Постанова
Іменем України
14 січня 2022 року
м. Київ
справа № 712/7740/18
провадження № 61-14865св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О.,
Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" і ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року в складі судді
Марцішевської О. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від
09 липня 2019 року в складі колегії суддів: Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,
Фетісової Т. Л.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") про захист прав споживача, стягнення сум вкладів, стягнення грошових сум процентів, стягнення безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів, стягнення неустойки, грошової компенсації за нанесену моральну шкоду.
Позов мотивований тим, що 18 березня 2014 року між ним та АТ КБ "Приватбанк" укладено договір банківського вкладу
№ SAMDNWFD0070092735400 строком на 366 днів до 18 березня 2015 року. За умовами цього договору йому залишено від попередньої угоди з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_1 грошову суму в розмірі 155,00 євро із можливістю поповнення вкладу, розмір процентів складає 11 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_2 . В подальшому, на вказаний особовий рахунок він вніс наступні суми: 12 червня 2014 року - 100,00 євро; 14 липня 2014 року - 1450,00 євро; 09 серпня 2014 року - 111,00 євро; 06 вересня 2014 року - 126,56 євро; 06 грудня 2014 року - 220,00 євро. Всупереч умовам вказаного договору відповідач не повернув позивачу такі суми: 19 січня 2015 року - 8,21 євро; 19 лютого 2015 року - 7,93 євро;
21 лютого 2015 року - 8,07 євро; 19 березня 2015 року -902,00 євро.
Крім того, 14 серпня 2014 року строком на 366 днів (до 02 серпня 2015 року включно) він уклав із відповідачем договір банківського вкладу
№ SАМDNWFD0070208199200, за умовами якого позивач вніс 02 серпня
2014 року на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошову суму в розмірі 700,00 дол. США, розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_4 . Всупереч умовам цього договору
03 лютого 2015 року відповідач не повернув йому грошову суму в розмірі 7,01 дол. США.
Також, 22 грудня 2014 року між ним та відповідачем укладено договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070421658200 строком на 366 днів до
22 грудня 2015 р. включно, за умовами якого він залишив від попередньої угоди з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_5 грошову суму в розмірі 3 027,97 євро, та 22 грудня 2014 року внесено на особовий рахунок
№ НОМЕР_5 грошові суми в розмірі 2 991,78 євро, 36,19 євро,
а 11 квітня 2015 року - 10,00 Євро. Розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячно шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_5 . Всупереч умовам цього договору 23 червня 2015 року відповідач не повернув йому грошову суму
в розмірі 73,47 євро.
03 січня 2015 року між сторонами укладено договір банківського вкладу №SAMDNWFD0070435841700, за умовами якого цього ж дня позивач вніс на особовий рахунок № НОМЕР_6 грошову суму в розмірі 105,28 євро із можливістю поповнення вкладу. 17 червня 2015 року було поповнено вклад на 40 дол. США, розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_6 . Всупереч умовам вказаного договору 06 липня 2015 року відповідач не повернув йому грошову суму в розмірі 51,74 дол. США.
Відповідач за вказаними договорами повернув вклади частково. АТ КБ "Приватбанк" повідомив позивача листами про відмову у поверненні вкладів та у виплаті процентів, аргументуючи свою позицію тим, що Банк підозрює його у внесенні на рахунки підроблених грошових купюр. Крім того, відповідач безпідставно списував з банківського рахунку позивача № НОМЕР_7 грошові кошти, що нараховуються позивачу як заробітна плата та/або пенсійне забезпечення. Так, 08 липня 2015 року списано 827,71 грн, 01 липня 2015 року списано 132,51 грн, 30 червня 2015 року списано 298,50 грн,
20 лютого 2015 року списано 481,57 грн, 21 січня 2015 року списано 481,57 грн. Такими діями банку порушені строки переказу позивачу грошових коштів від пенсійного фонду. Загальна сума простроченого переказу складає
2 221,86 грн (827,71 грн + 132,51 грн + 298,50 грн + 481,57 грн + 481,57 грн.). Відповідно до листа УНБУ в Черкаській області від 01 жовтня 2015 року
№ 11-128/71735 відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот до УНБУ не звертався, а згідно листа Соснівського РВ УМВС України в Черкаській області від 05 жовтня 2015 року № 17017 відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот до правоохоронців також не звертався. Вважає наведені дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права як споживача банківських послуг.
Посилаючись на вказані обставини, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог просив суд стягнути з відповідача на його користь грошові суми вкладів в розмірі 999,82 євро та 58,75 дол. США; 3% річних з урахуванням індексу інфляції за прострочення повернення вкладів в розмірі 940,84 євро та 42,52 дол. США; пеню у розмірі трьох відсотків вартості вкладів за кожен день прострочення повернення вкладів в розмірі 39 729,40 євро та 2 179,11 дол. США; безпідставно списані з його рахунку грошові кошти, переказані йому роботодавцем/пенсійним фондом, в розмірі 2 221,86 грн; пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу (безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів) за кожний день прострочення в розмірі 222,19 грн; 3 % річних з урахуванням індексу інфляції за прострочення сплати простроченого платежу (безпідставно списаних з його рахунку грошових коштів) в розмірі
1 855,71 грн, грошову суму компенсації за нанесену моральну шкоду, яка полягає у моральних стражданнях, а також у пов`язаних із протиправністю діянь відповідача змінах звичайного укладу життя відповідача, в розмірі
50 000,00 грн.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 09 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від
09 липня 2019 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ "Приватбанк" про стягнення сум вкладів та безпідставно списаних з банківського рахунку грошових коштів задоволено повністю; про стягнення процентів, неустойки, грошової компенсації за нанесену моральну шкоду задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу
в розмірі 999,82 євро, 3% річних за статтею 625 ЦК України 1 100,19 євро, пеню згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" в розмірі
1 200,00 євро, а всього - 3 300,01 євро.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 суму вкладу
в розмірі 58,75 дол. США, 3% річних за статтею 625 ЦК України 64,63 дол. США, пеню згідно із Законом України "Про захист прав споживачів" 100 дол. США, а всього - 223,38 дол. США.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти пенсійної виплати в розмірі 2 221,86 грн, пеню згідно Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у розмірі 222,19 грн, 3 % річних за статтею 625 ЦК України в сумі 222,74 грн, інфляційні згідно зі статтею 625 ЦК України в сумі 933,15 грн, а всього - 3 599, 94 грн.
Стягнуто з АТ КБ "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду
в сумі 5 000,00 грн.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що, позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу, а системний аналіз вказаних норм чинного законодавства свідчить про поширення правового захисту банківського вкладу також і на кошти фізичної особи на умовах договору банківського рахунку (проценти за вкладами, пенсійна виплата), а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь утриманих без законних підстав грошових сум вкладів з процентами в розмірі 999,82 євро, 58,75 дол. США та пенсійної виплати, перераховані позивачу органом ПФУ на банківський рахунок в сумі 2 221,86 грн, є законними та обґрунтованими.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 5 000,00 грн суд виходив з того, що з вини відповідача порушені права позивача як споживача банківських послуг, оскільки без підтвердження у встановленому законом порядку факту внесення позивачем підроблених коштів Банком свавільно здійснені утримання з належних на праві власності позивачу сум відсотків, вкладів, грошових переказів пенсійної виплати, чим позивачу завдано моральної шкоди, яка полягала у моральних переживаннях внаслідок неправомірних дій, які виразились у встановленні не передбачених договором або законом обмежень його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд, пов`язаним із цим істотним порушенням нормальних життєвих зв`язків, оскільки позивач був позбавлений можливості належні йому кошти витрачати на власні потреби та змушений був вживати додаткових зусиль для досудового та судового захисту своїх порушених прав, тому з урахуванням принципу розумності та справедливості суд прийшов до висновку про задоволення вказаної частин позовних вимог саме в такому розмірі.
Аргументи учасників справи
У серпні 2019 року АТ КБ "Приватбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову
в задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з п. 1.1.3.2.12 Умов, які
є частиною договору про надання банківських послуг, укладеного між сторонами, і керуючись правом, передбаченим пунктом 2 статті 1071 ЦК України, статтею 26 Закону України "Про платіжні системи та перекази коштів в Україні", гл. 6 Інструкції НБУ про безготівкові розрахунки в Україні
в національній валюті АТ КБ "Приватбанк" правомірно списав з рахунку позивача грошові кошти.
Зазначає, що розрахунок пені за договорами банківських вкладів позивача
є невірними (хоча відповідач категорично заперечує проти задоволення позову в будь-якій частині).
Також суди дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 625 ЦК України.
Суди не врахували, що оскільки між сторонами склалися договірні правовідносини, які регулюються зобов`язальним правом та не передбачають стягнення моральної шкоди, вимоги про стягнення такої шкоди
є безпідставними.
У серпні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду та змінити рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення пені згідно з Законом України "Про захист прав споживачів" та про стягнення компенсації за нанесену моральну шкоду, визначивши розмір стягнення пені 39 729,40 євро та 2 179, 11 дол. США, розмір компенсації - 50 000,00 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" розмір пені визначено: 3 % від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. Цією нормою законодавець передбачив особливу, підвищену відповідальність фінансовогозакладу перед споживачем. Тоді як оскаржуваним рішенням суд зменшив розмір пені більше ніж у тридцять три рази (вимога 39 729,00 євро, відповідно задоволено 1 200,00 євро), що зменшило відповідальність банку. Закон України "Про захист прав споживачів" не містить інституту зменшення відповідальності надавачу послуг перед споживачем, а тому застосування положень звичайного закону (зменшення неустойки за ЦК України) субсидіарно до положень конституційного закону є неприпустимим, адже самим конституційним законом встановлено безальтернативний імператив щодо порядку нарахування та стягнення неустойки в порядку статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того при вирішенні питання про зменшення неустойки суди повинні об`єктивно оцінювати конкретну ситуацію, зокрема чи є цей випадок винятковим виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, майновий стан сторін, ступінь виконання зобов`язання, причини неналежного виконання зобов`язання та форму вини боржника, співмірність розміру неустойки, наслідки порушення, добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в порушення статей 212-214 ЦПК України не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про зменшення розміру пені. При визначенні розміру компенсації за понесену моральну шкоду суди не врахували тривалість та систематичність порушення відповідачем прав позивача.
Рух справи
Ухвалами Верховного Суду від 19 серпня 2019 року і від 28 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ухвалою Верховного Суду від 29 березня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17.
Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2022 року поновлено касаційне провадження у цій справі.
Фактичні обставини справи
18 березня 2014 року позивач та відповідач уклали договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070092735400 строком на 366 днів до 18 березня
2015 року, за умовами якого ОСОБА_1 залишив від попередньої угоди
з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_1 грошову суму
в розмірі 155,00 євро із можливістю поповнення вкладу, розмір процентів складає 11 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_2 .
У подальшому на цей особовий рахунок ОСОБА_1 вніс такі суми:
12 червня 2014 року - 100,00 євро; 14 липня 2014 року - 1450,00 євро;
09 вересня 2014 року - 111,00 євро; 06 вересня 2014 року - 126,56 євро;
06 грудня 2014 року - 220,00 євро. Всупереч умовам вказаного договору відповідач не повернув позивачу належні до виплати суми процентів (19 січня 2015 року - 8,21 євро; 19 лютого 2015 року - 7,93 євро; 21 лютого 2015 року - 8,07 євро) та 19 березня 2015 року вклад - 902,00 євро.
14 серпня 2014 року строком на 366 днів, до 02 серпня 2015 року включно, позивач та відповідач уклали договір банківського вкладу
№ SАМDNWFD0070208199200, за умовами якого 02 серпня 2014 року ОСОБА_1 вніс на особовий рахунок № НОМЕР_3 грошову суму
у розмірі 700,00 дол. США, розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_4 . Всупереч умовам цього договору
03 лютого 2015 року відповідач не повернув позивачу грошову суму в розмірі
7,01 дол. США.
22 грудня 2014 року позивач та відповідач уклали договір банківського вкладу № SAMDNWFD0070421658200 строком на 366 днів, до 22 грудня
2015 року включно, за умовами якого залишено від попередньої угоди
з відповідачем на особовому рахунку № НОМЕР_5 грошову суму
в розмірі 3027,97 євро, та 22 грудня 2014 року внесено на особовий рахунок
№ НОМЕР_5 грошові суми в розмірі 2 991,78 євро, 36,19 євро,
а 11 квітня 2015 року - 10,00 євро. Розмір процентів складає 10 % річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_5 . Всупереч умовам вказаного договору 23 червня 2015 року відповідач не повернув позивачу грошову суму в розмірі 73,47 євро.
03 січня 2015 року сторони уклали договір банківського вкладу
№ SAMDNWFD0070435841700, за умовами якого 03 січня 2015 року позивач вніс на особовий рахунок № НОМЕР_6 грошову суму в розмірі 105,28 євро із можливістю поповнення вкладу та 17 червня 2015 року поповнив вклад на 40,00 дол. США, розмір процентів складає 10% річних, нарахування процентів починається з наступного після надходження грошових коштів дня за кожен день, виплата процентів - щомісячна шляхом зарахування на особовий рахунок № НОМЕР_6 . Всупереч умовам цього договору
06 липня 2015 року відповідач не повернув позивачу грошову суму в розмірі 51,74 дол. США.
Відповідач здійснив утримання з банківського рахунку позивача
№ НОМЕР_7 грошові кошти, що нараховувались позивачу як пенсійна виплата. Так, 08 липня 2015 року списано 827,71 грн, 01 липня
2015 року списано 132,51 грн, 30 червня 2015 року списано 298,50 грн,
20 лютого 2015 року списано 481,57 грн, 21 січня 2015 року списано 481,57 грн. Загальна сума простроченого переказу складає 2 221,86 грн.
Суми утримуваних частин вкладів, процентів, пенсійних виплат підтверджені витребуваними судом у АТ КБ "ПриватБанк" виписками про рух коштів.
Позивач неодноразово в досудовому порядку звертався до відповідача щодо усунення порушення своїх прав, надання обґрунтування підстав часткового неповернення вкладів, не виплати відсотків та коштів пенсійної виплати на банківському рахунку.
На вказані звернення листами відповідач повідомив позивача про відмову
у поверненні вкладів та у виплаті процентів, аргументуючи свою позицію тим, що банк підозрює позивача у внесенні на рахунки підроблених грошових купюр.
Відповідно до листа УНБУ в Черкаській області за № 11-128/71735 від
01 жовтня 2015 року відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот до УНБУ не звертався, а згідно листа Соснівського РВ УМВС України
в Черкаській області за № 17017 від 05 жовтня 2015 року відповідач із повідомленням про виявлення сумнівних банкнот не звертався і до правоохоронних органів.