УХВАЛА
11 січня 2022 року
м. Київ
Справа № 27/104б
Провадження № 12-81гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І. Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи
за касаційною скаргою фізичної особи - підприємця Бондаренко Ірини Олександрівни
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 (головуючий суддя Стойка О. В., судді Барбашова С. В., Попков Д. О.)
за скаргою фізичної особи - підприємця Бондаренко Ірини Олександрівни
на дії державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко М. Д. щодо відмови у зупиненні вчинення виконавчих дій і зняття арештів з корпоративних прав, які належать боржнику, та зобов`язання винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій
у справі за заявою ОСОБА_2
до фізичної особи - підприємця Бондаренко Ірини Олександрівни
про визнання банкрутом,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2021 року фізична особа-підприємець Бондаренко Ірина Олександрівна (далі - ФОП Бондаренко І. О. ) звернулася до Господарського суду Донецької області зі скаргою на рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бойко М. Д. (далі - Державний виконавець), у якій просила:
- визнати неправомірними і скасувати рішення Державного виконавця від 12.03.2021 про відмову в зупиненні вчинення виконавчих дій і зняття арештів з корпоративних прав, які належать боржнику;
- зобов`язати Державного виконавця усунути порушення шляхом винесення постанови про зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59967604.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.06.2021 (з урахуванням ухвали суду про виправлення описки від 17.06.2021) вказану скаргу на дії Державного виконавця задоволено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що з моменту порушення (відкриття) провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, в тому числі щодо Закону України "Про виконавче провадження". Боржник повідомив Державного виконавця про перебування у провадженні Господарського суду Донецької області справи про банкрутство ФОП Бондаренко І. О., тому бездіяльність Державного виконавця є такою, що порушує вимоги Закону України "Про виконавче провадження", а відповідно до пункту 2 частини першої статті 120 КУзПБ з моменту відкриття провадження у справі про банкрутство арешт майна боржника та інші обмеження щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження у справі щодо неплатоспроможності.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 апеляційні скарги ОСОБА_3 та Державного виконавця на ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.06.2021 у цій справі задоволено; ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.06.2021 скасовано; провадження за скаргою ФОП Бондаренко І. О. на рішення Державного виконавця закрито.
Приймаючи вказану постанову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на положення статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", а також що боржник оскаржує дії державного виконавця, які ним вчинялися саме в межах виконавчого провадження № 59967604, відкритого на виконання рішення Ворошилівського районного суду міста Донецька від 11.07.2013 у справі № 255/3307/13-ц, яка розглядалася в порядку цивільного судочинства, розгляд скарг боржника повинен був здійснюватися саме судом, який виніс рішення, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, з огляду на що визнав порушеною частину першу статті 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судом першої інстанції та дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження за скаргою відповідно до пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України.
08.11.2011 ФОП Бондаренко І. О. (далі також Скаржник) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 у цій справі, в якій просила вказану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.06.2021 залишити в силі.
Подану скаргу Скаржник обґрунтовує необхідністю застосування судами статті 7 КУзПБ, яка визначає юрисдикцію розгляду цього спору в межах провадження у справі про банкрутство Скаржника в господарському судочинстві, що свідчить про порушення судом апеляційної інстанцій зазначеної норми та неврахування правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19.
Також Скаржник звертає увагу Верховного Суду на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо належності усіх майнових спорів до юрисдикції господарського суду, який порушив (відкрив) справу про банкрутство, що викладені у постановах від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19, від 15.01.2020 у справі № 607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 15.05.2019 у справі № 289/2217/17, від 12.06.2019 у справі № 289/233/18, від 19.06.2019 у справах № 289/718/18 та у справі № 289/2210/17, а також у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 921/557/15-г/10, від 06.02.2020 у справі № 910/1116/18, від 12.01.2021 у справі № 334/5073/19.
Ухвалою від 30.11.2021 Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Бондаренко І. О. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021; призначив розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, а ухвалою від 23.12.2021 передав справу разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 302 ГПК України. Ухвала мотивована тим, що у цій справі предметом касаційного розгляду є питання щодо визначення юрисдикції спору і Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у правовідносинах про визнання неправомірним та скасування рішення Державного виконавця від 12.03.2021 про відмову у зупиненні вчинення виконавчих дій і зняття арештів з корпоративних прав, які належать боржнику, а також зобов`язання Державного виконавця усунути порушення шляхом винесення постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 59967604 стосовно боржника з 21.10.2019 підлягають застосуванню положення статті 7 КУзПБ, які визначають юрисдикцію розгляду такого спору у межах провадження у справі про банкрутство в господарському судочинстві.
Однак Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для передачі справи на її розгляд із зазначених підстав з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
На підставі наведеного положення частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду лише за одночасної відсутності усіх зазначених у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного з них справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Такий підхід неодноразово застосований Великою Палатою Верховного Суду при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № Б-39/02-09, від 22.09.2020 у справі № 916/3322/19, від 30.06.2021 у справі № 914/1992/20, від 08.09.2021 у справі № 922/3322/20).
Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вказала, що при визначенні подібності правовідносин звертається до правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду, яка неодноразово розглядала питання юрисдикції за скаргами на дії державного виконавця, зокрема у постановах від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц (провадження № 14-19цс18) щодо розгляду скарг на дії державних виконавців при організації торгів; від 20.06.2018 у справі № 553/1642/15 щодо розгляду скарги на бездіяльність при виконанні судового рішення; від 12.09.2018 у справі № 461/5045/16 щодо розгляду скарги на ненадання відповіді на звернення громадян; від 16.01.2019 у справі № 914/3015/15 щодо розгляду скарги на звернення стягнення на кошти; від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11 та від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16 щодо розгляду скарг на постанови про накладення штрафу.
Також щодо юрисдикції справ за скаргами на постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору Велика Палата Верховного Суду висловлювалась у постановах від 06.06.2018 у справі № 921/16/14, від 13.03.2019 у справі № 545/2246/15, від 03.04.2019 у справі № 370/1288/15, від 10.04.2019 року у справі № 766/740/17.
Водночас колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що вказані постанови, у тому числі постанови, на які послався Скаржник у касаційній скарзі, не можуть бути прикладом визначення юрисдикції у цій справі, оскільки такі правовідносини не є тотожними правовідносинам у зазначених справах.
Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що правова позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 21.09.2021 у справі № 905/2030/19, на яку як не враховану судом апеляційної інстанції послався Скаржник, не є такою, що висловлена у справі з подібних правовідносин, оскільки у цій справи вирішувалося питання щодо ефективності способу захисту в разі звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом.
Втім у цій справі, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду, боржник звернувся до господарського суду в межах провадження справи про банкрутство зі скаргою на дії державного виконавця, вчинені ним у межах виконавчого провадження, відкритого на виконання судового рішення у справі, яка розглядалася в порядку цивільного судочинства.
Отже, відсутнє посилання на рішення судів (суду) касаційної інстанції (палати, об`єднаної палати) як на підставу порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції судами (судом) попередньої інстанції.
З огляду на викладене немає підстав для висновку про наявність усіх умов, за яких справа може бути передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з оскарженням судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Отже, визначена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України не знайшла свого підтвердження.
Відповідно до частини шостої статті 303 ГПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду та повертає справу на розгляд відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Керуючись статтями 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду