Постанова
Іменем України
18 січня 2022 року
м. Київ
справа № 718/576/20
провадження № 61-17146св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Кіцманський районний відділ державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року у складі судді Одинака О. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державної казначейської служби України про відшкодування моральної та майнової шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що 19 червня 2019 року під час проходження митного контролю йому повідомили, що 15 лютого 2019 року державним виконавцем Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Страдецьким В. С. винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у зв`язку із чим було прийнято рішення про відмову йому в перетинанні державного кордону України. Підставою винесення цієї постанови зазначено, що станом на 15 лютого 2019 року заборгованість із сплати аліментів за період з 01 квітня 2018 року до 01 жовтня 2018 рік становить 26 748,94 грн, що перевищує суму відповідних платежів за шість місяців.
ОСОБА_1 зазначає, що йому було відомо про те, що на виконанні у державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Страдецького В. С. перебуває виконавче провадження № 53742937, на підставі виконавчого листа № 727/6227/13-ц про стягненню з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3, 2009 року народження, в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, починаючи стягнення з 08 липня 2013 року до досягненням ним повноліття.
Однак, жодної заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 станом на 19 червня 2019 року у нього не було, оскільки він сплачував аліменти.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 15 листопада 2019 року у справі № 727/7858/19 визнано неправомірними дії державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Страдецького В. С. про встановлення тимчасових обмежень щодо боржника ОСОБА_1 . Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 15 лютого 2019 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання від 15 лютого 2019 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії від 15 лютого 2019 року, постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 15 лютого 2019 року - скасовано. Зобов`язано державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області Страдецького В. С. поновити порушене право ОСОБА_1
ОСОБА_1 вважає, що своїми неправомірними діями державний виконавець завдав йому моральну шкоду, оскільки він не зміг вчасно вилетіти на заплановане обстеження свого здоров`я, він втратив спокій, душевну рівновагу, хвилювався про стан свого здоров`я, оскільки для того, щоб невиліковна хвороба не дала прогресу, він був вимушений розпочати прийом хіміопрепаратів, за відсутності обстеження в Кувейті. Розмір моральної шкоди він оцінює в розмірі 100 000,00 грн та вважає даний розмір коштів справедливою компенсацію за його душевні та моральні страждання.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив стягнути з держави Україна на його користь шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області 26 621,98 грн на відшкодування майнової шкоди, завданої діями державного виконавця Страдецького В. С. Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та стягнути з держави Україна на його користь шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України в особі управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області 100 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої діями державного виконавця Страдецького В. С. Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2020 року у складі судді Мізюка В. М. позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, в особі управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, на відшкодування майнової шкоди, завданої діями державного виконавця Страдецького В. С. Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), суму у розмірі 26 621,98 грн.
Стягнуто з держави Україна на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України, в особі управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області, на відшкодування моральної шкоди, завданої діями державного виконавця Страдецького В. С. Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), у розмірі 50 000,00 грн.
Суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надано суду належні та допустимі докази завдання йому майнової шкоди та факту наявності моральної шкоди, що полягає у моральних переживаннях, фізичних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків. Визначаючи розмір майнової і моральної шкоди суд виходив із загальних засад розумності, справедливості, пропорційності, стану здоров`я позивача та врахувавши вимоги статей 21, 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2020 року залишено без руху для сплати судового збору.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 31 серпня 2020 року визнано неподаною та повернуто заявнику на підставі частини третьої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції постановив, що Державна казначейська служба України у визначений судом строк не усунула недоліки апеляційної скарги, оскільки не надала до суду документ, що підтверджує сплату судового збору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року до Верховного Суду, Державна казначейська служба України, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просила скасувати ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року і направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року заявник зазначає порушення судом апеляційної інстанції статей 123, 124, 185 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що 15 жовтня 2020 року заявником на адресу суду було направлено заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, однак апеляційним судом 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року касаційну скаргу Державної казначейської служби України на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року залишено без руху для усунення недоліків.
У грудні 2020 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2021 року поновлено Державній казначейській службі України строк на касаційне оскарження ухвали Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року і витребувано із Кіцманського районного суду Чернівецької області цивільну справу № 718/576/20.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга Державної казначейської служби України підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.
Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Відкриття апеляційного провадження у справі слід розглядати як сукупність передбачених процесуальним законом послідовних дій суду апеляційної інстанції, які розпочинаються визначенням колегії суддів (судді-доповідача) для розгляду конкретної справи та завершуються постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги, про відкриття або про відмову у відкритті апеляційного провадження. Відкриття апеляційного провадження є підставою для переходу до іншої стадії судового процесу - апеляційного розгляду, порядок проведення якої регламентований параграфом 3 Глави 1 Розділу V ЦПК України.
ЦПК України, у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року, передбачав вирішення питання про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, залишення апеляційної скарги без руху або повернення скарги суддею-доповідачем одноособово, про що було чітко вказано у частині п`ятій статті 297 цього Кодексу.
З 15 грудня 2017 року ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України. Згідно з приписом вказаної частини перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.
Отже, ЦПК України не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зауважила, що "регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження.
Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.
Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України".
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Чернівецького апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року постановлена суддею-доповідачем одноособово.
Суд апеляційної інстанції не врахував наведених положень ЦПК України, постановивши ухвалу про повернення апеляційної скарги одноособово, тобто неповноважним складом суду.