Постанова
Іменем України
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 569/19592/20
провадження № 61-18571св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Релігійної громади церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області на ухвалу Рівненського апеляційного суду у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Хилевича С. В., Боймиструка С. В., від 02 листопада 2021 року.
Зміст заявлених позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до договору дарування будинку від 07 травня 1980 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Глинської сільської Здолбунівського району Рівненської області, зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_4 подарувала йому житловий будинок, що знаходиться в с. П`ятигори.
Вказував, що випискою з погосподарської книги с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області від 12 серпня 2019 року № 2/8-508 підтверджено, що вказаний житловий будинок рахувався за ОСОБА_4 . До 1996 року нумерація будинків не проводилась, а тому на час укладання вищевказаного правочину спірний будинок адреси не мав.
ОСОБА_1 посилався на те, що на початку 1993 року він надав у безоплатне користування та дозволив здійснити місце реєстрації у належному йому житловому будинку новопризначеному настоятелю сільської церкви ОСОБА_2 та його дружині ОСОБА_3 . При цьому у лютому 2020 року у зв`язку з виникненням у нього власної потреби у використанні спірного житлового будинку він звернувся до відповідачів з вимогою про їхнє виселення, на що отримав відмову з посиланням на те, що вони набули право власності на житло за набувальною давністю.
Посилаючись на те, що він є законним власником майна, проте відповідачі заперечують його право власності, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції та його основні мотиви
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області у складі судді Мички І. М. від 19 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1, проте відповідачі, які проживають у вказаному будинку та відмовляються його звільняти, не визнають право власності позивача, у зв`язку з чим наявні підстави, передбачені статтею 392 ЦК України, для задоволення позовних вимог.
Основний зміст та мотиви ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Рівненського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою Релігійної громади церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності закрито.
Апеляційну скаргу Релігійної громади церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області
на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області
від 19 березня 2021 року повернуто особі, яка її подала.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, не стосується прав, інтересів та обов`язків Релігійної громади церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області. Особа, яка подала апеляційну скаргу, належними та допустимими доказами не підтвердила, що є власником або забудовником спірного будинку.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, якщо ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках, проте у досліджуваних правовідносинах апеляційний суд не встановив настання таких несприятливих наслідків для особи, яка подала апеляційну скаргу, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України є підставою для закриття апеляційного провадження.
Узагальнені доводи касаційної скарги
10 листопада 2021 року Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Рівненського апеляційного суду від 02 листопада 2021 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що апеляційний суд не врахував, що Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області є забудовником та володільцем спірного житлового будинку, що підтверджується сукупністю доказів, доданих до апеляційної скарги, зокрема відповідними рішеннями органів місцевого самоврядування. Поза увагою суду залишилось те, що житловий будинок, подарований ОСОБА_1 на підставі договору від 07 травня 1980 року, та житловий будинок, на який рішенням суду першої інстанції визнано право власності, є різним нерухомим майном. Договір від 07 травня 1980 року заявник вважає нікчемним.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 569/19592/20 за поданою касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року справу № 569/19592/20 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що ні мотивувальна, ні резолютивна частини рішення суду першої інстанції не містять висновків про права та обов`язки Релігійної громади, а рішенням вирішено спір щодо належного позивачу житлового будинку.
У поданих поясненнях Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області ставить під сумнів належність підпису ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу та інших документах.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до договору купівлі-продажу (дарування) будинку від 07 травня 1980 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Глинської сільської Здолбунівського району Рівненської області, зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 житловий будинок, що знаходиться в с. П`ятигори.
Випискою з погосподарської книги, виданою Глинською сільською радою від 12 серпня 2019 року № 2/8-508, підтверджено, що у погосподарській книзі за 1980-1982 роки особовий рахунок АДРЕСА_2 рахувався за ОСОБА_4 . Згідно з договором дарування від 07 травня 1980 року за № 13, який знаходиться в архіві Глинської сільської ради, будинок, який належав ОСОБА_4, був подарований ОСОБА_1 .
У відповідності до відповіді П`ятигірської сільської ради Здолбунівського району Рівненської області від 20 серпня 2019 року № 02/21-133 у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
У лютому 2020 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2, ОСОБА_3 з вимогою про виселення з житлового будинку АДРЕСА_1 .
У відповідь на звернення ОСОБА_1 . ОСОБА_2 відмовився виселятися зі спірного будинку з посиланням на те, що з 1993 року вони з дружиною проживали у будинку, здійснювали ремонтні роботи, сплачували комунальні платежі та обслуговували прилеглу територію. ОСОБА_2 вказував, що він та ОСОБА_3 більше 10 років продовжують відкрито, безперервно проживати у будинку, а тому набули право власності на нього за набувальною давністю.
Відповідачі визнали повністю позовні вимоги.
У червні 2021 року Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області подала апеляційну скаргу на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини першої цієї статті).
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Подібна норма міститься у частині першій статті 17 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, але суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, така особа користується процесуальними правами і несе процесуальні обов`язки учасника справи (частина третя статті 352 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або у судовому рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки такої особи. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося. Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку (частина друга статті 362 ЦПК України).
Апеляційний суд відкрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційною скаргою Релігійної громади церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року. Належним чином дослідивши доводи апеляційної скарги та встановивши, що суд першої інстанції не вирішував в оскарженому рішенні питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки заявника, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Звертаючись з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області посилалась на те, що є забудовником та володільцнм житлового будинку АДРЕСА_1, а тому рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на спірний будинок, стосується прав, інтересів та обов`язків заявника.
На підтвердження своїх доводів Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області долучила до апеляційної скарги:
- копію архівного витягу від 15 серпня 2019 року № 787, відповідно до якого рішенням зборів уповноважених членів колгоспу "Дружба" с. Глинськ Здолбунівського району Рівненської області (протокол від 16 січня 1990 року № 1) церковній общині с. П`ятигори було виділено земельну ділянку під будівництво підсобного приміщення біля церкви с. П`ятигори;
- копію рішення виконавчого комітету Здолбунівської районної ради від 25 квітня 1990 року № 115, яким затверджено рішення виконкому Глинської сільської ради від 25 жовтня 1989 року про дозвіл на будівництво підсобного приміщення церковній общині с. П`ятигори на прилеглій території існуючої церкви;
- будівельний паспорт на житловий будинок в с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області, план забудови земельної ділянки, акт виносу в натурі меж земельної ділянки.
Вирішуючи питання щодо право заявника на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, апеляційний суд взяв до уваги, що у серпні 2019 року Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області зверталась до суду з позовом до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності на спірний житловий будинок (справа № 562/2634/19).
На підтвердження позовних у вищевказаній справі позивач надавав докази, які є аналогічними тим, що й додані заявником до апеляційної скарги у цій справі.
Апеляційний суд виходив з того, що рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2020 року у справі № 562/2634/19, яке набрало законної сили, встановлено, що надана копія рішення виконавчого комітету Здолбунівської районної ради від 25 квітня 1990 року № 115 за своїм змістом не відповідає його оригіналу, існує невідповідність підпису осіб у вказаному рішенні.
Судом у справі № 562/2634/19 також встановлено, що з листа відділу містобудування, архітектури та ЖКГ Здолбунівської райдержадміністрації від 14 вересня 2020 року № 01/19-333 слідує, що відповідно до реєстру будівельних паспортів, виданих відділу містобудування, архітектури та ЖКГ, відсутній будівельний паспорт, забудовником якого є П`ятигірська церковна громада.
Подані представником позивача у справі № 562/2634/19 копії документів, які підтверджують факт виготовлення проєктної документації на будівництво житлового будинку, а саме: копії будівельного паспорта на житловий будинок в с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області, план забудови земельної ділянки, витяг з рішення виконкому Здолбунівської районної ради № 115 від 25 квітня 1990 року, акт виносу в натурі границь земельної ділянки і розбивки будівель, визнані судом недопустимими доказами з посиланням на те, що вони не завірені належним чином, відсутні підписи деяких осіб, на документах графи заповнені різними почерками та різними кольорами ручок.
Рішення суду у справі № 562/2634/19 Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області не оскаржувала.
Врахувавши встановлені судом у справі № 562/2634/19 обставини, а також зазначивши, що наданий заявником акт прийомки в експлуатацію закінченого будівництвом житлового будинку не містить назву об`єкта, його адреси, дати початку й закінчення будівництва, суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області не підтвердила наявності прав на житловий будинок
АДРЕСА_1 .
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
З огляду на зазначене та з урахуванням предмету й підстав позову у спорі, вирішеному рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 19 березня 2021 року, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду, що Релігійна громада церкви Свято-Різдво-Богородичної парафії Рівненської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) с. П`ятигори Здолбунівського району Рівненської області не може вважатись особою, права чи законні інтереси якої вирішено цим рішенням, а тому апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою заявника, підлягало закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.
Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 400, 406, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду