Постанова
Іменем України
18 січня 2022 року
м. Київ
справа № 370/522/16-ц
провадження № 61-12678св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
заявник - Гавронщинська сільська рада Макарівського району Київської області,
заінтересована особа - територіальна громада с. Гаврощина Макарівського району Київської області в особі Гавронщинського сільського голови Коба Олексія Леонідовича,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У березні 2016 року Гавронщинська сільська рада Макарівського району Київської області звернулася до суду із заявою про передачу безхазяйної нерухомої речі у власність територіальної громади Гавронщинської сільської ради.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року заявлені вимоги Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області задоволено.
Встановлено факт, що нерухоме майно, житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, рік побудови - 1947, загальна площа - 28,0 кв. м, жила площа - 16,6 кв. м, є безхазяйним.
Передано у комунальну власність територіальної громади с. Гавронщина Гавронщинської сільської ради Макарівського району Київської області безхзяйну нерухому річ: житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, рік побудови - 1947, загальна площа - 28,0 кв. м, жила площа - 16,6 кв. м.
Не погодившись із зазначеним рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 02 червня 2021 року подала апеляційну скаргу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга подана зі спливом строку, визначеного статтею 354 ЦПК України, а наведені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними, оскільки зі змістом оскарженого рішення суду першої інстанції вона була обізнана ще 06 липня 2020 року, коли вперше зверталася з апеляційною скаргою на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року. Вказана апеляційна скарга ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року на підставі частини третьої статті 185, статті 357 ЦПК України була визнана неподаною та повернута заявниці. Однак, повторно ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року лише 02 червня 2021 року без наявних на то поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження. Крім цього, суд зазначив, що посилання на неможливість своєчасного подання апеляційної скарги через впроваджені карантинні обмеження не є неповажними, оскільки заявницею не наведено доводів та не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, зумовлених карантином, які унеможливили вчасне вчинення процесуальної дії щодо подання апеляційної скарги.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26 липня 2021 року ОСОБА_1 звернулась засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного суду від 30 червня 2021 року, у якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції ухвала постановлена без повного дослідження усіх обставин, що мають значення для справи.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
08 грудня 2021 року вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права
Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У відповідності до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Згідно із частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Пунктом 2 частини другої статті 354 ЦПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
У відповідності до частини третьої статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу (частина четверта статті 357 ЦПК України).
Частиною першою статті 358 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 06 липня 2020 року вперше звернулась з апеляційною скаргою на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявниці строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Відповідно до зворотного рекомендованого повідомлення ухвалу Київського апеляційного суду від 17 вересня 2020 року скаржниця отримала 25 вересня 2020 року.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги.
У касаційному порядку ухвала Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року не оскаржувалась.
02 червня 2021 року ОСОБА_1 повторно подала апеляційну скаргу на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.
При цьому заявниця просила суд поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що він пропущений з поважних причин, оскільки вона не отримувала оскаржуваного рішення, так як є особою, яка не брала участі у справі, про його наявність стало відомо під час розгляду цивільної справи № 370/522/16-ц. Вказувала, що 06 липня 2020 року зверталась до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою, однак ухвалою апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року її апеляційну скаргу було визнано неподаною. Вважає, що вищевказана ухвала не перешкоджає скаржнику звернутись до апеляційного суду повторно з апеляційною скаргою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 09 червня 2021 року вказані причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року визнані судом неповажними, апеляційна скарга залишена без руху і заявниці запропоновано у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку.
При цьому наведені ОСОБА_1 у клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження суд визнав неповажними, оскільки зі змістом оскарженого рішення суду першої інстанції вона була обізнана ще 06 липня 2020 року, коли вперше зверталася з апеляційною скаргою на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року. Вказана апеляційна скарга ухвалою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року на підставі частини третьої статті 185, статті 357 ЦПК України була визнана неподаною та повернута заявниці. Однак, повторно ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року лише 02 червня 2021 року, тобто поза межами розумного строку, необхідного для повторного апеляційного оскарження судового рішення, без наявних на то поважних причин пропуску такого строку, а відтак і строку на апеляційне оскарження.
18 червня 2021 року ОСОБА_1 на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 09 червня 2021 року було подано заяву, в якій підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначено, що відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID 19), строки, зокрема визначені статтею 49, 83, 84, 170, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 235, 275, 284, 325, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу продовжуються. Заявниця вказує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 21 квітня 2021 року № 405 загальнонаціональний карантин в Україні продовжено до 30 червня 2021 року, тому строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.
Апеляційний суд правильно визнав викладені у заяві ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними з наступних підстав.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року на всій території України запроваджено карантин.
Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) Розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".
Отже, визначений процесуальним Кодексом строк продовжено в силу Закону.
Відповідно до Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ) пункт 3 Розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України викладено у такій редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України в редакції Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Закон від 18 червня 2020 року № 731-ІХ набрав чинності 17 липня 2020 року.
Отже, наведене свідчить, що суд може поновити процесуальний строк як до запровадження, так і після закінчення карантину, якщо визнає причини такого пропуску поважними і такими, що зумовлені запровадженими обмеженнями.
Тобто сам факт запровадження карантину не свідчить про безумовне поновлення пропущеного процесуального строку без наведення заявником негативних обставин, які зумовлені карантинними обмеженнями і були перешкодою у вчиненні стороною процесуальних дій.
Установивши, що ОСОБА_1 не наведено доводів та не надано доказів на підтвердження наявності істотних перешкод чи труднощів, зумовлених карантином, які унеможливили вчасне вчинення процесуальної дії щодо подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість посилань для поновлення строку на апеляційне оскарження у зв`язку продовженням процесуальних строків на строк дії карантину.
Згідно пункту 6 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами (частина перша статті 44 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35).
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року (заява № 3236/03) вказав, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, може бути визнано порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на рішення Макарівського районного суду Київської області від 26 вересня 2016 року, Київський апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, враховуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентну практику Європейського суду з прав людини, дійшов вірного висновку, що заявник не виконав вимог ухвали апеляційного суду від 09 червня 2021 року, не довів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а отже і наявності підстав для поновлення цього строку.
Касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків суду апеляційної інстанції, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судом не було порушено норм процесуального законодавства.