Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 754/6172/16-ц
провадження № 61-6906св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представник позивача - Данильченко Олена Олександрівна,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Таран Н. Г. від 21 лютого 2018 року і постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Сушко Л. П., від 30 березня 2021 року та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду
від 30 березня 2021 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26 травня 2005 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 64 289 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % щомісячно на суму залишку заборгованості та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту щомісячно із остаточною датою повернення кредиту 26 травня 2025 року. Позивач вказував, що відповідачка свої зобов`язання з повернення кредиту та нарахованих на нього відсотків не виконує, внаслідок чого станом на 01 квітня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 51 736,07 доларів США, що еквівалентно 1 356 002, 39 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, банк просив суд стягнути
з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором від 26 травня 2005 року у розмірі 51 736,07 доларів США, що еквівалентно
1 356 002, 39 грн.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції та інших судових рішень
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого
2018 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 26 травня 2005 року не належало позивачу в силу його переходу від банку до компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1
ПІ-ЕЛ-СІ" на підставі укладеного між ними договору відступлення прав вимоги. Остання, у свою чергу, не входить до переліку фінансових установ, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а є нерезидентом України, не має банківської або іншої ліцензії на здійснення кредитної діяльності на території України, а отже не мала права здійснювати операції з обслуговування споживчих кредитів громадян України, а саме нараховувати та стягувати проценти і комісії. Наданий позивачем розрахунок визнано таким, що не підтверджує наявність у відповідача заборгованості, оскільки заборгованість за кредитним договором нарахована станом на 31 липня 2015 року, тобто у період, коли між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 не існувало цивільно-правових відносин. Розрахунок заборгованості не відображає операцій із неодноразового продажу прав вимоги до ОСОБА_1 . Нарахування та отримання ПАТ КБ "Приватбанк" коштів за період із 19 лютого 2007 року по 14 квітня 2016 року визнано безпідставним в силу положень статті 1212 ЦК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення,
рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого
2018 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.
Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу
АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем грошових коштів за кредитним договором у розмірі та на умовах, визначених цим договором, ні первісному, ні новому кредитору. Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не мотивував відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення залишку заборгованості за тілом кредиту у межах сум, право вимоги за якими було передано банку від компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" за договором від 14 квітня 2016 року.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року скасовано у частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та ухвалено в цій частині нове судове рішення, якою позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за тілом кредиту у розмірі 39 466, 12 доларів США. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 64 289 доларів США на підставі кредитного договору від 26 травня 2005 року, який нею частково повернуто. З огляду на зазначене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що залишок заборгованості за тілом кредиту, який відповідно до розрахунку банку станом на 01 квітня 2016 року складає 39 466,12 доларів США, має бути стягнуто з відповідачки на користь банку, оскільки ця сума доведена банком, щодо неї немає сумніву, а за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначає застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 1111/6765/12, від 07 листопада 2018 року у справі № 183/3811/16ц, від 30 січня 2018 року у справі № 161/1689/15-ц, від 23 жовтня 2019 у справі № 161/10757/15-ц, від 18 липня 2019 року у справі № 623/488/17, від 13 січня 2020 року у справі № 363/1264/15, від 07 травня 2020 року у справі № 202/4346/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 09 грудня 2020 року у справі № 754/6172/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявниця вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не виконав вказівки, викладені у постанові Верховного Суду від 09 грудня
2020 року, не навів у постанові власного розрахунку заборгованості, а лише обмежився посиланням на розрахунок банку, який не підтверджено належними доказами (первинними документами). На думку заявниці, банк є неналежним позивачем у цій справі. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції поклав на неї тягар доказування розміру заборгованості.
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 21 лютого 2018 року і постанову Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень банк зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 643/11542/15-ц (пункт 1 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що відмова у задоволенні вимог щодо стягнення відсотків і пені порушує приписи статті 1054 ЦК України, а умовами договору про відступлення прав вимоги передбачено, що ведення кредиту залишається у віданні банку, отже у період з лютого 2007 року по квітень 2016 року обслуговування рахунків, прийом платежів за рахунками та ведення обліку здійснювалось на підставі доручення
ПАТ КБ "ПриватБанк", яке є банківською установою. Крім того, на думку заявника, на момент розгляду справи банк фактично повернув собі права та обов`язки по спірному кредитному договору, у тому числі щодо відсотків і пені за невиконання зобов`язання. Банк вказує, що порядок та умови нарахування процентів визначені безпосередньо у кредитному договорі й підлягають застосуванню з огляду на правомірність правочину.
Ухвалами Верховного Суду від 27 травня 2021 року та від 17 червня
2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 грудня 2021 року справу розподілено судді-доповідачу Синельникову Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 23 грудня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на те, що наявність і розмір заявленої банком заборгованості не доведено, а суд касаційної інстанції не може встановлювати обставини та надавати оцінку доказам.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 травня 2005 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, за яким банк зобов`язався надати позичальнику кредит в загальній сумі 64 289 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % щомісячно на суму залишку заборгованості та винагороди за надання фінансового інструменту в розмірі 0,14 % від суми наданого кредиту щомісячно із остаточною датою повернення 26 травня 2025 року.
19 лютого 2007 року між банком та компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 ПІ-ЕЛ-СІ" укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги щодо кредитного договору від 26 травня 2005 року, укладеного між ЗАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1
14 квітня 2016 року був нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу відступлення прав вимоги між ПАТ КБ "ПриватБанк" та компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 ПІ-ЕЛ-СІ" стосовно зобов`язань
ОСОБА_1, і кредитором знову став ПАТ КБ "ПриватБанк". Згідно з умовами цього договору та додатку до нього до ПАТ КБ "Приватбанк" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 із сумою застави 270 713 грн.
Звертаючись до суду із цим позовом, банк посилався на те, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку із чим станом на 01 квітня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі
51 736,07 доларів США, з яких: 39 466,12 доларів США - тіло кредиту;
7 710,04 доларів США - проценти за користування кредитом; 1 190 доларів США - комісія за користуванням кредитом; 3 369,91 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань.