Постанова
Іменем України
18 січня 2022 року
м. Київ
справа № 369/3184/19
провадження № 61-16668св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 квітня 2021 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Сержанюка А. С., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), в якому просила суд стягнути
з ОСОБА_2 у порядку регресу на її користь заборгованість у сумі 211 424,38 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 15 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що належним чином повідомлений позивач повторно не з`явилася в судове засідання, доказів поважності причин неявки та заяви про розгляд справи без її участі суду не надала, тому відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд першої інстанції залишив позов ОСОБА_1 без розгляду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 15 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції встановивши, що належним чином повідомлена позивач двічі поспіль не з`явилася у судові засідання, доказів поважності причин неявки та заяви про розгляд справи без її участі суду не надала, дійшов правильного висновку про наявність підстав передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2021 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1,посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував того, що вона вживала заходи щодо розгляду справи без її участі та її адвоката.
Зазначає, що вона подавала заяву про розгляд справи без її участі безпосередньо до Києво-Святошинського районного суду Київської області через поштову скриньку суду, на момент подачі заяви канцелярія, де ставлять відмітку про отримання, не приймала безпосередньо документацію.
Вказує, що у місті Києві з 05 квітня 2021 року були посилені карантинні обмеження, у зв`язку з чим ні вона, ні її адвокат не могли дістатися до суду для участі в справі.
Також зазначає, що суд першої інстанції не зазначив, що підстави нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи та не зазначено які саме перешкоди заважають розгляду справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У грудні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Вважає, що суд апеляційної інстанції не прийняв заяву про розгляд справи без участі позивача до уваги, оскільки ця заява не містить відмітки прийняття канцелярією суду першої інстанції.
Зазначає, що ОСОБА_1 не надала доказів звернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області із запитом щодо дати отримання судом її заяви про розгляд справи без участі позивача
від 08 лютого 2021 року.
Також вважає, що посилання позивача на посилення карантинних обмежень, у зв`язку з чим ні вона, ні її адвокат не могли дістатися до суду для участі в справі, надати свої пояснення щодо позовної заяви
та підтримати заявлені вимоги, не заслуговують на увагу, оскільки
ОСОБА_1, не була позбавлена можливості подати свої пояснення до позовної заяви та заяву про розгляд справи без її участі як засобами поштового зв`язку, так і на електронну адресу суду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право
в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів
з метою забезпечення цивільних прав.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства
є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Аналіз зазначених норм права вказує на те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має правобудь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права
і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Частиною п`ятою статті 223 ЦПК України передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом положень частини п`ятої статті 223 ЦПК України та
пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій,
що зумовлюють затягування судового процесу; заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду,
що стосуються його безпосередньо, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (постанова Верховного Суду від 11 листопада 2020 року у справі № 643/856/15-ц (провадження № 61-8953св20)).
При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 (провадження № 61-36375св18), повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в такому разі має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду
від 11 березня 2020 року у справі № 761/8849/19 (провадження
№ 61-21428св19), від 01 вересня 2021 року у справі № 757/54510/17 (провадження № 61-2858св21), 18 жовтня 2021 року у справі № 299/3611/19 (провадження № 61-9218св21), від 07 серпня 2020 року у справі
№ 405/8125/15-ц (провадження № 61-4801св20), від 21 вересня 2020 року
у справі № 658/1141/18 (провадження № 61-3617св19), від 19 квітня
2021 року у справі № 675/1714/19 (провадження № 61-2547св21),
від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 (провадження
№ 61-2548св21).
Верховний Суд зазначає, що норма, передбачена частиною п`ятою
статті 223 ЦПК України, дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2019 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Підготовче судове засідання відкладалося неодноразово.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 03 листопада 2020 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 10 лютого 2021 року о 10:10 год.
(а.с. 191, т. 1)
ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про судове засідання, яке призначено на10 лютого 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 236ґ т. 1).
Згідно з довідкою від 10 лютого 2021 року, складеною секретарем судового засідання, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, розгляд справи відкладено на 15 квітня 2021 року о 14:30 год. (а.с. 237а,
т. 1)
ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про судове засідання, яке призначено на 15 квітня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 237в, т. 1).
Відповідно до протоколу судового засідання від 15 квітня 2021 року
в судове засідання ОСОБА_1 не з`явилася (а.с. 239, т. 1).
З огляду на викладене суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду з тих підстав, що належним чином повідомлена позивач повторно не з`явилася у судові засідання, що передбачено частиною п`ятою статті 223 та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Верховний суд не бере до уваги доводи касаційної скарги про те, що позивач та її представник не могли з`явитися в судові засідання у зв`язку
з поширенням коронавірусної хвороби та запровадженням карантинних заходів, оскільки не було надано до суду доказів про неможливість явки до суду у зв`язку із встановленими карантинними обмеженнями.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують,
на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.
Разом з тим Верховний Суд зазначає, що згідно з частиною другою
статті 257 ЦПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.