Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 2-23/2008
провадження № 61-15248св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: Державний навчальний заклад "Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей", ОСОБА_3,
третя особа - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року в складі судді Цвинтарної Т. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 рокув складі колегії суддів: Костів О. З., Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому зазначали, що у 1979 році дирекцією Хоростківського професійного сільськогосподарського ліцею (далі - Ліцей) їм надано для проживання службове приміщення - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - перша квартира).
У 1992 році Хоростківською міською радою позивачам видано ордер на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 (далі - друга квартира).
Позивачі зазначали, що протягом 20 років, у тому числі після звільнення у 2002 і 2005 роках, вони проживали у першій квартирі, а їхні діти - у другій квартирі.
30 січня 2007 року, у період перебування позивачів за межами України, відповідно до протоколу № 7 профспілкових зборів працівників Ліцею першу квартиру надано для проживання ОСОБА_3 . Замки на дверях першої квартири було змінено та проведено опис майна позивачів.
Позивачі вважали, що при вселенні ОСОБА_3 у спірне житлове приміщення порушено вимоги статей 52, 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР), тому просили скасувати протокол № 7 профспілкових зборів працівників Ліцею від 30 січня 2007 року; зобов`язати адміністрацію Ліцею та ОСОБА_3 повернути належне їм майно, що знаходилося у першій квартирі; виселити із зазначеної квартири ОСОБА_3 із сім`єю, вселивши до неї позивачів; стягнути з Ліцею 25 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що із часу одержання позивачами у порядку поліпшення житлових умов житлового приміщення - другої квартири і вселення до неї договір найму попереднього житлового приміщення відповідно до статті 107 ЖК УРСР вважається розірваним.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року прийнято відмову ОСОБА_1, ОСОБА_2 від позовних вимог у частині скасування протоколу № 7 профспілкових зборів працівників Ліцею від 30 січня 2007 року, виселення ОСОБА_3 зі спірної першої квартири та вселення позивачів до цієї квартири. Скасовано в цій частині рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року, провадження у справі в цій частині позовних вимог закрито.
Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилено. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року у частині позовних вимог про зобов`язання повернути майно та відшкодувати моральну шкоду залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що, отримавши житло у 1992 році та заселивши його, позивачі втратили право користування попереднім житловим приміщенням, тому суд першої інстанції зробив правильний висновок, що перебування майна позивачів у цьому приміщенні не може свідчити про набуття ними права користування квартирою.
Ухвалою Верховного Суду України від 10 жовтня 2008 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року на підставі пункту 5 частини третьої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23 жовтня 2018 року у справі "Саган проти України" визнано прийнятною скаргу ОСОБА_1 та встановлено порушення національними судами статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) у частині щодо проникнення 22 лютого 2007 року до першої квартири та неприйнятною у частині щодо виселення заявниці з першої квартири.
У пункті 53 цього рішення ЄСПЛ встановив, що повністю мебльоване та обладнане додаткове місце проживання, яке використовується, зокрема, як будинок для відпочинку, може розглядатися як житло у розумінні статті 8 Конвенції. Крім того, за аналогічних обставин ЄСПЛ визнав, що хоч зв`язок між особами та квартирою, у якій вони іноді залишались, був меншим, ніж між особами, які постійно проживали у квартирі, відсутність можливості потрапити до неї становила втручання у їхнє право на повагу до "житла". Отже, на дату оскаржуваного проникнення перша квартира була "житлом" ОСОБА_1 у розумінні статті 8 Конвенції (пункт 54 Рішення).
У пунктах 58, 59 рішення ЄСПЛ підкреслив, що проникнення 22 лютого 2007 року до першої квартири становило "втручання" у право заявниці на повагу до її житла.
Також ЄСПЛ констатував, що національні суди при розгляді справи не встановили фактичних обставин справи щодо законності проникнення 22 лютого 2007 року до житла ОСОБА_1 та її чоловіка, не надали оцінки доказам сторін та не врахували усіх доводів, що спричинило порушення прав заявниці.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 про перегляд судових рішень Верховним Судом у зв`язку з виключними обставинами задоволено. Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 21 березня 2008 року, ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 03 червня 2008 року та ухвалу Верховного Суду України від 10 жовтня 2008 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до Гусятинського районного суду Тернопільської області.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та передаючи справу на новий розгляд, касаційний суд дійшов висновку про необхідність встановлення судами фактичних обставин справи щодо законності проникнення 22 лютого 2007 року до житла ОСОБА_1 та її чоловіка, надання оцінки доказам сторін та не врахування усіх доводів, що спричинило порушення прав ОСОБА_1
10 квітня 2019 року позивачі надіслали до суду заяву про уточнення та зміну предмета позову, згідно якої просили повернути кімнату в будинку АДРЕСА_3 у їхнє володіння на праві господарського відання; компенсувати їм у грошовому еквіваленті шкоду за втрачене і знищене відповідачами їх майно відповідно до його оціночної вартості на час проведення експертизи відповідно до їх клопотання про призначення експертизи; стягнути на їх користь 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Густинського районного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року у прийнятті заяви позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про уточнення та зміну предмета позову від 10 квітня 2019 року в частині повернення кімнати в будинку АДРЕСА_3 у їх володіння на праві господарського відання відмовлено та прийнято заяву позивачів в частині компенсації їм в грошовому еквіваленті шкоди за втрачене і знищене відповідачами їхнє майно відповідно до його оціночної вартості на час проведення експертизи відповідно до їхнього клопотання про призначення експертизи та збільшення розміру морального відшкодування до 500 000,00 грн.
Останнім рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного навчального закладу (далі - ДНЗ) "Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 6 849,05 грн на відшкодування майнової шкоди, як компенсацію за втрачене майно, та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки адміністрація Ліцею у невстановленому законом порядку відкрила квартиру АДРЕСА_4, описала та перенесла майно позивачів та зберігала його в неналежних умовах у приміщенні, яке не відповідало санітарно гігієнічним нормам, що привело до пошкодження речей, що стверджується висновком експерта, в якому зазначено, що спеціально відведене приміщення в корпусі старого Ліцею, куди було перевезено майно ОСОБА_1 для зберігання під охорону, являло собою кімнату в будівлі, в якій на час проведення дослідження опалення відсутнє, відчувався холод та сирість, то з відповідача підлягає стягненню вартість майна, визначеного експертизою у сумі 6 849,05 грн.
Щодо вартості відсутніх речей, під час проведення експертизи, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що воно було малоцінним і малопридатним для повсякденного вжитку, а тому в стягненні цих коштів відмовив.
Що стосується моральної шкоди, суд першої інстанції врахував винні дії відповідача а також несумлінну поведінку самих позивачів, які маючи можливість перенести речі у свою нову квартиру, не перенесли їх, тривалий час не турбувалися про них, чим самі спровокували приведення їх у непридатний стан, тому дійшов висновку, що відшкодування моральної шкоди слід визначити у розмірі 10 000,00 грн.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка вказувала на те, що рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 березня 2021 року справа № 2-23/2008 позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДНЗ "Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей" на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_1 6 849,05 грн відшкодування майнової шкоди, як компенсацію за втрачене майно, та 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що в рішенні суду не вирішено питання розподілу судових витрат. У зв`язку з викладеним просила суд ухвалити додаткове рішення про повернення зайво сплачених судових витрат за проведення експертизи в сумі 20 096,00 грн.
Додатковим рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року, заяву ОСОБА_1 щодо розподілу судових витрат задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення, яким стягнуто з ДНЗ "Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей" на користь ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору в розмірі: 25,00 грн, 918,39 грн судових витрат, пов`язаних з проведенням товарознавчої експертизи, 7,50 грн витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В задоволенні решті вимог позивача ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи указане рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1 при поданні позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплатила 1 250,00 грн. При цьому, позивачі просили стягнути з відповідачів 500 000,00 грн, суд стягнув 10 000,00 грн, що становить 2 % від заявлених вимог, а тому сума відшкодування судових витрат по сплаті судового збору за вимогу про відшкодування моральної шкоди становить 25,00 грн. Крім того, підлягає відшкодування з відповідача ДНЗ "Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей" на користь позивачки ОСОБА_1 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи на суму 7,50 грн.
Разом з тим, вирішуючи питання розподілу витрат за проведення судової товарознавчої експертизи, суд першої інстанції враховував, що позивачі, з урахуванням уточнень позовних вимог, просили відшкодувати вартість належного їм майна на суму 150 000,00 грн, суд відшкодував 6 849,05 грн, що становить 4,57 %, а тому позивачці слід відшкодувати вартість експертизи відповідно до розміру задоволених вимог на суму 918,39 грн.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У вересні 2021 року ОСОБА_1 електронною поштою подала до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року,в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати зазначені вище судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити її заяву про ухвалення додаткового рішення.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій:
- не звернули увагу на те, що понесені заявником судові витрати за проведення товарознавчої експертизи в сумі 20 096,00 грн підлягають стягненню з ДНЗ "Хоростківський професійний сільськогосподарський ліцей" у повному обсязі, оскільки позовні вимоги заявника про відшкодування вартості втраченого майна згідно з актом опису і у тому розмірі, який буде встановлено експертом були задоволені Гусятинським районним судом Тернопільської області у рішенні від 02 березня 2021 рокуповністю, а саме у сумі 6 849,05 грн;
- не врахували, що у 150 000,00 грн заявник оцінила вартість втраченого майна за яким не проводилась експертиза, тобто ця сума немає жодного відношення до призначення експертизи, оплати за проведення експертизи і проведення самої експертизи.
Також у касаційній скарзі заявник вказує на те, що апеляційний суд не надав відповідь на всі доводи, наведені у апеляційній скарзі.
Касаційна скарга не містить доводів щодо оскарження додаткового рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року та постанови Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у частині розподілу судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, а тому оскаржувані судові рішення в цій частині Верховним Судом не перевіряються.
У жовтні 2021 року представник відповідачів та третьої особи - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому зазначив про її необґрунтованість та безпідставність доводів, а також про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 електронною поштою подала до Верховного Суду заперечення на відзив представника відповідачів та третьої особи - ОСОБА_7, в яких просила суд не приймати до уваги доводи вказаного відзиву.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 13 вересня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 20 липня 2021 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 з підстави визначеної частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України); витребувано ізГусятинського районного суду Тернопільської області матеріали справи № 2-23/2008.; надано учасникам справи строк для подання відзиву.
У жовтні 2021 року матеріали справи № 2-23/2008 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.