ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 грудня 2021 року
м. Київ
справа № 520/12882/2020
адміністративне провадження № К/9901/11079/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Суддя-доповідач - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року (головуючий суддя Панов М.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя: Спаскін О.А., судді - Присяжнюк О.В., П`янова Я.В.) у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Красноградської міської ради, третя особа - Красноградське житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство, про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування та кошти місцевого бюджету,
установив:
У вересні 2020 року Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - ГУ ДПС у Харківській області) звернулось до суду з позовом до Красноградської міської ради, в якому просило звернути стягнення податкового боргу Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства (далі - третя особа), п.н. 03355258, у розмірі 3055847,58 грн на кошти органу місцевого самоврядування Красноградської міської ради, п.н. 04058686, які розміщені на рахунках Красноградської міської ради, та кошти місцевого бюджету.
На обґрунтування позовних вимог контролюючий орган зазначав, що за Красноградським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством обліковується податковий борг, щодо якого ухвалені судові рішення про його стягнення у судовому порядку. Оскільки вчинені податковим органом заходи щодо погашення податкового боргу були безрезультатними, це зумовило звернення до суду з даним позовом про звернення стягнення означеного боргу на кошти органу місцевого самоврядування, яке є засновником та власником боржника.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року ГУ ДПС у Харківській області відмовлено в задоволенні позову.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року змінено рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2020 року в частині підстав та мотивів відмови в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми матеріального права у подібних правовідносинах та грубі порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а саме: суд першої інстанції розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, та необґрунтовано відхилив клопотання учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Зокрема, позивач наголошує, що після подання позовної заяви виявилося, що згідно з установчими документами засновниками Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, за яким обліковується податковий борг, є не лише первинно заявлений відповідач по справі (Красноградська міська рада), але й Красноградська районна рада. Разом із тим, суд першої інстанції безпідставно залишив без задоволення заяву позивача про залучення до участі у справі як співвідповідача Красноградську районну раду та, з урахуванням цього, й заяву про уточнення позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи.
Окрім того, позивач звертає увагу на те, що заявлена до стягнення в даному спорі сума податкового боргу складає 3055847,58 грн, тобто, перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому, з урахуванням приписів пункту 4 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справа помилково розглянута судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Також позивач стверджує, що, переглядаючи рішення суду першої інстанції апеляційний суд залишив без уваги перелічені вище порушення норм процесуального права, змінивши лише мотиви й підстави до відмови в задоволенні позову контролюючого органу.
Відзиву на касаційну скаргу від відповідача та третьої особи до суду не надходило, що, втім, не перешкоджає касаційному перегляду даної справи.
З огляду на надані позивачем докази реорганізації територіальних органів Державної податкової служби, колегія суддів ухвалила задовольнити заявлене податковим органом у касаційній скарзі клопотання про заміну відповідача у справі - Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43143704), його правонаступником, - Головним управлінням ДПС у Харківській області на правах відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ 43983495).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 1 серпня 2020 року за Красноградським житловим ремонтно-експлуатаційним підприємством обліковується податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 3055847,58 грн.
Судові рішення Харківського окружного адміністративного суду у справах №2040/5854/18 та №520/2447/2020, які набрали законної сили, ухвалені за позовами контролюючого органу про стягнення податкового боргу з розрахункових рахунків Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, залишаються невиконаними з огляду на відсутність коштів на рахунках підприємства.
З урахуванням викладеного податковий орган звернувся до суду з позовом до Красноградської міської ради про звернення стягнення податкового боргу на кошти означеного органу місцевого самоврядування та кошти місцевого бюджету, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство.
Також суди обох інстанцій установили з наявних у справі матеріалів, що відповідно до Статуту Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства, його співзасновниками є Красноградська районна рада та Красноградська міська рада, які здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження підприємством від імені та в інтересах власників - територіальних громад міста, сіл та селищ Красноградського району.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що володіючи інформацією про те, що засновниками Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства є Красноградська районна рада та Красноградська міська рада, контролюючий орган при поданні даної позовної заяви повинен був залучити їх обох як відповідачів, однак, залучив лише Красноградську міську раду. Окрім того, суд виходив з того, позивачем не надано доказів вчинення всіх передбачених ПК України дій, що передують зверненню з даним позовом, натомість, позивач посилається лише на повернення направлених до банківських установ інкасових доручень через неправильне зазначення найменування банківської установи та відсутність коштів на рахунках третьої особи.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів та підстав до відмови в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що з огляду на факт наявності у третьої особи у справі двох співзасновників, контролюючий орган при поданні позову повинен був зазначити як відповідачів їх обох, оскільки вони спільно несуть відповідальність за зобов`язаннями третьої особи. Наведене зумовило висновок суду апеляційної інстанції про те, що окружний суд помилково розглянув справу за участі лише одного засновника третьої особи і прийняв рішення у справі по суті позовних вимог, заявлених лише до одного відповідача, відповідно, без надання юридичної оцінки діям позивача щодо другого відповідача, оскільки рішення суду впливає на права і обов`язки обох співзасновників однаковою мірою.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи та у розрізі підстав касаційного оскарження, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року відкрито позовне провадження в даній справі, та, з урахуванням приписів статей 257, 263 КАС України, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного провадження.
Враховуючи, що відповідно до приписів частини другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, й означена справа під такі виключення не підпадає, як і не є вона спором про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився строк оскарження, як на цьому наполягає позивач із посиланням на пункт 4 частини першої статті 263 КАС України, - колегія суддів не вбачає порушень з боку суду першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду справи в порядку спрощеного провадження.
Згідно з відміткою в рекомендованому поштовому відправленні копія ухвали про відкриття провадження у справі вручена контролюючому органу 6 жовтня 2020 року.
28 жовтня 2020 року до Харківського окружного адміністративного суду надійшла заява податкового органу про уточнення позовних вимог шляхом звернення стягнення податкового боргу Красноградського житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства в сумі 3055847,58 грн на кошти органів місцевого самоврядування - Красноградської міської ради та Красноградської районної ради, а також заява про залучення до участі у справі як співвідповідача Красноградської районної ради.
Вирішуючи подані контролюючим органом заяви суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 47 КАС України, позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Враховуючи, що заява про уточнення позовних вимог подана позивачем поза межами наведених процесуальних строків, Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 жовтня 2020 року, керуючись наведеними вище приписами КАС України, відмовив у задоволенні поданих контролюючим органом заяв, та цього ж дня розглянув спір по суті.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 30 жовтня 2020 року позивачем було скеровано до суду першої інстанції заяву про поновлення пропущеного строку на подання заяв про уточнення позовних вимог та залучення співвідповідача, в якій також порушувалось питання про розгляд справи за правилами загального провадження. В означеній заяві позивач наголошував, що йому стало відомо про необхідність залучення до участі у справі співвідповідача лише після ознайомлення з відзивом Красноградської міської ради, а тому подати перелічені вище заяви у встановлений КАС України строк він не мав можливості. Втім, як вбачається з матеріалів справи, така заява надійшла до суду першої інстанції після ухвалення рішення по суті спору, хоч і в той же день (30 жовтня 2020 року).
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги в частині розгляду справи за неповного складу учасників судового процесу, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Заміна позивача допускається до початку судового розгляду справи по суті. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
З аналізу наведеної статті КАС України вбачається, що як заміна первинного відповідача належним, так і залучення співвідповідача у справі належить до повноважень суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження був позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень залучити співвідповідача до участі у справі, встановивши наявність на це підстав. Так само, в силу приписів статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями направляти справу на новий розгляд, у разі виявлення поршень норм процесуального права, які є безумовною підставою до скасування судового рішення.
Верховний Суд у постановах від 1 липня 2021 року (справа №628/348/18), від 16 листопада 2020 року (справа №398/2077/17), від 29 вересня 2020 року (справа №823/2479/18) та від 27 лютого 2020 року (справа №818/1512/17), аналізуючи подібні ситуації процесуального характеру, зазначив наступне:
Визначення відповідачів, предмета і підстав заявленого позову є правом позивача. Натомість, з`ясування складу учасників судового процесу, встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності є процесуальним обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Позивач не завжди спроможний правильно визначити відповідача. Звертаючись до суду з адміністративним позовом, позивач зазначає відповідачем особу, яка, на його думку, повинна відповідати за позовом, проте, під час розгляду справи він може заявити клопотання про заміну неналежного відповідача належним. Заміна відповідача може відбутися за клопотанням не лише позивача, а й будь-якої іншої особи, яка бере участь у справі, у тому числі й за клопотанням самого відповідача, або навіть за ініціативою суду.
Здійснивши касаційний перегляд даної справи колегія суддів КАС ВС констатує, що судом першої інстанції було дотримано норми процесуального права під час вирішення поданих позивачем заяв про залучення співвідповідача та уточнення позовних вимог, а суд апеляційної інстанції, встановивши в цій справі неповний склад учасників процесу, був позбавлений процесуальної можливості залучити співвідповідача.
Незважаючи на викладене, колегія суддів КАС ВС вважає, що підхід суду першої інстанції до вирішення спору в даному випадку є формальним, оскільки суд, володіючи відповідними повноваженнями, не з`ясував, хто є належним відповідачем (відповідачами) у справі, та, при наявності у справі відповідних доказів, не вирішив питання про залучення до участі у справі належного співвідповідача, що мало наслідком розгляд справи за неповного складу учасників судового процесу.
Отже, порушення процесу призвело до незалучення судом першої інстанції одного з належних відповідачів у справі, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості виправити допущене порушення. Разом з тим, означені рішення не можуть залишатися в силі з огляду на встановлену обґрунтованість підстав касаційного оскарження та завдання адміністративного суду, визначене статтею 2 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду