1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


Постанова

Іменем України

12 січня 2022 року

м. Київ

справа № 953/2295/20

провадження № 61-16081св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

особа, яка подавала заяву, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ансу",

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Васильєв Євген Олександрович, на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року у складі судді Аркатової К. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Котелевець А. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог і заяви про заміну позивача його правонаступником

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Під час розгляду справи представник ОСОБА_2 адвокат Васильєв Є. О. звернувся до суду із клопотанням про витребування у Департаменту реєстрації Харківської міської ради документів щодо здійснення реєстраційних дій про право власності на нежитлові приміщення першого поверху № 17-1-:-17-14 в літ. "А-5" на АДРЕСА_1 (запис про право власності № 38101608, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 вересня 2020 року, індексний номер 53976197).

Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Ансу" (далі - ТОВ "Ансу") звернулося до суду із заявою про залучення його до участі у справі в якості правонаступника позивача.

Заяву обґрунтовано тим, що 28 лютого 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк") та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит в межах максимального ліміту заборгованості до 240 000,00 дол. США, строком до 10 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим договором 28 лютого 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081, предметом якого є нежитлові приміщення першого поверху № 17-1-:-17-14 в літ. "А-5" на АДРЕСА_1 .

31 серпня 2018 року між Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), який є правонаступником АКБ СР "Укрсоцбанк", та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Карточка Плюс" (далі - ТОВ "ФК "Карточка Плюс") укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ "Укрсоцбанк" відступило ТОВ "ФК Карточка Плюс" право вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105 та за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081, укладеними між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2

01 жовтня 2018 року між ТОВ "ФК Карточка Плюс" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 30/08/18-У, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав право вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії та іпотечним договором.

11 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Карточка Плюс" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2018 року № 30/08/18-У, згідно з якою сторони вважають розірваним договір про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2018 року № 30/08/18-У, укладено нотаріально посвідчений договір про розірвання договору передачі прав за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року.

Також 11 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Карточка Плюс" та ТОВ "Ансу" укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ "ФК "Карточка Плюс" відступило ТОВ "Ансу" права грошової вимоги до боржників за основним договором.

16 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Карточка Плюс" та ТОВ "Ансу" укладено договір передачі права за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081, за яким ТОВ "Ансу" прийняло всі права за цим іпотечним договором.

Таким чином, саме ТОВ "Ансу" належать права іпотекодержателя за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року заяву ТОВ "Ансу" про заміну позивача його правонаступником задоволено.

Замінено позивача у справі за позовом ОСОБА_1 на його правонаступника - ТОВ "Ансу".

Клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Васильєва Є. О. про витребування доказів залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, в особі його представника адвоката Васильєва Є. О., залишено без задоволення, ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року залишено без змін.

Суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що після розірвання договору про відступлення права вимоги між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Карточка Плюс" право вимоги за кредитним договором повернулося до ТОВ "ФК "Карточка Плюс", яке, в свою чергу, відступило на користь ТОВ "Ансу" право вимоги, у тому числі вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105, укладеним між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Васильєв Є. О., посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просив скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Ансу" про заміну позивача його правонаступником.

Підставою касаційного оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 261/5957/17 (провадження № 14-37цс20). Крім того, заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, що справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що відповідно до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 261/5957/17 (провадження № 14-37цс20), для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідно встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника її окремих прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд повинен визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Будь-яких договорів між позивачем ОСОБА_1 та ТОВ "Ансу" щодо відступлення прав вимоги відповідно до вимог статті 1083 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) матеріали справи не містять.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року поновлено ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Васильєв Є. О., строк на касаційне оскарження ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року та постанови Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Васильєв Є. О., на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року, відмовлено ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Васильєв Є. О., у задоволенні клопотання про зупинення дії ухвали Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 квітня 2021 року і витребувано із Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу № 953/2295/20.

Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги і правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Васильєв Є. О., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції у частині вирішення клопотання про витребування доказів не оскаржуються, тому відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України не переглядаються в касаційному порядку.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Згідно з частиною першою статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (право-попередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20) зазначено, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (пункт 31).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що 28 лютого 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105, відповідно до якого ОСОБА_2 отримав кредит в межах максимального ліміту заборгованості до 240 000,00 дол. США, строком до 10 лютого 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за цим договором 28 лютого 2008 року між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081, предметом якого є нежитлові приміщення першого поверху № 17-1-:-17-14 в літ. "А-5" на АДРЕСА_1 .

31 серпня 2018 року між АТ "Укрсоцбанк" та ТОВ "ФК "Карточка Плюс" укладено договір факторингу, відповідно до якого АТ "Укрсоцбанк" відступило ТОВ "ФК Карточка Плюс" право вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105 та за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081, укладеними між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2

01 жовтня 2018 року між ТОВ "ФК Карточка Плюс" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги № 30/08/18-У, відповідно до якого ОСОБА_1 придбав право вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105 та за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081, укладеними між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2

11 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Карточка Плюс" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до договору про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2018 року № 30/08/18-У, згідно з якою сторони вважають розірваним договір про відступлення права вимоги від 01 жовтня 2018 року № 30/08/18-У, в тому числі укладено нотаріально посвідчений договір про розірвання договору передачі прав за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081.

Також 11 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Карточка Плюс" та ТОВ "Ансу" укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ "ФК "Карточка Плюс" відступило ТОВ "Ансу" права грошової вимоги до ОСОБА_2 за договором про надання відновлювальної кредитної лінії 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105, укладеним між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2

16 червня 2020 року між ТОВ "ФК "Карточка Плюс" та ТОВ "Ансу" укладено договір передачі права за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081, за яким ТОВ "Ансу" прийняло всі права за цим іпотечним договором.

Таким чином, ТОВ "Ансу" набуло статусу іпотекодержателя нерухомого майна, зокрема нежитлових приміщень першого поверху № 17-1-:-17-14 в літ. "А-5" на АДРЕСА_1, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Звертаючись до суду із заявою про заміну позивача його правонаступником, ТОВ "Ансу" посилалося на те, що після розірвання договору про відступлення права вимоги між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Карточка Плюс" право вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105, укладеним між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, повернулося до ТОВ "ФК "Карточка Плюс", яке, в свою чергу, відступило це право на користь ТОВ "Ансу". Отже, саме ТОВ "Ансу" є правонаступником ТОВ "ФК "Карточка Плюс" і новим іпотекодержатем.

Суди вважали, що за вказаних обставин дійсно мало місце правонаступництво позивача ТОВ "Ансу" і тому заява останнього про залучення його до участі у справі в якості правонаступника позивача підлягає задоволенню.

Проте при вирішенні заяви ТОВ "Ансу" судами не було враховано те, що у даному випадку правонаступництво позивача ТОВ "Ансу" у розумінні статті 55 ЦПК України не відбулося.

Так, договір про відступлення права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105 та за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081, укладеними між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, був укладений 01 жовтня 2018 року саме між ТОВ "ФК "Карточка Плюс" та ОСОБА_1 .

Саме на підставі цього договору відступлення права вимоги позивач ОСОБА_1 звертався до суду з позовом у цій справі.

Однак 11 червня 2020 року указаний договір відступлення права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105 та за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081, укладеними між АКБ СР "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2, було розірвано і ТОВ "ФК Карточка Плюс" уклало новий договір про відступлення прав вимоги із ТОВ "Ансу".

Будь-яких договорів між ОСОБА_1 та ТОВ "Ансу" чи будь-яких інших документів, які б підтверджували перехід прав та обов`язків від ОСОБА_1 до ТОВ "Ансу", матеріали справи не містять.

Здійснивши у цивільній справі заміну позивача ОСОБА_1 на ТОВ "Ансу", суди фактично замість ТОВ "ФК Карточка Плюс" (яке після розірвання 11 червня 2020 року договору відступлення права вимоги за договором про надання відновлювальної кредитної лінії 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/12/8-105 та за іпотечним договором від 28 лютого 2008 року № 830/27/14-4/48/8-081 фактично знову набуло право вимоги за цими кредитними договорами до відповідача ОСОБА_2 ) вирішили питання про те, чи вважає воно свої права порушеними, чи існують підстави для звернення до суду з позовом і чи має воно намір скористатись цим правом.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відсутні підстави вважати, що ТОВ "Ансу" є правонаступником ОСОБА_1, а отже, підстави для залучення ТОВ "Ансу" в якості правонаступника позивача ОСОБА_1 відповідно до статті 55 ЦПК України відсутні.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про заміну позивача його правонаступником, а суд апеляційної інстанції, залишаючи цю ухвалу суду першої інстанції без змін, неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, тому ухвала суду першої інстанції в частині вирішення заяви про заміну позивача його правонаступником та постанова суду апеляційної інстанції у цій частині не можуть вважатись законними й обґрунтованими.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального й процесуального права, оскаржувана ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про заміну позивача його правонаступником та постанова суду апеляційної інстанції в цій частині підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволені заяви про заміну позивача його правонаступником.


................
Перейти до повного тексту