ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
cправа № 910/13789/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон" - Голубка А.В., Твердохліб І.Ю.,
Міністерства оборони України - Кардаш А.С.,
Військової частини А2215 Соцмістечко № 1 - Ільїна О.О.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп" - Дроботенка Ю.О.,
Військової частини А0215 - Ільїна О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 (у складі колегії суддів: Агрикова О.В. (головуючий), Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021 (суддя Мудрий С.М.)
у справі № 910/13789/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вастон"
до Міністерства оборони України, Військової частини А2215 Соцмістечко № 1,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Військової частини А0215,
про стягнення 1 003 888,86 грн та визнання протиправними дій,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вастон" (далі - ТОВ "Вастон") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства Оборони України (далі - Відповідач-1) та Військової частини А2215 Соцмістечко № 1 (далі - Відповідач-2) про:
- визнання протиправними дій Міністерства Оборони України та Військової частини А2215 з перешкоджання ТОВ "Вастон" в період з березня 2019 року до 22.01.2020 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2015 у справі № 902/862/15) у користуванні орендованим майном, на умовах Договору оренди № 43 від 22.04.2005;
- стягнення з Військової частини А2215, а у випадку недостатності коштів у порядку статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" з Міністерства Оборони України, на користь ТОВ "Вастон" 780 822,60 грн штрафу, нарахованого в порядку пункту 11.4 Договору оренди № 43 від 22.04.2005, через перешкоджання Орендодавцем у користуванні Позивачу (Орендарю) орендованим майном в період з березня 2019 року до 22.01.2020;
- стягнення з Військової частини А2215, а у випадку недостатності коштів у порядку статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" з Міністерства Оборони України, на користь ТОВ "Вастон" надмірно сплаченої за Договором оренди № 43 від 22.04.2005 орендної плати у розмірі 41 025,21 грн;
- стягнення з Військової частини А2215 на користь ТОВ "Вастон", а у випадку недостатності коштів у порядку статті 5 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" з Міністерства Оборони України, грошових коштів у розмірі 179 367,00 грн, як вартості поліпшень орендованого майна за Договором оренди №43 від 22.04.2005;
- вилучення з незаконного володіння Міністерства Оборони України та Військової частини А2215 неналежного Орендодавцю виявленого під час інвентаризації майна, що знаходиться на складі паливно-мастильних матеріалів № 2 за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, б. 1, включаючи поліпшення, зроблені Орендарем/Позивачем на умовах Договору оренди № 43 від 22.04.2005 вартістю 179 367,00 грн шляхом зобов`язання Орендодавця/Відповідача-2 діяти у порядку, встановленому пунктами 6 та 7 Додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 до Договору оренди № 43 від 22.04.2005.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідачем-2 протиправно та в порушення умов договору не було надано Позивачу допуску до орендованого майна, у зв`язку з чим Позивач вважав дії Відповідачів протиправними та нарахував штраф відповідно до пункту 11.4 Договору оренди, а також відповідно до умов договору просив стягнути наднормативно сплачену орендну плату. Також Позивач зазначив, що ним було здійснено поліпшення орендованого майна, а тому відповідно до умов Договору оренди він має право на стягнення вартості невід`ємних поліпшень орендованого майна.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.02.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовано тим, що Позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх вимог.
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій, ТОВ "Вастон" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.02.2021, а справу направити на новий розгляд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/13789/20 за касаційною скаргою ТОВ "Вастон" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.12.2021; встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу до 08.12.2021.
07.12.2021 Військова частина А2215 надіслала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечила доводи касаційної скарги, просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення і постанову - без змін.
08.12.2021 Міністерство Оборони України направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Інші учасники справи не скористалися наданим їм процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи встановлено, що 22.04.2005 між Військовою частиною А2215 (Орендодавець) та ТОВ "Вастон" (Орендар) укладено Договір оренди № 43 технологічного обладнання складу ПММ, розташованого в Бориспільському гарнізоні за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко (в/містечко №1) (далі - Договір оренди).
Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 цього Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає на підставі Дозволу № 153/148/540 від 29.09.2003 начальника служби пального Головного командування ВПС ЗСУ полковника Односталко В.С. в строкове оплатне користування обладнання та резервуарний парк, які входять в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів, розміщені за адресою: Київська обл., м. Бориспіль, Соцмістечко, що знаходиться на балансі в/ч А2215, вартість якого визначена згідно з актом експертної оцінки станом на 31.01.2005 і становить (без ПДВ) 89 135,00 грн; ПДВ - 17 827,00 грн. Вартість об`єкта оцінки з урахуванням ПДВ становить: 106 962,00 грн. Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та Акта приймання-передачі майна.
Згідно з пунктом 2.5 Договору оренди у разі припинення цього Договору майно повертається Орендарем Орендодавцю (балансоутримувачу) в належному стані, не гіршому ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу. Орендодавець (Балансоутримувач) повинен скласти Акт приймання-передачі.
Орендар повертає майно Орендодавцю (балансоутримувачу) аналогічно порядку, встановленому при передачі майна Орендарю за цим Договором. Майно вважається поверненим Орендодавцю (балансоутримувачу) з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі (пункт 2.6 Договору оренди).
За умовами пунктів 3.1, 3.3 вказаного Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і не може бути менше ніж 10% від оціночної вартості орендованого майна за один рік оренди, що становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - квітень 2005 року 743,00 грн. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством. Тому на підставі вищевикладеного та з урахування тендерної пропозиції орендна плата за квітень 2005 року та послідовні місяці за домовленістю сторін встановлюється на рівні 1 000,00 грн. Разом з ПДВ - 1 200,00 грн. Орендна плата у розмірі 100% перераховується Орендарем до Державного бюджету на розрахунковий рахунок Військової частини А2215 щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним, але не раніше отримання від Військові частини А2215 рахунку на оплату.
Відповідно до пункту 3.6 Договору оренди наднормативна сума орендної плати, яка поступила на розрахунковий рахунок Орендодавця, підлягає поверненню у встановленому порядку Орендарю або заліку в рахунок наступних платежів.
Згідно з пунктом 6.2 Договору оренди з дозволу Орендодавця за рахунок власних коштів Орендар може здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.
Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду майно згідно з розділом 1 цього Договору по Акту приймання-передачі майна, який підписується сторонами одночасно з цим Договором (пункт 7.1 Договору оренди).
У пункті 7.3 Договору оренди сторони погодили, що Орендодавець зобов`язується не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього Договору. Забезпечити цілодобовий безперешкодний доступ до орендованого майна представників Орендаря, його відвідувачів, техніки та обладнання. У тому числі надати безперешкодний доступ до орендованого майна залізничному та автомобільному транспорту.
За умовами пункту 7.5 Договору оренди Орендодавець зобов`язується відшкодувати Орендарю вартість зроблених останнім відокремлених поліпшень орендованого майна за наявності дозволу Орендодавця на такі поліпшення, в межах суми приросту вартості орендованого майна в результаті таких поліпшень.
Відповідно до пункту 10.1 Договору оренди цей Договір укладено строком на 5 років, що діє з 22.04.2005 до 22.04.2010.
У пункті 10.5 Договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання Договору поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна виокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря, а невідокремлювані поліпшення - власністю Орендодавця. Питання компенсації Орендодавцем збільшення вартості орендованого майна в результаті зазначених відокремлюваних поліпшень вирішуються відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства.
Згідно з пунктом 11.4 Договору оренди за невиконання Орендодавцем зобов`язань по цьому Договору, у тому числі пунктів 2.1, 2.3, 7.1, 7.3, останній сплачує Орендареві штраф у розмірі 3% від вартості Орендованого майна за кожний день невиконання своїх обов`язків.
Згідно з Актом прийому-передачі військового майна, яке входить в експлуатаційний комплект складу паливно-мастильних матеріалів, Військовою частиною А2215 передано в оренду ТОВ "Вастон", на виконання умов Договору оренди № 43 від 22.04.2005, наступне майно: задвижка ДУ-80 - 18 шт., задвижка ДУ-100 - 134 шт., задвижка ДУ-150-3 шт., труба ПСТ-100 - 94 шт., труба ПСТ-150-6 шт., труба (діаметр)-80 - 1 шт., стояк наливний - 3 шт., запірний кран - 3 шт., резервуар Р-60 - 20 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 7 шт., резервуар Р-50 - 3 шт., резервуар Р-50 - 10 шт., насос АСВН-80 в зборі (насос, електродвигун) - 6 шт., лічильник ЛЖ-100-4 шт., перехідні містки (зі сходами) ширина 0,55 мм - 143 м/п, ФГН-60 (корпус) - 6 шт., перепускний клапан - 3 шт., світильники герметичні - 5 шт., прожектори - 4 шт., стовпи електроосвітлення, залізобетонні - 4 шт., огорожа з колючого дроту - 5000 м/п, ворота металеві з 2 хвіртками - 6 шт., плити ПАГ-14 - 20 шт.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 у справі № 5011-65/10455-2012 за позовом заступника Дарницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Військової частини А2215, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до ТОВ "Вастон" про припинення договору оренди та повернення майна, встановлено, що за відсутності заперечень Орендодавця Договір оренди № 43 від 22.04.2005 вважається продовженим до 22.04.2015.
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2015 у справі № 902/862/15, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 та постановою Верховного Суду від 23.07.2020, позовні вимоги заступника військового прокурора Дарницького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, Військової частини А2215 задоволено повністю; визнано таким, що припинив свою дію Договір оренди № 43 від 22.04.2005, укладений між Військовою частиною А2215 та ТОВ "Вастон"; витребувано з користування ТОВ "Вастон" орендоване за Договором оренди № 43 від 22.04.2005 майно та зобов`язано його повернути Військовій частині А2215.
У вищезазначеному рішенні Господарського суду Київської області від 28.12.2015 судом встановлено, що протягом місяця після закінчення строку Договору оренди мали місце заперечення Орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, тому Договір оренди № 43 від 22.04.2005 є припиненим з 22.04.2015 у зв`язку закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно листа Головного управління ДФС у м. Києві від 07.03.2019 № 35429/19/2615-23-11-27, Військову частину А2215 попереджено про необхідність повідомлення представника СУФР ГУ ДФС у м. Києві про в`їзд на територію складу ПММ № 2 представників ТОВ "Вастон".
03.04.2019 ТОВ "Вастон" звернулось до Військової частини А2215 з вимогою за вих. № 32, у якій, посилаючись на пункт 7.3 Договору оренди № 43 від 22.04.2005 з метою проведення відпуску/відвантаження/розвантаження, у тому числі належного ТОВ "Вастон" палива, зі/на склад ПММ № 2 в/ч А2215, просило забезпечити в`їзд/випуск/виїзд зі складу з 8:30 до 22:50 години особам та транспортним засобам протягом всіх робочих днів квітня, травня, червня, липня, серпня 2019 року, шляхом видачі переліченим особам/автомобілям перепусток, та шляхом забезпечення відкриття усіх необхідних замків, навішених службовими особами в/ч А2215 на ворота, хвіртки та приміщення цього складу.
04.04.2019 Військова частина А2215 у відповідь ТОВ "Вастон" повідомила про те, що у зв`язку із проведенням відділом розслідування кримінальних проваджень СУФР Головного управління ДФС у м. Києві досудового розслідування кримінального провадження № 32019100000000096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204 КК України, питання щодо видачі перепусток буде вирішено після відповідного погодження СУФР Головного управління ДФС у м. Києві.
Також, ТОВ "Вастон" зверталось до Військової частини А2215 з вимогами № 48 від 31.05.2019 та № 81 від 14.08.2019, в яких просило забезпечити допуск на територію складу ПММ № 2 своїх співробітників та осіб, залучених до здійснення господарської діяльності.
Згідно постанови Головного управління ДФС у м. Києві від 05.09.2019, яку винесено за результатами розгляду заяви ТОВ "Вастон", слідче управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у м. Києві вказало, що не може заборонити та не забороняє здійснювати ТОВ "Вастон" господарську діяльність, пов`язану із зберіганням та реалізацією паливо-мастильних матеріалів, які зберігаються на території складу паливо-мастильних матеріалів № 2 за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, б. 1, територія в/ч А2215, а тому не заперечує проти надання перепусток працівникам (відвідувачам) ТОВ "Вастон" та допуску автотранспорту на даний склад.
02.04.2020 старшим державним виконавцем Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Сорокою В.І. складено Акт про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі (наказ № 902/862/15, виданий 25.02.2020), згідно якого майно, яке підлягало поверненню з користування ТОВ "Вастон", передано стягувачу - Військовій частині А2215 (виконавче провадження № 61522152).
ТОВ "Вастон", звертаючись до суду з даним позовом, вказало на те, що Відповідачем-2 у період з березня 2019 року до 22.01.2020 протиправно не виконано умови Договору оренди щодо допуску його як Орендаря до орендованого майна, у зв`язку з чим Орендодавець зобов`язаний відповідно до пункту 11.4 Договору оренди сплатити штраф та повернути наднормативно сплачену орендну плату. Також ТОВ "Вастон" зазначило, що ним здійснено поліпшення орендованого майна, а тому відповідно до умов Договору оренди просить стягнути на його користь вартість цих поліпшень та вилучити з незаконного володіння майно, що знаходиться на складі паливно-мастильних матеріалів № 2, і не належить Відповідачам.
ТОВ "Вастон" на підтвердження своїх вимог долучено до матеріалів справи банківські виписки про сплату орендної плати по Договору оренди № 43 від 22.04.2005 за період з лютого 2019 року по грудень 2019 року на загальну суму 37 562,66 грн; кошторис на проведення реконструкції групи резервуарів РГС-50 №№29-43 з встановленням дихальних клапанів та замірних люків на складі ПММ м. Бориспіль на загальну суму 179 367,00 грн, який погоджено з командиром в/ч А2215 полковником Філатовим Д.В.; копію Додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 до Договору оренди № 43 від 22.04.2005, відповідно до пункту 4 якої, сторони підтвердили вартість проведених/виконаних Орендарем протягом дії Договору за узгодженням/дозволом Орендодавця невідокремлюваних поліпшень майна на суму 179 367,00 грн, які з урахуванням пункту 10.5 Договору оренди є узгодженими з Орендодавцем і є власністю Орендаря.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходив з того, що надані Позивачем докази на підтвердження своїх вимог, з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", не спростовують факту припинення Договору оренди № 43 від 22.04.2005 у зв`язку з закінченням строку його дії, зокрема, 22.04.2015, що свідчить про відсутність зобов`язань Орендодавця в період з березня 2019 року до 22.01.2020 щодо безперешкодного доступ до орендованого майна, техніки та обладнання, представників Орендаря, його відвідувачів, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування пункту 11.4 Договору оренди та нарахування штрафу, а також для стягнення надмірно сплаченої за Договором оренди суми орендної плати. Суду не надано належних та допустимих доказів надання Військовою частиною А2215 дозволу на здійснення поліпшень орендованого майна, а також відсутні будь-які докази здійснення невідокремлених поліпшень орендованого майна (проведення оплати за конкретні роботи та приймання цих робіт), у зв`язку з чим вимога щодо стягнення вартості поліпшень визнана необґрунтованою та не доведеною. Вимоги про вилучення у Відповідачів майна, що їм не належить, яке розташоване за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, б. 1, територія в/ч А2215, спростовуються Актом про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, складеним 02.04.2020 державним виконавцем в межах виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області № 902/962/15 від 25.02.2020, за яким стягувачу - Військовій частині А2215 передано майно, яке підлягало поверненню з користування ТОВ "Вастон" (виконавче провадження № 61522152).
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Вастон", обґрунтовуючи наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на неправильне застосування судами при вирішенні спору норм матеріального права, зокрема, положень статей 391, 395, 396 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 щодо доступу до орендованого майна; положень статей 21, 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 526, 628, 629, 778 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/3748/13, від 07.06.2018 у справі № 924/678/17 щодо компенсації вартості поліпшень; положень статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статей 600, 629 Цивільного кодексу України без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 922/1559/17 щодо повернення надмірно сплаченої орендної плати.
Крім цього, обґрунтовуючи наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, ТОВ "Вастон" вказало на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, оскільки суди не дослідили у повному обсязі положення та умови Договору оренди № 43 від 22.04.2005 та Додаткової угоди № 6 від 15.05.2009; крім того суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини 5 статті 46, частини 8 статті 80, статей 202, 216, 263, частини 11 статті 270 ГПК України, оскільки не відклав розгляд справи після подання Відповідачем-2 відзиву на апеляційну скаргу з новими додатковими доказами, які не залучались до матеріалів справи у суді першої інстанції та які не були направлені на адресу інших учасників справи, а також порушено положення статей 75, 241, 269, частини 5 статті 270 ГПК України, оскільки суд апеляційної інстанції вийшов за межі апеляційної скарги та встановив інші обставини, ніж ті, проти яких не заперечували Відповідачі.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних Позивачем судових рішень в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК України межі зазначеного перегляду, виходить із такого.
Згідно зі статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту статті 1, частини 2 статті 9, статті 759, частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 4, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендоване майно є державним, а тому на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
За приписами статей 763, 764 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 291 Господарського кодексу України, частини 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Втім якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
З урахуванням частини 4 статті 75 ГПК України, судами попередніх інстанцій констатовано, що судовими рішеннями у справах № 5011-65/10455-2012 та № 902/862/15 встановлено факт припинення Договору оренди № 43 від 22.04.2005, а саме 22.04.2015 у зв`язку із закінченням терміну його дії.
Враховуючи те, що договір припинив свою дію із закінченням строку, на який його було укладено, зокрема 22.04.2015, то у Відповідача-2 був відсутній обов`язок за Договором оренди у 2019 - 2020 роках щодо допуску Позивача до майна складу ПММ № 2 за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, б. 1, територія в/ч А2215, у зв`язку з чим суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправними дії Міністерства оборони України та Військової частини А2215 щодо перешкоджання ТОВ "Вастон" в період з березня 2019 року до 22.01.2020 (дата набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 28.12.2015 у справі № 902/862/15) у користуванні орендованим майном на умовах Договору оренди № 43 від 22.04.2005.
Встановивши факт відсутності у Відповідачів зобов`язань за Договором оренди у 2019 - 2020 роках щодо допуску Позивача до майна, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у Позивача права на стягнення штрафу з Відповідача-2 відповідно до пункту 11.4 Договору оренди, нарахованого за невиконання Орендодавцем зобов`язання, передбаченого пунктом 7.3 цього Договору (зокрема, не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього Договору).
В частині позовних вимог про стягнення 41 025,21 грн наднормативної сплаченої орендної плати, суди попередніх інстанцій правомірно виходили з того, що орендна плата, сплачена Позивачем у період з лютого 2019 року по грудень 2019 рік по Договору оренди № 43 від 22.04.2005, який припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, зокрема, 22.04.2015, тобто сплату вказаних грошових коштів здійснено в період відсутності договірних відносин, що свідчить про обрання Позивачем способу захисту, який не відповідає змісту порушеного права чи законного інтересу, за захистом якого він звернувся до суду, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовлено у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Відповідно до частин 1, 5 статті 778 Цивільного кодексу України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення вартості здійснених поліпшень орендованого майна у розмірі 179 367,00 грн, суди попередніх інстанцій виходили з того, що наданий Позивачем кошторис на проведення реконструкції групи резервуарів РГС-50 №№29-43 не свідчить про фактичне здійснення таких робіт без підтвердження їх виконання іншими належними та допустимими доказами (зокрема, договорами, актами виконаних робіт, накладними, рахунками, а також податковими накладними тощо), які суд оцінивши в їх сукупності з урахуванням принципу вірогідності міг би дійти висновку про існування стверджуваної обставини, зокрема, здійснення реконструкції орендованого майна на зазначену у кошторисі суму.
При цьому надаючи правову оцінку копії Додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 до Договору оренди № 43 від 22.04.2005, якою за доводами Позивача підтверджено вартість проведених невідокремлюваних поліпшень орендованого майна, суди попередніх інстанцій з урахуванням частини 4 статті 75 ГПК України, врахували те, що підчас розгляду справи № 902/862/15 було проведено судові експертизи, одна з яких встановила, що така угода виготовлена з застосуванням монтажу тексту, інша - встановила відсутність ознак монтажу у зв`язку з недостатнім комплексом ознак, які б свідчили про послідовність виконання. Такі обставини стали підставою для призначення комплексної судової експертизи, яка не була проведена через відсутність оригіналу досліджуваного документу. При цьому укладення такої угоди Військовою частиною А2215 заперечувалось, а ТОВ "Вастон" вказало на надсилання листом оригіналу Додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 на адресу Київського апеляційного господарського суду, у зв`язку з чим цим судом проведено внутрішню перевірку, проте в матеріалах справи № 902/862/15 оригіналу Додаткової угоди № 6 від 15.05.2009 виявлено не було.
За таких обставин та враховуючи відсутність у Позивача будь-яких інших документів, які б засвідчували факт виконання поліпшень орендованого майна, суди попередніх інстанцій з урахуванням стандарту вірогідності доказів дійшли висновку про не доведеність належними та допустимими доказами здійснення поліпшень орендованого майна.
У задоволенні позовної вимоги про вилучення майна, яке не належить Орендодавцю, що знаходиться на складі ПММ № 2 за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, включаючи поліпшення зроблені Позивачем, судами попередніх інстанцій відмовлено за недоведеністю здійснення таких поліпшень, а також враховуючи те, що при примусовому виконанні наказу Господарського суду Київської області № 902/862/15, виданого 25.02.2020, згідно Акта від 02.04.2020 про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, державним виконавцем передано майно, яке підлягало поверненню з користування ТОВ "Вастон". При цьому ТОВ "Вастон" не було надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження своїх доводів щодо належності йому майна, що знаходиться на складі ПММ № 2 за адресою: м. Бориспіль, вул. Соцмістечко, 1, на відповідній правовій підставі.
Отже, оцінивши у сукупності надані сторонами докази та правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
З урахуванням наведеного, беручи до уваги встановлені у справі фактичні обставини та оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що висновки судів попередніх інстанцій про недоведення Позивачем позовних вимог відповідають нормам матеріального та процесуального закону.
Доводи касаційної скарги, що судами попередніх інстанцій не було враховано висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 924/1220/17 та у постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 908/3748/13, від 07.06.2018 у справі № 924/678/17, від 06.07.2018 у справі № 922/1559/17, є необґрунтованими з огляду на таке.
Так, у справі № 924/1220/17 Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення негаторного позову позивача про усунення перешкод в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном, оскільки судами встановлено, що працівники відповідачів не допустили представників позивача, тобто останні не змогли потрапити саме до того об`єкта, стосовно якого позивачем укладено договір оренди, і ці перешкоди здійснювалися систематично.
У справі № 908/3748/13 Верховний Суд вказав на те, що суд апеляційної інстанції задовольняючи зустрічні позовні вимоги про стягнення компенсації за поліпшення орендованого майна, не врахував, що спірним у даній справі було питання визначення розміру суми, на яку збільшилась вартість орендованого майна в результаті зроблених орендарем поліпшень, виконання яких встановлено судами на підставі наданих сторонами доказів, у зв`язку з чим постанову суду апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.
У справі № 924/678/17 Верховним Судом скасовано судові рішення попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки, розглядаючи первісні позовні вимоги про розірвання договору оренди, суди не з`ясували, чи існувала у орендаря заборгованість протягом 3-х місяців підряд і більше, з огляду на те, що вимоги в цій частині заявлено на підставі статті 782 Цивільного кодексу України, а також розглядаючи зустрічні позовні вимоги про зобов`язання зарахувати грошові вимоги щодо компенсації вартості невід`ємних поліпшень орендованого приміщення в рахунок належних орендних платежів, суди не надали належної правової оцінки дозволам, якими надавалась згода на проведення капітального ремонту орендованого приміщення, їх змісту та умовам проведення такого ремонту, не з`ясували зміну вартості орендованого приміщення, визначеної при укладенні договору оренди спірного приміщення.
У справі № 922/1559/17, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що грошові кошти, які позивач просив суд стягнути з відповідача, останнім отримано в якості оплати за договором оренди, який не є припиненим, а в ньому змінено сторону договору, тому повернення таких коштів здійснюється не на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, а згідно положень статей 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України. Проте судові рішення у справі скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки додатковою угодою до договору оренди змінено лише сторону такого договору - Орендодавця, а всі інші умови залишилися без змін, тому судами не надано належної оцінки умовам договору щодо можливості зарахування сплачених коштів у рахунок майбутніх орендних платежів та не залучено співвідповідачем компетентний орган Державного казначейства України, враховуючи те, що 70% орендної плати було зараховано до державного бюджету.
Отже, аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях у справі № 910/13789/20, що розглядається, не свідчать про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки встановлені у справах фактичні обставини не є подібними.
З приводу підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, який, зокрема, відсилає до пункту 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, оскільки скаржник посилається на недослідження судами у повному обсязі умов Договору оренди № 43 від 22.04.2005 та Додаткової угоди № 6 від 15.05.2009, суд касаційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права, не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
Тобто процесуальний закон пов`язує право суду касаційної інстанції скасувати судове рішення з підстав недослідження зібраних у справі доказів за обов`язкової умови попереднього встановлення обґрунтованості підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК України.
Натомість скаржник не довів обґрунтованості заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, що виключає можливість скасування судових рішень з цієї підстави.
Крім того вказані доводи касаційної скарги зводяться до намагання скаржника спонукати суд касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі і встановити по новому фактичні обставини справи, визнавши доведеність скаржником фактів, покладених ним в основу касаційної скарги, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.
Судом касаційної інстанції відхиляються доводи скаржника про порушення судом першої інстанції положень статті 82 ГПК України щодо огляду доказів за їх місцезнаходженням, оскільки судом першої інстанції відмовлено у задоволенні такого клопотання Позивача у зв`язку з його необґрунтованістю. При цьому доводи касаційної скарги у цій частині також не містять обґрунтування, які обставини могли бути встановлені під час огляду орендованого майна та яке ці обставини мають значення для правильного вирішення даного спору по суті.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, щодо порушення судом апеляційної інстанції положень частини 5 статті 46, частини 8 статті 80, статей 202, 216, 263, частини 11 статті 270 ГПК України спростовуються змістом оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, оскільки поданий Відповідачем-2 відзив на апеляційну скаргу з доданими до нього додатковими доказами, які не було подано до суду першої інстанції, долучено до матеріалів справи, проте не прийнято до уваги під час апеляційного перегляду справи по суті, виходячи з того, що їх (відзив та докази) подано з порушенням вимог процесуального закону. При цьому враховуючи належне повідомлення усіх учасників справи про дату, час і місце судового засідання, а також присутність у судовому засіданні представників усіх учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.
Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції положень статей 75, 241, 269, частини 5 статті 270 ГПК України, то вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні Позивачем норм процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів та встановлення інших обставин, відмінних від тих, які вже були встановлені судами попередніх інстанцій у результаті дослідження наявних у матеріалах справи доказів, що відповідно до вимог статті 300 ГПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Проте наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в апеляційному суді із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, у зв`язку з чим оскаржені у справі рішення та постанова судів попередніх інстанцій є законними і обґрунтованими.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення у справі відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не отримали підтвердження під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу Позивача необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з статтею 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд