ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 300/1750/19
адміністративне провадження № К/9901/7770/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 300/1750/19
за позовом ОСОБА_1
до Івано-Франківської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року (головуючий суддя: Чуприна О. В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року (колегія у складі: головуючого судді: Іщук Л. П., суддів: Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.)
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Івано-Франківської міської ради, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 73.6 рішення сесії Івано-Франківської міської від 25 квітня 2019 року за № 90-25;
- визнати протиправною бездіяльність міської ради щодо не затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою про відведення земельної ділянки площею 0,0131 га із кадастровим номером 2610100000:04:003:0158 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована по АДРЕСА_1 ;
- зобов`язати відповідача на черговій сесії затвердити проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки ОСОБА_1 .
2. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про те, що він виконав установлені законодавством умови для реалізації права на затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень.
Поряд з цим, оскаржуване рішення відповідача є необґрунтованим та безпідставним, оскільки у вказаному рішенні відсутні будь-які посилання на підстави, які слугували причиною для відмови у затвердженні проекту землеустрою земельної ділянки.
Як зазначив позивач, єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою є його непогодження в порядку, передбаченому статтею 181-1 коментованого Земельного кодексу України, відсутність обов`язкової державної експертизи у передбачених законом випадках або невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 123 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 05 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, позов задовольнив частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 73.6 рішення Івано-Франківської міської ради (25 сесія) сьомого демократичного скликання від 25 квітня 2019 року за № 90-25, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,0131 га для обслуговування нежитлових приміщень, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . Зобов`язано Івано-Франківську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23 січня 2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оренда) площею 0,0131 га, кадастровий номер 2610100000:04:003:0158 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення відповідача щодо відмови у затвердженні поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки є протиправним, оскільки не містить жодної з передбачених законодавством підстав для відмови у його затвердженні. При цьому, обставин, які б перешкоджали затвердженню проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду відповідачем не зазначено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 18 березня 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року, в якій скаржник просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
6. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник зазначає про те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Так, судами не враховано, що позивач не звертався до Івано-Франківської міської ради із заявою про зміну цільового призначення земельної ділянки.
Між тим, скаржник звернув увагу, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок не відбувається зміна угідь земельних ділянок, сформованих за результатом поділу земельної ділянки.
Поряд з цим, позивач надав на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельних ділянок.
Отже, встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватися виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
7. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 березня 2020 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі головуючого судді Стеценка С. Г., суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.
8. Ухвалою Верховного суду від 24 березня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Івано-Франківської міської ради на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 лютого 2020 року.
9. Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2022 року закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 345 КАС України постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 12 січня 2022 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, згідно договору купівлі-продажу (з розстроченням платежу) від 06 березня 2013 року, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Укрсоцбанк", являється власником частини нежитлових приміщень, розташованих по АДРЕСА_1 та складаються згідно плану: в плані літери "А" 1-й поверх, загальна площа 63,8 км2; № 1 - гараж площею 21,5 км2; № 2 - гараж площею 15,5 км2; № 3 - гараж площею 15,8 км2; № 4 - склад площею 5,5 км2; № 5 - склад площею 5,5 км2, що складає 25/100 частин усіх нежитлових приміщень.
Нежитлові приміщення розташовані на земельній ділянці площею 0,0476 га, кадастровий номер 2610100000040030071, яка перебуває в користуванні ПАТ "Укрсоцбанк" відповідно до договору оренди землі № 64, укладеного між ПАТ "Укрсоцбанк" та Івано-Франківською міською радою 26 березня 2012 року.
11. Право власності позивача на вище перелічені об`єкти нерухомості також підтверджуються копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 12 травня 2015 року, який міститься в матеріалах адміністративної справи.
12. Згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16 жовтня 2014 року за № 518 "Про присвоєння поштових адрес", нежитловим приміщенням, загальною площею 63,8 км2 за замовленням ОСОБА_1 присвоєно поштову адресу - АДРЕСА_1 .
13. 02 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що розташована в АДРЕСА_1 "для обслуговування власних гаражів" орієнтовною площею 0,0131 га.
14. Відповідно до рішення Івано-Франківської міської ради (50 сесії) шостого демократичного скликання від 03 грудня 2014 року № 1589-50 "Про розгляд звернень фізичних і юридичних осіб із земельних питань" вирішено надати ОСОБА_1 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень орієнтовною площею 0,0131 га.
15. У 2015 році на замовлення ОСОБА_1 . Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ГІС" (надалі по тексту також - ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "ГІС") розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оренди) площею 0,0131 га "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови", яка розташована в АДРЕСА_1 (надалі по тексту також - проект).
У ході виготовлення позивачем проекту землеустрою, отримано погодження компетентних і контролюючих органів, висновки яких містяться у складі коментованого проекту.
16. Як слідує із пояснень позивача та підтверджується копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, державним кадастровим реєстратором проведено реєстрацію земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у Державному земельному кадастрі з присвоєнням кадастрового номера 2610100000:04:003:0158.
17. 23 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оренди) площею 0,0131 га "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови", яка розташована за адресою АДРЕСА_1, долучивши при цьому відповідні документи.
18. Рішенням Івано-Франківської міської ради (4 сесія) сьомого демократичного скликання від 11 березня 2016 року за № 79-4 (підпункт 33.2 пункту 33) відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду спірної земельної ділянки площею 0,0131 га для обслуговування нежитлових приміщень.
19. Матеріалами справи підтверджено неодноразові звернення позивача із аналогічними заявами, однак відповідачем за результатом їх розгляду відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оренди) площею 0,0131 га для будівництва та обслуговування нежитлових приміщень, яка розташована за адресою АДРЕСА_1, про що свідчать рішення сесій Івано-Франківської міської ради від 21 жовтня 2016 року за № 297-8, від 20 червня 2017 року за № 188-13, від 15 лютого 2018 року за № 53-18.
20. 23 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оренди) площею 0,0131 га "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови", яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
21. Рішенням Івано-Франківської міської ради (25 сесія) сьомого демократичного скликання від 25 квітня 2019 року за № 90-25 знову відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду спірної земельної ділянки площею 0,0131 га "для обслуговування нежитлових приміщень", яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
22. Вважаючи необґрунтованим оскаржуване рішення від 25 квітня 019 року № 90-25 ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених ст. 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. За приписами ч. 1 ст. 10 Закону України від 21 травня 1997 року
№ 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
26. Згідно зі ч. 2 ст. 1 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
27. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
28. Положеннями ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
29. За приписами ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
30. Відповідно до ч. 1, 2, 6, 10, 13 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу(частини четверта статті 123 Земельного кодексу України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.
Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються, поряд з іншим, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
31. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів звертає увагу, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.
Так, зокрема, після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин відповідно до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України.
32. Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 123 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.
33. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 було отримано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 "для обслуговування нежитлових приміщень" орієнтовною площею 0,0131 га (а.с.20) на підставі рішення Івано-Франківської міської ради (50 сесії) шостого демократичного скликання від 03 грудня 2014 року № 1589-50 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань"
34. На замовлення ОСОБА_1 ТзОВ "Науково-виробниче підприємство "ГІС" розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оренди) площею 0,0131 га "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови", яка розташована по АДРЕСА_1 .
Вказаний проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (оренди) був погоджений у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, про що свідчать висновки Департаменту містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03 вересня 2015 року №Б/1548 та Відділу Держгеокадастру у м. Івано-Франківську від 06 жовтня 2015 року №924/03-07/ІФ про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.
35. Разом з тим, рішенням Івано-Франківської міської ради (25 сесія) сьомого демократичного скликання від 25 квітня 2019 року за № 90-25 відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду спірної земельної ділянки площею 0,0131 га "для обслуговування нежитлових приміщень", яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .
36. Поряд з цим, в оскаржуваному рішенні відповідача не зазначено жодної з підстав, передбачених статтею 123 Земельного кодексу України, за яких позивачу могло бути відмовлено у затвердженні проекту землеустрою.
При цьому, мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить посилання на норми законодавства, якими керувався відповідач, відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки, однак, без визначених конкретно положень відповідної норми права, що не дає змоги встановити дійсну фактичну і правову підставу, яка(які) слугувала(и) для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки площею 0,0131 га "для обслуговування нежитлових приміщень".
37. Посилання скаржника на відсутність рішення Івано-Франківської міської ради про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки саме за адресою: АДРЕСА_1, як на одну з підстав для прийняття оскаржуваного рішення, є безпідставними та необгрунтованими, оскільки з огляду на положення статті 123 Земельного кодексу України зазначення поштової адреси не є необхідним при поданні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
38. Доводи скаржника про наявність на час виникнення спірних правовідносин діючого договору оренди від 26 березня 2012 року № 64, укладеного між Івано-Франківською міською радою та ПАТ "Укрсоцбанк", суд вважає безпідставними, так як його дію припинено до прийняття оскаржуваного рішення.
39. Між тим, слід звернути увагу, що згідно з пунктом 36 вказаного договору перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці, до іншої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.
40. При цьому, загальна площа земельної ділянки з кадастровим номером 2610100000:04:003:0071 по АДРЕСА_1, яка була передана ПАТ "Укрсоцбанк" в користування згідно договору оренди №64 від 26 березня 2012 року, становила 0,0476 га. Внаслідок поділу вказаної земельної ділянки, ділянці площею 0,0131 га, на якій розміщені об`єкти нежитлових приміщень позивача, присвоєно кадастровий номер 2610100000:04:003:0158, при цьому залишився незмінним кадастровий номер земельної ділянки, яка утворилася в результаті поділу 2610100000:04:003:0071, зокрема, земельна ділянка площею 0,0345 га.
Так, речове право за ПАТ "Укрсоцбанк" зареєстроване тільки на земельну ділянку площею 0,0345 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, яка утворилася у результаті поділу земельної ділянки площею 0,0476 га, яка попередньо була надана ПАТ "Укрсоцбанк" в оренду, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 17 вересня 2019 року. При цьому, відсутні відомості щодо реєстрації речового права за ПАТ "Укрсоцбанк" на земельну ділянку площею 0,0131 га кадастровий номер 2610100000:04:003:0158, що, на думку відповідача, перешкоджало затвердженню проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду.
41. Також, посилання скаржника на невідповідність поданого ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вимогам законів та прийнятих до них нормативно-правових актів, оскільки проектною організацією виготовлено проект, яким фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки (як було визначено у попереднього землекористувача - Укрсоцбанк) не заслуговують на увагу, оскільки, як підтверджується пунктом 15 договору оренди землі від 26 березня 2012 року № 64, укладеним між Івано-Франківською міською радою та ПАТ "Укрсоцбанк", цільове призначення земельної ділянки, що передається в оренду - землі житлової та громадської забудови, що узгоджується з цільовим призначення земельної ділянки, щодо якої виготовлено та подано позивачем на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
42. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки Івано-Франківська міська рада діяла не на підставі повноважень, передбачених нормами Земельного кодексу України.
43. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
44. Інші доводи касаційної скарги не спростовують ввищенаведенні висновки, а зводяться лише до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.
45. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
46. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
47. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
48. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
49. Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
50. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення судів попередніх інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржуваних судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
51. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -