Постанова
Іменем України
10 січня 2022 року
м. Київ
справа № 755/3102/21
провадження № 61-14384св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Дядюра Наталія Олександрівна, на постанову Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року у складі колегії суддів:
Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про розірвання угоди та стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позовну заяву мотивовано тим, що 22 липня 2015 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Світильнянське" (далі -
ТОВ "Світильнянське") та ОСОБА_3 був укладений договір безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, за умовами якого ОСОБА_3 було надано поворотну фінансову допомогу у розмірі
1 260 000 грн, на термін шість місяців з моменту отримання коштів. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року (справа №753/787/16), яке набрало законної сили 15 березня 2018 року, встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 22 лютого 2005 року до 20 вересня 2015 року та визначено перелік майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, у тому числі зазначені вище кошти. Вказує, що 19 липня 2018 року між сторонами було укладено угоду про врегулювання заборгованості, де ОСОБА_2 виступила стороною "первісний кредитор", а ОСОБА_1 - "новий кредитор",
ТОВ "Світильнянське" виступало стороною боржника.
За умовами оспорюваної угоди позивач прийняв на себе зобов`язання перед відповідачем виконати грошові зобов`язання замість ТОВ "Світильнянське", тим самим приймаючи у відповідача право вимоги Ѕ частини від суми позики до ТОВ "Світильнянське" за договором про надання безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 22 липня 2015 року. На виконання умов вищезазначеної угоди про врегулювання заборгованості від 19 липня
2018 року позивач сплатив відповідачу грошові кошти у сумі 629 750 грн, що підтверджено відповідною розпискою.
Зазначив, що укладаючи спірну угоду він вважав, що набув право вимоги до ТОВ "Світильнянське" замість ОСОБА_2, у зв`язку із переходом до нього прав і обов`язків нового кредитора на суму 629 750 грн, однак ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 жовтня 2019 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, та закрито провадження у справі. Мировою угодою сторони визначили факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також визначили конкретний перелік спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, та приватну власність останньої. Однак у мировій угоді сторонами не зазначено жодних відомостей щодо спірних грошових коштів. Позивач вважає, що відповідач порушила умови угоди про врегулювання заборгованості від 19 липня
2018 року, оскільки, отримавши від позивача грошові кошти, фактично не передала йому права вимоги до ТОВ "Світильнянське", у зв`язку з чим позивач не має можливості реалізувати своє право вимоги до
ТОВ "Світильнянське", на що розраховував позивач укладаючи спірну угоду.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд розірвати угоду про врегулювання заборгованості від 19 липня 2018 року, укладену між ним та ОСОБА_2, стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти у сумі 629 750 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня
2021 року у складі судді Галагана В. І. позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано угоду про врегулювання заборгованості від 19 липня 2018 року, укладену між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 629 750 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із скасуванням судового рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу (справа № 753/787/16) фактично скасовано правову підставу/право набуття відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 629 750 грн, отриманих за спірною угодою від 19 липня 2018 року. ОСОБА_1 значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні угоди про визнання заборгованості від 19 серпня 2018 року. Зазначене є істотним порушенням договору та підставою для його розірвання зі стягненням з відповідача на користь позивача коштів, сплачених останнім на виконання умов укладеного між сторонами договору як безпідставно набутих.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 22 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що матеріали справи містять належні та допустимі докази на підтвердження того, що при укладенні спірної угоди сторони договору не пов`язували підстави на отримання Ѕ частини позики з судовим рішенням, яке у подальшому було скасовано, як підставу отримання відповідачем прав на частину позики. Навпаки, сторони в угоді про врегулювання заборгованості від 19 липня
2018 року чітко прописали в рамках якої судової справи відбувається урегулювання спірного питання, а саме судова справа № 361/1840/18, спір у якій стосується права ОСОБА_2 на передані ОСОБА_3
ТОВ "Світильнянське" за договором безвідсоткової зворотної фінансової допомоги від 22 липня 2015 року грошові кошти в сумі 1 259 500 грн.
Вказаний спір у справі № 361/1840/18 судом не вирішено, а тому є передчасними вимоги позивача про розірвання спірного договору та повернення коштів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 уклала спірну угоду не маючи на те достатніх правових підстав, через що позивач не має можливості реалізувати своє право вимоги до ТОВ "Світильнянське" щодо відповідних коштів. Вказує, що відповідач уклала із іншими спадкоємцями померлого чоловіка мирову угоду, затверджену судом першої інстанції, якою фактично відмовилася від грошових коштів, які були надані спадкодавцем ТОВ "Світильнянське" як безвідсоткову зворотну фінансову допомогу.
Відзив на касаційну скаргу
У листопаді 2021 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач посилається на необґрунтованість доводів скарги та законність прийнятої судом апеляційної інстанції постанови.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 липня 2015 року між ОСОБА_3 та ТОВ "Світильнянське" був укладений договір №22/07-15 безвідсоткової зворотної фінансової допомоги, за умовами якого позикодавець ОСОБА_3 зобов`язався надати позичальнику ТОВ "Світильнянське" безвідсоткову зворотну фінансову допомогу, а товариство зобов`язалося використати її за власними потребами і повернути допомогу протягом 6 (шести) місяців з моменту надходження коштів. Сума допомоги становить 1 260 000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року у справі №753/787/16, залишеним без змін постановою Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2018 року, частково задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 та встановлено факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 22 лютого 2005 року до 20 вересня 2015 року.
Постановою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду м. Києва від 15 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, сторони уклали мирову угоду, яку було затверджено ухвалою Дарницького районного суду міста Києва
від 17 жовтня 2019 року. За умовами мирової угоди відповідачі визнають факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у період з 01 червня 2010 року
до 20 вересня 2015 року.Сторони визнають спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 певні грошові кошти, розміщені у банківських установах, цінності в індивідуальному банківському сейфі
АТ "Юнекс Банк". Позивач підтверджує, що все інше рухоме і нерухоме майно набуте/придбане ОСОБА_3 в період спільного проживання з позивачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є спільним сумісним майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3
19 липня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено угоду про врегулювання заборгованості, відповідно до умов якої ОСОБА_1 бере на себе зобов`язання перед ОСОБА_2 виконати грошове зобов`язання за ТОВ "Світильнянське" (боржник), яке виникло у останнього за договором безвідсоткової фінансової допомоги від 22 липня 2015 року, укладеним між ТОВ "Світильнянське" та ОСОБА_3 . Розмір грошового зобов`язання становить Ѕ частину від суми позики, що підлягає поверненню за основним договором та складає 629 750грн.
Пунктом 3 зазначеної угоди сторони передбачили, що право вимоги повернення Ѕ частини позики належить ОСОБА_2 як особі, яка проживала з ОСОБА_3 на момент надання позики однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Відповідно до пункту 5 угоди первісний кредитор на вимогу нового кредитора зобов`язується видати на ім`я останнього та/або на будь-яку іншу особу, вказану новим кредитором, довіреність (довіреності) на ведення судової справи № 361/1840/18, відкритої Броварським міськрайонним судом Київської області, за позовом первісного кредитора ОСОБА_2 до
ТОВ "Світильнянське", ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та його розподіл.
Згідно з пунктом 7 угоди після повного виконання новим кредитором своїх зобов`язань за цією угодою первісний кредитор втрачає право вимоги до боржника, а новий кредитор отримує регресне право вимоги до боржника в обсягах виконаного ним зобов`язання.
Відповідно до відміток на угоді, ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 200 000,00 грн - 19 липня 2018 року; 200 000, 00 грн - 27 липня 2018 року;
229 750,00 грн - 06 липня 2018 року.
Звертаючись до суду із позовом про розірвання угоди від 19 липня 2018 року та повернення коштів як безпідставно набутих, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 не мала право передавати позивачу право вимоги до
ТОВ "Світлильнянське", оскільки за умовами мирової угоди, затвердженої Дарницьким районним судом мю Києва від 17 жовтня 2019 року, майно, що не передбачено цією мировою угодою, не є спільним сумісним майном подружжя.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах
2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.