Постанова
Іменем України
18 січня 2022 року
м. Київ
справа № 552/2415/21
провадження № 61-14222 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
представник ОСОБА_2 - адвокатГолубенко Володимир Петрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Голубенка Володимира Петровича, на рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2021 року у складі судді
Шаповал Т. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 липня
2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С.,
Бондаревської С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заяви
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою
про видачу обмежувального припису, зацікавлена особа ОСОБА_2 .
Заява мотивована тим, що вона та її чоловік ОСОБА_2 разом з двома спільними дітьми проживають у приватному будинку
АДРЕСА_1 . Зазначала, що протягом 20 років ОСОБА_2 систематично вчиняє відносно неї домашнє насильство. Насилля проявляється в тому, що він вчиняє відносно неї фізичне та психологічне насильство, систематично, безпідставно кидається у бійку, часто б`є її кулаками по голові та по всьому тілу, штовхається, кидає у неї різні предмети, розкидає із шафи її речі, викидає їжу
з морозилки та холодильника. Принижує, ображає, насміхається, нецензурно лається, залякує, погрожує фізичною розправою, маніпулює, шантажує, мордує. Із-за постійного, фізичного та психологічного насилля зі сторони ОСОБА_2 вона почуває себе пригніченою, а її хронічні захворювання переходять у стан загострення, що у свою чергу потребують лікування.
Вказувала, що під час спільного проживання з ОСОБА_2, останній постійно підіймав на неї руку, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав їй тілесні ушкодження, а тому вона неодноразово викликала поліцію. Постійні побиття
з боку ОСОБА_2 стали підставою притягнення його до адміністративної,
а у подальшому - до кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства у сім`ї.
Ураховуючи вищевказане, ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис, яким вжити наступні заходи тимчасового обмеження прав
ОСОБА_2 та покласти на нього обов`язки:
- заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання
з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1, строком
на шість місяців.
- заборонити ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори
з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на шість місяців.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 14 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 у частині вимог щодо видачі обмежувального припису стосовно ОСОБА_2, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання
з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 залишено без розгляду.
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2021 року
заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено. Видано обмежувальний припис відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на строк 6 (шість) місяців із заборонами щодо: ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Копію рішення суду про видання обмежувального припису направлено
до Полтавського відділу поліції Головного управління Національної поліції України у Полтавській області для взяття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1, громадянина України на профілактичний облік та до виконавчого комітету Київської районної у місті Полтаві ради.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що через систематичний психологічний та фізичний тиск, який проявлявся у нанесені побоїв, застосуванні словесних образ, погроз і залякуванні, що чинить
ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1, що постраждала від домашнього насильства, потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству". Тому необхідно вжити захід тимчасового обмеження прав ОСОБА_2 у вигляді заборони ведення листування, телефонних переговорів з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб строком на шість місяців. На думку суду першої інстанції, видача обмежувального припису повинна забезпечити дієвий, ефективний та невідкладний захист заявника від домашнього насильства, буде сприяти недопущенню повторних випадків такого насильства, а інтереси жертв домашнього насильства у даній конкретній ситуації переважають над інтересами кривдника, який впродовж дії припису буде позбавлений права на спілкування з заявником.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 26 липня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Голубенка В. П., залишено без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 17 травня 2021 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що, оцінивши вірогідність продовження та повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, встановивши, що доводи заяви знайшли своє часткове підтвердження, беручи до уваги наявні у справі медичні довідки й висновки спеціалістів щодо фізичного та психологічного стану здоров`я заявника, апеляційний суд вважав застосовані судом першої інстанції заходи тимчасового обмеження прав ОСОБА_2, на строк шість місяців такими, що забезпечать дієвий, ефективний та невідкладний захист заявника від домашнього насильства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2021 року та уточненій редакції касаційної скарги у вересні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Голубенко В. П., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій представник ОСОБА_2 - адвокат Голубенко В. П., посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування інших норми права
у подібних правовідносинах. Судами належним чином не досліджено зібрані
у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2021 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Голубенка В. П., на ухвалу Київського районного суду м. Полтави
від 17 травня 2021 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду
від 02 липня 2021 року. Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Голубенка В. П., на рішення Київського районного суду м. Полтави
від 17 травня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду
від 26 липня 2021 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У наданий судом строк представник ОСОБА_2 - адвокат Голубенко В. П., надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 552/2415/21 із Київського районного суду м. Полтави. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга, з урахуванням поданих уточнень, мотивована тим,
що ухвалюючи оскаржені судові рішення, суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 756/2072/18,
від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19, від 26 лютого 2020 року
у справі № 154/1692/19, від 24 лютого 2021 у справі № 570/2528/2020.
Зазначає, що у заяві ОСОБА_1 не зазначено жодної обставини та не підтверджено її жодним доказом про необхідність видачі судом обмежувального припису щодо ведення листування, телефонних переговорів з заявником або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Крім того, зазначає що висновки судів попередніх інстанцій не відповідають обставинам справи, так як ґрунтуються вироком Київського районного суду
м. Полтави від 11 лютого 2021 року у справі 552/2540/20, який був скасований ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2021 року,
а кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 закрито.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив
на касаційну скаргу, в якому касаційну скаргу просить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що домашнє насильство ОСОБА_2 вчинялося також після розгляду кримінального провадження відносно заявника, а тому вимоги заяви не охоплюються лише діями, які були предметом розгляду у кримінальному провадження.
Крім того, вказує, що не відповідають дійсності посилання касаційної скарги
на те, що кримінальне провадження щодо останнього у кримінальній справі
№ 552/2540/20 закрито. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційно кримінального суду від 19 жовтня 2021 року касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_1 задоволено, а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 31 травня 2021 року щодо ОСОБА_2 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Голубенка В. П., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до статті 350-2 ЦПК Українизаява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства.
Пунктами 3, 6, 7, 8 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.
Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", обмежувальний припис за своєю суттю
не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП
та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.
Частиною другою статті 3 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами другою, третьою, четвертою статті 26 Закону України
"Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено,
що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування)
з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном,
що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися
з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи).
Обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про запобігання
та протидію домашньому насильству" рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається
на підставі оцінки ризиків. Оцінка ризиків полягає в оцінюванні вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства та загальної оцінки ситуації вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.
Статтею 350-6 ЦПК Українипередбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви судвидає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України
"Про запобігання та протидію домашньому насильству" на строк від одного
до шести місяців.
Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами
та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обʼєктивному
та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність
і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надаєоцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Суди, встановивши фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосували норми матеріального права,
дійшли обґрунтованого висновку про те, що через систематичний психологічний та фізичний тиск, який проявлявся у нанесенні побоїв, застосуванні словесних образ, погроз та залякування з боку ОСОБА_2
до ОСОБА_1, у зв`язку з чим його було притягнуто до адміністративної відповідальності, що підтверджується постановою Київського районного суду м. Полтави від 04 травня 2020 року, яка залишена без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 31 липня 2020 року у справі № 552/1821/20. Кримінальне провадження щодо домашнього насильства з боку ОСОБА_2 після ухвалення районним судом вироку знаходиться на стадії апеляційного перегляду. Разом з тим, суди оцінювали всі докази у сукупності й взаємозв`язку, надавши їм належну правову оцінку.
Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих ОСОБА_1, врахувавши характер вчинених ОСОБА_2 протиправних дій, ризики вірогідності повторного вчинення останнім домашнього насильства, беручи до уваги нагальну необхідність захисту ОСОБА_1
від насильства у сім`ї, дійшли правильного висновку про можливість застосування до ОСОБА_2 обмежувального припису у вигляді тимчасового обмеження його права: ведення листування, телефонних переговорів
з ОСОБА_1 або контактування з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, строком на шість місяців.
При цьому судами під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону.
Доводи касаційної скарги щодо застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у касаційній скарзі, є безпідставними, оскільки зазначені у касаційній скарзі судові рішення і судові рішення у цій справі ухвалені за інших фактичних обставин.
Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої
статті 89 ЦПК України судами попередніх інстанцій всебічно, повно
та об`єктивно надано оцінку зібраним у справі доказам в цілому, а підстави
їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду