ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" права вимоги, зокрема за вказаним кредитним договором.
08 листопада 2019 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та ТОВ "ФК Прайм-Альянс" було укладено договір № 08/11/19ВП, за яким ТОВ "ФК "Прайм-Альянс" набуло права вимоги за вказаним правочином та набуло статусу кредитора у зобов`язаннях.
Враховуючи викладене, ТОВ "ФК "Прайм Альянс" просило суд замінити стягувача у виконавчих провадженнях за виконавчими листами, виданими на примусове виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 755/17686/14-ц.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного суду
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, заяву ТОВ "ФК "Прайм Альянс" про заміну сторони виконавчого провадження задоволено.
Замінено сторону у виконавчому провадженні з ПАТ Банк "Траст" на ТОВ "ФК "Прайм Альянс" щодо примусового виконання виконавчого листа № 755/17686/14, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 10 липня 2015 року, про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк "Траст" боргу в розмірі 364 147,15 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 27 травня 2014 року становить 4 246 247,09 грн, в частині боржника ОСОБА_1 та в частині боржника ОСОБА_2 .
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано наявністю правових підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні, оскільки ТОВ "ФК "Прайм Альянс" набуло право вимоги за кредитним договором № R011.М0000002, укладеним 13 листопада 2007 року між ПАТ Банк "Траст" та ОСОБА_1, у зв`язку з укладенням між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та ТОВ "ФК "Прайм Альянс" договору № 08/11/19ВП про відступлення права вимоги.
Апеляційний суд погодився з таким висновком суду першої інстанції та виходив з того, що у зв`язку з укладенням між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та ТОВ "ФК "Прайм Альянс" договору про відступлення права вимоги від 08 листопада 2019 року № 08/11/19ВП відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про заміну стягувача у виконавчому провадженні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
26 жовтня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, зокрема частини першої статті 81 ЦПК України щодо обов`язку сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та не застосували норми матеріального права, які мали бути застосовані, а саме частину другу статті 6, пункт 1 частини другої та частину шосту статті 11 ЦК України щодо моменту та підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для заміни боржника у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 755/17686/14, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 10 липня 2015 року, з ПАТ Банк "Траст" на ТОВ "ФК "Прайм Альянс", оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" грошових коштів за договорами
№ БТ-ПВ-10/19 та № 08/11/19ВП, що передбачено пунктами 2 зазначених договорів.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року залишено без руху для надання доказів поважності пропуску процесуального строку на касаційне оскарження судового рішення та зазначення обов`язкових підстав касаційного оскарження.
У грудні 2020 року заявником у встановлений судом строк зазначені недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 28 травня 2020 року та постанови Київського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано з Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу № 755/17686/14.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 лютого 2015 року у справі № 755/17686/14 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ Банк "Траст" заборгованість за кредитним договором від 13 листопада 2007 року № R011.М0000002 у розмірі 364 147,15 дол. США та судові витрати.
24 жовтня 2019 року між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" було укладено договір № БТ-ПВ-10/19 про відступлення права вимоги, за яким банк відступив ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначених у додатку № 1 до цього договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), договорами поруки, договорами іпотеки (іпотечними договорами), договорами застави, договорами та контрактами, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно з реєстром у додатку №1 до цього договору.
08 листопада 2019 року між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та ТОВ "ФК "Прайм Альянс" укладено договір № 08/11/19ВП про відступлення права вимоги, за яким ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" відступило ТОВ "ФК "Прайм Альянс" права вимоги до позичальників, заставодавців (іпотекодавців), поручителів, фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зазначених у додатку № 1 до цього договору, зокрема за кредитним договором від 13 листопада 2007 року, укладеним між ПАТ Банк "Траст" та ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 договору № 08/11/19ВП про відступлення права вимоги новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання первісним кредитором у повному обсязі коштів відповідно до пункту 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, сплати штрафних санкцій у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань тощо.
Пунктом 4 договору № 08/11/19ВП про відступлення права вимоги визначено, що за відступлення права вимоги за основними договорами відповідно до цього договору новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 964 552,58 грн, надалі за текстом - ціна відступлення, сплачені новим кредитором первісному кредитору до моменту укладення цього договору на підставі попереднього договору від 23 жовтня 2019 року № 23/10/19ПД, укладеного між первісним кредитором та новим кредитором.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення судами статті 81 ЦПК України, а також застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з частинами першою та другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про зміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Отже, процесуальне правонаступництво можливе на будь-якій стадії процесу і в будь-якому виді провадження.
Виходячи зі змісту процесуального законодавства, процесуальне правонаступництво - це заміна сторони у справі іншими особами у зв`язку з переходом до цих осіб матеріальних прав і обов`язків попередньої особи.
Таким чином, підставою процесуального правонаступництва, у тому числі і заміни сторони виконавчого провадження, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок чого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року у справв № 6-122цс13, виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України "Про виконавче провадження" заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Такий правовий висновок викладено і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19 (провадження
№ 14-181цс20).
Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа щодо примусового виконання виконавчого листа № 755/17686/14, виданого Дніпровським районним судом міста Києва 10 липня 2015 року, ТОВ "ФК "Прайм Альянс" обґрунтовувало її тим, що набуло право вимоги за кредитним договором № R011.М0000002, укладеним 13 листопада 2007 року між ПАТ Банк "Траст" та ОСОБА_1, у зв`язку з укладенням між ПАТ Банк "Траст" та ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп", а також між ТОВ "ФК "Укрфінанс Груп" та ТОВ "ФК "Прайм Альянс" договорів про відступлення права вимоги.
Отже, вирішення судами питання про визначення правонаступника сторони у виконавчому провадженні повинно було здійснюється, зокрема, на підставі наданих до суду договорів про заміну кредитора або боржника в цивільно-правовому зобов`язанні.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновків про те, що заявник належним чином довів своє правонаступництво у цій справі, виходячи виключно із того, що відбулося відступлення права вимоги на підставі договорів відступлення прав вимоги.
Суд апеляційної інстанції вказав також на те, що суд не встановив, що договори відступлення прав вимоги оспорюються або визнані у встановленому порядку недійсними, і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник. Тобто діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України).
На переконання колегії суддів, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, оскільки суди не звернули уваги на доводи ОСОБА_2, викладені у тому числі у її апеляційній скарзі (а. с. 169-172), про те, що в матеріалах справи відсутні докази проведення розрахунків за договорами відступлення права вимоги № БТ-ПВ-10/19 та № 08/11/19ВП на час або після їх укладення, тобто докази, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договорами.
Пунктами 2 і 4 договорів відступлення права вимоги передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення оплати за вказаним договором.
Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі.
До подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 та Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження
№ 61-11546св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 755/10072/19 (провадження № 61-4688св21).
Зокрема, у пункті 10.22 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказано таке: "… за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини."
На необхідність перевірки доводів перерахуваннякоштів на виконання умов договору про відступлення прав вимоги за кожним договором посилався і Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11 (провадження № 61-10005св21).
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не повністю дослідив зібрані у справі докази. Суд апеляційної інстанції, усупереч вимогам статей 265, 382 ЦПК України, не навів мотиви відхилення вказаних аргументів апеляційної скарги ОСОБА_2, від яких залежить правильне вирішення спору, а посилання на те, що факт передачі прав кредитора безпосередньо не пов`язаний із фактом передачі коштів, суперечить як умовам договору, так і сталій судовій практиці України, яка на час вирішення справи вже існувала.
Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 400 ЦПК України, не наділений правом встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
Під час новогорозгляду справи суду необхідно врахувати наведене та ухвалити законне і справедливе судове рішення.