ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 910/1344/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Олімп-Безпека Сервіс" - Зайончковської В.В.,
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Компанія "Імпорт"- Бондара В.М., Решетняка Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Безпека Сервіс"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 (у складі колегії суддів: Барсук М.А. (головуючий), Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 (суддя Чебикіна С.О.)
у справі № 910/1344/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Безпека Сервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт"
про стягнення 258 024,29 грн;
зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-Безпека Сервіс"
про розірвання договору і стягнення 369 123,43 грн,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-Безпека Сервіс" (далі - ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Імпорт" (далі - ТОВ "Компанія "Імпорт") про стягнення 258 024,29 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до умов договору від 05.06.2018 № 1228-М на проведення робіт з монтажу системи протипожежного водопроводу на об`єкті відповідача, укладеним між сторонами, загальна вартість виконаних позивачем робіт, матеріалів і обладнання становить 650 000,95 грн; після остаточного виконання робіт за договором позивачем як виконавцем було направлено відповідачу як замовнику акт надання послуг для підписання, проте замовник цей акт не підписав та відповідно до пункту 3.3 договору залишок коштів за виконані роботи не сплатив.
У березні 2019 року ТОВ "Компанія "Імпорт" звернулося до суду з зустрічним позовом до ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" про розірвання договору від 05.06.2018 № 1228-М, зменшення до 130 557,34 грн плати, яка належить відповідачу за виконану роботу, а також стягнення 261 419,32 грн авансу та 107 704,11 грн неустойки.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" зобов`язань за договором від 05.06.2018 № 1228-М.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021, у задоволенні позову ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" відмовлено; зустрічний позов ТОВ "Компанія "Імпорт" задоволено частково. Постановлено розірвати договір від 05.06.2018 № 1228-М, укладений між сторонами. Стягнуто з ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" на користь ТОВ "Компанія "Імпорт" 107 704,11 грн пені та 3 536,56 витрат зі сплати судового збору. У решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2021 року ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021, ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" задовольнити, у задоволенні зустрічного позову ТОВ "Компанія "Імпорт" відмовити. Крім того, скаржником наведено орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, який становить 27 000,00 грн.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1344/19 за касаційною скаргою ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 22.12.2021.
ТОВ "Компанія "Імпорт" у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін. Водночас у відзиві ТОВ "Компанія "Імпорт" навело орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, який становить 12 000, 00 грн.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 05.06.2018 між ТОВ "Компанія "Імпорт" (замовник) і ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" (виконавець) укладено договір № 1228-М, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання на проведення наступних робіт: монтаж системи протипожежного водопроводу на об`єкті замовника за адресою: м. Київ, пров. Куренівський,17 (пункт 1.1).
За змістом пункту 2.1 договору виконавець зобов`язався: а) відповідно з нормативно-технічними документами в повному обсязі та у відповідності з вимогами замовника, передбаченими діючими стандартними нормами та правилами провести роботи з монтажу системи; б) провести вхідний контроль апаратури і виконати пусконалагоджувальні роботи змонтованої системи; в) забезпечити гарантійний ремонт змонтованої системи протягом 12 місяців після приймання засобів в експлуатацію на підставі двостороннього акту.
Загальна вартість виконаних робіт, матеріалів і обладнання становить 650 000,95 грн (пункт 3.1 договору).
У пунктах 3.2, 3.3 договору визначено, що протягом 3 банківських днів з дня укладення даного договору замовник сплачує виконавцю аванс в розмірі 60 % вартості обладнання та монтаж робіт і становить 391 976,66 грн. Залишок коштів за виконані роботи замовник сплачує виконавцю протягом 10 календарних днів після підписання акту виконаних робіт і становить 258 024,29 грн.
Згідно з пунктом 6.1 договору виконавець приступає до виконання робіт не пізніше 5-ти робочих днів після надходження коштів на його поточний рахунок. Термін виконання монтажних робіт - 15 днів за умов будівельної готовності об`єкта.
Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання обов`язків сторін (пункт 8.5 договору).
Також між сторонами відповідно до додатку № 1 до договору погоджено локальний кошторис № 1 на монтаж системи протипожежного водопроводу на об`єкті замовника за адресою: м. Київ, пров. Куренівський, 17.
ТОВ "Компанія "Імпорт" на виконання умов договору здійснено авансовий платіж у сумі 391 976,66 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 29.08.2018 № 1469.
12.12.2018 ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" направлено ТОВ "Компанія "Імпорт" акт надання послуг від 12.12.2018 № 3978 для підписання.
22.12.2018 ТОВ "Компанія "Імпорт" направлено ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" письмову відмову у підписанні акта наданих послуг від 12.12.2018 № 3978, за змістом якої цей акт, із зазначеним у ньому переліком робіт, не відповідає дійсності, фактично виконаним роботам та умовам договору.
У листах від 28.12.2018 №№ 177/юр, 178/юр ТОВ "Компанія "Імпорт" повідомило ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс", зокрема, про вчинення працівниками підрядника протиправних дій, що суперечать умовам договору, а також з метою уникнення нанесення подальшої шкоди майну замовника та третіх осіб, повідомило про розірвання договору в односторонньому порядку та відмову від договору. Також у листі зазначено, що товариством береться під охорону об`єкт будівництва, на якому проводилися роботи, передбачені договором, та забороняється його відвідування, перебування на його території, а також будь-який демонтаж чи інше проведення робіт для працівників виконавця чи/або інших уповноважених ним осіб без письмового погодження з керівництвом замовника. Водночас для проведення взаємних розрахунків за договором запропоновано направити уповноваженого працівника для складання акта фактично виконаних робіт та використаних матеріалів на дату його складання
11.01.2019 ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" на адресу ТОВ "Компанія "Імпорт" направлено повідомлення про готовність робіт, у відповідь на яке ТОВ "Компанія "Імпорт" у листі від 14.01.2019 № 10/юр повідомило, зокрема про не завершення монтажних робіт, про існуючі недоліки таких робіт, не усунення яких унеможливлює прийняття робіт. Також у листі замовник вказав про заборону несанкціонованого перебування виконавця на об`єкті замовника та зазначив, що у випадку, якщо виконавець погоджується направити своїх представників для усунення виявлених недоліків, запропоновував завчасно (не пізніше 2-х робочих днів до запланованої дати) направити відповідну пропозицію про дату, час, період роботи, ПІБ уповноважених працівників.
17.01.2019 ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" на адресу ТОВ "Компанія "Імпорт" направлено акт надання послуг від 16.01.2019 № 29 для підписання.
22.01.2019 ТОВ "Компанія "Імпорт" направлено ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" лист № 15/юр, у якому зокрема, зазначено, що виконавця було повідомлено про відмову від подальшого виконання договору. Також зауважено, що у випадку не усунення порушень за договором товариство буде змушене за власні кошти самостійно виконати роботи, які було погоджено у договорі, та вимагати повернення передплати у повному обсязі, а також оплати неустойок та збитків, які спричинені порушенням строків виконання робіт, а також їх виконанням з порушенням норм чинного законодавства.
ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс", обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Компанія "Імпорт" 258 024,29 грн, послалося на те, що замовником протиправно не підписано акт виконаних робіт та відповідно до умов пункту 3.3 договору залишок коштів у сумі 258 024,29 грн (40 % від вартості обладнання і монтажних робіт за договором) не сплачено.
ТОВ "Компанія "Імпорт" на обґрунтування зустрічних позовних вимог про розірвання договору, зменшення плати, стягнення авансу та неустойки, послалося на не дотримання ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" як виконавцем умов договору, вимог законодавства та прострочення виконання зобов`язань у частині строків та об`єму робіт за договором.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" та часткове задоволення зустрічного позову ТОВ "Компанія "Імпорт" щодо вимог про розірвання договору від 05.06.2019 № 1228-М та стягнення 107 704,11 грн пені, виходив із того, що невиконання виконавцем в повному обсязі робіт з монтажу системи протипожежного водопроводу є істотним порушенням договору, яке полягає в тому, що замовника було позбавлено того, на що він розраховував при укладанні договору, а саме змонтованої в обумовлені договором строки системи протипожежного водопроводу та можливості безпечного його використання у господарській діяльності адміністративно-офісної будівлі, яка належить відповідачу. Отже з огляду на встановлені у справі обставини порушення ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" зобов`язань з повного виконання робіт у строки, передбачені умовами договору, що є істотним порушенням його умов, та відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) підставою для розірвання договору в судовому порядку. Також суди дійшли висновку, що зустрічні позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" на користь ТОВ "Компанія "Імпорт" 107 704,11 грн неустойки на підставі пункту 6.1 договору від 05.06.2018 № 1228-М у зв`язку з порушенням строків виконання договірних зобов`язань, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Водночас суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" належними і допустимими доказами не доведено обставин, які є підставою для стягнення з ТОВ "Компанія "Імпорт" 258 024,29 грн заборгованості за договором від 05.06.2018 №1228-М, тому відмовили у задоволенні цього позову.
У поданій касаційній скарзі ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" послалося, зокрема на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 613, 853, 882 ЦК, оскільки не взято до уваги, що саме ТОВ "Компанія "Імпорт" порушено порядок прийняття робіт за договором, оскільки після огляду результатів робіт замовником, останній відмовився підписати акт виконаних робіт, проте у листі від 12.12.2018 не виклав жодних зауважень щодо виявлення допущених виконавцем у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, тому відповідно до наведених норм матеріального права замовник втратив право у подальшому посилатися на відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі; при цьому судами не враховано, що саме замовником не виконано умови робочого проекту щодо забезпечення водопостачання до будівлі, у тому числі протипожежного водопроводу з міських мереж, що стало підставою для порушення терміну виконання зобов`язання виконавцем, тому нарахування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язання позивачем як виконавцем є неправомірним. Водночас ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" послалося на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено докази, а саме робочий проект "Система внутрішнього протипожежного водопроводу" та відповідь на адвокатський запит від ПрАТ "АК "Київводоканал" від 03.03.2021 № 1004/18/36/02-21, що підтверджують обставини прострочення виконавцем зобов`язань за договором саме з вини замовника ТОВ "Компанія "Імпорт". При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на те, що судами при вирішенні справи в оскаржених судових рішеннях застосовано зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2019 у справі № 910/3536/18, від 16.04.2018 у справі № 910/11726/17, від 13.04.2018 у справі № 910/20580/16, від 06.08.2018 у справі № 911/662/17, від 03.02.2020 у справі № 910/23734/17 та у постановах Вищого господарського суду України від 29.04.2015 у справі № 924/1520/14, від 16.07.2014 у справі № 920/135/14.
Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Частиною 2 статті 6 та частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 ГПК, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).
Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається. Тобто застосування правового висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду, залежить від тих фактичних обставин, які будуть встановлені судом у кожній конкретній справі за результатом оцінки поданих сторонами доказів. При цьому встановлені судом фактичні обставини у кожній справі можуть бути різними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).
Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет і підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).
Проте постанови Верховного Суду, висновками у яких скаржником обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, прийнято у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається.
Так, у справі № 910/3536/18 Верховний Суд постановою від 20.05.2019 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову про стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за договором про надання послуг з огляду на те, що передумовою для застосування до сторони зобов`язання штрафних санкцій є невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням визначених сторонами умов (неналежне виконання), а в даному випадку позивачем не доведено належними доказами наявність прострочення або невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій та задоволення позову.
Постановою від 16.04.2018 Верховний Суд залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій у справі № 910/11726/17 про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором, а також пені, 3 % річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов`язання, з огляду на встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини прийняття відповідачем виконання позивачем будівельних робіт за договором, що покладає на нього обов`язок за умовами договору оплатити такі роботи, а прострочення відповідачем виконання свого обов`язку з повної оплати виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт стало підставою для покладення на нього відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору та статті 625 ЦК.
У справі 910/20580/16 Верховний Суд постановою від 13.04.2018 залишив без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором підряду, з огляду на доведення позивачем належними і допустимими доказами виконання умов договору підряду з виготовлення проектної документації та безпідставну відмову відповідача прийняти виконані за договором роботи без зазначення причин та зауважень до робіт, що відповідно до положень статей 853, 882 ЦК не звільняє останнього від обов`язку оплати виконаних робіт.
У справі № 911/662/17 Верховний Суд постановою від 06.08.2018 залишив без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за договором будівельного підряду, оскільки за встановлених у справі обставин загальна вартість робіт за договором оплачена відповідачем частково, то суму виконаних і неоплачених робіт, обґрунтовано заявлено позивачем до стягнення з відповідача. При цьому судами зазначено, що наявні в матеріалах справи акти є належними доказами виконання позивачем за завданням відповідача комплексу будівельно-монтажних робіт відповідно до договору та додатків до нього.
У справі № 910/23734/17 Верховний Суд постановою від 03.02.2020 залишив без змін судові рішення попередніх інстанцій, якими задоволено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду щодо повної та своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, з огляду на встановлені та не спростовані відповідачем обставини надання позивачем послуг за договором, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією акта надання послуг за певний період, надісланого відповідачу та отриманого ним, тому за висновками суду строк виконання грошового зобов`язання по сплаті цієї заборгованості на момент подання позову до суду на підставі частини 1 статті 530 ЦК настав.
У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" як виконавцем за договором, укладеним з ТОВ "Компанія "Імпорт" на виконання робіт з монтажу системи протипожежного водопроводу на об`єкті замовника, не доведено, а матеріали справи не містять жодних доказів повного виконання позивачем обумовлених договором робіт, а також не доведено обставин, за наявності яких виконані позивачем роботи могли б вважаються прийнятими відповідачем, або обставин, які звільняють його від виконання умов цього договору, тому таке порушення виконавцем умов договору визнано як істотне, що відповідно до положень статті 651 ЦК стало підставою для задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ "Компанія "Імпорт" та розірвання договору за рішенням суду. При цьому судами було відхилено посилання ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" на порушення саме ТОВ "Компанія "Імпорт" як замовником умов договору щодо забезпечення водопостачання на об`єкті, оскільки позивачем такі обставини не доведено належними і допустимими доказами. Отже, не доведення позивачем у встановленому законом порядку виконання робіт за договором від 05.06.2018 № 1228-М у повному обсязі стало підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог про стягнення з замовника заборгованості за цим договором.
Аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.
З огляду на конкретні, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, яка розглядається, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваних рішеннях норм права, без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду.
Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що постанови Вищого господарського суду України, на які здійснено посилання скаржником у касаційній скарзі, не є тими судовими рішеннями, невідповідність висновкам яких щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.
Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.
Такими підставами касаційна скарга ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" не обґрунтована.
За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Разом із тим касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судових рішень, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.
При цьому посилання у касаційній скарзі ТОВ "Олімп-Безпека Сервіс" на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК, на те, що судами попередніх інстанцій не досліджено робочий проект "Система внутрішнього протипожежного водопроводу" та відповідь на адвокатський запит від ПрАТ "АК "Київводоканал" від 03.03.2021 № 1004/18/36/02-21, є безпідставними, оскільки відповідно до процесуальних норм жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, тому з огляду на зміст оскаржених судових рішень подані позивачем докази було оцінено судами попередніх інстанцій за правилами, встановленими статтею 86 ГПК, у сукупності з іншими доказами, поданими сторонами на підтвердження своїх вимог і заперечень.
Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлена скаржником підстава оскарження судових рішень з посиланням на пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованою, про що зазначено вище.
Будь-яких обставин, які є обов`язковою підставою для скасування постановлених у справі судових рішень відповідно до частини 1 статті 310 ГПК, касаційна скарга не містить. Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд