Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 227/2188/21
провадження № 61-18156 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ;
заінтересована особа - Криворізька сільська рада Покровського району Донецької області;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2021 року у складі судді Здоровиці О. В. та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Гапонова А. В., Агєєва О. В., Халаджи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою,заінтересована особа - Криворізька сільська рада Покровського району Донецької області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . З 1990 року та по день смерті мати фактично проживала разом з нею по АДРЕСА_1, але за вказаною адресою зареєстрована не була. Після смерті матері відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), яке належало їй за життя.
Вказувала, що постановою приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Молодняк О. П. від 21 травня 2021 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з недоведеністю факту прийняття спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини по АДРЕСА_1 .
У зв`язку з викладеним вона змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту проживання разом із матір`ю на день її смерті.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт постійного проживання її разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 1990 року і до часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 08 липня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа - Криворізька сільська рада Покровського району Донецької області, про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спадкодавець ОСОБА_2 та заявник ОСОБА_1 є матір`ю та дочкою, на час смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 вони мешкали разом за місцем проживання заявника у належному останній будинку по АДРЕСА_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив із того, що сам факт проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не має юридичного значення для заявника, оскільки встановлення такого факту не породжує для неї виникнення особистих чи майнових прав; заявнику слід було доводити факт її вступу в управління чи володіння спадковим майном відповідно до статті 549 ЦК УРСР, яка діяла на час відкриття спадщини. Проте, жодних доказів, які б свідчили про те, що заявник фактично вступила в управління або володіння спадковим майном, яке належало спадкодавцю ОСОБА_2, протягом шести місяців з дня відкриття спадщини суду не надано. Також заявником не доведено наявність спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 та увійшло до складу спадщини після її смерті.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області
від 08 липня 2021 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновки суду першої інстанції та зазначив, що підстави для задоволення заяви відсутні, оскільки чинним на час відкриття спадщини законодавством не було передбачено такого способу захисту спадкових прав, як встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини й це не створює для заявника юридичних наслідків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 08 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 15 вересня 2021 року й ухвалити нове судове рішення про задоволення заявлених нею вимог у повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначала неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 205/2102/19, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказувала на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 227/2188/21 із Добропільського міськрайонного суду Донецької області.
У грудні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 грудня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкових висновків про те, що встановлення факту проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не породжує будь-яких правових насідків для заявника та що такий спосіб захисту спадкових прав не було передбачено чинним на час відкриття спадщини законодавством. Такі висновки судів попередніх інстанцій суперечать пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", у якому роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 01 січня 2004 року тощо. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Також у порушення норм матеріального права суди попередніх інстанцій не врахували роз`яснення, надані в пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", відповідно до яких суд вправі розглядати справи в порядку окремого провадження, якщо чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. Наведений у статті 273 ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2, спадкоємцем першої черги спадкування за законом після смерті якої є її дочка - ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки, виданої 26 серпня 2007 року № 409 Криворізькою сільською радою Добропільського району Донецької області, ОСОБА_2 була зареєстрована та мешкала по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у с. Криворіжжя Добропільського району Донецької області. Також у довідці зазначено, що на день смерті, за рік до смерті, протягом шести місяців з дня її смерті в будинку ніхто не був прописаний та не проживав (а. с. 25).
Довідкою Криворізької сільської ради Добропільського району Донецької області від 19 травня 2021 року № 638/02-47 підтверджується, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2, 1913 року народження, була зареєстрована по АДРЕСА_1 . За даною адресою з нею ніхто не був зареєстрований та не проживав (а. с. 26).
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 15 червня 2021 року № 65185020, у Спадковому реєстрі відсутня інформація щодо наявності заповітів, які за життя складала ОСОБА_2 (а. с. 43).
Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 15 червня 2021 року № 65185063 підтверджується, що приватним нотаріусом Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О. В. 20 травня 2021 року за заявою ОСОБА_1 заведена спадкова справа № 61/2021 (номер у спадковому реєстрі 67680981) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а. с. 42).
Постановою приватного нотаріуса Добропільського районного нотаріального округу Донецької області Молодняк О. В. від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері ОСОБА_2 у зв`язку з недоведеністю факту прийняття спадщини шляхом спільного проживання із спадкодавцем в одному приміщенні АДРЕСА_1 відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року. Також у постанові нотаріуса зазначено, що заявником не надано оригіналу чи засвідченої копії сертифікату про право на земельну частку (пай), який підтверджує право спадкодавця на це майно, у зв`язку з чим неможливо безспірно з`ясувати, яке саме майно входить до складу спадкового майна (а. с. 34).
із пояснень свідка ОСОБА_3, наданих у суді першої інстанції, встановлено, що за життя ОСОБА_2 він надавав їй медичні послуги за місцем її проживання по АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 проживала окремо від ОСОБА_1, проте за рік, який передував смерті ОСОБА_2, він виїжджав на виклики для надання їй медичної допомоги за місцем проживання ОСОБА_1, де на той час проживала ОСОБА_2 .
З пояснень свідка ОСОБА_4 встановлено, що вона є сусідкою заявниці. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними дочкою та матір`ю. До свого захворювання ОСОБА_2 проживала окремо від ОСОБА_1 в своєму будинку, який знаходився неподалік від будинку, де мешкає ОСОБА_1, а після захворювання остання забрала матір жити до себе. До часу своєї смерті ОСОБА_2 проживала разом з ОСОБА_1 протягом 7-10 років.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.