Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 265/67/19
провадження № 61-15910св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів:Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Бодягін Ігор Борисович, на постанову Донецького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Попової С. А., Мальцевої Є. Є., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за договорами позики.
Позов мотивований тим, що за період з 01 листопада 2011 року по 31 березня 2016 року між її батьком ОСОБА_5 та відповідачами було укладено низку договорів позики, оформлених розписками, на загальну суму 134 500 дол. США та 5 729 000,00 грн, а саме:
01 листопада 2011 року відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_5 125 000 дол. США зі строком повернення до 01 грудня 2015 року;
01 листопада 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_5 1 288 000,00 грн зі строком повернення до 01 листопада 2012 року;
17 грудня 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_5 699 000,00 грн зі строком повернення до 17 грудня 2012 року;
09 березня 2011 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_5 2 509 000,00 грн зі строком повернення до 01 листопада 2017 року;
02 травня 2012 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_5 633 000,00 грн зі строком повернення до 01 грудня 2012 року;
28 січня 2016 року ОСОБА_3 і ОСОБА_4 позичили у ОСОБА_5 175 000,00 грн зі строком повернення до 01 серпня 2016 року з виплатою процентів у розмірі 10 000,00 грн щомісячно до погашення суми позики;
14 лютого 2016 року ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_5 425 000,00 грн зі строком повернення до 01 серпня 2016 року;
31 березня 2016 року - ОСОБА_3 позичив у ОСОБА_5 9 500 дол. США зі строком повернення до 02 серпня 2016 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після його смерті відкрито спадкову справу. Єдиною спадкоємицею є позивачка ОСОБА_2 .
Після прийняття спадщини їй стало відомо про існування вищевказаних договорів позики.
Станом на 03 січня 2019 року відповідачі грошові кошти не повернули. Сума боргу з урахуванням курсу Національного банку України (далі - НБУ) станом на день подання позову, 03 січня 2019 року (27,88 грн за 1 дол. США), становила 3 749 860,00 грн та 5 729 000,00 грн, а всього - 9 478 860,00 грн.
Просила поновити строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідачів суми боргу за розписками, оскільки про їх існування вона дізналась лише 30 грудня 2018 року при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_5 .
З урахуванням наведеного позивач просила стягнути з відповідачів солідарно борг за вказаними договорами позики у загальній сумі 9 478 860,00 грн, а також відшкодувати за рахунок відповідачів понесені витрати з оплати судового збору та оплати правничої допомоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики від 01 грудня 2011 року, 09 березня 2011 року, 28 січня 2016 року у сумі 6 162 800,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики від 04 лютого 2016 року та від 31 березня 2016 року у сумі 689 388,80 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 01 листопада 2011 року по 31 березня 2016 року між ОСОБА_5 та відповідачами було укладено низку договорів позики, оформлених розписками на загальну суму 134 500 дол. США та 5 729 000,00 грн. Наявність у ОСОБА_2, яка є спадкоємцем ОСОБА_5 на все майно за заповітом і прийняла спадщину, оригіналів розписок свідчить про те, що зобов`язання відповідачів залишаються невиконаними.
Вирішуючи позов у частині стягнення з відповідачів боргу за договорами позики від 01 листопада 2011 року, 09 березня 2011 року, 28 січня 2016 року, 04 лютого 2016 року, 31 березня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не виконали умов укладених з ОСОБА_5 договорів позики, оформлених розписками, та у визначений сторонами у договорах строк кошти не повернули, у зв`язку з чим вважав, що наявні підстави для стягнення суми боргу.
При цьому суд дійшов висновку, що ОСОБА_2, звертаючись до суду із позовом про стягнення боргу за розпискою від 01 листопада 2011 року, не пропустила трирічний строк звернення до суду із даними позовом, оскільки про існування цієї розписки і невиконання відповідачами грошового зобов`язання вона довідалася після смерті батька, 29 червня 2018 року, коли було відкрито сейф і знайдені всі розписки. Суд врахував, що позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини 18 липня 2018 року і одразу після прийняття спадщини подала 04 січня 2019 року позов до відповідачів.
За спливом строку позовної давності суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за борговими розписками від 01 листопада 2011 року, 17 грудня 2012 року, 02 травня 2012 року, оскільки строк повернення позики, на підставі статті 257 ЦК України, за розписками від 01 листопада 2011 року (1 288 000,00 грн), 17 грудня 2011 року (699 000,00 грн), 02 травня 2012 року (633 000,00 грн) сплинув ще у листопаді-грудні 2012 року, та за своє життя ОСОБА_5 за стягненням цього боргу не звертався.
Встановивши, що ОСОБА_4 договори позики від 14 лютого 2016 року (425 000,00 грн) та від 31 березня 2016 року (9 500 дол. США) не підписувала, суд вважав відсутніми підстави для стягнення з неї коштів за вказаними розписками та стягнув борг за ними з ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задоволено частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2021 року в частині стягнення боргу з ОСОБА_3, ОСОБА_4 за розпискою від 01 листопада 2011 року скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у відповідній частині відмовлено.
У зв`язку із цим абзац другий резолютивної частини рішення суду першої інстанції викладено в такій редакції:
"Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договорами позики від 09 березня 2011 року і 28 січня 2016 року в сумі 2 684 000 грн".
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Це ж рішення в частині стягнення судового збору з ОСОБА_3, ОСОБА_4 змінено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд погодився із висновками суду в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за договорами позики, оформленими розписками від 09 березня 2011 року (2 509 000,00 грн зі строком повернення до 01 листопада 2017 року), 28 січня 2016 року (175 000,00 грн зі строком повернення до 01 серпня 2016 року), 14 лютого 2016 року (425 000,00 грн зі строком повернення до 01 серпня 2016 року), 31 березня 2016 року (9 500 дол. США зі строком повернення до 02 серпня 2016 року), та вважав, що суд правильно застосував матеріальний закон, вимоги статей 89, 263-264 ЦПК України та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаних позовних вимог через невиконання боржниками взятих на себе перед первісним кредитором ОСОБА_5 грошових зобов`язань, право вимоги до яких успадкувала позивачка.
Разом з тим апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог за договором позики від 01 листопада 2011 року (125 000 дол. США зі строком повернення до 01 грудня 2015 року), оскільки вважав, що за вказаною борговою розпискою пропущено строк позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачами, що є підставою для відмови у задоволенні позову у цій частині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного суду від 26 серпня 2021 року та залишити в силі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 лютого 2021року.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник оскаржує рішення лише в частині вирішення позовних вимог за договором позики від 01 листопада 2011 року (125 000 дол. США зі строком повернення до 01 грудня 2015 року), а тому відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України в іншій частині постанова апеляційного суду касаційним судом не переглядається.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що судове рішення підлягає касаційному оскарженню відповідно до пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Апеляційний суд не врахував, що за змістом статті 1273 ЦК України спадкоємець не має права пред`явити позов до спливу шестимісячного строку, встановленого для прийняття спадщини, оскільки до спливу цього строку може як прийняти спадщину, так і відмовитись від неї.
ОСОБА_2 набула статус правонаступника померлого ОСОБА_5 лише після спливу шестимісячного строку після відкриття спадщини та отримання свідоцтва про прийняття спадщини.
За змістом статті 261 ЦК України перебіг позовної давності мав починатися коли позивач змогла дізнатися про порушення своїх прав щодо повернення боргу, а саме 30 грудня 2018 року, коли виявила докази наявного боргу у сейфі спадкодавця.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що без документального підтвердження боргу позивач не мала законних підстав для звернення до 04 січня 2019 року до суду з позовом про повернення боргу за розпискою від 01 листопада 2011 року на суму 125 000,00 дол. США.
Крім того, суд апеляційної інстанції безпідставно поновив відповідачам строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Відзив на касаційнускаргу іншими учасниками справи не подано.
Фактичні обставини, встановлені судами
09 березня 2011 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 укладений договір позики, оформлений розпискою, за яким відповідачі отримали в борг грошові кошти у розмірі 2 509 000,00 грн. Строк повернення боргу - до 01 листопада 2017 року (т. 1 а. с. 109).
01 листопада 2011 року укладено договір позики, за яким відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали в борг від ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 1 288 000,00 грн. Зобов`язалися повернути борг до 01 листопада 2012 року (т. 1 а. с.110).
01 листопада 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали від ОСОБА_5 у борг грошові кошти у розмірі 125 000,00 доларів США, зобов`язалися його повернути до 01 грудня 2015 року (т. 1 а. с. 111).
17 грудня 2011 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 отримали в борг від ОСОБА_5 699 000,00 грн, зобов`язалися повернути борг до 17 грудня 2012 року (т. 1 а. с.112).
02 травня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримали в борг від ОСОБА_5 633 000,00 грн, зобов`язалися повернути до 01 грудня 2012 року (т. 1 а. с.113).
28 січня 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 за позикою отримали в борг 175 000,00 грн та зобов`язалися повернути до 01 серпня 2016 року (т. 1 а. с.114).
14 лютого 2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 у борг грошові кошти у розмірі 425 000,00 грн та зобов`язався повернути борг до 01 лютого 2016 року (т. 1 а. с.115).
31 березня 2016 року ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 в борг грошові кошти у розмірі 9500,00 доларів США та зобов`язався повернути борг до 02 серпня 2016 року (т. 1 а. с. 116).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що вбачається зі свідоцтва про смерть, виданого 30 червня 2018 року Лівобережним районним у м. Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (т. 1 а. с. 8).
За довідкою приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Лупінової Н. Є. від 30 грудня 2018 року № 389/02-14, 18 липня 2018 року заведено спадкову справу № 45/2018 після смерті ОСОБА_5, за заявою дочки ОСОБА_2, яка є спадкоємцем на все майно за заповітом (т. 1 а. с. 17).
Встановлено, що на стадії подання зави про перегляд заочного рішення, представником відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо заявлених ОСОБА_2 позовних вимог (т. 1 а. с. 126-127). Аналогічна заява про сплив строку позовної давності заявлена безпосередньо відповідачами у їх заяві від 30 червня 2020 року (т. 1 а. с. 222-226).
04 січня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду з цим позовом про стягненя боргу за договорами позики, оформленими розписками.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постанова апеляційного суду оскаржується позивачемлише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення боргу за розпискою від 01 листопада 2011 року, у зв`язку з чим Верховний Суд переглядає оскаржуване судове рішення у касаційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.