Постанова
Іменем України
11 січня 2022 року
м. Київ
справа № 662/1244/20
провадження № 51-4888км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Костюка О.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Мельника Д.Г. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Херсонського апеляційного суду від 06 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020230000000233, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Новомихайлівка Новотроїцького району Херсонської області, проживаючого у АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Вступ
ОСОБА_1 24 травня 2020 року, керуючи автомобілем, в порушення Правил дорожнього руху скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2, який від отриманих тілесних ушкоджень помер на місці події.
Вироком районного суду, ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки та звільненого від відбування покарання з встановленням іспитового строку.
Рішенням апеляційного суду вирок районного суду в частині призначення засудженому покарання скасовано та ухвалено свій вирок, яким призначено покарання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Захисник звернувся в суд касаційної інстанції зі скаргою, в якій поставив питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого через суворість.
Короткий зміст оскаржених судових рішення
За вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 травня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки.
Вироком Херсонського апеляційного суду від 06 липня 2021 року вирок районного суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасовано, ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 24 травня 2020 року приблизно о 21:30, у порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, будучи у стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем АЗЛК 2141, реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснюючи рух по автодорозі Чаплинка-Новотроїцьке-Риково, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, яка склалася, порушуючи вимоги п.п. 2.3 б), 12.3 Правил дорожнього руху України, не зреагував на зміну дорожньої обстановки, при виявленні небезпеки для руху, а саме з моменту зникнення головного світла його транспортного засобу, у порушення п. 31.6.б) Правил дорожнього руху України, не зупинив автомобіль та не припинив подальший рух, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_2, якому внаслідок даної дорожньо-транспортної події заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, від яких він помер на місці події.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, не оспорюючи доведеності винуватості та правильності кваліфікації дій засудженого, порушує питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість.
Захисник стверджує, що апеляційний суд порушив загальні засади призначення покарання, внаслідок чого визначив засудженому занадто суворе покарання. Свої доводи мотивує тим, що суд не врахував конкретних обставин справи та даних про особу засудженого, що в сукупності давало суду, на його думку, підстави призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
Висновоки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не оспорюються.
Мотиви Суду
Доводи захисника щодо суворості покарання та щодо необґрунтованості призначеного засудженому покарання у виді позбавлення волі, то колегія суддів вважає їх неспроможними, виходячи з наступного.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим
та вмотивованим. Суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону в повній мірі дотримався.
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно зі ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Термін "явно несправедливе покарання" означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покаранням та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
При призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі захисника, колегія суддів дійшла висновку, що доводи захисника не відповідають фактичним обставинам справи та не спростовують висновки апеляційного суду щодо призначеного засудженому покарання.
Приймаючи рішення про неможливість виправлення ОСОБА_1 зі звільненням його від відбування покарання, скасовуючи вирок суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи новий вирок, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції в порушення вищевказаних вимог кримінального закону, не в повній мірі врахував тяжкість кримінального правопорушення та його наслідки у вигляді смерті потерпілого, а також те, що ОСОБА_1 в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху керував автомобілем, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що значно підвищує як суспільну небезпечність особи винного, та і суспільну небезпечність вчиненого злочину. При цьому апеляційний суд також врахував ступінь тяжкості вчиненого засудженим кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким, особу винного, який характеризується посередньо, пом`якшуючі обставини - щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування шкоди, знаходження на його утриманні дітей та матері, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
Врахувавши вказані обставини, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновку суду першої інстанції щодо можливості виправлення ОСОБА_1 без його ізоляції від суспільства, визнавши неправильним застосування судом першої інстанції положень ст. 75 КК України, скасувавши вирок в цій частині та постановивши новий вирок., призначив ОСОБА_1 новим вироком покарання в мінімальній межі санкції частини 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, зазначивши, що таке покарання буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність рішення суду апеляційної інстанції, умотивованість його висновків щодо правильності призначеного засудженому покарання та справедливості обраного йому заходу примусу, захисник у касаційній скарзі не навів
З урахуванням вищезазначеного, зважаючи на конкретні обставини цього кримінального провадження, а саме грубе порушення засудженим правил дорожнього руху (керував транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, проявив неуважність та безпечність до дорожньої обстановки, через що настали непоправні наслідки у вигляді смерті потерпілого), колегія суддів вважає, що досягти мети покарання можливо лише з реальним його відбуванням засудженим.
Таким чином, відсутні підстави вважати призначене покарання несправедливим через суворість.