ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа №640/20401/21
адміністративне провадження № К/9901/40848/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Радишевської О.Р., Шевцової Н.В.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом Приватного підприємства "Універсал-Транс" до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними дій, визнання нечинними окремих положень адміністративних договорів та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Приватного підприємства "Універсал-Транс" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року (суддя-доповідач Чаку Є.В., судді Єгорова Н.М., Коротких А.Ю.),
У С Т А Н О В И В:
У липні 2021 року Приватне підприємство "Універсал-Транс" (далі - ПП "Універсал-Транс") звернулося з позовом до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), у якому просило:
- визнати протиправними дії Департаменту, які полягали в організації і проведенні перевірки ПП "Універсал-Транс" та оформленні її результатів шляхом складання актів: від 09.07.2021 №1/84, від 09.07.2021 №1/82, від 15.07.2021 №1/83, від 16.07.2021 №1/83, від 09.07.2021 №1/18, від 16.07.2021 №1/81, та прийняття рішень, оформлених листами-попередженнями, про недопущення порушень умов договорів, вчинених на підставі повідомлення про проведення перевірки від 18.06.2021 №053-18689;
- визнати нечинними окремі пункти договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті, укладених між Департаментом (Організатор) та ПП "Універсал-Транс" (Перевізник), в частині положень про право Організатора забезпечувати організацію перевірок щодо дотримання Перевізником умов договорів та порядок здійснення відповідного контролю;
- зобов`язати Департамент унести зміни до пункту 4.1 договорів про організацію перевезень пасажирів на міському автобусному маршруті, виклавши його в наступній редакції: "Контроль за виконанням умов договору здійснюється Організатором на підставі пункту 56 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 №1081, шляхом звернення до Державної служби України з безпеки на транспорті для здійснення заходів державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт".
Одночасно з позовною заявою ПП "Універсал-Транс" подало заяву про забезпечення позову, в якій просило: заборонити Департаменту вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з ПП "Універсал-Транс" договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва: №54/17, №55/17, №56/17, №57/17 від 14 лютого .2017 року; №15, №16, №17, №18, №19 від 28 січня 2020 року; №81, №82, №83 від 20 липня 2020 року; №10-19, №11-19 від 23 січня 2019 року; №96, №97 від 11 грудня 2020 року; №102-18 від 15 травня 2018 року; заборонити Департаменту вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ПП "Універсал-Транс" умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, укладених з Департаментом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено повністю.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року та відмовлено у задоволенні заяви ПП "Універсал-Транс" про забезпечення позову.
У касаційній скарзі ПП "Універсал-Транс", стверджуючи про необґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції внаслідок порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року та залишити в силі ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2021 року, яка на думку позивача, відповідає закону.
Так, за доводами позивача, суд апеляційної інстанції помилково скасував заходи забезпечення позову у цій справі, які були направлені на тимчасовий судовий захист та були єдиним дієвим засобом для збереження правового становища до вирішення в судовому порядку питання щодо предмета позову.
У відзиві на касаційну скаргу Департамент просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Як зазначає відповідач, заходи забезпечення позову, про які просить позивач, нівелюють права пасажирів на отримання якісних транспортних послуг, а також фактично позбавляють Департамент можливості виконувати свої повноваження відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, відповідач уважає не доведеними доводи позивача, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Частинами першою і другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У частині першій статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини другої статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Згідно зі сталою практикою застосування адміністративними судами наведених положень КАС України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про ймовірність ускладнень, пов`язаних з виконанням рішення суду, або про очевидні ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у адміністративному провадженні.
Як убачається з матеріалів справи, у позовній заяві ПП "Універсал-Транс" оскаржило дії Департаменту щодо проведення перевірок виконання позивачем умов договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, а також чинність окремих пунктів цих договорів з підстави відсутності компетенції у Департаменту самостійно здійснювати перевірку автомобільного перевізника на предмет дотримання ним вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання з ПП "Універсал-Транс" договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування м. Києва, позивач обґрунтував тим, що вчинення відповідачем таких дій за результатом проведених перевірок призведе до позбавлення права позивача на здійснення перевезень пасажирів, тобто на здійснення його законної господарської діяльності, що вплине на його майнові права у вигляді матеріальних збитків: як реальних - необхідності утримувати автобуси, у тому числі сплачувати лізингові платежі, які задіяні на вказаних маршрутах, так і упущену вигоду - недотримані доходи через позбавлення позивача права на здійснення перевезень.
Водночас невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти дії, направлені на проведення перевірок виконання ПП "Універсал-Транс" умов договорів, на переконання позивача, може спричинити продовження вчинення відповідачем протиправних дій з організації та проведення відповідних перевірок, без законного на те права, що призведе до необхідності позивачу подальшого звернення до суду за захистом свого порушеного права по кожній перевірці.
В ухвалі про забезпечення адміністративного позову суд першої інстанції виклав зміст доводів ПП "Універсал-Транс" та зазначив про їхню достатню обґрунтованість, що, за висновком суду, дає підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Постанову про скасування ухвали суду першої інстанції та відмову в задоволенні заяви ПП "Універсал-Транс" суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ухвалою про забезпечення позову суд першої інстанції фактично вирішив справу по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Іншим аргументом на користь прийнятого рішення суд апеляційної інстанції зазначив ненадання позивачем жодних доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду поданої позивачем заяви про забезпечення позову, колегія суддів водночас не може повністю погодитися з мотивами, з яких суд виходив при прийнятті цього рішення.
Так, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що заходи забезпечення позову, про які просив позивач, не пов`язані із предметом позову та змістом спірних правовідносин, які виникли у зв`язку із проведенням Департаментом перевірки виконання ПП "Універсал-Транс" умов договорів про організацію пасажирських перевезень, а не у зв`язку із достроковим припиненням цих договорів. Відтак, встановлена судом першої інстанції заборона відповідачу вчиняти дії, направлені на дострокове розірвання договорів з ПП "Універсал-Транс" та на проведення перевірок виконання ПП "Універсал-Транс" умов договорів, виходить за межі предмету оскарження та стосується правовідносин, які, ймовірно, можуть виникнути між сторонами в майбутньому.
Отже, оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції фактично не вирішив спір по суті позовних вимог, а вжив заходи забезпечення позову, які не випливають із його предмету та не стосуються оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, відсутні підстави вважати, що невжиття визначених позивачем заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача з проведення перевірки та визнання нечинними окремих положень договорів. В ухвалі суду першої інстанції жодних мотивів щодо такої імовірності не наведено, хоча підставою для вжиття заходів забезпечення позову зазначено всі обставини, перелічені у пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Колегія суддів уважає також слушними аргументи Департаменту про велику вірогідність порушення прав та охоронюваних законом інтересів пасажирів як споживачів послуг, що надаються ПП "Універсал-Транс", у зв`язку із вжиттям відповідних заходів забезпечення позову, враховуючи, що позивач оскаржує дії Департаменту виключно з мотивів відсутності компетенції у останнього на проведення перевірок та не оскаржує результати цих перевірок по суті виявлених порушень.
З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення поданої ПП "Універсал-Транс" заяви про забезпечення позову у цій справі.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно з частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
За наведених обставин правильне по суті рішення суду апеляційної інстанції підлягає зміні в його мотивувальній частині щодо оцінки доводів позивача, викладених у заяві про забезпечення позову.
Керуючись статтями 345, 350, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд