Постанова
Іменем України
11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 619/4698/20
провадження № 61-13963 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2021 року у складі судді Овсяннікова В. С. та постанову Харківського апеляційного суду від 20 липня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, про встановлення способу участі батька у житті малолітньої дитини.
Позовна заява мотивована тим, що він та ОСОБА_2 з січня 2014 року проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 та мають дитину - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З березня 2017 року відповідачка самовільно змінила місце проживання дитини, переїхала разом з сином до своїх родичів за адресою: АДРЕСА_2, та почала перешкоджати дитині спілкуватися з батьком. Для вирішення цього питання він звернувся до Дергачівської служби у справах дітей Харківської області, якою було прийнято розпорядження від 04 травня 2017 року № 224, яким визначено місце проживання та порядок виховання дитини.
Коли відповідачка почала порушувати вказане розпорядження він звернувся до суду з позовом. У подальшому постановою апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року, ухваленою за результатами перегляду рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2018 року, визначено порядок спілкування дитини з батьком без присутності матері.
У березні 2020 року в Україні було запроваджено суворі карантинні обмеження у зв`язку з пандемією на COVID-19.
30 липня 2020 року він дізнався від відповідачки, що в її родині можливо є інфікована особа на COVID-19. На наступний день він звернувся до відповідачки письмово, де запропонував в найліпших інтересах дитини та для безпеки його здоров`я тимчасово змінити місце мешкання сина та передати його за адресою його проживання, де всі необхідні побутові умови для постійного проживання дитини наявні, до повного одужання можливо хворого на COVID-19 родича відповідачки, який мешкає разом з дитиною. Відповідачка не надала жодної відповіді.
09 серпня 2020 року від сімейного лікаря ОСОБА_4 він дізнався, що його син інфікований на COVID-19.
Зазначав, що умисна бездіяльність та недбале ставлення до здоров`я дитини з боку відповідачки призвели до інфікування дитини COVID-19, яке, на його думку, можна було уникнути, якщо дитина була б своєчасно передана до нього.
09 жовтня 2020 року для вирішення цього питання він звернувся з заявою до Малоданилівської служби у справах дітей Дергачівського району Харківської області та отримав відповідь від 19 жовтня 2020 року, де зазначено, що передача дитини, за умови перебування її на самоізоляції, не є можливою. Контакт з іншими особами має здійснюватися відповідно до норм чинного законодавства.
У зв`язку з тим, що порушене питання не вирішено Малоданилівською службою у справах дітей Дергачівського району Харківської області, він змушений звернутися до суду із цим позовом.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд встановити спосіб участі батька у житті малолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: зобов`язати мати дитини - ОСОБА_2 у разі інфекційного або вірусного захворювання (у тому числі на COVID-19 або інше нове інфекційне захворювання або вірусну інфекцію), яку встановлено сімейним лікарем у громадян, які мешкають з дитиною ( ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 ) та інших громадян: негайно передати дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батькові - ОСОБА_1 ; прийняте рішення діє на час захворювання громадян, які мешкають з дитиною; на час дії цього рішення, дії інших рішень судів та розпоряджень відносно дитини зупиняються. Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 22 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що на час інфікування громадян, які мешкають разом з дитиною слід утримуватися від контакту з іншими особами, крім тих, з якими разом проживають, у зв`язку з цим відсутні підстави для передачі дитини батькові у випадку інфекційного або вірусного захворювання (у тому числі COVID-19) осіб, які мешкають з дитиною. Передача дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батькові - ОСОБА_1 у випадку інфікування когось з членів сім`ї може ставити під загрозу здоров`я як самого ОСОБА_1, так і інших людей.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив оскаржувані судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження указаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 січня 2019 року у справі № 619/3051/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18, що відповідає вимогам пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2021 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 619/4698/20 з Дергачівського районного суду Харківської області.
У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що він регулярно та систематично спілкується та приймає участь у вихованні дитини та дитина періодично залишається з батьком, відповідно до рішення суду у справі № 619/3051/17. Таким чином, на його думку, неможливо вважати його іншою особою. На його думку, щоб запобігти інфікуванню дитини необхідно ізолювати інфікованого члена сім`ї відповідачки від малолітньої дитини (або малолітню дитину ізолювати від родини, де мешкає інфікований громадянин), тоді спілкування дитини з батьком не матиме можливих негативних наслідків в першу чергу для самої дитини, а також для самого батька та інших людей.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_2 та служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області подали відзив на касаційну скаргу, в якій зазначили, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1, виданим Фрунзенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Шевченківського району Харківської області грудня 2013 року (а.с. 6).
Наразі сторони проживають окремо, син - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає разом із матір`ю.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 18 липня 2018 року ухваленою за результатами перегляду рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 23 лютого 2018 року, ОСОБА_1 визначено спосіб участі у вихованні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: кожного вівторка та четверга кожного тижня з 17 годин 00 хвилин по 19 годин 00 хвилин без присутності матері; кожної суботи та неділі кожного другого та четвертого тижня місяця з 10 годин 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин без присутності матері.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.