ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2022 року
м. Київ
справа № 208/8252/18
провадження № 51-4311км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - Іваненка І. В.,
суддів: Булейко О. Л., Луганського Ю. М.,
секретаря судового засідання Швидченко О. В.,
за участю:
прокурора Чабанюк Т. В.,
представника потерпілого (відеоконференція) Піцика Р. В.
потерпілого (відеоконференція) ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ісакова В.В. в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040160001407, за обвинуваченням
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, жителя АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини.
Вироком Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 січня 2021 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди на суму 10 000 грн.
Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та засуджено за те, що він 31 серпня 2018 року о 02:00 год, знаходячись на подвір`ї будинку за адресою АДРЕСА_3, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, умисно з пістолету травматичної дії здійснив не менше чотирьох пострілів у бік потерпілого ОСОБА_1, чим заподіяв йому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Дніпровським апеляційним судом за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та вирішення цивільного позову було скасовано й ухвалено новий вирок від 13 серпня 2021 року, яким ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 125 КК України призначено покарання у виді арешту на строк 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 50 000 грн. У решті вирок місцевого суду залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі захисник Ісаков В.В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду змінити та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Зазначає, що апеляційний суд при призначенні покарання належним чином не врахував обставин, які пом`якшують покарання, і дані про особу обвинуваченого та безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання.
При цьому посилається на те, що апеляційним судом недостатньо враховані дані, які характеризують особу винного, зокрема, що останній раніше не судимий, на обліках лікарів нарколога та психіатра не перебував, працює, утримує малолітню дитину, на його утримані перебуває матір, яка є інвалідом 3-ї групи загального захворювання, а також не врахований висновок органу з питань пробації про можливість його виправлення без обмеження волі.
Окрім того, вважає, що апеляційний суд належним чином не обґрунтував свого рішення щодо необхідності призначення ОСОБА_2 покарання, яке належить відбувати реально.
Також від засудженого ОСОБА_2 надійшло клопотання щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у зв`язку закінченням строку давності та закриття кримінального провадження.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор, потерпілий та його представник вказали, що касаційна скарга є необґрунтованою, й просили її відхилити. Також просили залишити без задоволення й клопотання засудженого щодо звільнення від кримінальної відповідальності.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 125 КК України, а також розмір відшкодування за цивільним позовом, в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що потерпілий подав апеляційну скаргу, в якій на обґрунтування своєї позиції щодо незаконності вироку виклав змістовні, конкретні доводи про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого правопорушення й даним про особу винного, що призвело до м`якості призначеного покарання, а також щодо розміру цивільного позову. Потерпілий просив скасувати вирок місцевого суду й ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання у виді обмеження волі й збільшити розмір відшкодування йому моральної шкоди до 300 000 грн.
Відповідно до положень ст. 50 КК Українипокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно з вимогами ст. 65 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу винного та обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_2 покарання, апеляційний суд дотримався вимог ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного й навів у вироку переконливі мотиви ухваленого рішення.
Зокрема, судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_2 раніше не судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, на утриманні має малолітню дитину, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.
Також апеляційним судом взято до уваги суспільну небезпечність вчиненого правопорушення із застосуванням зброї на подвір`ї домоволодіння потерпілого, наслідки, що настали, і не відшкодування шкоди потерпілому.
Перебування на утриманні засудженого матері, яка є інвалідом 3 групи загального захворювання, про що вказується у касаційній скарзі, не може бути достатньою підставою для пом`якшення засудженому покарання, враховуючи обставини і характер вчиненого діяння.
Урахувавши всі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_2 покарання, яке потрібно відбувати реально, мотивувавши належним чином своє рішення.
Колегія суддів убачає, що покарання засудженому призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним й достатнім для його виправлення і попередження нових правопорушень, відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для зміни вироку апеляційного суду з підстав, що вказані у касаційній скарзі захисника, не убачається.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно й усебічно розглянути провадження і постановити законне, обґрунтоване та справедливе рішення, у матеріалах провадження під час касаційного розгляду в межах, визначених ст. 433 КПК України, не встановлено.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційної скарги захисника не убачає.
Що стосується клопотання ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі положень ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, то колегія суддів вбачає наступне.
Відповідно до положень ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі.
Аналогічний строк давності був передбачений вказаною нормою КПК України й в редакції станом на дату вчинення засудженим інкримінованого йому діяння. Зокрема, було вказано, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
З указаних норм закону вбачається, що строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності обчислюється з моменту вчинення цією особою кримінального правопорушення (початок строку) і до набрання вироком законної сили (кінець строку).
За таких обставин, ураховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, було вчинене засудженим 31 серпня 2018 року, а вирок Дніпровського апеляційного суду ухвалений 13 серпня 2021 року й набрав законної сили з моменту його проголошення, строк давності притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності на час ухвалення апеляційним судом оскаржуваного вироку не минув, а подальше тривання такого строку після набрання вироком законної сили чинним законом про кримінальну відповідальність не передбачено.
Тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання засудженого.
Керуючись ст. ст. 412, 413, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд