ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/4226/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Мамалуя О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2021
(головуючий - Владимиренко С.В., судді Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 11.06.2021
(суддя Пінчук В.І.)
у справі №910/4226/21
за позовом Приватного підприємства "Транс Логістик"
до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення 146 398,84 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Приватне підприємство "Транс Логістик" (далі - ПрАТ"Транс Логістик" позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ"Українська пожежно-страхова компанія", відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 146.398,84 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 078999/9220/190001043 від 16.07.2019 за умовами якого відповідач застрахував належний позивачу автомобіль марки MAN, у тому числі і на випадок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Позивач відповідно до умов договору оплачував послуги страхування. 27.10.2020, сталась ДТП, внаслідок якої застрахований автомобіль MAN TGM 12.250, д.н. НОМЕР_1 (далі - застрахований автомобіль, ТЗ) зазнав технічних ушкоджень. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська, водія застрахованого автомобіля - ОСОБА_1 було визнано винним у порушенні п.п. 1.5, 10.9, 13.1 Правил дорожнього руху (далі - ПДР). Згідно рахунку, наданого офіційним сервіс-партнером MAN в Україні, вартість ремонту автомобіля після ДТП склала 146.398,84 грн. Позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак відповідач безпідставно відмовив у здійсненні виплати.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.06.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2021, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 146.398,84 грн страхового відшкодування.
4. Рішення судів мотивовано тим, що сторонами укладено договір страхування автомобіля, що належить позивачу, розмір франшизи за договором встановлено 0,00 грн, додатком № 70 від 08.07.2020 до договору визначено страхову суму у розмірі 1.300.000,00 грн. Судами встановлено настання страхового випадку, у зв`язку з чим відповідач безпідставно відмовляється виплачувати страхове відшкодування у розмірі 146.398,84 грн, що є вартістю ремонту ТЗ, який проведено на офіційному сервісному центрі автомобілів MAN . При цьому, судами зазначено, що ані Правилами добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного), затвердженими 31.12.2009 Головою Правління ПрАТ"Українська пожежно-страхова компанія" (далі - Правила), ані договором страхування не передбачено обов`язку саме позивача зі складання акта огляду ТЗ. Натомість у Правилах відсутня така причина відмови у виплаті страхового відшкодування, як відсутність акту огляду ТЗ, а тому є безпідставною відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність акту огляду ТЗ.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову у позові.
6. Скаржник зазначає про те, що висновки судів про відсутність підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування суперечать положенням статей 3, 6, 12, 525, частини першої статті 526 та статей 627, 990, 991 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
7. Відповідач стверджує, що суди, незважаючи на наявність в укладеному між сторонами договорі страхування пункту 16.1.11, який надає страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування у разі відсутності акта огляду транспортного засобу, складеного при укладенні договору страхування, не застосували положень такого пункту до спірних правовідносин, чим позбавили страховика його права, прямо передбаченого умовами договору.
8. Також, за доводами скаржника, суди не звернули уваги на положення Правил страхування, які прямо передбачають обов`язок страхувальника надати транспортний засіб для огляду при укладенні договору страхування, і не надали оцінки умовам договору, які вказують на необхідність складення акта огляду транспортного засобу при укладенні договору страхування.
9. Обґрунтовуючи підставу, передбачену пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), скаржник зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, четвертої статті 9 та статті 16 Закону України "Про страхування", а також положень статті 525, частини першої статті 526 та статей 627, 990, 991 ЦК України у подібних правовідносинах.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
10. Позивач надав відзив на касаційну скаргу та додаткові пояснення, у яких посилаючись на безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
11. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 16.07.2019 між ПП ?Транс Логістик? (Страхувальник) та ПрАТ ?Українська пожежно - страхова компанія? (Страховик) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №078999/920/190001043 (далі - договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням визначеним у частині 1 договору наземним транспортним засобом (далі - ТЗ) та стаціонарно встановленим на ньому додатковим обладнанням (далі - ДО).
12. Згідно Переліку транспортних засобів та умов їх страхування (Додаток 70 від 08.07.2020 до Договору) відповідач застрахував транспортний засіб позивача, а саме: MAN TGM 12.250, д.н. НОМЕР_1, 2018 року випуску, страхова сума - 1 300 000,00 грн. Розмір франшизи за договором 0,00 грн.
13. Страховим випадком за договором є передбачена Договором подія (ризик, визначений Страхувальником в частині 1 Договору), що відбулась у період дії Договору, з настанням якої виникає обов`язок Страховика здійснити виплату страхового відшкодування Страхувальнику/Вигодонабувачу на умовах Договору. Страховик в межах страхової суми компенсує збитки, що виникли внаслідок страхового випадку та пов`язані з компенсацією за втрату або за відновлювальний ремонт ТЗ/ДО, шляхом виплати страхового відшкодування до цього Договору (п.п. 5.1, 5.2 Договору).
14. Згідно п. 7.1 договору страхові суми, розмір яких визначається за домовленістю між Страховиком і Страхувальником під час укладення Договору, встановлюються окремо по КАСКО та ДО та зазначаються в частині І Договору.
15. Разом з цим, за умовами Правил, договір страхування укладається на підставі письмової Заяви Страхувальника на страхування ТЗ. Для укладення Договору страхування Страхувальник пред`являє Страховику такі документи: документи про реєстрацію ТЗ, документ, що підтверджує вартість ТЗ (довідка-рахунок, митна декларація тощо), документ, що підтверджує вартість додаткового обладнання. При страхуванні ТЗ, поновлення чи зміною умов Договору страхування Страхувальник зобов`язаний надати Страховику ТЗ та Додаткове обладнання для огляду (п.п. 8.1, 8.2, 8.3 Правил).
16. Згідно п. 9.2.14 Правил Страхувальник зобов`язаний у разі настання страхового випадку, надавати Страховику на його вимогу всі необхідні документи для встановлення факту, причини, обставини настання такої події, а також всі необхідні документи для встановлення розміру збитків.
17. Нести власну відповідальність в обсязі встановленої Договором франшизи. Надати транспортний засіб для огляду, проведення розслідування або експертного дослідження страхового випадку, під час або після закінчення відновлювального ремонту, та в інших випадках на вимогу Страховика дії Договору страхування (п.п. 9.2.15, 9.2.18 Правил).
18. Також, Правила містять розділ 15 - причини відмови у виплаті страхового відшкодування, серед яких відсутня така підстава відмови у виплаті страхового відшкодування як відсутність Акта огляду.
19. З метою встановлення обставин страхового випадку, визначення розміру збитку та виплати страхового відшкодування Страхувальник зобов`язаний надати страховику, в залежності від застрахованого ризику та типу страхового випадку, наступні документи:
- при настанні страхового випадку за будь-яким ризиком: письмову заяву про настання страхового випадку та страхового відшкодування; документи, що посвідчують особу Страхувальника/Вигодонабувача (для фізичних осіб: паспорт, довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру. Для юридичної особи: свідоцтво про державну реєстрацію; довідка про включення до ЄДРПОУ); довідку від компетентних органів, в залежності від типу страхового випадку; копію Договору страхування; документи, що посвідчують майновий інтерес Страхувальника/Вигодонабувача - свідоцтво про реєстрацію, договір купівлі-продажу, договір оренди тощо; якщо справа про подію, що має ознаки страхового випадку передано до суду - копію рішення суду; документи, що підтверджують вартість відновлювального ремонту, необхідного для відновлення пошкодженого застрахованого ТЗ та/або ДО, а саме: документи ремонтних підприємств (наряд - замовлення, калькуляція, рахунки), де буде здійснено відновлювальний ремонт ТЗ, із зазначенням переліку відновлювальних робіт, їх вартість, вартість деталей, що замінюються, і т.ін.; висновок незалежної експертизи, якщо вона замовлялась Страхувальником; у разі, якщо ТЗ є забезпеченням банківського кредиту - письмовий дозвіл Вигодонабувача на отримання Страхувальником суми страхового відшкодування, якщо Вигодонабувач у письмовій формі не визначив іншого порядку сплати страхового відшкодування (п. 13.1.1 Договору);
- при настанні страхового випадку по ризику ?ДТП" додатково до документів, вказаних в п. 13.1.1 частини ІІ цього Договору надаються наступні документи:
для всіх випадків пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ:
копія посвідчення водія, що керував ТЗ під час настання страхового випадку; довідка про факт ДТП, що мала місце, видана кожному учаснику, із зазначенням дати, часу, місця та пошкоджень ТЗ, а також довідка про реєстрацію і обставини ДТП, видана уповноваженим на те державним органом, із зазначенням обставин, наслідків пригоди (пошкоджень ТЗ, додаткового обладнання), П.І.Б. та адреси учасників ДТП, їх стану та технічного стану ТЗ, інформації про наявність полісів ОСЦПВВНТЗ; при пошкодженні виключно скляних деталей ТЗ - вітрового, заднього та бокового скла автомобіля, скла фар і світлорозсіювачів ліхтарів, скла, зовнішніх дзеркал, повторювачів поворотів застрахованого ТЗ, за умови відсутності пошкодження деталей, вузлів та агрегатів цього ТЗ, у разі відсутності довідки ДАІ використовується Акт огляду ТЗ, який складають уповноважені представники Страховика і Страхувальника, за встановленою Страховиком формою. Протягом строку дії Договору при пошкодженні виключно скляних деталей Страховик здійснює не більше __ виплат страхового відшкодування без довідок компетентних органів, за кожним застрахованим ТЗ (п. 13.1.4 Договору).
20. Згідно п. 16.1. п.п. 16.1.11 договору (в редакції протоколу розбіжностей до договору страхування) підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є відсутність акту огляду, завіреного підписом та печаткою представника Страховика, що засвідчує факт проведення огляду та фотографування транспортного засобу.
21. 27.10.2020 о 13 год 45 хв., в с. Самарівка, на вул. Виробнича, 6, водій ПП ?Транс Логістик? ОСОБА_1, керуючи автомобілем MAN TGM 12.250, не переконався, що це буде безпечним та не створить небезпеки, здійснював маневрування, рухаючись заднім ходом, не вибрав безпечний інтервал та здійснив зіткнення з естакадою, яка знаходилась на території підприємства. Внаслідок ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
22. Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26.01.2021 (справа № 175/3913/20 ) водія ПП ?Транс Логістик? ОСОБА_1. було визнано винним у порушенні п.п.1.5, 10.9, 13.1 ПДР, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП.
23. 28.10.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку.
24. За умовами договору передбачено, що Страхувальник повинен здійснювати відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу лише на СТО, погодженою із Страховиком. Сторони домовились, що за цим договором погодженими із страховиком вважаються всі СТО, на яких відповідно до вимог заводу - виробника ремонтуються застраховані ТЗ після страхових випадків (п. 12.5. договору).
25. Позивач надав відповідачу рахунок №DNZ_2004005 від 04.11.2020, наданий офіційним сервіс - партнером MAN в України ТОВ ?Технофорум?, що є офіційним дилером автомобільної марки MAN, в якому визначена вартість ремонту застрахованого автомобіля після ДТП в розмірі 146.398,84 грн.
26. Відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування за шкоду заподіяну транспортному засобу, на підставі п.п. 16.1.11 п. 16.1 договору страхування (лист №1954 від 22.12.2020 ?Про відмову у виплаті страхового відшкодування?), у зв`язку з відсутністю акта огляду ТЗ, при цьому, відповідач посилався на те, що Страхувальник при укладенні договору страхування не виконав свого обов`язку щодо надання Страховику транспортного засобу MAN TGM 12.250, д.н. НОМЕР_1, для огляду та фотографування.
27. Водночас, суди встановили, що сторони договору не заперечують факту настання страхового випадку - ДТП, пошкодження транспортного засобу MAN TGM 12.250, д.н. НОМЕР_1, своєчасного звернення позивача до відповідача із заявою про настання страхового випадку та надання позивачем відповідачу документів, що підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків.
Позиція Верховного Суду
28. Касаційний господарський суд, здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, обговоривши доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі та заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи, надану господарськими судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши дотримання судами норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
29. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
30. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення страхового відшкодування, на підставі укладеного сторонами договору, у зв`язку з настанням страхового випадку.
31. Частиною 1 статті 6 Закону України "Про страхування" передбачено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
32. Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
33. Дана норма кореспондується із статтею 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
34. Згідно статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
35. Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов`язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов`язання страховика виплатити страхове відшкодування.
36. Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
37. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
38. У частині 1 статті 991 ЦК України та частині першій статті 26 Закону "Про страхування" визначено перелік випадків, коли страховик вправі відмовити страхувальнику у здійсненні страхових виплат.
39. Одночасно у частині другій статті 991 ЦК України та частині другій статті 26 "Про страхування" визначено, що умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
40. Отже, перелік підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, що визначені законом, не є вичерпним. У договорі сторони мають право визначити інші підстави на власний розсуд, але за умови, що вони не суперечать закону.
41. Судами встановлено, що страховик відмовив у виплаті страхового відшкодування з посиланням на п.п. 16.1.11, п. 16.1 договору страхування, зважаючи на відсутність акта огляду ТЗ.
42. Верховний Суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). А згідно зі статтею 204 цього Кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
43. Таким чином, зважаючи на те, що презумпція правомірності правочину не спростована у встановленому порядку: відсутня як пряме зазначення в законі на нікчемність (недійсність) умови, погодженої у підпункті 16.1.11 пункту 16.1 договору страхування, так і судове рішення про визнання недійсним окремої частини правочину, Верховний Суд не має підстав вважати, що така умова суперечить закону.
44. Разом з цим, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Однак це не означає, що право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування з підстав порушення умов договору (у даному випадку - відсутність акта огляду транспортного засобу) є абсолютним та безумовним, оскільки стаття 13 ЦК України встановлює межі здійснення цивільних прав, зокрема, частина третя цієї статті визначає, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
45. Конституційний Суд України у Рішенні від 28.04.2021 N 2-р(ІІ)/2021 вказав, зокрема, таке:
- словосполуку "а також зловживання правом в інших формах", слід тлумачити та застосовувати не відокремлено від інших приписів права, а в їх посутньому взаємозв`язку з нормами Кодексу, насамперед із тими, що містяться в його статтях 3, 12, 13. Унаслідок цього, на думку Конституційного Суду України, учасник цивільних відносин у разі потреби за допомогою відповідної консультації зможе розумно передбачити, які його дії можуть бути в подальшому кваліфіковано як недобросовісні та такі, що порушують межі здійснення цивільних прав, зокрема у формі зловживання правом, та якими можуть бути юридичні наслідки таких дій" (абзац другий підпункту 3.6 пункту 3 мотивувальної частини);
- частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, тому що ця мета є правомірною (легітимною) (абзац третій підпункту 5.3 пункту 5 мотивувальної частини).
46. Крім того, на думку Конституційного Суду України, тлумачення та застосування судами джерел цивільного права у будь-якому разі має ґрунтуватися на таких засадах цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність і розумність (абзац третій підпункту 3.5 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 28.04.2021 N 2-р(ІІ)/2021).
47. У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок про те, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Цей висновок було враховано і постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05. 2021 у справі № 461/9578/15-ц (пункт 91).
48. Керуючись наведеними принципами, Верховний Суд доходить висновку, що страхова компанія за умовами договору мала право на відмову, проте така відмова повинна мати розумне пояснення, мотиви, оскільки інакше - застосування умови договору, що дозволяє одній стороні діяти на шкоду іншій, хоча обидві сторони діяли необачно та не склали акт огляду транспортного засобу, що мав передувати укладанню та виконанню договору, не відповідатиме принципам добросовісності, розумності та справедливості.
49. При цьому орієнтиром для дотримання межі здійснення цивільного права для суду є мета, для якої страхова компанія наділялася таким правом, - захист від здійснення необґрунтованих виплат, пов`язаних з пошкодженнями транспортних засобів, що мали місце до укладення договору. Відмова здійснювати страхове відшкодування взагалі (лише з причини відсутності акта) неспівмірна з цією метою, оскільки страховик, сплачуючи страхові платежі протягом тривалого часу, має також законне право очікувати на отримання виплати при настанні страхового випадку, і суд не може це не брати до уваги. Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 910/4224/21, від 23.12.2021 у справі № 910/4996/21, від 23.12.2021 у справі № 910/4099/21.
50. Верховний Суд бере до уваги, що відповідно до частин першої та четвертої статті 18 Закону України "Про страхування" при укладанні договору страхування страховик має право запросити у страхувальника баланс або довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою), та інші документи, необхідні для оцінки страховиком страхового ризику. Договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
51. Водночас, страховик перед укладенням договору цим правом не скористався, не запросив відповідні документи (акти огляду) і на власний ризик уклав договір, незважаючи на те, що за Правилами огляд транспортного засобу має здійснюватися перед укладенням договору, при цьому, діючи добросовісно і розумно, страхова компанія мала б направити повідомлення про необхідність проходження огляду застрахованого транспортного засобу чи відмовитись від укладення договору.
52. При цьому, Суд зауважує, що відсутність акта огляду, який не був оформлений при укладенні договору, не може бути безумовною та автоматичною підставою для відмови відповідачем у здійсненні виплати страхового відшкодування. Так, відповідач відмовляючись виплачувати страхове відшкодування посилався на невиконання страхувальником обов`язку визначеному у пунктах 8.3, 9.2.18 Правил надати транспортний засіб для огляду при укладанні договору, при цьому, у матеріалах справи відсутні докази, і відповідач не доводив, що акт огляду ТЗ не був складений внаслідок ухилення страхувальника від здійснення огляду транспортного засобу чи вчинення інших дій, які перешкоджали проведенню такого огляду страховою компанією, перед укладанням договору. Натомість відповідно до ст. 998 ЦК України, ст. 21 Закону України "Про страхування" обов`язки страхувальника визначаються законом та умовами договору, так, за умовами договору обов`язок щодо складання акта огляду ТЗ не покладено саме на страхувальника, тоді як у п.п. 16.1.11 договору визначено, що акт огляду ТЗ завіряється підписом та печаткою представника страховика.
53. Суд касаційної інстанції враховує встановлення судами обставин щодо настання страхового випадку - ДТП, пошкодження застрахованого транспортного засобу, своєчасного звернення позивача до відповідача із заявою про настання страхового випадку та надання позивачем відповідачу документів, що підтверджують настання страхового випадку і розмір збитків.
54. Отже, Верховний Суд, беручи до уваги конкретні обставини справи, вважає, що у даному випадку єдиним мотивом відмови у виплаті страхового відшкодування було небажання виконання зобов`язань відповідачем щодо виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку, що не узгоджується з принципом добросовісної поведінки.
55. З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, на підставі наданих доказів, ухвалено законні і обґрунтовані судові рішення про задоволення позову.
56. Як зазначалося вище у цій постанові, підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України.
57. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
58. Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
59. Скаржник зазначав про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування частин першої, четвертої статті 9 та статті 16 Закону України "Про страхування", а також положень статті 525, частини першої статті 526 та статей 627, 990, 991 ЦК України у подібних правовідносинах.
60. Разом з цим, під час касаційного провадження у цій справі було з`ясовано, що Верховний Суд у касаційному порядку переглядав справи № 910/4550/21, № 910/4099/21, № 910/4996/21, за позовом ПП ?Транс Логістик? до ПрАТ"Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування, позовні вимоги у яких були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору добровільного страхування наземного транспорту, з огляду на безпідставну відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на відсутність акта огляду транспортного засобу при укладенні договору страхування, що є підставою для відмови у здійсненні виплати відповідно до підпункту 16.1.11 пункту 16.1 договору добровільного страхування наземного транспорту. Верховний Суд під час касаційного перегляду зазначених справ дійшов висновку про неправомірність дій страхової компанії щодо відмови у виплаті страхового відшкодування через відсутність акта огляду застрахованого транспортного засобу, складеного на час укладення договору страхування. При цьому, у вказаних справах, скаржник оскаржуючи судові рішення, також зазначав про неправильне застосування положень частин першої, четвертої статті 9 та статті 16 Закону України "Про страхування", статті 525, частини першої статті 526 та статей 627, 990, 991 ЦК України.
61. Касаційний суд зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі № 910/4226/21 узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4550/21, від 23.12.2021 у справі № 910/4996/21, від 23.12.2021 у справі № 910/4099/21, які ухвалені в аналогічних справах та враховуються Судом у силу приписів частини четвертої статті 300 ГПК України, підстав для відступу від яких колегія суддів не вбачає.
62. Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки Верховним Судом не було встановлено допущених судами першої та апеляційної інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права, з наведених у касаційній скарзі мотивів, відповідно, підстава касаційного оскарження є необґрунтованою, а відтак і підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень у касаційного суду немає.